Постанова

від 12.03.2025 по справі 404/7950/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2025 року м. Кропивницький

справа № 404/7950/20

провадження № 22-ц/4809/94/25

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді Дуковський О. Л., Письменний О. А.,

за участю секретаря судового засідання Соловйової І. О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Кропивницька міська рада, Комунальне підприємство «Житлово- експлуатаційна організація № 3» Кропивницької міської ради,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 3» Кропивницької міської ради про визнання членом сім`ї наймача, права користування жилим приміщенням квартири, укладення договору найму жилого приміщення квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Кіровського районного судум. Кіровограда від 22 липня 2024 року (суддя Іванова Н. Ю.).

В С Т А Н О ВА И В :

Короткий зміст заявлених вимог

16 грудня 2020р ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Кропивницької міської ради, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 3» Кропивницької міської ради про визнання членом сім`ї наймача, права користування жилим приміщенням квартири, укладення договору найму жилого приміщення квартири.

Просить визнати його членом сім`ї наймача кімнати АДРЕСА_1 померлого ОСОБА_2 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право користування жилим приміщенням кімнати АДРЕСА_1 ; Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна організація №3» Міської ради міста Кропивницького укласти з ним договір найму жилого приміщення кімнати АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову вказав, що його дядько ОСОБА_2 був наймачем житла в гуртожитку за адресою: кімната АДРЕСА_1 , в якій мав реєстрацію та фактично проживав.

У травні 2016 році позивач, за згодою свого дядька ОСОБА_2 , вселився у кімнату АДРЕСА_1 , оскільки не мав свого особистого житла.

Дядько хворів та потребував догляду, був одинокою особою, оскільки не мав сім`ї дружини та дітей, при цьому вони стали однією сім`єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство та нарівні користувалися житловим приміщенням кімнати, несли тягар її утримання.

Після смерті ОСОБА_2 , позивач продовжує проживати у вказаній квартирі, за життя надати свою письмову згоду на його вселення в займане ним жиле приміщення, квартиронаймач не встиг.

Вважає, що є всі підстави для задоволення його позову, оскільки дядько на законних підставах був наймачем житла, зайнявши його на підставі ордера, а він, будучи його племінником, вселився у кімнату з дозволу, як член сім`ї, тривалий час вони мешкали разом однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет до дня смерті наймача, користувалися нарівні житловим приміщенням, спільно несли тягар його утримання, після смерті наймача, позивач продовжує користуватися спірною кімнатою.

Позивач акцентував увагу, що той факт, що він має реєстрацію за іншою адресою не повинен впливати на висновки суду та не є правовою підставою для відмови у позові, оскільки наявність відповідної реєстрації не обмежує його права як людини у виборі місця проживання. До уваги підлягає, зокрема і те, що він маючи зареєстроване місце проживання у селі Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, все ж таки фактично проживав у м. Кропивницький, оскільки працював на різних підприємствах у даному місті, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Відзив на позовну заяву

Представник Кропивницькоїміської ради подав до суду відзив на позовну заяву, яким не визнає вимоги позивача.

Вказав, що позивачем не надано та не обґрунтовано та не підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставини порушення його прав та законних інтересів в даних правовідносинах з боку Кропивницької міської ради та Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація № 3» Міської ради міста Кропивницького.

Позивачем не надано доказів того, що він у 2016 році вселився до свого дядька, дане вселення було здійснено за згодою дядька, який був одинокою особою, потребував догляду та стали однією сім`єю, вели спільне господарство.

Висновки позивача ґрунтуються виключно на його суб`єктивних припущеннях. Покази свідків не є належними доказами. Проживання у квартирі за наявності реєстрації в іншому місці, не дає права на користування нею. Більш того, особи, які вселилися у квартиру з метою догляду за хворими родичами, самостійного права користування житлом не набувають.

Представник Комунальногопідприємства «Житлово-експлуатаційнаорганізація №3»міської радиміста Кропивницького подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно якого вказав, що підстав для задоволення позовних вимог, таких, щоґрунтуються на законі не має.

Позивачем не надано жодного доказу, що підтверджує фактичне його проживання, користування на рівні з наймачем усіма правами та обов`язків, що передбачає договір найму житлового приміщення.

