Постанова від 19.03.2025 по справі 920/516/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2025 р. Справа№ 920/516/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 19.03.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 (повний текст рішення складено та підписано 30.12.2024)

у справі № 920/516/24 (суддя Жерьобкіна Є.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Енерджі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т»

про стягнення 603 436, 97 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Актів Енерджі» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» про стягнення 603436,97 грн, з яких: 500000,00 грн заборгованості, 61506,84 грн пені, 18068,61 грн 3% річних, 23861,52 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умови договору щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг за договором комплексного обслуговування та експлуатації котельні № 10-10/22 від 10.10.2022.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 у справі №920/516/24 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Енерджі» 500000,00 грн боргу, 61506,84 грн пені, 18068,61 грн 3% річних, 23861,52 грн інфляційних втрат, 7241,24 грн витрат зі сплати судового збору

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи стосовно того, що сума боргу в розмірі 500000,00 грн підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 у справі № 920/516/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно з п.1.1. договору, виконавець надає послуги за дорученням замовника, що є обов`язковою складовою для виникнення зобов`язань. Завдання (доручення) на виконання робіт та надання послуг за договором у січні 2023 року було надано позивачу листом ТОВ «Нафтогаз Біоенергія-Т» від 06.01.2023 за вих. номером №01/23-16, разом з тим, як зазначає відповідач, згідно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 31.01.2023 та звіту до нього, жодної послуги та роботи, за завданням відповідача, які підлягали виконанню у січні 2023 року позивачем не виконано та відповідачем за актом не приймалось.

Відповідач також доводить, що надані позивачем документи, які зазначені позивачем у звіті до акту здачі-приймання як виконані у січні 2023 року, розроблено та складено у 2022 році, тобто за межами періоду, який є спірним у справі №920/516/24. Оплата за надані позивачем послуги у жовтні-грудні 2022 року ТОВ «Нафтогаз Біоенергія-Т» здійснена в повному обсязі, та не є предметом спору між сторонами, а тому зазначені документи не є доказами підтвердження виконання позивачем зобов`язань у січні 2023 року.

Таким чином, на думку апелянта, судом першої інстанції не досліджені обставини, які мають суттєве значення для справи, а саме: реальність надання/ненадання послуг та виконання робіт за договором.

Крім того, скаржник зазначає, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження досягнення ним у січні 2023 року виробничих показників котельні, які були узгоджені сторонами.

Апелянт, з посиланням на пункт 4.3. договору вказує, що оплата здійснюється замовником за умови отримання замовником оригіналу рахунку від виконавця, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі за відповідний місяць. Проте, у зв`язку з неотриманням рахунку на оплату за січень 2023 року, у замовника не виникло обов`язку щодо оплати послуг/робіт за договором за січень 2023 року.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/516/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - ТищенкоО.В. судді: Мальченко А.О., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/516/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 у справі № 920/516/24.

30.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/4752/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 у справі № 920/516/24; розгляд апеляційної скарги у справі № 920/516/24 призначено на 26.02.2025.

19.02.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Енерджі» надійшла заява, про проведення судового засідання у справі №920/516/24, призначеному на 26.02.2025, а також проведення усіх наступних судових засідань по справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 26.02.2025 у справі №920/516/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 прийнято справу №920/516/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.; клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Актів Енерджі» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено; судове засідання по справі № 920/516/24 у режимі відеоконференції відбудеться 26.02.2025.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Актів Енерджі» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін, наголошуючи на тому, що відповідач підписав акт без зауважень та посвідчив його печаткою. Отже, на думку позивача, замовник прийняв роботи без зауважень, у зв`язку з чим згідно з положеннями частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України втратив право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У судове засідання 19.03.2025 у режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів з`явився представник позивача.

Представник відповідача був присутній у судому засіданні в залі суду.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав вимоги апеляційної скарги на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з частиною 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як підтверджується матеріалами справи, 10.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Актив Енерджі» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біонергія-Т» (замовник) укладено договір комплексного обслуговування та експлуатації котельні № 10-10/22 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець зобов`язується за плату надати наступні послуги з комплексного обслуговування та експлуатації котельні (код ДК 021:2015:6540000-0 Експлуатація енергетичних станцій), згідно переліку, визначеного пунктами 1.1.1-1.1.25 цього договору.

