Рішення

від 02.04.2025 по справі 357/661/25

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/661/25

Провадження № 2/357/1847/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 квітня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Орєхова О. І. ,

за участі секретаря Махненко Б. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Ревунець Р.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, мотивуючи тим, що він, ОСОБА_1 , працює інженером з охорони праці за основним місцем роботи ( наказ № 420-к від 18 серпня 2021 року ) та уповноваженим з антикорупційної діяльності за сумісництвом ( наказ № 221-к від 31 травня 2023 року ) на КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1». На виконання своїх обов`язків, як уповноваженого з антикорупційної діяльності, 14.10.2024 він звернувся до прокуратури м. Біла Церква з заявою про викриття корупційних схем. За його заявою відкрите кримінальне провадження і зараз проводиться досудове розслідування. 25.11.2024 його запросила до свого кабінету начальник відділу кадрів і вручила йому наказ № 570-к від 25.11.2024, в якому йому оголосили догану за цілий ряд правопорушень трудової дисципліни. Згідно догани йому інкримінували сім правопорушень. Згідно трудового законодавства та Колективного договору, що діє на підприємстві за одне правопорушення оголошується одне стягнення. В наказі не вказано в якому полі правочинності оголошується догана, мабуть згідно Кодексу про працю. Кодекс про працю не містить такі поняття як шантаж, маніпуляція, провокативна поведінка. Згідно КЗпП одним із видів стягнення є догана. При винесенні догани є певна процедура. Факт виявлення проступку працівника потрібно зафіксувати письмово за допомогою складеного акту, службової чи доповідної записки, протоколу. При цьому, роботодавцю слід врахувати, що виявлення дисциплінарного проступку передбачає не лише виявлення власне факту порушення, а необхідно також переконатися, що вчинене працівником порушення відповідає всім ознакам дисциплінарного проступку. Днем виявлення дисциплінарного проступку, як правило, вважають день складання одного із вищезазначених документів, що підтверджує дисциплінарне порушення. Ні акту, ні доповідних, які б вказували на вчинення ним якогось проступку йому ніхто не показував і ніхто не оголошував. До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. У нього ніхто не вимагав ніяких пояснень, актів про відмову надати йому пояснення в його присутності ніхто не складав. Засідання комісії з трудових спорів відбулося 16.12.2024. Комісія не змогла встановити обставини та рекомендувала йому звернутися до суду. Крім того, в наказі вказано оголосити догану інженеру з техніки безпеки, що не відповідає фактично займаній посаді, згідно класифікатору посад, він займає посаду провідного інженера з охорони праці. Тому, просив суд визнати наказ № 570-к від 25.11.2024 КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» незаконним та скасувати його ( а. с. 1-3 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 (а. с. 11-12) головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 21.01.2025 позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, залишена без руху ( а. с. 16-17 ).

10.02.2025 за вх. № 7403 судом отримано від ОСОБА_1 на виконання ухвали позовну заяву в новій редакції, а також до позовної заяви копію паспорту ( а. с. 25, 26-28, 29-30 ).

Позовна заява в новій редакції за змістом та вимогами є ідентичною первісній.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.

Ухвалою судді від 11 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін на 06 березня 2025 року (а. с. 31-32).

За клопотанням відповідача ( а. с. 36 ), розгляд справи було відкладено на 02.04.2025 ( а. с. 39-41 ).

В судовому засіданні 02.04.2025 судом не було прийнято відзив на позовну заяву, який отриманий судом 02.04.2025 від відповідача, оскільки останній поданий з порушенням вимог ст. 178 ЦПК України, а з клопотанням про його поновлення, з обґрунтуванням такого пропуску, сторона відповідача до суду не зверталась.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтирав позовні вимоги, надав пояснена аналогічні викладеним в ній, просив позов задовольнити та скасувати наказ, яким йому оголошено догану.

Представник відповідача Ревунець Р.Г., який є керівником ( генеральним директором) КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1», що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 , просив відмовити в позові.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду інженера з охорони праці ( провідного фахівця ) з 01 вересня 2021 року з посадовим окладом згідно штатного розпису, про що свідчить наказ КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» від 18 серпня 2021 року за № 420-к ( а. с. 5 ).

Відповідно до витягу з наказу від 31 травня 2023 року за № 221-к, ОСОБА_1 , інженера з охорони праці, з 01.06.2023 на 0,5 ставки зараховано уповноваженим з антикорупційної діяльності за сумісництвом на КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» ( а. с. 6 ).

Наказом від 25.11.2024 за № 570-к «Про дисциплінарну відповідальність інженера з охорони праці, ОСОБА_1 », оголошено догану інженеру з техніки безпеки ОСОБА_1 ( а. с. 7 ).

Згідно протоколу засідання комісії по трудовим спорам КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» від 16.12.2024, порядок денний: розгляд трудового спору про зняття догани, оголошеної ОСОБА_1 інженеру з охорони праці за порушення трудової дисципліни від 25.11.2024 за № 570-к, ухвалили прийняти рішення у даному індивідуальному трудовому спорі, рекомендувати ОСОБА_1 звернутися до суду ( а. с. 9 ).

Відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 14.10.2024, внесено до ЄРДР повідомлення від ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172 КК України, грубе порушення законодавства про працю службовими особами КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 1» ( а. с. 10 ).

Звертаючись до суд з даним позовом, позивач просив скасувати наказ про оголошену йому догану, оскільки такай наказ винесений з грубим порушенням КЗпП України та без жодної не те підстави.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов`язку в натурі.

Європейський суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DomboBeheer B.V. v. theNetherlands, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27.10.1993).

Згідно із практикою ЄСПЛ за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У Постанові № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Так, догану можна оскаржити до комісії з трудових спорів або до районного (міського) суду відповідно до статей 225, 233 КЗпП України у тримісячний строк із дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний наказ про оголошення догани від 25.11.2024, позивач ОСОБА_1 отримав 25.11.2024 про що не було спростовано, а навпаки підтверджено підписом останнього про ознайомлення ( а. с. 7 на звороті ).

З відповідним позовом, ОСОБА_1 звернувся до суду 15.01.2025, тобто у відповідності до вимог статей 225, 233 КЗпП України у тримісячний строк.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі N 917/1739/17 (провадження N 12-161гс19) вказано, що "предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".

У частинах першій, третій статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як зазначено в наказі від 25.11.2024 за № 570-к, оголошено догану інженеру з техніки безпеки ОСОБА_1 за систематичне порушення трудової дисципліни підприємства, прогули, систематичне залишення робочого місця без поважної причини, зухвале ігнорування зауважень в частині дотримання графіку роботи, маніпулятивну і провокативну поведінку з метою уникнення відповідальності, спроби шантажу, пряму невідповідність професійним та посадовим вимогам.

Згідно із статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником покладених на нього трудовим договором обов`язків без поважних причин, а також недотримання під час виробничого процесу правил поведінки, встановлених чинним законодавством, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями, наказами і розпоряджаннями роботодавця тощо.

Порушення працівником трудової дисципліни є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Прогул це дисциплінарний проступок, він є порушенням трудової дисципліни, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення. Для звичайних працівників, для яких законодавство не передбачає спеціальних видів дисциплінарних стягнень, законом передбачені тільки догана або звільнення.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі ст. 148 КзпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. Відповідно до статті 149 КзпП, до застосування цього заходу впливу за порушення трудової дисципліни власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Згідно з ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення, як догана.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 цього Кодексу дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17,провадження № 61-38286св18.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.07.2020 у справі № 554/9493/17 «при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності».

Як далі зазначає Верховний Суд у вказаній постанові наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема у ньому не зазначено, коли мало місце і в чому конкретно полягає порушення позивачем трудових обов`язків.

Отже, як зазначено вище, складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. Такими доказами можуть слугувати різноманітні документи: доповідні записки інших працівників; письмові свідчення свідків; повідомлення державних органів, що здійснюють контроль і нагляд за додержанням законодавства, зокрема у сфері використання найманої праці; висновки фахівців; письмові пояснення самих порушників тощо.

Догана є дисциплінарним заходом особистого немайнового характеру та заходом дисциплінарного впливу морально-психологічного характеру, що містить негативну оцінку конкретних дій працівника і виконує оцінювальний, попереджувальний і мотиваційний вплив на нього.

Відтак, виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного працівником невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків.

За приписами статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові ВС від 13 травня 2022 року у справі № 331/2395/20 саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

У трудовому праві діє принцип презумпції невинуватості, згідно з яким не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 квітня2021 року в справі № 461/8132/17(провадження № 61-9697св19).

В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних належних та допустимих доказів зазначених порушень, які мали місце з боку позивача, в результаті чого, до останнього застосовано дисциплінарну відповідальність у вигляді догани.

Крім того, не доведено стороною відповідача і ту обставину, коли саме з боку позивача вчинено проступку.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.».

До того ж, відповідно до статті 149 КзпП, за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В свою чергу, в оскаржуваному наказі № 570-к від 25.11.2024 зазначено декілька порушень.

До того ж, оскаржуваний наказ не містить нормативного посилання на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності.

Окрім цього, суд звертає увагу, що в оскаржуваному наказі вказано оголосити догану інженеру з техніки безпеки, що не відповідає фактично займаній посаді, згідно класифікатору посад, позивач ОСОБА_1 обіймає посаду провідного інженера з охорони праці.

В даному випадку суд вважає, що наказ про накладення на позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам трудового законодавства, зокрема оскаржуваний наказ від 25.11.2024 за № 570-к про оголошення догани ОСОБА_1 не містить вказівки та в ньому не конкретизовано яке порушення трудової дисципліни було допущено ним та за які саме дії або бездіяльність його притягнуто до відповідальності у вигляд догани, в якій день та о якій годині мало місце порушення, натомість міститься посилання на декілька порушень, які є різними за змістом, не містить він і нормативного посилання на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Така прогалина, допущена у наказі, не може бути усунута шляхом надання відповідачем документів які передували складання наказу про винесення догани.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що роботодавець не виконав належним чином свій обов`язок з надання доказів наявності фактів винного вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

Таким чином, наказ від 25.11.2024 за № 570-к «Про дисциплінарну відповідальність інженера з охорони праці, ОСОБА_1 », яким оголошено догану інженеру з техніки безпеки ОСОБА_1 не відповідає вимогам трудового законодавства, склад дисциплінарного правопорушення не доведено, а тому він є незаконним та підлягає скасуванню, а позов задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення є такою, що підлягає до задоволення.

Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При зверненні до суду з вказаними позовними вимогами позивач ОСОБА_1 сплатив судовій збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № N1JM64203М від 24.12.2024 ( а. с. 4 ).

Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягають і стягненню з відповідача на його користь понесених судових витрат при звернені до суду у вищевказаному розмірі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 3, 139, 147, 148, 149, 225, 233 КЗпП України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 89, 131, 141, 187, 263-265, 273, 274, 353-355 ЦПК України, постановою № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», Законом України «Про судовий збір», суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» від 25.11.2024 за № 570-к «Про оголошення догани інженеру з техніки безпеки ОСОБА_1 ».

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень ( одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 1» ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 49, ЄДРПОУ: 24880520 ).

Повне судове рішення складено 07 квітня 2025 року.

Суддя О. І. Орєхов