Рішення

від 06.08.2007 по справі 6820-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6820-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2007Справа №2-15/6820-2007

За позовом Приватного підприємства «Техснабсервіс» (99006, АР Крим, м. Севастополь, вул. Молодих будівельників, 26, кв. 12, код ЄДРПОУ 34717931)

До відповідача Суб'єкта підприємницької діяльності Лукашової Віри Валентинівни (98319, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 99, кв. 151, ід.код 1981806669)

Про стягнення 29644,00 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача –  не з'явився  

Від відповідача – Моісеєнко М.В., довіреність № 18 від 11.06.2007 р., довіреність у справі   

         Обставини справи: Приватне підприємство «Техснабсервіс» звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності Лукашової Віри Валентинівни про стягнення 29644,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару,  в результаті чого за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 29644,00 грн., що і стало приводом для звернення Приватного підприємства «Техснабсервіс» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Позивач явку представника у судове засідання двічі не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позов, яким визнав позовні вимоги частково, посилаючись на часткову оплату суми боргу у сумі 13394,00 грн. Залишок заборгованості по розрахунках відповідача станом на 06.08.2007 р. складає 21200,00 грн..

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

22.12.2006 р. між Приватним підприємством «Техснабсервіс» (Продавець) (позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності Лукашовою Вірою Валентинівною  (Покупець) (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу б/н (а.с.10)

Згідно розділу  1 Договору Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець належним чином приймати та оплачувати електроди (товар). Асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється, зазначається у видаткових накладних Продавця.

Відповідно розділу 3 Договору оплата за поставлений товар проводиться шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на розрахунковий рахунок Продавця. Строки оплати визначаються усною домовленістю сторін з можливістю передплати, оплати по факту та з відстроченням платежу, але не більше десяти банківських днів.

Строк дії вказаного Договору обумовлений розділом 5 Договору та становить з моменту підписання сторонами та до повного виконання зобов'язань за договором. Поставки товари по дійсному Договору здійснюються до 31.12.2006 р.

На виконання умов договору 22.12.2006 р. Продавцем був поставлений відповідний товар на загальну суму 12830,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № ТС-0000003 від 22.12.2006 р. (а.с. 11), а також 26.12.2006 р. був поставлений товар на загальну суму 21764,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТС-0000003 від 26.12.2006 р. (а.с. 16)

Товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис та печатка Суб'єкта підприємницької діяльності Лукашової Віри Валентинівни у видаткових накладних.

Позивач зазначає, що відповідачем було частково оплачено поставлений товар у розмірі 4950,00 грн., про що свідчать прибутковий касовий ордер  від 22.12.2006 р. на суму 1500,00 грн., прибутковий касовий ордер від 26.12.2006 р. на суму 3450,00 грн. (а.с. 13)

  Так, відповідач виконав свої обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару не в повному обсязі, в результаті чого за ним склалася заборгованість  за поставлений товар у розмірі 29644,00 грн. (34594,00 грн. - 4950,00 грн. =  29644,00 грн.), що і послужило підставою для звернення Приватного підприємства «Техснабсервіс» із позовом до суду про стягнення вказаної заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у судовому засіданні представником відповідача представлені докази часткового погашення свого зобов'язання по оплаті поставленого товару:

21.02.2007 р. – 800,00 грн. (витяг з особового рахунку від 22.02.2007 р.) (а.с. 7)

Вказана сума була сплачена відповідачем 21.02.2007 р. тобто до звернення позивачем з позовом до суду про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку. Таким чином, в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 800,00 грн. у позові слід відмовити.

Прийняти до уваги посилання відповідача на  той факт, що ним було сплачено 13394,00 грн. за договором б/н від 22.12.2006 р. суд не може  з огляду на наступне.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач посилається на квитанції № 312 від 24.01.2007 р. на суму 464,00 грн., № ОСЕJ38346 від 16.01.2007 р. на суму 578,00 грн. (а.с. 26), однак в графі призначення платежу у вказаних квитанціях немає посилання на договір б/н від 22.12.2006 р., з чого суд не може зробити висновок про те, що вказані суми були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості саме за договором від 22.12.2006 р.

Платіжне доручення № 3 від 02.04.2007 р. на суму 500,00 грн. (а.с. 27) суд також не можи прийняти як доказ оплати відповідачем заборгованості за договором б/н від 22.12.2006 р., оскільки в призначенні вказаного платежу зазначено – «сплата за електроди згідно договору б/н від 06.10.2006 р.»

Перерахування, зроблені  через касу банку «Аваль» також не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказів погашення заборгованості Суб'єкта підприємницької діяльності Лукашової Віри Валентинівни перед Приватним підприємством «Техснабсервіс», оскільки в рядках «Отримувач» та «Відправник» платежів повинні бути зазначені саме сторони у зобов'язанні, а не треті особи, оскільки згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання лише сторонами. Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Крім того, у вказаних платіжних документах (а.с 27-29) також не вказано призначення платежу, тобто відсутнє посилання на договір б/н від 22.12.2006 р.

          Таким чином, відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів виконання свого зобов'язання  повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань у розмірі 28844,00 грн. через що  позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості підлягають задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторін пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності Лукашової Віри Валентинівни (98319, АР Крим, м. Керч, вул. Кірова, 99, кв. 151, ід.код 1981806669, банківські реквізити невідомі) на користь Приватного підприємства «Техснабсервіс» (99006, АР Крим, м. Севастополь, вул. Молодих будівельників, 26, кв. 12, код ЄДРПОУ 34717931, р/р 260033018204 в СФ АБ «Таврика» м. Севастополь, МФО 324377)  28844,00 грн. заборгованості, 288,44 грн. державного мита та 114,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.