Постанова

від 03.04.2025 по справі 916/260/25

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/260/25Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання Шаповал А.В.

представники сторін у справі у судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову, суддя суду першої інстанції Д`яченко Т.Г., м. Одеса, ухвалу складено та підписано 13.02.2025

по справі №916/260/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой»

до відповідачів:

1) Товариства з обмежено відповідальністю «Мейсшип Каррі»

2) Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон»

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» про зобов`язання вчинити певні дії.

11.02.2025 до Господарського суду Одеської області позивачем надано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» просить суд:

-накласти арешт на акції прості іменні, форма випуску бездокументарна, Публічне акціонерне товариство «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», код ЄДРПОУ 14017843, код ЄДРПОУ: 14309913, в кількості 2883281 штук, що становить 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон», належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», код ЄДРПОУ: 45044069;

-заборонити Публічному акціонерному товариству «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», код ЄДРПОУ 14017843, голові загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», лічильній комісії загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об' єднання «Оріон» при визначенні кворуму на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» та підрахунку голосів за результатами голосування по питанням порядку денного на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об' єднання «Оріон», враховувати акції ПАТ «МВО «Оріон», належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», що становить понад 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» у задоволенні заяви про забезпечення позову від 11.02.2025 вх. № ГСОО 2-176/25 у справі №916/260/25.

Господарський суд Одеської області дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б, на думку суду, свідчили б про обґрунтованість вчинення відповідачами дій, які б утруднили або унеможливили ефективний судовий захист у майбутньому. На думку суду, матеріали заяви не містять доказів про дії відповідачів, які направлені на розпорядження контрольним пакетом акцій Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», та позивачем не зазначено суду, яким чином вжиття заходу забезпечення позову сприятиме у подальшому ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25.

Апелянт вказав, що обмеження права розпорядження ТОВ «Мейсшип Каррі» акціями ПАТ «МВО «Оріон» забезпечить те, що на момент прийняття рішення суду, яким можливо буде задоволено позов ТОВ «Грінстрой» у справі № 916/260/25, ТОВ «Мейсшип Каррі» матиме контрольний пакет акцій ПАТ «МВО «Оріон», що у свою чергу забезпечить реалізацію права ТОВ «Грінстрой» на придбання ТОВ «Мейсшип Каррі» акцій ПАТ «МВО «Оріон», що належать ТОВ «Грінстрой», за ціною, за якою контрольний пакет акцій ПАТ «МВО «Оріон» було придбано ТОВ «Мейсшип Каррі», що загалом забезпечить справедливе та ефективне поновлення порушених прав ТОВ «Грінстрой», за захистом яких звернулися до суду, в межах одного цього судового провадження.

Апелянт зазначив, що такий захід як заборона врахування акцій ПАТ «МВО «Оріон», належні ТОВ «Мейсшип Каррі», що становлять понад 50% статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон», є необхідним з огляду на те, що ТОВ «Мейсшип Каррі», як власник контрольного пакету акцій не позбавлено можливості одноособово на загальних зборах ПАТ «МВО «Оріон» приймати будь-які рішення, направленні на унеможливлення відновлення порушених прав ТОВ «Грінстрой», а також спрямованих на зниження вартості акцій ПАТ «МВО «Оріон», наприклад таких, як укладення значних правочинів, спрямованих на виведення активів ПАТ «МВО «Оріон» з власності ПАТ «МВО «Оріон».

Крім того, апелянт вказав, що вказаний захід забезпечення позову жодним чином не є тотожним позовним вимогам ТОВ «Грінстрой» у справі № 916/260/25, а для вирішення питання про застосування даного заходу забезпечення позову суду не потрібно надавати оцінку діям відповідачів та здійснювати розгляд справи по суті.

На думку апелянта, без жодного належного аналізу обставин справи, оцінки аргументів та належного обґрунтування Господарський суд Одеської області дійшов неправомірного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись викладеним вище, апелянт просить ухвалу Господарського суду Одеської області у справі № 916/260/25 від 13.02.2025 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» у справі № 916/260/25.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/260/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2025.

На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/260/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25 до надходження матеріалів оскарження ухвали на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.03.2025; призначено справу №916/260/25 до розгляду на 03.04.2025 о 10:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 23 від 01.04.2025, у зв`язку з перебування судді зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/260/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025 справу №916/260/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 прийнято справу №916/260/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді: Таран С.В., Філінюк І.Г.

03.04.2025 представники сторін у судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, якою призначено справу №916/260/25 до розгляду на 03.04.2025 о 10:30, була отримана в електронному кабінеті ТОВ «Грінстрой» - 03.03.2025, ТОВ «Мейсшип Каррі» - 03.03.2025 та ПАТ «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» - 03.03.2025, що підтверджується довідками секретаря судового засідання.

03.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що єдиний представник відповідача адвокат Кавацюк О.В. не отримувала апеляційну скаргу ТОВ «Грінстрой» з додатками та ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження від 21.02.2025, що позбавило представника відповідача ПАТ «МВО «Оріон» можливості ознайомитись з апеляційною скаргою ТОВ «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову та реалізувати своє право на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Колегія суддів відмовила у задоволенні даного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, копія апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25 направлялася до електронного кабінету ПАТ «МВО «Оріон» та була отримана останньою 20.02.2025. Дані обставини підтверджуються довідкою секретаря судового засідання та квитанцією № 2742358 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС, доданої до апеляційної скарги.

Крім того, ПАТ «МВО «Оріон» у своєму електронному кабінеті отримувало ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.03.2025 та призначено справу №916/260/25 до розгляду на 03.04.2025 о 10:30. Вказане також підтверджено довідкою секретаря судового засідання.

Тобто ПАТ «МВО «Оріон» отримувало копію апеляційної скарги та було належним чином повідомлено про відкриття апеляційного провадження, встановлення строку на подання відзиву та призначення розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Не повідомлення довірителем свого представника про дані обставини не може слугувати підставою для відкладення розгляду справи судом, адже стороною у даній справі є саме ПАТ «МВО «Оріон», а не представник товариства адвокат Кавацюк О.В.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. В той же час, заявником не доведено неможливість розгляду справи у даному судовому засіданні, при цьому колегією суддів враховано, що відповідач завчасно був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, а явка повноважних представників учасників справи у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

Дані обставини свідчать про відсутність підстав для відкладення розгляду справи у даному випадку.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 03.04.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25 по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін у справі, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність представників сторін у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Фактичні обставини, встановлені судом.

В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» до Товариства з обмежено відповідальністю «Мейсшип Каррі», Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги направлено на зобов`язання Товариства з обмежено відповідальністю «Мейсшип Каррі» виконати вимоги ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме:

-направити до НКЦПФР та ПАТ «МВО «Оріон» інформацію про набуття ТОВ «Мейсшип Каррі» контрольного пакета акцій ПАТ «МВО «Оріон», із зазначенням найвищої ціни, за якою ТОВ «Мейсшип Каррі» придбавало акції ПАТ «МВО «Оріон» протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття, та дати набуття такого пакета акцій;

-протягом двох робочих днів з дати отримання від ПАТ «МВО «Оріон» інформації про ринкову вартість акцій запропонувати акціонерам ПАТ «МВО «Оріон» придбати у них акції ПАТ «МВО «Оріон», щодо яких не встановлено обмеження (обтяження), шляхом надсилання по ПАТ «МВО «Оріон» публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів-власників акцій ПАТ «МВО «Оріон» про придбання належних їм акцій (оферти), з обов`язковим вказанням відомостей, передбачених ч.5 ст.93 Закону України «Про акціонерні товариства»;

-протягом 30 днів з дня закінчення зазначеного в оферті строку сплатити акціонерам, які прийняли пропозицію про придбання акцій, вартість їх акцій, виходячи із зазначеної в оферті ціни придбання.

Також, відповідно до поданої позовної заяви, позивач просить суд зобов`язати Публічне акціонерне товариство «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» виконати вимоги ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства», а саме:

-протягом одного дня з дати отримання від ТОВ «Мейсшип Каррі» повідомлення, передбаченого ч. 2 ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства», розмістити зазначену у цьому повідомленні інформацію на своєму веб-сайті та у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків;

-затвердити ринкову вартість акцій ПАТ «МВО «Оріон» за ціною не менше аніж 41,62 грн. за одну акцію та повідомити її ТОВ «Мейсшип Каррі» в строк не пізніше 25 робочих днів з першої події, що наступить, або з дня отримання від ТОВ «Мейсшип Каррі» інформації про набуття ТОВ «Мейсшип Каррі» контрольного пакета акцій ПАТ «МВО «Оріон» із зазначенням найвищої ціни, за якою ТОВ «Мейсшип Каррі» придбало акції ПАТ «МВО «Оріон» протягом 12 місяців, що передують дню набуття такого пакета акцій включно з днем набуття, та дати набуття такого пакета акцій або з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі;

-протягом семи робочих днів з дня отримання від ТОВ «Мейсшип Каррі» передбаченої ч. 4 ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства» публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів - власників акцій товариства про придбання належних їм акцій (оферти), розмістити зазначену оферту на веб-сайті ПАТ «МВО «Оріон» та у базі даних особи, яка провадить діяльність з оприлюднення регульованої інформації від імені учасників ринків капіталу та професійних учасників організованих товарних ринків, а також надіслати її кожному власнику простих акцій ПАТ «МВО «Оріон» відповідно до переліку акціонерів товариства.

11.02.2025 до Господарського суду Одеської області позивачем надано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» просило суд:

-накласти арешт на акції прості іменні, форма випуску бездокументарна, Публічне акціонерне товариство «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», код ЄДРПОУ 14017843, код ЄДРПОУ: 14309913, в кількості 2883281 штук, що становить 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон», належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», код ЄДРПОУ: 45044069;

-заборонити Публічному акціонерному товариству «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», код ЄДРПОУ 14017843, голові загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», лічильній комісії загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об' єднання «Оріон» при визначенні кворуму на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» та підрахунку голосів за результатами голосування по питанням порядку денного на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об' єднання «Оріон», враховувати акції ПАТ «МВО «Оріон», належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», що становить понад 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон».

В обґрунтування поданої заяви, позивачем було зазначено суду, що ТОВ «Мейсшип Каррі» придбало контрольний пакет акцій ПАТ «МВО «Оріон».

За посиланням позивача, ПАТ «МВО «Оріон» є таким, що не здійснювало публічної пропозиції акцій.

Відповідно до ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства», внаслідок придбання ТОВ «Мейсшип Каррі» контрольного пакету акцій ПАТ «МВО «Оріон», у ТОВ «Мейсшип Каррі» та ПАТ «МВО «Оріон» виник обов`язок з вчинення низки дій, спрямованих на здійснення публічної безвідкличної пропозиції для всіх акціонерів - власників акцій товариства про придбання належних їм акцій (оферти) та викуп ТОВ «Мейсшип Каррі» у акціонерів товариства, які прийняли таку пропозицію, належних їм акцій ПАТ «МВО «Оріон», та обов`язок з викупу акцій у акціонерів, які таку пропозицію прийняли.

Як було зазначено позивачем, ТОВ «Мейсшип Каррі» та ПАТ «МВО «Оріон» передбачених ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства» дій не виконали, що унеможливлює реалізацію ТОВ «Грінстрой» свого права на придбання ТОВ «Мейсшип Каррі» акцій ПАТ «МВО «Оріон», що належать ТОВ «Грінстрой»,.

В заяві зазначається, що аналіз положень ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства» свідчить про те, що обов`язок зі здійснення публічної безвідкличної пропозиції про придбання акцій у акціонерів товариства та обов`язок з викупу акцій у акціонерів, які прийняли публічну безвідкличну пропозицію, покладено зазначеною статтею саме на особу, яка придбала та стала власником контрольного пакету акцій товариства.

Як вказує позивач, на теперішній час ТОВ «Мейсшип Каррі», з метою ухилення від виконання обов`язків, передбачених ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства», має можливість продати належні йому акції ПАТ «МВО «Оріон» одній чи декільком особам, внаслідок чого ТОВ «Мейсшип Каррі» втратить статус особи - власника контрольного пакету акцій, що в подальшому, в разі задоволення позову, унеможливить виконання рішення суду в частині зобов`язання ТОВ «Мейсшип Каррі» направити до НКЦПФР та ПАТ «МВО «Оріон» інформацію про набуття контрольного пакета акцій, запропонувати акціонерам ПАТ «МВО «Оріон» придбати у них акції ПАТ «МВО «Оріон» та сплатити акціонерам, які прийняли пропозицію про придбання акцій, вартість їх акцій, виходячи із зазначеної в оферті ціни придбання, оскільки такі обов`язки закон покладає саме на власника контрольного пакета акцій.

Також, як зазначає позивач, в разі продажу ТОВ «Мейсшип Каррі» належного йому контрольного пакету акцій ПАТ «МВО «Оріон» за ціною значно нижчою, аніж та, за якою контрольний пакет акцій ПАТ «МВО «Оріон» було придбано ТОВ «Мейсшип Каррі», ринкова ціна придбання у акціонерів ПАТ «МВО «Оріон» акцій, яка буде визначена наглядовою радою ПАТ «МВО «Оріон» та запропонована новим власником контрольного пакету акцій акціонерам ПАТ «МВО «Оріон», буде нижчою, аніж ціна, за якою ТОВ «Мейсшип Каррі» зобов`язано запропонувати викуп акцій акціонерам ПАТ «МВО «Оріон».

У разі задоволення позову це прямо впливає на можливість виконання рішення суду в частині зобов`язання ПАТ «МВО «Оріон» затвердити ринкову вартість акцій ПАТ «МВО «Оріон» за ціною не менше, ніж 41,62 грн за одну акцію, та зобов`язання ТОВ «Мейсшип Каррі» сплатити акціонерам, які прийняли пропозицію про придбання акцій, вартість їх акцій, виходячи із зазначеної в оферті ціни придбання (ринковою ціною).

У тому випадку, якщо ТОВ «Мейсшип Каррі» здійснить продаж належних йому акцій ПАТ «МВО «Оріон» декільком особам, у випадку задоволення позову, реалізація рішення суду в частині здійснення спрямованих на придбання акцій дій стане неможливою, оскільки внаслідок укладення ТОВ «Мейсшип Каррі» договорів купівлі-продажу акцій з декількома особами, жоден з набувачів акцій ПАТ «МВО «Оріон» за такими договорами не буде власником контрольного пакету акцій.

Позивачем було зазначено суду, що ТОВ «Грінстрой» від ПАТ «МВО «Оріон» отримано Повідомлення про проведення позачергових загальних зборів акціонерів, та як вбачається з вказаного повідомлення наглядовою радою ПАТ «МВО «Оріон» на 31.12.2024 на 09:30 скликано позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «МВО «Оріон».

Як вказує позивач, придбані ТОВ «Мейсшип Каррі» у РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях акції вважаються ПАТ «МВО «Оріон» голосуючими.

Як було зазначено в позові, ТОВ «Мейсшип Каррі» придбало державний пакет акцій ПАТ «МВО «Оріон» у кількості 2883281, що складає 50% + 1 акція ПАТ «МВО «Оріон». Виходячи з того, що ТОВ «Мейсшип Каррі» не виконало обов`язків, передбачених ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства», кількість голосуючих акцій ПАТ «МВО «Оріон», які належать ТОВ «Мейсшип Карі», не може перевищувати встановлене ст. 98 Закону України «Про акціонерні товариства» обмеження у 50% акцій товариства.

За поясненнями позивача, такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на акції, є співмірним із заявленими позовними вимогами та випливає з фактичних обставин справи, оскільки через ризик відчуження акцій, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту на них може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення ЙОГО позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Фактична наявність накладеного на акції арешту в якості заходу забезпечення позову у цій справі на період її розгляду судом жодним чином не порушує права ТОВ «Мейсшип Каррі», оскільки воно продовжує користуватися даним майном. Вжиття заходів забезпечення позову спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті з метою уникнення можливих негативних наслідків у разі їх невжиття.

Заходи носять конкретний характер. Накладення арешту на акції прості іменні, форма випуску бездокументарна, ПАТ «МВО «Оріон», код ЄДРПОУ: 14309913, в кількості 2 883281 ШІУк або 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон», належні ТОВ «Мейсшип Каррі», спрямоване на запобігання імовірним порушенням прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Позивач зазначає суду, що вказане також стосується й заходу забезпечення позову у вигляді заборони ПАТ «МВО «Оріон», особі, що є головою загальних зборів акціонерів ПАТ «МВО «Оріон», голові та членам лічильної комісії загальних зборів акціонерів ПАТ «МВО «Оріон» при визначенні кворуму на загальних зборах акціонерів ПАТ «МВО «Оріон» та підрахунку голосів за результатами голосування по питанням порядку денного на загальних зборах акціонерів ПАТ «МВО «Оріон», враховувати акції ПАТ «МВО «Оріон», належні ТОВ «Мейсшип Каррі» понад 50 % акцій ПАТ «МВО «Оріон», оскільки ТОВ «Мейсшип Каррі», як власник контрольного пакету акцій, не позбавлено можливості одноособово на загальних зборах ПАТ «МВО «Оріон» приймати рішення, спрямовані на зниження вартості акцій ПАТ «МВО «Оріон», наприклад таких, як укладення правочинів, спрямованих на виведення активів ПАТ «МВО «Оріон» з власності ПАТ «МВО «Оріон».

Мотивувальна частина.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що вжиття судом заходів забезпечення позову можливе, зокрема, у разі наявності загрози для реалізації особою своїх прав та інтересів або неможливості їх захисту (відновлення) у подальшому.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі №916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, суд зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, не може бути належною підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

У даному випадку, апелянт просить застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на акції прості іменні, належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі» та заборони при визначенні кворуму на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» та підрахунку голосів за результатами голосування по питанням порядку денного на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об' єднання «Оріон», враховувати акції ПАТ «МВО «Оріон», належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», що становить понад 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон».

В той же час позов направлений на зобов`язання ТОВ «Мейсшип Каррі» викупити за відповідною ціною належні ТОВ «Грінстрой» акції ПАТ «МВО «Оріон».

Як було вказано вище, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття саме обраних заявником заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому, обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

У даному випадку, апелянт жодним чином не доводить, а матеріали заяви не містять доказів про дії відповідачів, які направлені на розпорядження контрольним пакетом акцій Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон». В той же час, ТОВ «Мейсшип Каррі» навпаки лише придбав контрольний пакет акцій Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон». Такі посилання позивача грунтуються виключно на припущеннях позивача та теоретичній можливості вчинити такі дії, тому не приймаються колегією суддів до уваги.

Крім того, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач не обґрунтував, яким чином вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на контрольний пакет акцій Публічного акціонерного товариства Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» сприятиме у подальшому ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача та не зазначив, яким чином даний захід забезпечення позову співвідноситься з предмету позову у цій справі.

Беручи до уваги, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про обґрунтованість вчинення відповідачами дій, які б утруднили або унеможливили ефективний судовий захист у майбутньому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на акції прості іменні, форма випуску бездокументарна, ПАТ «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», код ЄДРПОУ 14017843, код ЄДРПОУ: 14309913, в кількості 2883281 штук, що становить 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон», належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», задоволенню не підлягають.

Адже, заявлені заходи забезпечення позову не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову у даній частині, оскільки не підтверджені доказами, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними з майбутніми позовними вимогами, зазначеними заявником.

Щодо заходів, які направлено на заборону Публічному акціонерному товариству «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», голові загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон», лічильній комісії загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об' єднання «Оріон» при визначенні кворуму на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об`єднання «Оріон» та підрахунку голосів за результатами голосування по питанням порядку денного на загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства «Машинобудівне виробниче об' єднання «Оріон», враховувати акції ПАТ «МВО «Оріон» належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі», що становить понад 50 % статутного капіталу ПАТ «МВО «Оріон», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі заходи забезпечення фактично, за своєю природою, можуть свідчити про наявність вже зроблених висновків суду по суті заявленого позивачем позову у даній справі, а отже є тотожними із заявленими позовними вимогам позивача. Адже судом повинна надаватись оцінка діям відповідачів, стосовно виконання чи невиконання ними положень ст. 93 Закону України «Про акціонерні товариства» в частині здійснення відповідних дій, визначених вказаною нормою, щодо належних Товариству з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі» акцій ПАТ «МВО «Оріон», таким чином, така оцінка може розцінюватись учасниками судового процесу як вже визначена позиція суду щодо встановлення окремих моментів, пов`язаних з підставами поданого до суду позову, що є неприпустимим.

Крім того, посилання апелянта на те, що невжиття даного заходу забезпечення позову може призвести до прийняття на загальних зборах ПАТ «МВО «Оріон» рішення, у результаті якого буде знижено вартість акцій ПАТ «МВО «Оріон» також ґрунтується виключно на припущеннях апелянта. Адже він навіть не надав доказів того, що відповідачі мають ініціювати проведення таких загальних зборів, а він в свою чергу хоче взагалі заблокувати проведення загальних зборів ПАТ «МВО «Оріон» та обмежити права одного з акціонерів, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Мейсшип Каррі» на управління товариством.

Доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки апеляційного господарського суду.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25, за результатами її апеляційного перегляду, колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінстрой» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 про відмову у забезпеченні позову по справі №916/260/25 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, не підлягає оскарженню до Верховного Суду відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 255 та п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 07.04.2025.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: C.В. Таран

І.Г. Філінюк