Умовами договору сторони погодили наступне:

- передача фактично наданих послуг за договором здійснюється щомісячно шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, до якого має додаватися перелік наданих послуг, що сплачуються відповідно до пункту 4.1 цього договору (п. 3.1);

- виконавець щомісячно не пізніше 3-го числа місяця, що слідує за звітним місяцем, складає, підписує та завіряє печаткою (у разі наявності) 2 (два) примірника акту приймання-передачі та надає їх для розгляду й підписання замовнику (п. 3.2);

- замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання наданого виконавцем Акту приймання-передачі зобов`язаний розглянути, підписати та завірити печаткою (у разі наявності) акт приймання-передачі та один примірник повернути виконавцю, або в цей же строк надати вмотивовану письмову відмову від підписання акту приймання-передачі шляхом надсилання її на адресу електронної пошти (п. 3.3);

- за умови наявності мотивованої відмови замовника від підписання акта приймання-передачі, виконавець у розумні строки усуває зауваження замовника або надає письмові мотивовані заперечення та направляє на його адресу повторно акт приймання-передачі за звітний місяць для підписання. У такому разі замовник протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання наданого виконавцем акту приймання-передачі повинен підписати його та направити підписаний примірник акту приймання-передачі на адресу виконавця (п. 3.4);

- за умови наявності у замовника мотивованої відмови від підписання акту приймання-передачі повторно, сторони шляхом переговорів зобов`язані вирішити проблему та домовитись про порядок врегулювання спірної ситуації (п. 3.5);

- сторони мають право погодити іншу процедуру складання акту приймання-передачі, ніж передбачена цим договором (п. 3.6);

- щомісячна вартість послуг (винагорода виконавця) за договором становить 500000,00 (п`ятсот тисяч) гривень, включаючи ПДВ, та включає всі та будь-які витрати виконавця, понесені ним у зв`язку із виконанням умов договору. Загальна вартість послуг за договором (ціна договору) складається із суми усіх актів приймання-передачі, що підписуються сторонами за договором. Оплата здійснюється замовником щомісячно у гривнах до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем надання послуг, за умови отримання замовником оригіналу рахунку від виконавця, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі за відповідний місяць (п. 4.1 - 4.3);

- за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, визначену договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (п. 6.1.);

- за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі облікової ставки НБУ, чинної у відповідному періоді прострочення, за кожен день прострочення від простроченої суми (п. 6.2.);

- договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, застосовується до відносин сторін та діє до 15 травня 2023 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п. 6.1.);

- зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформляються додатковою угодою до цього договору (п. 6.2);

- у випадку незабезпечення виконавцем погоджених виробничих показників (з урахуванням температурного графіку, погодженого із теплопостачальною організацією) фіксована вартість послуг, визначена пунктом 4.1. договору, не сплачується за період недосягнення котельної виробничих показників (з урахуванням температурного графіку, погодженого із теплопостачальною організацією), у сумі, яка розраховується за формулою: фіксована місячна плата/кількість днів у місяці*кількість днів недосягнення виробничих показників (з урахуванням температурного графіку, погодженого із теплопостачальною організацією) (п. 6.4).

Згідно з актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1 від 31.01.2023 позивач надав відповідачу послуги з комплексного обслуговування та експлуатації котельні на суму 500000,00 грн. Акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень.

Крім того, до акту про надання послуг з комплексного обслуговування та експлуатації котельні сторонами підписаний та скріплений печатками Звіт із зазначенням переліку наданих послуг. Претензій до якості надання послуг замовник не має.

Таким чином, як зазначає позивач, роботи згідно підписаного сторонами акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1 від 31.01.2023 мали бути оплачені відповідачем у строк до 15.02.2023 (п. 4.3. договору).

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що відповідач не виконав умови договору в частині здійснення оплати за надані послуги, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своє правовою природою є природою є змішаним договором про надання послуг та підряду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За приписами частини 1 статті 882 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спір у цій справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором комплексного обслуговування та експлуатації котельні № 10-10/22 від 10.10.2022 в частині оплати наданих послуг.

Як встановлено вище, згідно акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1 від 31.01.2023, який підписаний та скріплений печатками сторін без письмових мотивованих заперечень чи зауважень, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 500000,00 грн.

Крім того, до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 1 від 31.01.2023 сторонами підписаний та скріплений печатками звіт з переліком наданих послуг, та визначенням загальних питань. Звіт містить зазначення відсутності у замовника претензій до якості наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.3. договору оплата здійснюється замовником щомісячно у гривнах до 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним місяцем надання послуг, за умови отримання замовником оригіналу рахунку від виконавця, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі за відповідний місяць.

