Постанова

від 26.03.2025 по справі 910/8787/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2025 р. Справа №910/8787/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: Путієнко Є.В.

від відповідача: Марущак А.Р., Шагірманов Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 (повний текст складено 13.01.2025)

у справі №910/8787/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез"

про визнання трудових відносин припиненими та стягнення 3 036 359,24 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" (далі - ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез") про визнання трудових відносин між позивачкою та відповідачем припиненими з 02.05.2023, у зв`язку зі звільненням позивачки, на підставі пункту 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, з посади директора товариства та стягнення на користь позивачки, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.09.2023, 1 732 022,34 грн вихідної допомоги, 1 311,32 грн компенсації за невикористану відпустку, 1 302 373,41 грн компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та 652,17 грн заробітної плати, а всього 3 036 359,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані ненаданням відповідачем копії наказу про її звільнення з посади директора ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез", а також нездійснення відповідачем виплати належної їй при звільненні вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, компенсації середнього заробітку за затримку розрахунку та заробітної плати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачкою належними засобами доказування не доведено порушення її прав з боку відповідача щодо не припинення її повноважень директора Товариства з 02.05.2023 на момент звернення з позовом до суду, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин між позивачкою та відповідачем припиненими з 02.05.2023 задоволенню не підлягають. Крім того, на переконання суду першої інстанції, позивачкою належними засобами доказування не доведено розміри пред`явлених до стягнення з відповідача сум, що обраховуються від розміру заробітної плати, яка в свою чергу встановлюється рішенням єдиного учасника Товариства, яке матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення виплат є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, і не може вважатись таким, що відповідає приписам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право на справедливий суд, а тому підлягає скасуванню і ухваленню нового рішення у відповідній справі.

Так, скаржниця зазначає, що всупереч положенням частини1 статті 86 та частини 3 статті 198 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом першої інстанції не було всебічно, повно та об`єктивно з`ясовано обставини справи і досліджено наявні у справі докази.

Також, на переконання позивачки, відмовляючи у стягненні відповідних сум, місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, частини 1 статті 47 та статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КзПП України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі №910/8787/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 26.03.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8787/23. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 28.02.2025.

20.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/8787/23.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

03.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 , а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 залишити без змін.

Так, у відзиві відповідач звертає увагу суду на помилковість та безпідставність доводів скаржниці, які свідчать виключно про її незгоду з правовою оцінкою обставин, наданих судом першої інстанції, а не про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, із чим процесуальний закон пов`язує наявність підстав для його скасування.

На думку відповідача, суд першої інстанції надав правильну правову кваліфікацію спірним правовідносинам та вірно встановив фактичні обставини, а саме:

- суд дійшов обґрунтованого висновку, що повноваження ОСОБА_2 припинилися з 02.05.2023 в силу рішення Єдиного учасника Товариства;

- суд правильно встановив, що відповідачем дотримано процедури припинення трудових правовідносин з позивачкою;

- судом правильно встановлено відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення коштів.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 26.03.2025 з`явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

20.07.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" (номер запису 10701020000076603), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 423195564.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань єдиним учасником ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" є Компанія "Оллв`ю Системз Елелсі" (Allvue Systems LLC), резидент Сполучених Штатів Америки.

29.04.2020 рішенням єдиного учасника ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" №5, директором Товариства призначено ОСОБА_2 з 30.04.2020.

30.04.2020 на підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" про що видала відповідний наказ від 30.04.2020 №9.

Відповідно до рішення єдиного учасника ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" від 01.05.2023 №01/2023, вирішено припинити повноваження директора Товариства пані ОСОБА_2 з 01.05.2023 та встановити, що 01.05.2023 є останнім робочим днем та останнім днем повноважень пані ОСОБА_2 , як директора відповідача. Обрано та призначено на посаду директора ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" пана ОСОБА_3 з 02.05.2023. Вирішено вчинити всі дії, пов`язані із зміною директора ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" та державною реєстрацією відповідних змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Про прийняте 01.05.2023 єдиним учасником ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" рішення №01/2023 про припинення повноважень директора з 01.05.2023 ОСОБА_2 повідомлено листом, направленим на її електронну адресу.

Також, 01.05.2023 відповідний лист ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" про припинення трудових відносин разом з копією рішення єдиного учасника направлено ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 01.05.2023 №0407038920386.

03.05.2023 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" (номер запису 1000701070010076603) про зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Спір виник внаслідок того, що позивач не погоджується з датою припинення її повноважень як директора ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" з 01.05.2023, оскільки невидача позивачу наказу про звільнення підтверджує невиконання відповідачем обов`язку щодо розірвання трудового договору, тому є підстави для визнання припиненими трудових відносин з 02.05.2023, тобто з дати, в яку мав бути виданий наказ про звільнення позивача. Крім цього, відповідачем не здійснено всі виплатити, належні позивачу, пов`язані із її звільненням.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

За приписами частини 1 статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

За змістом частин 1, 4 статті 39 цього Закону виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Частиною 12 цієї статті встановлено, що з одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов`язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов`язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (частина 13 статті 39 цього Закону).

Згідно з частиною 3 статті 99 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини 3 статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 №1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що зміст положень статті 99 ЦК України треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу щодо виконання обов`язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Підставами припинення трудового договору, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України встановлено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Тобто, підставою для розірвання договору, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, є рішення власника в особі його вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Системний аналіз положень пункту 5 частини 1 статті 41 КЗпП України та частини 3 статті 99 ЦК України дає підстави для висновку, що припинення повноважень члена виконавчого органу може відбутися у будь-який час та з будь-яких підстав. При цьому припинення повноважень члена виконавчого органу гарантується нормами цивільного права для припинення або запобіганню негативного впливу на управлінську діяльність товариства. Необхідність таких правил обумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління (постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 04.02.2020 у справі №915/540/16).

Відповідно до статті 92 ЦК України дієздатність юридичної особи здійснюється через її органи. Поняття дієздатності є цивілістичним, а отже, формування, зміна та припинення органів юридичної особи регулюються цивільним законодавством. Той факт, що члени колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособовий його керівник перебувають у трудових відносинах із товариством, не встановлює пріоритет трудового регулювання над цивільним, оскільки до цих відносин не може застосовуватися модель "роботодавець - працівник", властива трудовим відносинам. Правовий статус членів колегіального виконавчого органу господарського товариства чи одноособового його керівника значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій по управлінню товариством.

Розірвання трудового договору, згідно з пунктом 5 частини 1 статті 41 КЗпП України, можливе за наявності попереднього припинення повноважень посадової особи, тобто рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників. Для звільнення за вказаною нормою мають бути присутні обставини: звільнений працівник повинен бути посадовою особою товариства; повинно заздалегідь відбутись припинення його повноважень (окреме рішення вищого органу управління), що в наступному є підставою для розірвання з ним трудового договору в порядку, передбаченому чинним законодавством України та статутними документами господарського товариства.

Отже, умовою для звільнення працівника, який є посадовою особою, за цією статтею КЗпП України є припинення повноважень цієї посадової особи, яке має відбуватися відповідно до законодавства та передувати звільненню, оскільки поняття "припинення повноважень" не є тотожним поняттю "звільнення".

Оскільки ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" має одного учасника, рішенням якого визначено, що 01.05.2023 є останнім робочим днем та останнім днем повноважень пані ОСОБА_2 , як директора та призначено на посаду директором Товариства пана ОСОБА_3 з 02.05.2023, а отже фактично повноваження директора ОСОБА_2 припинились з 02.05.2023.

Статтею 47 КЗпП України встановлений обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Посилання позивача на відсутність виданої позивачу копії наказу (розпорядження) про її звільнення обґрунтовано не прийнято місцевим господарським судом до уваги, оскільки ніяким чином не відміняє ту обставину, що її повноваження, як директора ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез", припинились на підставі рішення єдиного учасника Товариства з 02.05.2023.

За приписами частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, виходячи з наведеного, на момент звернення з тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду з наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 77 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем належними засобами доказування не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо не припинення її повноважень директора ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" з 02.05.2023 на момент звернення з позовом до суду.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем припиненими з 02.05.2023 задоволенню не підлягають.

За змістом статті 44 КЗпП України, у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини 1 статті 41, працівникові виплачується вихідна допомога - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до статті 83 КЗпП України та частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право, згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців (стаття 117 КЗпП України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), відповідно до пункту 2 якого, у всіх інших випадках, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати, згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Пункт 4 Порядку визначає, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов`язків.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу 5 пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом 1 або 2 цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивачем здійснено розрахунок вихідної допомоги у розмірі шестимісячного заробітку в сумі 1 732 022,34 грн, виходячи з суми фактичного заробітку за березень 2023 року в сумі 172 378,64 грн (згідно з довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-7 станом на 30.05.2023) та за квітень 2023 року в сумі 325 994,82 грн (зарахування коштів 21.04.2023 - 6 037,50 грн та 28.04.2023 - 319 957,32 грн) (згідно з випискою за картковим рахунком позивача за період з 01.03.2023-01.05.2023) наступним чином:

Кількість робочих днів загалом у березні та квітні 2023 року становить 43 дні.

Розмір середньоденної заробітної плати становить:

172 378,64 грн + 325 994,82 грн : 43 дні = 13 426,53 грн.

Середньомісячна кількість робочих днів складає 21,5 дні (у березні 23 дні + 20 днів у квітні : 2 місяці).

Середньомісячна заробітна плата становить 288 670,39 грн (21,5 дні х 13 426,53 грн).

Шестимісячний середній заробіток складає 1 732 022,34 грн (288 670,39 грн х 6).

Позивачем здійснено розрахунок середнього заробітку за час затримки наступним чином виходячи із кількості робочих днів:

- у травні 2023 року - 22 (за вирахуванням 01.05.2023, коли позивач ще працювала);

- у червні 2023 року - 22;

- у липні 2023 року - 21;

- у серпні 2023 року - 23;

- у вересні 2023 року - 9, загалом 97 робочих днів.

13 426,53 грн х 97 днів = 1 302 373,41 грн.

Крім того, позивачкою пред`явлено до стягнення з відповідача суму заробітної плати за один день травня 2023 року в розмірі 652,27 грн та суму компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1 311,32 грн, посилаючись на те, що ці розміри відповідачем не заперечуються.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" установчим документом товариства є статут.

У статуті товариства зазначаються відомості про органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень (пункт 2 частини 5 статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Статтею 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

За змістом статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

Частиною 2 статті 37 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що до товариства з одним учасником не застосовуються положення статей 32-36 цього Закону (щодо порядку скликання, проведення, голосування, прийняття рішень загальних зборів учасників товариства), а інші положення цього Закону застосовуються з урахуванням положень частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 8.1 статуту ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" в Товаристві утворюються та діють такі органи управління та контролю: Загальні збори учасників Товариства; Директор Товариства.

Пунктом 9.1 статуту відповідача встановлено, що Вищим органом Товариства є Загальні збори учасників. Загальні збори учасників мають вище компетенцію і можуть приймати рішення з усіх питань, пов`язаних з діяльністю Товариства, у тому числі і тих, що передані Загальними зборами учасників до компетенції виконавчого органу Товариства.

Пунктом 9.2.6 статуту ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" передбачено, що до виключної компетенції Загальних зборів учасників належить обрання та відкликання Директора Товариства, встановлення розміру винагороди Директора Товариства.

Згідно з пунктом 9.3 статуту ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" повноваження, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників не можуть бути передані іншим органам Товариства.

Пунктом 10.2 статуту ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" встановлено, що до компетенції Директора Товариства відноситься вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, за виключенням тих, що віднесені до компетенції Загальних зборів учасників Товариства.

У той же час, позивачем не подано жодного рішення єдиного учасника ТОВ "Оллв`ю Текнолоджі Сервісез" - Компанії "Оллв`ю Системз Елелсі" про встановлення розміру винагороди директору Товариства ОСОБА_2 .

Отже, позивачем належними засобами доказування не доведено розміри пред`явлених до стягнення з відповідача сум, що обраховуються від розміру заробітної плати, яка в свою чергу встановлюється рішенням єдиного учасника Товариства, яке матеріали справи не містять.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що позовні вимоги, в частині стягнення виплат, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню повністю.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на ОСОБА_2 .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2024 у справі №910/8787/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/8787/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 07.04.2025.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов