Постанова від 03.03.2025 по справі 761/22529/24-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/4937/2025

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/22529/24-ц

03 березня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Ящук Т.І.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року, постановлену під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Хілл» про скасування рішення органу місцевого самоврядування,-

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерства культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ХІЛЛ» про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі рішення Київської міської ради від 31 жовтня 2006 року № 12/269 та від 16 березня 2006 року № 327/3418 земельні ділянки загальною площею 2,1832 га у АДРЕСА_1 були продані у власність ТОВ «ЛВ-Холдинг». В подальшому ці земельні ділянки об?єднувались, ділились, і в результаті були продані ТОВ «Голден Хілл», яке є їх власником, наразі ці земельні ділянки мають такі кадастрові номери: 8000000000:82:036:0134, 8000000000:82:036:0137, 8000000000:82:036:0130, 8000000000:82:036:0135, 8000000000:82:036:0131, 8000000000:82:036:0133, 8000000000:82:036:0138, 8000000000:82:036:0132. Власник земельних ділянок ТОВ «Голден Хілл» передав ці ділянки в суборенду ТОВ «Едельман».

Зазначав, що з листа Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) він дізнався, що ТОВ «Едельман» було надано містобудівні умови та обмеження для проектування об?єкта будівництва «Будівництво офісно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 (кадастрові номери земельних ділянок 8000000000:82:036:0134, 8000000000:82:036:0137, 8000000000:82:036:0130, 8000000000:82:036:0135, 8000000000:82:036:0131, 8000000000:82:036:0133, 8000000000:82:036:0138, 8000000000:82:036:0132).

Вказані Містобудівні умови та обмеження були затверджені наказом Департаменту (відповідача) від 28.12.2018 року № 1398, за реєстраційним номером електронної системи MU01:7543-8787-2245-5120.

Позивач зазначав, що проаналізувавши і оцінивши ці Містобудівні умови та обмеження він з?ясував, що земельні ділянки на забудову яких і видано оскаржувані Містобудівні умови та обмеження, знаходяться в центральній планувальній зоні міста Києва, у Центральному історичному ареалі міста Києва (рішення Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804), в зоні регулювання забудови 1 категорії, де максимальна висота будівництва не може перевищувати 27 метрів. Попри це, у оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях максимальна висота визначена до 73,5 метра.

Крім того, в оскаржуваних містобудівних умовах та обмеженнях не визначені і ряд інших обов?язкових параментрів, наприклад, максимальна щільність забудови, та головне, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження видані на забудову земельних ділянок (території), яка впритул прилягає до пам?ятки національного значення Башта № 5 Київської фортеці, 1833-1846 р.р. Принаймні дві ділянки з тих, на які видано Містобудівні умови та обмеження, а саме: ділянки з кадастровими номерами 8000000000:82:036:0131 і 8000000000:82:036:0133 впритул прилягають майже до стін пам`ятки, тоді як історико-архітектурним опорним планом міста Києва, який був затверджений наказом Міністерства культури та інформаційної політики України №599 02.08.2021 року забудова на цій території взагалі не передбачена.

Все це несе загрозу історичному традиційному середовищу пам`ятки національного значення, призведе до непоправних змін і спотворень, по суті ця пам`ятка втратить свою автентичність і історичний вигляд.

Відтак, позивач вважав, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження підлягають скасуванню як незаконні і такі, що порушують пам`ятнико-охоронне законодавство та несуть загрозу знищенню і спотворенню охоронюваних історичних зон, ландшафтів і пам`яток археології.

Крім того, земельні ділянки на які видані оскаржувані Містобудівні умови та обмеження, вибули з державної власності протиправно. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 листопада 2023 року у справі №910/10986/18 визнано незаконними та скасовано всі рішення Київради, якими ця земля насправді державної власності була продана у приватну власність. Вказане рішення суду апеляційної інстанції набуло чинності.Визнані також протиправними і скасовані договори купівлі-продажу цих ділянок. Відповідно і Містобудівні умови та обмеження не можуть бути чиними.

Позивач вказував, що задоволення кульутрно-естетичних потреб громадян є немайновим благом і право на це благо охороняється законом. Можливість і право реалізовувати свої культурно-естетичні потреби спогляданням, любуванням пам`ятками культурної спадщини, усвідомленням того що вони є, що держава зберігає і охороняє культурну спадщину - це є немайновим благом і правом кожного громадянина, в тому числі і позивача, а відповідно, воно підлягає захисту згідно цивільного законодавства.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

З урахуванням наведених обставин, позивач ОСОБА_1 просив суд:

скасувати наказ Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2018 року № 1398, яким було затверджено містобудівні умови та обмеження на нове будівництво у провулку АДРЕСА_9, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 , які були видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Едельман»;

скасувати Містобудівні умови та обмеження на нове будівництво у провулку АДРЕСА_9, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 , які були видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Едельман» і які зареєстровані за MU01:7543-8787-2245-5120;

стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 гривень, обгрунтовуючи вимоги в цій частині тим, що відповідач, прийнявши таке рішення, що загрожує його життєво важливим культурно-естетичним правам і інтересам, наніс йому, позивачу, глибокі моральні страждання.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року задоволено клопотання представника Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Цитовича Костянтина Миколайовича про закриття провадження у цивільній справі №761/22529/24-ц.