Тобто, відповідач у строк до 15.02.2023 зобов`язаний був здійснити оплату наданих позивачем послуг згідно акту №1 від 31.01.2023.

Стосовно доводів відповідача про те, що згідно п. 4.3 договору для виконання зобов`язання з оплати послуг за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 31.01.2023, позивач мав надати рахунок на оплату таких послуг, колегія суддів зазначає, що ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 Цивільного кодексу України щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань зі сплати наданих позивачем послуг. При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, рахунок на оплату товару не є первинним документом, а лише містить платіжні реквізити для оплати наданих послуг, носить інформаційний характер (Аналогічна позиція мітиться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду № 915/641/19 від 29.04.2020).

Крім того, колегія суддів наголошує, що акт №1 від 31.01.2023 та звіт до нього підписані уповноваженими представниками сторін договору без зауважень, у зв`язку з чим підстави для невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг відсутні.

Викладеним також спростовуються доводи апелянта про те, що жодної послуги та роботи, за завданням відповідача, які підлягали виконанню у січні 2023 року позивачем не виконано та відповідачем за актом не приймалось.

Стосовно тверджень відповідача про невиконання позивачем робіт, передбачених п. 6.4. договору, слід зазначити наступне.

Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку незабезпечення виконавцем погоджених виробничих показників (з урахуванням температурного графіку, погодженого із теплопостачальною організацією) фіксована вартість послуг, визначена п. 4.1. договору, не сплачується за період недосягнення Котельної Виробничих показників (з урахуванням температурного графіку, погодженого із теплопостачальною організацією) у сумі, яка розраховується за формулою: фіксована місячна плата/кількість днів у місяці*кількість днів недосягнення виробничих показників (з урахуванням температурного графіку, погодженого із теплопостачальною організацією).

Посилання відповідача на Звіт з фактичними показниками теплової генерації за січень 2023 року, як на підставу спростування факту надання позивачем послуг, не є належним доказом невиконання позивачем п. 6.4 спірного договору, оскільки на підтвердження такого факту мав бути документ «Виробничі показники» з урахуванням температурного графіку, погодженого із теплопостачальною організацією.

Відтак, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму 500000,00 грн, доказів оплати відповідачем не надано.

Слід звернути увагу на те, що згідно угоди про розірвання договору від 01.03.2023 сторони погодили розірвати договір за згодою сторін та припинити його дію з 01.03.2023. Водночас, у вказаній угодні не йдеться про недоліки виконання позивачем робіт чи їх невиконання.

З огляду на викладене та враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором комплексного обслуговування та експлуатації котельні № 10-10/22 від 10.10.2022, спростування заперечень відповідача наявними у матеріалах справи доказами, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 500000,00 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 61506,84 грн пені, 18068,61 грн 3% річних, 23861,52 грн інфляційні втрати.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 46 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору, сторони визначили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі облікової ставки НБУ, чинної у відповідному періоді прострочення, за кожен день прострочення від простроченої суми.

Водночас, заперечуючи щодо нарахування пені, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №2596, 3151 від 28.05.2024) вказав, що вимоги щодо стягнення пені заявлено з пропуском встановленого частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що 02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно якого Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Тобто строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача пені в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211"Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-19" на всій території України було установлено карантин з 12.03.2020 по 22.05.2020. Дію карантину, встановленого цією постановою, було продовжено.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, суд зауважує, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.

Згідно пункту 19 Прикінцевий та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, наведеним вище у сукупності, спростовуються твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності та наявності підстав застосування наслідків її спливу.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем вимога позивача про стягнення з відповідача пені є правомірною та обґрунтованою.

Водночас, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 16.02.2023 до 16.08.2023. При цьому, судом встановлено, що розмір пені за визначений позивачем період є більшим, проте, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог, вимоги щодо стягнення пені у розмірі 61506,84 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 16.02.2023 до 30.04.2024 нараховано 18068,61 грн 3% річних та 23861,52 грн інфляційних втрат.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, позовні вимоги про стягнення з відповідача 18068,61 грн 3% річних та 2386,521 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреного судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що всі інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Отже, колегія судів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач у встановленому законом порядку довів належними і допустимими доказами наявність тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, зводяться до незгоди зі встановленими судом обставинами та до переоцінки доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 у справі №920/516/24 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз Біоенергія-Т» на рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 у справі №920/516/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.12.2024 у справі №920/516/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

4. Матеріали справи №920/516/24 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 03.04.2025.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова