Восьмий апеляційний адміністративний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20854/23 пров. № А/857/34452/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гінди О.М.
суддів Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року про закриття провадження (головуюча суддя: Потабенко В.А., місце ухвалення: м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Бориславської державної нотаріальної контори Дрогобицького району Львівської області, державного нотаріуса Панкевич Руслана Івановича, державного нотаріуса Матолич-Обрізко Галини Степанівни, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
встановив:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , 05.09.2023 звернулись з позовом до суду та з урахуванням уточнень до позовних вимог від 09.04.2024 (а.с. 137-142) просили: визнати протиправною умисною бездіяльність державних нотаріусів Матолич-Обрізко Г.С. та Панкевича Р. Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області щодо невчинення нотаріальних дій у спадковій справі 24/2014; скасувати постанову державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Панкевича Р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2023 № 203, так як вона перешкоджає у прийнятті спадщини спадкоємцям після смерті ОСОБА_3 спадкодавця; зобов`язати державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Матолич-Обрізко Г.С., ОСОБА_4 видати на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно і землю спадкодавця ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_7 АДРЕСА_2 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 та інше майно і землю в Польщі і ФРН, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зареєструвати право власності, на майно і землю за спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що на праві власності зареєстрована за спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; визнати протиправною бездіяльність реєстратора до 2013 року відповідача комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицького міжміського Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» - суб`єкта владних повноважень, щодо створення причин та умов тривалої протиправної бездіяльності і тривалого порушення прав і законних інтересів спадкоємців позивачів; стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну і моральну шкоду 1000000 грн.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року закрито провадження у цій справі, у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу. Вважають, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 2, 4, 7, 19, 243 КАС України, які забезпечують право на судовий захист та доступ до правосуддя. Також суд неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті, створенні умисно причин та умов тривалого порушення прав позивачів спадкоємців постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.08.2023 № 203. Зазначає, що суд закривши провадження у справі, позбавив їх спадкоємців - позивачів можливості відстоювати свої права в законному порядку. Просять скасувати ухвалу суду. Скасувати постанову державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.08.2023 № 203, яка перешкоджає у прийнятті спадкового майна після смерті ОСОБА_3 .
Відповідачем Бориславською державною нотаріальною конторою Дрогобицького району Львівської області 27.03.2025 подано відзив на апеляційну скаргу в якому просять відмовити в задоволенні позову.
Інші відповідачі відзиву на апеляційну скаргу не подали, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Позивачі звертаючись до суду з цим позовом зазначають, що ОСОБА_3 отримала спадкове майно після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 , який помер та похований в с. Чорноріки Кроснянського повіту Жешівського воєводства, Польща, а також після смерті сина ОСОБА_9 за місцем знаходження майна і землі в Німеччині м. Нойзес ФРН - Вестхайм. Крім того, ОСОБА_3 успадкувала домоволодіння по АДРЕСА_2 після смерті сестри ОСОБА_7 . До того ж, відповідно до свідоцтва про право власності будинок АДРЕСА_3 , землю і будинок АДРЕСА_2 і землю ОСОБА_7 набули на праві приватної власності, на підставі правовстановлюючих документів, як взаємозалік згідно рішень виконавчих комітетів трудящих взамін залишеного майна в с. Чорноріки Польща.
Суд першої інстанції встановив, що постановою державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Панкевича Р.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2023 № 203 відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , житловий будинок АДРЕСА_4 , а також на майно, яке відійшло від спадкодавця на підставі Міждержавної угоди 09.09.1944 між Польщею та УРСР, яке знаходиться на території Польщі, а також на невизначене майно по смерті ОСОБА_10 , яке знаходиться на території ФРН.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 24/2014 від 11.03.2014 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є спадкоємцями (дітьми) померлої ОСОБА_3 і ними подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах нотаріуси Бориславської державної нотаріальної контори Дрогобицького району Львівської області не є суб`єктами владних повноважень та не здійснювали владні управлінські функції на основі законодавства, оскільки метою звернення позивачів до суду є захист їх спадкових прав, що вказує на приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Водночас, адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об`єкти нерухомого майна як за спадкодавцем, так і за спадкоємцями, тому з урахуванням суб`єктного складу учасників справи та характеру правовідносин, з яких виник спір, такий має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Висновки суду узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 28.11.2018 у справі № 826/11512/17.
Зазначає, що спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками саме публічно-правових відносин, оскільки відповідачі у спірних правовідносинах не є суб`єктами владних повноважень, а сам спір має приватноправовий характер.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з п. 7, п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на законодавче визначення терміну «суб`єкт владних повноважень» його обов`язковою ознакою є здійснення владних управлінських функцій.
