Рішення

від 27.03.2025 по справі 909/950/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/950/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2025 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Поп`юк Я. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД"

(вул. Вахтангова, буд. 2 А, м. Луцьк, Волинська область, 43006)

до відповідача: Приватного підприємства "УКРПОЛЬ"

(вул. Дарвіна, буд. 12, с. Нижній Вербіж, Коломийський район,

Івано-Франківська область, 78218)

про стягнення заборгованості в сумі 1 437 380, 19 гривень, з яких: 1 349 120, 00 гривень попередня оплата вартості товару, 88 260, 19 гривень збитків,

за участю:

від позивача: Василюка Ігоря Миколайовича (в режимі відеоконференції),

відповідача: представник в судове засідання не з`явився,

В С Т А Н О В И В:

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань технічними засобами.

2. Рішення у цій справі ухвалено за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. У жовтні 2024 року до Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" із позовною заявою до Приватного підприємства "УКРПОЛЬ" про стягнення заборгованості в сумі 1 437 380, 19 гривень, з яких: 1 349 120, 00 гривень попередня оплата вартості товару, 88 260, 19 гривень збитків.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. Ухвалою від 11.10.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 19.11.2024; зобов`язав сторони подати заяви по суті спору, зокрема: відповідачу встановив 15 - ти денний строк з моменту вручення ухвали суду для подачі відзиву на позов.

6. 12.11.2024 позивач надіслав суду заяву за вх. № 17698/24 про забезпечення можливості проведення судового засідання 19.11.2024 та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції, за допомогою електронного ресурсу "Онлайн сервіс відеозв`язку "ВКЗ" з використанням власних технічних засобів.

7. Ухвалою від 14.11.2024 суд (суддя Кобецька С. М.) задовольнив заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Веставтотрейд" вх. № 17698/24 від 12.11.2024 про проведення судового засідання в режимі відео конференції; постановивши, що участь у судовому засіданні 19.11.2024 о 10:00 год та у всіх наступних судових засіданнях у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "ВКЗ" братиме представник позивача адвокат Ігор Миколайович Василюк.

8. 19.11.2024 суд відклав підготовче засідання у справі на 05.12.2024.

9. 05.12.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 909/950/24 та призначив розгляд справи по суті на 09.01.2025.

10. 09.01.2025 суд відклав розгляд справи по суті на 23.01.2025.

11. Ухвалою від 23.01.2025 суд задовольнив усне клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД", адвоката Василюка І. М. про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні; постановив повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 909/950/24; підготовче засідання призначив на 13.02.2025.

12. 12.02.2025 за вх. № 1226/25 через підсистему "Електронний суд" від представника ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД", адвоката Василюка І. М. надійшло клопотання про витребування доказів.

13. Ухвалою від 13.02.2025 суд, зокрема, задовольнив клопотання представника ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД", адвоката Василюка І. М. (вх. № 1226/25 від 12.02.2025) про витребування доказів; підготовче засідання відклав на 06.03.2025.

14. 28.02.2025 за вх. № 3351/25 через канцелярію суду від заступника начальника Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області надійшов лист на виконання ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2025.

15. 06.03.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 909/950/24 та призначив розгляд справи по суті на 27.03.2025.

16. В судові засідання представник відповідача жодного разу не з`явився.

17. Про дату, час та місце судових засідань у справі відповідач належним чином повідомлявся ухвалами суду від 11.10.2024, 19.11.2024, 05.12.2024, 09.01.2025, 23.01.2025, 13.02.2025 та від 06.03.2025.

18. Ухвала суду від 11.10.2024 направлена на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованими листами з повідомленням про вручення за № 0600973338665.

19. Поштове відправлення за № 0600973338665 повернулося на адресу суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання".

20. Ухвали суду від 19.11.2024, 05.12.2024, 09.01.2025, 23.01.2025, 13.02.2025 та від 06.03.2025 направлені на адресу відповідача, яка вказана у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом за № 0600985690135, № 0600991270687, № 0600985690135, № 0601101029259, № 0601105462275 та за № 0601114421131 відповідно. Усі означені відправлення повернулися на адресу суду із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання" або "адресат відсутній".

21. В силу положення пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

22. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

23. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

24. Згідно із частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

25. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

26. Враховуючи наведене, Господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, з зазначеними ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

27. Пунктом 1 частини 1 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

28. Станом на 27.03.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, свої пояснення стосовно позову до суду не подав.

29. Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

30. Водночас, як визначено в частині 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

31. Згідно із приписами частини 1 та пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

32. Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

33. Також, відповідач не скористався своїм правом згідно приписів статті 197 Господарського процесуального кодексу України на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

34. Відповідно до пункту 7 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є розумні строки розгляду справи судом.

35. Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

36. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі статтею 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена статтею 3 Господарського процесуального кодексу України.

37. Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997, дана Конвенція та Протоколи до неї № № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

38. За приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

39. Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

40. Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 № 01-8/1427. У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника". Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 (§ 51).

41. Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

42. Разом із тим, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

43. Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності, а відтак суд вважає, що спір належить вирішити по суті у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушених прав.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ СТОРІН

44. Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч досягнутих між сторонами домовленостей не здійснив позивачу поставку товару, а саме дизельного палива в кількості 25, 6 т., за який позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату на суму 1 349 120, 00 гривень. Враховуючи те, що відповідач не поставив позивачу означений товар та не повернув йому кошти у сумі 1 349 120, 00 гривень, позивач, просить стягнути з відповідача вказану попередню оплату.

45. Крім того, відповідачем не було виконано обов`язку щодо складання та реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 88 260, 19 гривень, що фактично є збитками позивача, які він просить стягнути.

46. Позиція відповідача. Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

47. Як зазначає позивач, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" був намір придбати у Приватного підприємства "УКРПОЛЬ" дизельне паливо в кількості 25, 6 т.

48. За домовленістю сторін позивач отримав від відповідача для оплати вищевказаного товару рахунок на оплату № 2 від 06.06.2022 на суму 1 349 120, 00 гривень (а. с. 9).

49. 07.06.2022 позивачем було оплачено виставлений рахунок № 2 у загальному розмірі 1 349 120, 00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 391, з призначення платежу: оплата за ДП згідно рах. 2 від 06.06.2022 (а. с. 10).

50. Як вказує позивач, відповідач обумовлений товар не поставив до цього часу.

51. У зв`язку із неотриманням товару позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою № 16/08-1 від 16.08.2024 щодо повернення суми попередньої оплати у розмірі 1 349 120, 00 гривень, однак, на момент звернення до суду із цим позовом відповідач грошові кошти не повернув (а. с. 11).

52. Означене поштове відправлення повернено на адресу позивача 03.09.2024 без вручення адресату із зазначенням причини повернення "закінчення встановленого терміну зберігання".

53. Разом із тим позивач вказує, що не зважаючи на сплату позивачем та отримання відповідачем грошових коштів, останнім не складено та не здійснено реєстрацію податкової накладної по вказаній господарській операції, вказані протиправні діяння свідчать не лише про порушення вимог податкового законодавства, а й про заподіяння позивачу матеріальних збитків в розмірі 88 260, 19 гривень.

54. Зазначені обставини стали підставою звернення позивачем з даним позовом до суду.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

55. Як підтверджено матеріалами справи, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 2 від 06.06.2022 із зазначенням найменування товару Дизельне паливо, у кількості 25, 6 тон, ціна з ПДВ 52 700, 00 гривень, загальною вартістю 1 349 120, 00 гривень, таким чином, здійснивши пропозицію позивачу укласти господарський договір.

56. Позивач в свою чергу здійснив попередню оплату у розмірі 1 349 120, 00 гривень, таким чином, позивач вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, і ця дія є прийняттям пропозиції.

57. З огляду на фактичні обставини та вищезазначені приписи законодавства, судом встановлено, що між сторонами було укладено в спрощений спосіб договір поставки, шляхом надання відповідачем позивачу рахунку на оплату та здійснення останнім на користь відповідача попередньої оплати.

58. Отже, з моменту прийняття пропозиції (попередньої оплати) позивачем між сторонами укладено господарський договір поставки у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов`язальні відносини.

59. Зі змісту позовної заяви та долучених до неї позивачем доказів вбачається, що предметом договору було здійснення відповідачем поставки позивачу наступного товару - Дизельне паливо, у кількості 25, 6 тон, ціна з ПДВ 52 700, 00 гривень, загальною вартістю 1 349 120, 00 гривень.

60. Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

61. Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

62. Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

63. За статтею 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

64. Оскільки, договір поставки між сторонами укладений між сторонами в спрощений спосіб, інших умов здійснення поставки товару сторони не передбачили.

65. Позивач, 16.08.2024 засобами поштового зв`язку направив відповідачу вимогу вих. № 16/08-1 від 25.12.2024, в якій позивач зазначив про неотримання товару від відповідача та не повернення відповідачем коштів попередньої оплати. А також просив відповідача протягом 2-х банківських днів повернути грошові кошти в 1 349 120, 00 гривень. Означене поштове відправлення 03.09.2024 не вручене адресату та повернено відправнику із зазначенням причини повернення "закінчення встановленого терміну зберігання".

66. За правилами частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

67. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

68. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

69. За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

70. Зважаючи на встановлені обставини справи та зазначені законодавчі положення, позивач повинен був виконати вимогу відповідача від 16.08.2024 (яка повернулася адресату 03.09.2024) та поставити товар у семиденний строк, тобто до 10.03.2024 включно, або повернути попередню оплату за означений товар.

71. Натомість, матеріали справи не містять доказів, що відповідач поставив позивачу товар в повній кількості (об`ємі) або повернув сплачену позивачем суму.

72. Суд зазначає, що статтею 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 вказаного кодексу.

73. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 1 - 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

74. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

75. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

76. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

77. Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

78. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

79. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

80. З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів поставки товару чи повернення коштів за сплаченим позивачем на користь відповідача рахунком № 2 від 06.06.2022, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення попередньої оплати вартості товару в сумі 1 349 120, 00 гривень є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

81. Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

82. Згідно із підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

83. За змістом приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

84. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

85. У пункті 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

86. За правилами абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

87. Згідно абзаців 2, 3 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

88. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем (абзац 6 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

89. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абзац 21 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

90. Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

91. Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17. При цьому, у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеному у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, згідно з яким передбачалось, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

92. Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

93. Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

94. Слід також зазначити, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

95. Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

96. За змістом статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

97. Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

98. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

99. Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

100. Відповідно до відповіді Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 27.02.2025 № 2811/5/09-19-04-09, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних ПП "Укрполь" (код 35367258) реєстрація податкової накладної, як наслідок отримання грошових коштів згідно платіжного доручення № 391 від 07.06.2022 в розмірі 1 349 120, 00 гривень від контрагента ТОВ "ВЕСТАВТОТРЕЙД", не проводилася.

101. За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідну податкову накладну становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 88 260, 19 гривень до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

102. Згідно із частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

103. Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

104. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

105. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 88 260, 19 гривень збитків належать до задоволення.

106. Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

107. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

108. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

109. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

110. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Висновок суду.

111. Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати.

112. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 17 248, 56 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" до Приватного підприємства "УКРПОЛЬ" про стягнення заборгованості в сумі 1 437 380, 19 гривень, з яких: 1 349 120, 00 гривень попередня оплата вартості товару, 88 260, 19 гривень збитків задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "УКРПОЛЬ" (вул. Дарвіна, буд. 12, с. Нижній Вербіж, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78218; ідентифікаційний код: 35367258) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТАВТОТРЕЙД" (вул. Вахтангова, буд. 2 А, м. Луцьк, Волинська область, 43006; ідентифікаційний код: 36407488) 1 437 380, 19 гривень (один мільйон чотириста тридцять сім тисяч триста вісімдесят гривень дев`ятнадцять копійок) заборгованості, з яких: 1 349 120, 00 гривень попередня оплата вартості товару, 88 260, 19 гривень збитки, а також 17 248, 56 гривень (сімнадцять тисяч двісті сорок вісім гривень п`ятдесят шість копійок) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повний текст рішення складено - 04.04.2025.

Суддя В. В. Михайлишин