Не надано доказів прийняття на себе, як члена сім`ї, тягаря утримання майна. По особовому рахунку є заборгованість з оплати послуг з управління багатоквартирним будинком в розмірі 2 698,05 грн та спожитої електричної енергії в розмірі 10 953,83 грн.

Позивач не був вказаний в ордері на вселення, будь які заяви про зміни кількості осіб, які мають право користуватися житловою площею, не надходило.

Судове рішення

Рішенням Кіровського районного судум. Кіровограда від 22 липня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кропивницької міської ради, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №3» Кропивницької міської ради про визнання членом сім`ї наймача, права користування жилим приміщенням квартири, укладення договору найму жилого приміщення квартири, відмовлено.

Суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що надавалась письмова згода наймача на вселення до кімнати позивача, так само спільного проживання з наймачем, що це приміщення було постійним місцем проживання позивача та тривалості такого проживання, також відсутні докази ведення спільного господарства позивача з наймачем.

Апеляційна скарга

Не погоджуючисьз судовимрішенням, ОСОБА_1 подав апеляційнускаргу,якою проситьскасувати рішення Кіровського районного судум. Кіровограда від 22 липня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування оскарження вказує, що суд не в повній мірі оцінив докази у справі. Так, не прийняв до уваги договір про реструктуризацію заборгованості від 02.03.2018р, розрахункову книжку на ім`я ОСОБА_2 з відміткою ЖЕО №3 про заборгованість станом на 01.03.2018р з урахуванням договору про реструктуризацію боргу та суми заборгованості. Квитанцію Ощадбанку №116 від 02.03.2018р на ім`я ОСОБА_2 про квартплату.

Не в достатній мірі прийняв пояснення свідків, а відтак суд здійснив необґрунтований висновок.

Відзив

У відзиві на апеляційну скаргу представник Кропивницької міської ради Люненко І.А. просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Вказано про недоведеність позивачем вимог, покази свідків не є достатніми доказами у справі. Вимоги закону, які передбачають право позивача на жиле приміщення, Князєвим О.М. не виконані.

Рух справи

Ухвалою суду від 07.11.2024р відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою судувід 11.11.2024рсправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 нарішення Кіровського районного судум. Кіровограда від 22 липня 2024 року призначено до розгляду в Кропивницькому апеляційному суді на 12 годину 00 хвилин 21 січня 2025 року.

Розгляд справи двічі відкладався за наслідком заяв сторони позивача, колегія суддів задовольняла клопотання вказаних учасників справи.

Позиція сторін

У судовому засіданні представник позивача адвокат Дубовенко В.М. підтримав доводи апеляційної скарги, наполягала на її задоволенні.

Представник відповідача заперечував мотиви оскарження, наполягав на незмінності судового рішення.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справувмежах доводівта вимогапеляційної скаргизанаявними уній доказами,колегія суддівапеляційного судудійшла висновку,що рішеннясудупершої інстанції відповідаєзазначеним нормамзакону,а томувимогиапеляційної скаргине підлягаютьзадоволенню.

Обставини встановлені судом

Судом встановлено,що напідставі ордера№ 55від 29жовтня 2007року, ОСОБА_2 є наймачем кімнати АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 липня 2006 року № 818.

Відповідно до запису у паспорті громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого Кіровським РВ УМВС України в Кіровоградській області 20 червня 2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 20 червня 2001 року.

Позивач є племінником ОСОБА_2 , який був наймачем житлового приміщення, кімнати АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданого 28 березня 2018 року Фортечним районним у місті Кропивницькому відділом ДРАЦС ГТУЮ у Кіровоградській області, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 24 квітня 2018 року, номер витягу 00020011427, свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , свідоцтвом про народження ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть.

За час тимчасового перебування позивача у кімнаті кімнати АДРЕСА_1 , наймач жодного разу не звертався із заявою про його реєстрацію в кімнаті, не просив змінити договір найму.

Згідно паспорта позивача, його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Норми права застосовані суду до спірних правовідносин

За положеннями ч.1, 2ст. 61 ЖК Україникористування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст.64,65 Житлового Кодексу Українинаймач вправіза письмовоюзгодою всіхчленів сім`ї,які проживаютьразом зним вселитив займаненим жилеприміщення своюдружину,дітей,батьків,а такожінших осіб. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство та житлове приміщення з їхнім постійним місцем проживання.

Мотиви апеляційного суду

Спір виник з житлових правовідносин. Позивач наполягає на визнанні його права проживання у житловому приміщенні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Згідно зістаттею 47 Конституції Україникожен має право на житло.

Громадянам України гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Згідно з частиною першоюстатті 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно зістаттею 310 ЦК Українифізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, установлених законом.

Відповідно достатті 58 ЖК Українина підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (стаття 61 ЖК України).

За змістомстатті 64 ЖК Україничлени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зістаттею 65 ЖК Українинаймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою, вселити в займане ним жиле приміщення інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд з`ясовує, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода, чи зареєстровані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, певний порядок користування жилим приміщенням.

Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2020 року у справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18), від 26грудня 2024 року у справі № 489/1183/21 (провадження № 61-7939св24).

За правилами доказування, визначеними статтями12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, належним чином з`ясувавши усі обставини справи та дослідивши надані сторонами докази, обґрунтовано виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання визначеного законом порядку вселення до кімнати АДРЕСА_1 та постійного проживання в даному помешканні разом з наймачем (дядьком) однією сім`єю, а тому дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд обґрунтовановрахував,що позивач зберігавза собоюпостійне місцепроживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Достаніх та переконливих доказів про те, що ОСОБА_1 вселився у спірне житло за життя дядька за його згодою і проживав з ним однією сім`єю на момент смерті, матеріали справи не містять.

Суд надав правильну оцінку показанням свідків, про виклик яких просила сторона позивача, які повідомили, що за життя наймача кімнати, ОСОБА_1 вселився у спірне житло та правильно виснував, що такі показання не підтверджують доводи позивача про вселення та постійне проживання в спірній квартирі однією сім`єю з ОСОБА_2 .

Отже, висновок суду ґрунтуються на вимогах закону і матеріалах справи про недоведеність дотримання позивачем визначеного законом порядку вселення до спірного житла і постійного проживання в ній разом з ОСОБА_2 однією сім`єю.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивач був членом сім`ї померлого наймача квартири, так як під час розгляду зазначеної справи судом встановлено, що спірне житлове приміщення надавалося ОСОБА_2 , будь яких заяв щодо проживання інших осіб, останній не надавав.

Мотиви оскарження стосовно документального підтвердження опікування позивачем сплати комунальних послуг, не заслуговують на увагу, оскільки виникли вже після смерті наймача жилого приміщення.

ОСОБА_1 не надано доказів повного утримання спірного житла, зокрема повної сплати комунальних послуг. По спірній квартирі наявна заборгованість зі сплати комунальних послуг.

У пунктах 40-44 рішення Європейського суду з прав людини від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» зазначено, що згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщенням яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем.

За висновками, наведеними у постанові Верховного Суду від 15 вересня 2023 року у справі № 359/4376/22, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

Разом із тим у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Водночас, у цій справі позивач не довів, що кімната АДРЕСА_1 була його постійним житлом, що він був членом сім`ї наймача у розумінніЖК України.

Таким чином позивачем не доведено нерозривного зв`язку із спірним помешканням, як єдиним житлом, яким він постійно користувався тривалий час.

З урахуванням зазначеного, необхідно погодитися з висновком місцевого суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надано достатніх і достовірних доказів на підтвердження заявлених вимог.

Посилання в апеляційній скарзі є безпідставними, оскільки встановлені судом фактичні обставини, виходять з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Загальний висновок

Доводи апеляційної скарги необґрунтовані, а рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, оскільки суд повно встановив обставини справи та зробив правильний висновок, правильно застосувавши закон.

У зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції відповідає критеріям законності, обґрунтованості, відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, таке рішення не підлягає скасуванню.

Судові витрати

У зв`язкуз незмінністюсудового рішення,відсутні підставидля перерозподілусудових витрат,ст.141ЦПК.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного судум. Кіровограда від 22 липня 2024 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 04.04.2025р.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

О. А. Письменний