Провадження у справі №761/22529/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ХІЛЛ» про скасування рішення органу місцевого самоврядування - закрито.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року у справі № 761/22529/24-ц про закриття провадженняу справі, як таку, що є помилковою і яка перешкоджає подальшому розгляду справи, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції - до Печерського районного суду міста Києва.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно- правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

У постанові від 23.05.2018 року у справі №914/2006/17 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок відповідно до якого до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначає, що у ТОВ «Едельман», як заявника на отримання містобудівних умов та обмежень, виникли публічно-правові відносини з Департаментом містобудування та архітектури КМДА (відповідачем), тому що відповідач уповноважений владно керувати поведінкою ТОВ «Едельман» (в певній сфері) так як встановлює для ТОВ «Едельман» певні умови та обмеження, визначені оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями, а останнє, відповідно, зобов`язане виконувати ці вимоги та приписи встановлені відповідачем у містобудівних умовах та обмеженнях. Тобто, відповідач діє як суб`єкт владних повноважень саме стосовно ТОВ «Едельман».

В той же час, стосовно нього, позивача у справі, відповідач не діє як суб`єкт владних повноважень, так як оскаржуваними містобудівними умовами та обмеженнями відповідач не покладає на нього жодні обов`язки, тобто, не управляє йогоповедінкою.

Однак, видані містобудівні умови та обмеження порушують його приватні немайнові права в культурно-естетичній сфері. Так як забудова з перевищенням максимальної висотності встановленої на даній території - сплюндрує, по суті знищить історичний ландшафт, історичне надбання, історичне середовище цієї території, яке склалось історично і він, як людина, яка любить і цінує історію, надбання предків - втратить можливість задовольняти свої культурно-естетичні потреби, маючи можливість отримувати задоволення, споглядаючи збережену територію.

Тобто, він як особа, у якої немає публічно-правових відносин із суб`єктом владних повноважень, може звернутись лише за захистом свого цивільного права - майнового або немайнового.

Кожен українець має право використовувати ці об`єкти, як об`єкти культурної спадщини, для задоволення своїх культурних і естетичних потреб, гарантованих ст.ст. 11, 54, 66 Конституції України.

Позивач вважає, що можливість і право реалізовувати свої культурно-естетичні потреби спогляданням, любуванням пам`ятками культурної спадщини - це є немайновим благом і правом кожного громадянина, в тому числі і позивача, а тому таке право підлягає захисту згідно цивільного законодавства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Цитович Костянтин Миколайович просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2024 у справі №761/22529/24-ц - без змін.

Зазначає, що з характеру спірних правовідносин у цій справі вбачається їх відповідність таким критеріям публічно-правового спору: стороною (відповідачем) у цих спірних правовідносинах є суб`єкт владних повноважень - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); спірні відносини мають адміністративно-правову природу, оскільки у цій справі існують відносини з приводу видачі містобудівних умов та обмежень, які, своєю чергою, є саме адміністративно-правовими відносинами; суб`єкт владних повноважень у спірних публічно-правових відносинах здійснює адміністративні управлінські повноваження, зокрема, відповідачем ухвалено адміністративний акт (акт індивідуальної дії), а саме, наказ Департаменту про затвердження містобудівних умов та обмежень; спірні публічно-правові відносини регулюються нормами законодавства, яке є визначальним для публічно-правових (адміністративних) правовідносин, зокрема, Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність»; спірні публічно-правові відносини виникли у сфері публічного адміністрування, оскільки Департамент здійснює адміністративні повноваження з приводу видачі вихідних даних (містобудівних умов та обмежень) на проектування об`єктів містобудування; підставою для звернення із цим позовом до суду є заявлена позивачем необхідність захисту права «кожного громадянина» на «реалізацію своїх культурно-естетичні потреб», що очевидно стосується питання захисту саме суспільних інтересів, тобто інтересів необмеженого кола осіб, які, на думку позивача, порушені саме внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного у справі рішення.

Вказує, що предметом позову в даній справі фактично є перевірка законності дій суб`єкта владних повноважень, вчинених на виконання його владних управлінських функцій, а підставами позову є, на думку позивача, допущені відповідачем порушення норм адміністративного права. Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що цей спір є публічно-правовим, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються висновками щодо застосування норм права, викладеними в постанові Верховного Суду від 08.08.2023 року у справі №640/15459/21.

Крім того, сторона відповідача зазначає, що в подібній справі №757/10906/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамблоки-інвест», Міністерство культури та інформаційної політики України, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій неправомірними та скасування містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, в межах АДРЕСА_10 та АДРЕСА_8 від 04.07.2014 року № 117/14/12/009-1 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2024 року у відкритті провадження у справі відмовлено з тих підстав, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Київського апеляційного суду від 10.12.2024 року у справі №757/10906/24-ц, яка набрала законної сили відповідно до ст. 384 ЦПК України, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2024 - без змін.

В окремо поданій заяві (клопотанні)позивач ОСОБА_1 просить суд відкласти судове засідання у справі № 761/22529/24-ц,призначене Київським апеляційним судом на 3 березня 2025 року, на більш пізню дату, або можливо, якщо суд вважатиме за доцільне - зупинити провадження у справі № 761/22529/24-ц до прийняття Верховним Судом рішення за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі № 757/10906/24-ц.

Заява обгрунтована тим, що ним подано ще інший подібний позов про скасування містобудівних умов та обмежень (які були видані на забудову в історичному ареалі поблизу пам`ятки культурної спадщини «Гора юрковиця»(справа № 757/10906/24-ц). Касаційний цивільний суд прийняв до розгляду подану ним касаційну скаргу та ухвалою від 03 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження на ухвалу Шевченківського районного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження.

Вважає, що рішення Верховного Суду за результатами розгляду справи № 757/10906/24-ц - стане визначальним і для справи, яка переглядається, так як вони абсолютно подібні - оскаржуються містобудівні умови та обмеження з підстав порушення немайнових цивільних прав.

Протокольною ухвалою суду від 03 березня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача ОСОБА_3 про зупинення провадження у цій справі до прийняття Верховним Судом рішення за результатами розгляду касаційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року в іншій справі № 757/10906/24-ц, з огляду на на таке.

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено підстави для зупинення провадження, який є вичерпним.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (пункт 6 частини першої статті 251 ЦПК України).

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати, який взаємозв`язок між предметом судового розгляду у справі, що розглядається, з предметом доказування в іншій справі, яка розглядається, зокрема, в порядку конституційного провадження, а також, чим зумовлюється об`єктивна неможливість розгляду першої справи.

Метою зупинення провадження в одній справі до розгляду іншої справи є, зокрема, виявлення обставин (фактів), які можуть не бути встановлені у першій справі, але мають для неї значення.

Позивач не вказує, як саме судове рішення у справі№ 757/10906/24-ц, за яким відкрито касаційне провадження Верховним Судом на ухвалу Шевченківського районного суду від 02 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року про відмову у відкритті провадження, може вплинути на встановлення обставин (фактів) і на оцінку доказів у справі № 761/22529/24-ц, яка переглядається апеляційним судом, а тому правові підстави для зупинення провадження у цій справі відсутні.

В судове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, учасники справи не з`явились.

Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

28 лютого 2025 року позивачем ОСОБА_4 ем подано клопотання про відкладення судового засіадання на більш пізню дату, або зупинити провадження у справі.

Вирішуючи клопотання сторони позивача, колегія суддів апеляційного суду виходить із того, що згідно норм цивільного процесуального законодавства відкладення розгляду справи є правом суду, яке реалізується в залежності від обставин неможливості вирішення спору.

У поданому клопотанні позивач не наводить поважних причин неможливості його явки в судове засідання 03 березня 2025 року, а мотиви клопотання, які фактично стосуються зупинення провадження у справі, вирішено судом апеляційної інстанції з постановленням протокольної ухвали від 03 березня 2025 року.

Відповідно до вимог статті 128, 130, 211, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Хілл».

Матеріально-правова вимога позивача ОСОБА_1 до відповідача щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до скасування наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2018 року № 1398, яким було затверджено містобудівні умови та обмеження на нове будівництво у провулку АДРЕСА_11, АДРЕСА_5 , які були видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Едельман»; скасування Містобудівних умов та обмеження на нове будівництво у провулку АДРЕСА_9, АДРЕСА_7 , АДРЕСА_5 , які були видані Товариству з обмеженою відповідальністю «Едельман» і які зареєстровані за MU01:7543-8787-2245-5120;стягнення з відповідача на його користь завданої моральної шкоди у розмірі 2000 000,00 гривень.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Хілл» про скасування рішення органу місцевого самоврядування, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що між позивачем та відповідачем і третіми особами відсутній будь-який спір про право власності чи інше речове право на земельну ділянку чи інші об`єкти нерухомого майна, а також у позивача відсутній будь-який майновий інтерес у відносинах з відповідачем або третіми особами, зокрема, щодо запроектованого об`єкта будівництва або земельної ділянки, на якій цей об`єкт будується.

Предметом спору у цій справі є визнання протиправним індивідуального акту суб`єкта владних повноважень - наказу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), тобто, предметом спору є правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій, покладених на нього законодавством.

Відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, який, зокрема, здійснює адміністративні управлінські повноваження, та спір виник стосовно видачі містобудівних умов та обмежень, спірні публічно-правові відносини регулюються нормами законодавства, яке є визначальним для публічно-правових (адміністративних) правовідносин, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність».

З урахуванням наведеного та правової позиції про застосування норм права, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.02.2024 року у справі № 460/9602/20 та постанові від 02.11.2021 року у справі 420/2179/20, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що цей спір є публічно-правовим, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Судом встановлено, що позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, та наказ суб`єкта владних повноважень Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.12.2018 № 1398, яким було затверджено містобудівні умови та обмеження на нове будівництво, які є правовими актами індивідуальної дії.

Тобто предметом спору є правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій, покладених на нього законодавством.

Правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності визначає Закон України від 20.05.1999 №687-XIV «Про архітектурну діяльність» і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Комплекс робіт, пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, наведено у статті 4 вищевказаного Закону, за змістом абзацом першого, другого якої для створення об`єкта архітектури виконується комплекс робіт, який включає, зокрема, підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством.

У частині першій статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» зазначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Закон України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (преамбула до Закону).

Згідно з наведеними у пунктах 2, 8 частини першої статті 1 цього Закону визначеннями понять: генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципи вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Абзацом першим частини першої та абзацом першим частини другої статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (частина друга статті 5 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отримання замовником або проектувальником вихідних даних є першим етапом здійснення проектування та будівництва об`єктів власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 1 частини п`ятої статті 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності»), а згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 29 цього ж Закону до основних складових вихідних даних належать й містобудівні умови та обмеження.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки).

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника. Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється, зокрема, за рішенням суду (абзаци другий, шостий частини восьмої статті 29 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частина друга статті 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів визначає Кодекс адміністративного судочинства України, який також встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах (стаття 1 Кодексу).

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2, частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень», за визначенням пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У постанові від 29.08.2022 року у справі №560/4501/20 Верховний Суд, вирішуючи питання юрисдикції спору, відзначав, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному:

«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.»

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.03.2023 у справі №815/2439/15, дотримання правового порядку під час здійснення містобудівної діяльності в населених пунктах усіма без виключення її суб`єктами, у тому числі фізичними особами та органами державної влади, органами місцевого самоврядування, яка полягає, зокрема, у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, соціально, економічно та екологічно збалансований розвиток території територіальної громади, і спрямована на створення економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасних та майбутніх поколінь на основі раціонального використання ресурсів (природних, трудових, виробничих, науково-технічних, інтелектуальних тощо) - є інтересом значної кількості осіб - мешканців відповідної територіальної громади, а отже становить суспільний (публічний) інтерес.

Цей інтерес належить як в цілому територіальній громаді населеного пункту, так і окремо кожному її члену, у зв`язку з чим його захист може здійснюватися як індивідуально кожною особою, яка вважає, що такий інтерес було порушено, так і від імені усієї громади відповідною радою або іншим органом місцевого самоврядування у порядку, встановленому законом, у тому числі в суді.

Проаналізувавши аргументи, наведені позивачем в обґрунтування підстав поданого ним позову, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що у справі, яка переглядається, звернення ОСОБА_1 до суду обумовлене необхідністю захисту його інтересів у сфері містобудівної діяльності.

У спірних правовідносинах відповідач Департамент містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діяв як суб`єкт владних повноважень, оскільки здійснював публічно-владні управлінські функції на підставі Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність», «Про місцеве самоврядування в Україні».

Отже, виходячи з предмету спору, заявлених позивачем вимог та наведених у їх обґрунтування доводів, правовідносинив цій справі, у яких виник спір між ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування рішення органу місцевого самоврядування, мають усі ознаки публічно - правових, а тому така справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що видані містобудівні умови та обмеження порушують його приватні немайнові права в культурно-естетичній сфері відхиляються колегією суддів апеляційного суду, вони спростовуються матеріалами справи, з яких встановлено, що позивач, обґрунтовуючи підстави поданого ним у цій справі позову, не посилалався на порушення внаслідок видання спірних містобудівних умов і обмежень його прав як землевласника та землекористува, власника іншого нерухомого майна й, відповідно, пов`язані з цим обставини не охоплюються предметом доказування у цій справі, а відтак відсутні підстави стверджувати про приватноправовий характер спору.

Як передбачено пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судом першої інстанції обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третіх осіб: Міністерство культури та інформаційної політики України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельман», Товариства з обмеженою відповідальністю Голден Хілл» про скасування рішення органу місцевого самоврядування і відхиляє доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки наданих позивачем доказів та їх належного обґрунтування.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування немає, а тому апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 13 листопада 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий Судді: