Постанова від 04.04.2025 по справі 400/11843/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11843/24

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

-Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, якою закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області про зобов`язання видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25.04.2023 року,

В С Т А Н О В И Л А :

16 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив зобов`язати управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області видати позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до довідки МСЕК від 25.04.2023.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що у період з 26 липня по 16 вересня 1986 року він, як вільнонаймана особа, приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, внаслідок чого одержав захворювання і став особою з інвалідністю ІІ групи. На переконання позивача, вільнонаймана особа не може виконувати обов`язки військової служби, і він, як вільнонаймана особа, виконував службові обов`язки при виконані робіт з ліквідації Чорнобильської катастрофи разом із військовими. Відмінність з військовими полягала лише у тому, що вони мали можливість змінюватись, а позивач ні. Тому позивач переконаний, що він має право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року закрито провадження по справі.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема апелянт зазначає, що суд першої інстанції відкрив провадження по справі з порушенням норм КАС України, та не врахував, що ненадання відзиву на позовну заяву відповідачем в розумінні ст.159 КАС України є визнанням позову. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що рішенням по справі № 400/3970/23 визнано протиправною відмову відповідача у видачі позивачу посвідчення, однак не зобов`язував відповідача вчинити дії по видачі відповідного посвідчення. Отже дана справа та справа № 400/3970/23 не є тотожними, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо закриття провадження по справі по справі на підставі п.4 ст.238 КАС України.

Відповідно п.3 ч. 1 ст. 311, ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є у справі № 400/11843/24, є таке, що набрало законної сили інше рішення суду, а саме рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 у справі № 400/3970/23.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2018 року у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

Верховний Суд, надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі №240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі №580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі №804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі №520/9008/2020, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у постанові від 9 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, виходив з того, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки у цій справі має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 400/3970/23, за наслідком розгляду якого прийнято Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року, яка набрало законної сили.

Надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

Згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників судового процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

Спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

Так, у межах розгляду справи № 400/3970/23 ОСОБА_1 пред`явлений позов, у якому він просив суд:

- визнання протиправною відмову управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області, оформлену листом № 1762/4.2. від 27.03.2023 щодо видачі Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;

- зобов`язати управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області видати позивачу Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак.

В рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року встановлено, що 27 лютого 2023 року позивач звернувся до управління соціального захисту населення Первомайської міської ради із заявою в якій просив видати посвідчення «Інваліда війни» третьої групи, на підставі довідки МСЕК про встановлення третьої групи інвалідності, в порядку пункту 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус і соціальний захист ветеранів війни» від 22 жовтня 1993 року.

Судом зазначено, що для віднесення особи вільнонайманого складу до інвалідів війни в розумінні пункту 1 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ та отримання відповідного посвідчення, законодавець пов`язує настання інвалідності з такою підставою, як поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, про що має бути зазначено у висновку МСЕК.

До матеріалів справи ОСОБА_1 надав довідку МСЕК Миколаївської області від 03.05.2012 року серії 10ААА № 977168.

Однак, при зверненні до відповідача із заявою позивач доказів того, що він належить до осіб вільнонайманого складу та виконував обов`язки військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, не надав.

В свою чергу, звертаючись до суду з даним позовом по справі № 400/11843/24, позивач долучив іншу довідку МСЕК від 25 квітня 2023 року, якою на його переконання підтверджується, що інвалідність настала у зв`язку із з такою підставою, як поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних, зокрема, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що дає право позивачу на отримання відповідного посвідчення.

З наведеного вбачається, що в межах розгляду справи № 400/3970/23 судом не надавалась оцінка довідці МСЕК № 652020 від 25.04.2023 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справи № 400/3970/23 та № 400/1843/24 мають різні підстави позову, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що, закриваючи провадження по справі, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що є наслідком задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року, як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 322, 328, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:К.В.Кравченко