Особливістю публічно-правового спору є суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Предметом спору у цій справі є, зокрема визнання протиправною бездіяльність державних нотаріусів Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Матолич-Обрізко Г.С. та Панкевича Р.І. щодо невчинення нотаріальних дій у спадковій справі 24/2014; скасування постанови державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Панкевича Р.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2023 № 203, так як вона перешкоджає у прийнятті спадщини спадкоємцям після смерті ОСОБА_3 спадкодавця, а також зобов`язати державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Матолич-Обрізко Г.С., ОСОБА_4 видати на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідоцтво про право на спадщину за законом на майно і землю спадкодавця ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_7 АДРЕСА_2 , що на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 та інше майно і землю в Польщі і ФРН, про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; зареєструвати право власності, на майно і землю за спадкоємцями ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , що на праві власності зареєстрована за спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , про що внести відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що така нотаріальна дія, як видача свідоцтва про право на спадщину, спрямована на фіксацію (підтвердження) факту переходу до спадкоємця права власності на відповідне майно, у зв`язку з чим, правильним є висновок суду першої інстанції, що цей позов спрямований на захист прав позивача у правовідносинах спадкування, а тому спір має приватноправовий характер.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що судова процедура оскарження має на меті забезпечити виправлення нотаріальних помилок, тлумачення чинного законодавства та сприяти дотриманню законності у сфері цивільних правовідносин, що виникають із вчинення нотаріальних дій.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року по справі № 826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Як правильно вказав суд першої інстанції, позивачі обґрунтовують позовні вимоги наявністю у них права на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_3 , тобто визнання протиправною бездіяльності державних нотаріусів Матолич-Обрізко Г.С. та Панкевича Р.І. Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області щодо невчинення нотаріальних дій у спадковій справі 24/2014, скасування постанови державного нотаріуса Бориславської державної нотаріальної контори Львівської області Панкевича Р.І. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15.08.2023 № 203 є способом захисту прав позивачів у правовідносинах спадкування.
Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки у цій справі існує невирішений спір про право, то подальше оспорювання правомірності набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв`язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об`єкт нерухомого майна. Такий спір, з урахуванням суб`єктного складу учасників справи, має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства.
Аналогічні правові висновки викладено в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 826/11512/17.
Отже, в спірній ситуації, нотаріус, відмовляючи у вчиненні нотаріальної дії, не здійснює владних управлінських функцій щодо позивачів, а тому цей спір не має ознак публічно-правового спору.
Таким чином, спірні правовідносини не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, органів місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а спрямований на захист прав, свобод та інтересів позивачів у правовідносинах спадкування, які розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням положень Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку про неможливість розгляду в порядку адміністративного судочинства справ щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні і такі справи повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність реєстратора до 2013 року комунального підприємства Львівської обласної ради «Дрогобицького міжміського Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» - суб`єкта владних повноважень, щодо створення причин та умов тривалої протиправної бездіяльності і тривалого порушення прав і законних інтересів спадкоємців позивачів, то суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця вимога є похідною від попередніх вимог, а тому також не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що такі вимоги спрямовані на поновлення прав позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_11 у сфері цивільних правовідносин. Оскільки вчиненню реєстраційних дій відповідачем передує вирішення в порядку цивільного судочинства приватноправового спору. Лише за результатами розгляду справи щодо видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , яке має розглядатись в порядку цивільного судочинства, можливе вчинення реєстраційних дій, що узгоджується з приписами абз. 2 ч. 1 ст. 19 ЦПК України.
Зважаючи на те, що між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивачів, як спадкоємців, щодо визнання права на майно, яке на їх думку належало спадкодавцеві ОСОБА_3 . Тому спір має приватно-правовий, а не публічний характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Щодо стягнення з відповідачів солідарно 10000000 грн коштів на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю, то суд апеляційної інстанції вважає, що такі є похідними від заявлених вище первинних вимог позивачів і також підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Суд апеляційної інстанції вважає, що за наведених обставин справи цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства. Отже, за такого правового регулювання, помилковим є твердження позивачів, що це справи адміністративної юрисдикції з покликанням на п. 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлюється, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 238, 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року про закриття провадження у справі № 380/20854/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанова в частині скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.04.2025 |
Оприлюднено | 08.04.2025 |
Номер документу | 126376991 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері нотаріату |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Гінда Оксана Миколаївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Адміністративне
Львівський окружний адміністративний суд
Потабенко Варвара Анатоліївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні