Рішення

від 03.04.2025 по справі 320/29475/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2025 року № 320/29475/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вартості придбаного за власні кошти лікарського засобу,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення вартості придбаного за власні кошти лікарського засобу, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 вартості придбаного за власні кошти лікарського засобу «Кітруда» в розмірі 393 196,00 грн;

- стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 вартість придбаного за власні кошти лікарського засобу «Кітруда» в розмірі 393 196,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами протиправно відмовлено позивачеві у повернені йому грошових коштів витрачених на придбання лікарського засобу «Кутруда» на загальну суму 393 196,00грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.09.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Не погоджуючись з аргументами та доводами позивача викладеними у позовній заяві, відповідачем подано відзив, в якому останній в підстави для відмови у задоволенні позовних вимог зазначив, що що ст.11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковано медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. При цьому виплата військовослужбовцям компенсації за надані їм платні медичні послуги в інших лікувальних закладах не передбачена, як і не передбачена компенсація за самостійно придбані лікарські засоби

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до витягу з наказу начальника регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.08.2022 №179-ОС дію контракту ОСОБА_1 продовжено до оголошення мобілізації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 19.12.2015 по 30.04.2018 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, з 01.05.2018 по 10.12.2018 та з 11.12.2018 по 18.03.2022 залучений до сил і засобів здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою №28 від 31.01.2023 Державної прикордонної служби України військова частина НОМЕР_1 .

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.08.2019 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

В зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивач вимушено звернувся до дерматолога за місцем проживання, в подальшому спрямований на обстеження і лікування до КНП «Онкологічний диспансер Маріуполь».

24.04.2020 в м. Маріуполь виконана операція: широке висічення пухлини шиї праворуч, отримував імунотерапію Альфарекіном. 09.12.2021 операція в Національному інституті раку (НІР) - верхня фасціально-футлярналімфодисекція шиї справа з резекцією правої біля вушної слинної залози. Розпочав курси імунотерапії Кітрудою, згідно рекомендації консорціуму лікарів НІР.

Позивач проходив курси імунотерапії препаратом «Кітруда» в Комунальному некомерційному підприємстві Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер» Білоцерківський підрозділ.

Як було зазначено позивачем, листом вих. №30/д-1642 від 17.02.2022 Головний військово-медичний клінічний центр Державної прикордонної служби України роз`яснив, що не здійснює закупівлю лікарського засобу «Кітруда», з підстави, що даний лікарський засіб не включений до Національного переліку основних лікарських засобів, які підлягають закупівлі закладами і установами охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Позивач придбавав його за власний кошт, оскільки виникла терміновість проведення оперативного втручання та необхідність застосування призначеного лікарського засобу імунотерапії «Кітруда» з подальшим вирішенням питання про відшкодування вартості препарату з керівництвом Державної прикордонної служби України та Головним військово-медичним клінічним центром Державної прикордонної служби України.

В перелік наданих медичних послуг (анамнез) лікарського засобу «Кітруда», Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3330/431 від 23.11.2022 не включено, так як пацієнт його придбав за власний кошт, та кошти благодійної допомоги. Згідно даної виписки позивач перебував у хірургічному відділенні з 04.11.2022 по 23.11.2022.

Головним військово-медичним клінічним центром Державної прикордонної служби України не здійснено компенсації (відшкодування) вартості лікування (закупівлі) ліків, внаслідок чого позивачем були витрачено власні грошові кошти у розмірі 393 196,00 грн.

Статтею 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» закріплено право військовослужбовців на охорону здоров`я та медичну допомогу.

Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров`я України до акту огляду медико- соціальної комісії серії АВ №1067685 позивач має II групу інвалідності з 15.11.2022, та має право на пільги, встановлені законодавством України.

Зі змісту довідки №937 діючої госпітальної військово-лікарської комісії, яка видана ГВМКЦ Держприкордонслужби України слідує, що позивачу проведено медичний огляд 04.11.2022, та встановлено, що захворювання - меланоми шкіри справа T4bN0M0, Ніс стадія, 2 клінічна група. Наслідки оперативного втручання (24.04.2020) та проведеної імунотерапії (Альфакерін), повторного оперативного лікування (09.12.2021) - верхньої фасціально-футлярної лімфо терапії (II варіант)з резекцією правої біля вушної слинної залози, 11 курсів імунотерапії (Кітруда) у вигляді зміцнілого шкірного рубця бокової поверхні шиї справа - пов`язане із захистом Батьківщини, з проходженням військової служби.

Даний діагноз також підтверджується у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3330/431 від 23.11.2022, видану ГВМКЦ, та в п.6 виписки підтверджує, що станом на дату виписки 23.11.2022 здійснено 11 курсів імунотерапії (Кітруда), та потребує 12 курс.

Загалом позивачем здійснено 17 курсів імунотерапії лікарським засобом «Кітруда», що підтверджується консультативними висновками спеціаліста, виписками із медичної карти стаціонарного хворого некомерційного підприємства Київської обласної ради «Київський обласний онкологічний диспансер», та виписними епікризами Національного інституту раку, про здійснення 12, 13, 15, 16, 17 курсу застосування препарату «Кітруда».

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000023 від 11.02.2022 та меморіального ордеру №@2PL314621 позивачем було придбано препарат «Кітруда» на суму 110 00,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000006 від 23.01.2023 та платіжної інструкції №@2PL811877 позивачем було придбано препарат «Кітруда» на суму 141 596,00 грн.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000016 від 13.02.2023 та платіжної інструкції №@2PL415994 позивачем було придбано препарат «Кітруда» на суму 141 600,00 грн.

Всього позивачем було придбано лікарського препарату «Кітруда» за власні кошти на суму 393 196,00 грн.

03.04.2023 позивач звернувся із рапортом до НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України, в якому проходить службу, та просив відшкодувати витрачені кошти на лікарські засоби.

Згідно відповіді від 07.04.2023 №30\637-23-вих. Зазначено, що для вирішення питання щодо відшкодування коштів які були витрачені на закупівлю відповідних лікарських засобів, необхідно звернутись до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України.

Позивач звернувся до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України щодо компенсації витрачених коштів під час лікування.

Відповіддю №14\Д-66-5 від 24.04.2023 позивача повідомлено, що статтею 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковано медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. При цьому виплата військовослужбовцям компенсації за надані їм платні медичні послуги в інших лікувальних закладах не передбачена, як і не передбачена компенсація за самостійно придбані лікарські засоби.

03.05.2023 позивач звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України із зверненням, у якому просив вирішити питання надання відшкодування витрат на купівлю лікарського препарату «Кітруда».

Адміністрація Державної прикордонної служби України надала відповідь від 30.05.2023 №30/24880/23-вих, в якій зазначено, що відшкодування коштів особам з числа військовослужбовців за самостійне лікування у лікувально-профілактичних закладах інших відомств, за самостійно придбані лікарські засоби та вироби медичного призначення чинним законодавством не передбачено. Лікарський засіб «Кітруда», не включений до Національного переліку основних лікарських засобів, які підлягають закупівлі закладами і установами охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Суд вважає, що така відмова відповідачів по відшкодуванню витрат на закупівлю лікарського засобу «Кітруда», є необґрунтованою, з огляду на таке.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.25 Закон України «Про Державну прикордонну службу України» Держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Особовому складу Державної прикордонної служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в лікувально-профілактичних закладах Державної прикордонної служби України.

Статтею 11 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено право військовослужбовців на охорону здоров`я та медичну допомогу.

За приписами частини 1 цієї статті військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально- профілактичні заходи.

За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров`я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV(далі - Статут).

Згідно п.11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові (п.12 Статуту).

Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (п.14 Статуту).

У відповідності до положень п.п.254, 255 Статуту військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини. Військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

За приписами п.260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

Наказом Адміністрації ДПС України від 11.12.2012 №1065 затверджена Інструкція про порядок надання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №1065), за приписами п.1 якої ця Інструкція визначає основні правові, організаційні та соціальні засади організації надання медичної допомоги у закладах охорони здоров`я Державної прикордонної служби України.

Пунктом 6 Інструкції №1065 встановлено, що при наданні стаціонарної медичної допомоги прикріпленим контингентам відпускаються безоплатно лікарські засоби, перев`язувальні та допоміжні матеріали .

Згідно п.7 Інструкції №1065 за відсутності у закладі охорони здоров`я Держприкордонслужби відповідних відділень, спеціального медичного обладнання, фахівців необхідного профілю, кваліфікації при лікуванні складних для діагностики і лікування захворювань у разі лікування хвороб, що потребують спеціальних методів діагностики та лікування, військовослужбовці, ветерани військової служби Держприкордонслужби та пенсіонери із числа військовослужбовців Держприкордонслужби, яким відповідно до законодавства надано пільгу щодо безоплатного користування закладами охорони здоров`я Держприкордонслужби, можуть отримати медичну допомогу в інших закладах охорони здоров`я за рахунок Держприкордонслужби. Рішення про направлення хворого до іншого закладу охорони здоров`я приймає керівник закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби. Належним чином оформлене направлення підписується лікуючим лікарем та начальником закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби.

Порядок надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1999 №1923 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №1923), згідно пункту 2 якого медична допомога військовослужбовцям надається військово-медичними закладами інших військових формувань у разі відсутності за місцем проходження ними військової служби військово-медичних закладів відповідних військових формувань або відсутності у них необхідних відділень, фахівців чи спеціального медичного обладнання та у невідкладних випадках.

Отже, виходячи з приписів наведених норм військовослужбовці Державної прикордонної служби України мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я, зокрема, у закладах охорони здоров`я Державної прикордонної служби України. Також, за рахунок Держприкордонслужби можуть отримати медичну допомогу в інших закладах охорони здоров`я за наявності відповідного рішення керівник закладу охорони здоров`я Держприкордонслужби про направлення хворого до іншого закладу охорони здоров`я.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач підпадає під категорію осіб, які мають право на безоплатне медичне обслуговування у закладах охорони здоров`я Держприкордонслужби.

Головним військово-медичним клінічним центром згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 23.11.2022, позивача виписано для подальшого лікування в спеціалізованому медичному закладі.

В листі НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України від 07.04.2023 №30\637-23-вих., зазначено що НОМЕР_3 загоном морської охорони позивача було направлено на лікування до Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України, та в подальшому направлено для продовження лікування до Національного інституту раку.

Тобто, фактично відповідачами підтверджується прийняття Державною прикордонною службою України рішення щодо направлення позивача до іншого закладу охорони здоров`я.

Випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого підтверджено, що позивач у період з 04.11.2022 по 23.11.2022 перебував у стаціонарі ГВМКЦ Держприкордонслужби України з діагнозом: меланома шкіри шиї праворуч та проходженням 11 курсів препаратом «Кітруда».

Факт придбання лікарського засобу «Кітруда» за власні кошти позивача на загальну суму 393 196,00 грн., підтверджується наявними в матеріалах позову накладними №РН-0000023 від 11.02.2022 та меморіального ордеру №@2PL314621, №РН-0000006 від 23.01.2023 та платіжної інструкції №@2PL811877, №РН-0000016 від 13.02.2023 та платіжної інструкції №@2PL415994.

З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на отримання компенсації витрат на лікування, гарантованих ст.11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Оскільки відповідачами відмовлено у здійсненні компенсації витрачених на лікування коштів, з урахуванням приписів ст.11 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", суд доходить висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за придбання лікарського засобу «Кітруда» в розмірі 393 196,00 грн.

Відповідно до ст.23 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Належним способом захисту порушеного права позивача, як військовослужбовця на отримання компенсації витрат на закупівлю лікарських засобів, гарантованого ст.11 Закону №2011-XII, буде стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь позивача вартості лікарського засобу «Кітруда» в розмірі 393 196,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20.11.2018 у справі №808/887/17.

Разом з тим, при вирішенні спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2025 у справі №761/29128/23, відповідно до якої Держава, виконуючи свій головний обов`язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обовязків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II)».

Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню.

За нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував, оскільки є звільненим від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідача на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, стягнення вартості придбаного за власні кошти лікарського засобу - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України та Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо невиплати ОСОБА_1 вартості придбаного за власні кошти лікарського засобу «Кітруда» в розмірі 393 196,00 грн.

Стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 26, код ЄДРПОУ 00034039) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) вартість придбаного за власні кошти лікарського засобу «Кітруда» в розмірі 393 196,00 грн (триста дев`яносто три тисячі сто дев`яносто шість гривень нуль копійок).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.