Ухвала від 07.04.2025 по справі 608/1604/24

Справа № 608/1604/24

Провадження № 1-кп/594/42/2025

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року м.Борщів

Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1

з участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника неповнолітньої потерпілої адвоката ОСОБА_4

законного представника неповнолітньої потерпілої, представника органу опіки та піклування ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого - ОСОБА_7

в ході закритого судового засідання з розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено 05 серпня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211120000159, щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України, -

в с т а н о в и в :

07 серпня 2024 року щодо особи ОСОБА_7 слідчим суддею Борщівського районного суду Тернопільської області, під час досудового розслідування, обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема, востаннє ухвалою Борщівського районного суду до 11 квітня 2025 року.

В період до 11 квітня 2025 року закінчити провадження у справі не представляється можливим.

У зв`язку з чим, прокурор ОСОБА_3 клопотала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, без визначення застави, посилаючись на те, що останній обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України стосовно неповнолітньої особи, такий вчинено ним під час іспитового строку, крім того, відносно його особи наявні ризики, передбачені пп 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, просила суд врахувати, що ОСОБА_7 офіційно непрацевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей чи утриманців не має, у нього відсутні сталі соціальні зв`язки, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. А тому, вважає, що усвідомлюючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення і міру покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, може у будь-який час та спосіб переховуватись від суду, а саме: покинути стале місце проживання.

Наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтувала тим, що ОСОБА_7 з метою уникнення від кримінальної відповідальності, у будь-який спосіб може впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні, у тому числі шляхом погроз вбивства стосовно неповнолітньої потерпілої (що мало місце, зокрема, під час вчинення ним злочину), або їх підкупу, в замін на дачу ними неповних або неправдивих показів чи їх зміни у даному кримінальному провадженні, що є важливим для судового розслідування, так як останній обізнаний із їх анкетними даними та адресою місця проживання.

Ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, прокурор обґрунтувала тим, що ОСОБА_7 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки раніше притягувався до кримінальної відповідальності, інкриміноване йому діяння вчинив під час іспитового строку 08 лютого 2024 року був засуджений Полтавським районним судом за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік.

Поряд з тим, оскільки ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, поєднане із погрозою вбивства, вважає, що більш м`який захід неспроможний нівелювати заявлені ризики.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримала, щодо задоволення такого не заперечила.

Законний представник потерпілої при вирішенні питання щодо продовження обвинуваченому строку утримання під вартою поклалась на розсуд суду.

Захисник адвокат ОСОБА_6 щодо продовження строку дії запобіжного заходу заперечив, з огляду на час протягом якого обвинувачений утримується під вартою, що на даний час становить майже 9 місяців, та просив застосувати щодо обвинуваченого інший більш м`який запобіжний захід домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_7 позицію захисника підтримав повністю.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши доводи заявленого прокурором клопотання, суд приходить до висновку про доцільність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Такий висновок суд обґрунтовує тим, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_7 під варту та по даний час, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід.

Також, суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який вчинив у період відбування іспитового строку. Кримінальне діяння вчинено ним по відношенню до неповнолітньої особи. Його протиправна поведінка була припинена виключно завдяки ізоляції від суспільства, оскільки останній був затриманий безпосередньо після вчинення протиправного діяння.. Враховує суд і те, що ОСОБА_7 офіційно непрацевлаштований, на утриманні неповнолітніх дітей чи утриманців не має, сталість його соціальних зв`язків не доведена. Враховує суд і тяжкість покарання, що йому загрожує у випадку визнання винуватим.

Що, в сукупності, на думку суду, свідчить про те. що ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу чи свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Що суд розцінює свідченням того, що заявлені під час досудового розслідування ризики, передбачені пп 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо особи обвинуваченого не зменшилися, продовжують існувати, а його належна поведінка досягнута виключно завдяки ізоляції від суспільства.

Обставин, які б вказували на зворотнє чи спростовували б такі, в ході судового розгляду встановлено не було, жодна з сторін доказів цього суду не надала.

Твердження захисника в тій частині, що підставою для зміни виду запобіжного заходу вважає термін, протягом якого обвинувачений утримується під вартою, суд, у даному випадку, за відсутності інших доводів, не знаходить переконливими.

З оглядуна те,що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, поєднаного із застосуванням насильства та погрозою застосування насильства щодо неповнолітньої особи, підстав для визначення розміру застави суд не знаходить, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 183 КПК України, якою визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

За таких обставин, з огляду на те, що кримінальне провадження неможливо завершити до спливу терміну дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема, з тих підстав, що судом на даному етапі судового провадження дослідження доказів не завершено, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання останнього під вартою на строк не більше двох місяців, тобто 60 днів.

Керуючись ст. 331 КПК України,

у хв ал и в:

Клопотання прокурора задоволити продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 на строк 60 днів тобто до 06 червня 2025 року включно.

Головуюча: