Рішення

від 07.04.2025 по справі 906/939/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/939/23 (906/130/25)

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича

До: 1) Дочірнього підприємства "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ"

про визнання недійсним договору про переведення боргу та стягнення 484 249,74грн.

в межах справи №906/939/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз"

Суддя Гнисюк С.Д.

В провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа №906/939/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз".

Постановою Господарського суду Житомирської області від 09.05.2024, зокрема, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором у справі №906/939/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" арбітражного керуючого Віскунова О.В. за йогозгодою; оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади Україниповідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

30.01.2025 на адресу Господарського суду Житомирської області, через загальний відділ систему "Електронний суд", від Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича надійшла позовна заява до Дочірнього підприємства "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" від 30.01.2025 про визнання недійсним договору про переведення боргу та стягнення 484 249,74грн., з додатками.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.02.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича від 30.01.2025 про визнання недійсним договору про переведення боргу та стягнення 484 249,74грн. до розгляду в межах справи про банкрутство №906/939/23 та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; встановлено Дочірньому підприємству "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Відзив повинен відповідати вимогам ст.165 ГПК України; встановлено ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" Віскунову О.В. строк у 10 календарних днів з дня отримання відзивів на позов для подання відповідей на відзиви. Відповіді на відзиви повинні відповідати вимогам ст. 166 ГПК України; встановлено Дочірньому підприємству "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" строк у 10 календарних днів з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Заперечення повинно відповідати вимогам ст. 167 ГПК України.

18.02.2025 до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 11.02.2025 зазначеної ухвали Віскунову О.В.

18.02.2025 до суду повернулось поштове повідомлення про вручення 12.02.2025 ухвали суду від 06.02.2025 представнику Дочірнього підприємства "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз".

20.02.2025, копія ухвали від 06.02.2025, яка направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ", повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає про те, що ухвала була направлена Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" рекомендованим листом з повідомленням про вручення та з позначкою «Судова повістка».

Ухвала направлялася на адресу зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Пасічна, 162 (поштове відправлення № 0610228820680).

Відповідно до ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).

Відповідно до ч.11 ст. 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Положеннями статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" (який є нормативним актом, що визначає правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, а також регулює відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв`язку і користувачами їх послуг) встановлено, що послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Ці Правила встановлюють, зокрема, окремі строки та процедури доставки, вручення та зберігання різних поштових відправлень, зокрема й рекомендованих листів з повідомленням про вручення та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка", що відповідно, впливає на висновок про можливість отримання скаржником такого поштового відправлення, направленого судом за належною поштовою адресою, та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил).

Згідно з пунктом 2 Загальної частини Правил повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - це повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 94 Правил порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

У разі вручення рекомендованих поштових відправлень, рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про надходження поштових відправлень з використанням абонентської поштової скриньки згідно з укладеним договором датою вручення вважається дата їх вкладення до скриньки.

Відправлення "EMS", адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим на одержання пошти, у приміщенні адресата.

У разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності договору юридичної особи з оператором поштового зв`язку про доставку пошти оператор поштового зв`язку зобов`язаний письмово повідомити користувача послуг поштового зв`язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань (пункт 95 Правил).

Відповідно до пункту 99-2 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже Правила встановлюють окремі строки та процедури вручення рекомендованих листів та рекомендованих поштових відправлень з позначкою "Судова повістка".

Звідси, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Установлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд зазначає про те, що факт неотримання стороною поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16(909/947/20).

Оскільки ухвалу суду від 06.02.2025 було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" за адресою, зазначеною у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, то слід вважати, що її належним чином повідомлено про постановлення судом цієї ухвали.

Крім того, 07.02.2025 вказана ухвала була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дочірнє підприємство "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" відзив на позов не надало.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" відзив на позов не надало.

При цьому, в матеріалах справ №906/939/23 та №906/939/23(906/130/25) у сукупності, достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши подані докази та матеріали справ у сукупності, Господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Згідно статті 7 Кодексу про банкрутство, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

У своїй заяві ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" Віскунов О.В. зазначає про те, що станом на дату введення ліквідаційної процедури на балансі боржника ТОВ "Поліссягаз", обліковується дебіторська заборгованість ДП "Полум`я" ПрАТ "Коростишівгаз" на загальну суму 484 249,74 грн., що виникла за Договором про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року. Вважає, що зазначений Договір підлягає визнанню недійсним, як такий, що має ознаки фрадуаторного. Посилається на ст. 42 КУзПБ, а саме: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог. Також, ураховуючи, що для відновлення порушених прав ТОВ "Поліссягаз" у межах одного судового провадження окрім пред`явлення вимоги про визнання недійсним договору про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року, заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 2 суми сплаченої за договором про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року у розмірі 484 249,74 грн., що в свою чергу має доцільність та спрямованість на дотримання принципу процесуальної економії сумісний розгляд таких позовних вимог.

На підставі зазначеного просить суд:

1. Визнати недійсним Договір про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року укладений між ДП "Полум`я" ПрАТ "Коростишівгаз", ТОВ "Поліссягаз" та ТОВ "ТТС ЕНЕРДЖИ".

2. Стягнути з ТОВ "ТТС ЕНЕРДЖИ" на користь ТОВ "Поліссягаз" суму у розмірі 484249,74 грн. сплачену за Договором про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року.

3. Стягнути із Відповідачів на користь Позивача судовий збір.

Отже, предметом даного судового розгляду є визнання недійсним договору, з підстав статті 42 Кодексу про банкрутство та статті 215 ЦК України.

Щодо підстав визнання недійсним договору.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже, правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За ч. 1, ч. 2ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьомуКодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно дост. 42 Кодексупро банкрутство, господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормамиЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

Особливості спеціальногозаконуу сфері банкрутства виключають можливість керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання в межах справи про банкрутство правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На відміну від вимогЦК України, законодавство про банкрутство (стаття 42 Кодексу про банкрутство) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установленихЦК України підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ці норми передбачають додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом. Передбачені спеціальні підстави заявлення вимог про визнання правочинів недійсними і спростування майнових дій та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника, кредитор (інші особи) зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, отримане від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Вказана процедура спрямована на повернення до складу конкурсної маси відчужених за такими правочинами активів. Можливість оспорення та спростування майнових дій боржника насамперед необхідна для забезпечення зберігання майна боржника в інтересах конкурсних кредиторів.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема, Кодексом про банкрутство.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа, зокрема, зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Нормами Цивільного кодексу та Кодексу про банкрутство визначено підстави визнання недійсними договорів та саме правочинів боржника.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, нормами Кодексу про банкрутство, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаних уКодексіпро банкрутство строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведених норм.

Таким чином, підлягають перевірці судом обставини укладення оспорюваного договору на наявність ознак, визначенихст. 42 Кодексупро банкрутство.

Як вбачається з матеріалів справи, між 31.03.2021 року між ДП "Полум`я" ПрАТ "Коростишівгаз" (далі - Відповідач 1), як первісним боржником, ТОВ "Поліссягаз" (далі - Позивач), як новим боржником та ТОВ "ТТС ЕНЕРДЖИ" (далі - Відповідач 2), як кредитором був укладений Договір про переведення боргу №01/ПГ (далі - Договір), в порядку ст.ст.520-522 ЦК України.

Згідно п.1.1. Договору, в порядку та на умовах визначених цим договором первісний боржник переводить свій борг (обов`язки) за Договором купівлі-продажу природного газу №01П/03-21 від 24.02.2021 року, укладеного між первісним боржником та кредитором, а новий боржник замінює первісного боржника у зобов`язані, що виникає із зазначеного вище договору, і приймає на себе обов`язки первісного боржника за договором купівлі-продажу природного газу №01П/03-21 від 24.02.2021 року в межах суми, зазначеної в п.1.2 договору про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року.

Згідно п.1.2 Договору про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року первісний боржник перевів на нового боржника борг (грошове зобов`язання) у розмірі 484 249,74 грн. у т.ч. ПДВ, що виник на підставі договору купівлі-продажу природного газу №01П/03-21 від 24.02.2021 року, а новий боржник погодився виконати зазначене грошове зобов`язання перед кредитором.

Кредитор не заперечив проти заміни первісного боржника новим боржником і підписуючи Договір про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року дав свою згоду на відповідне переведення боргу (п.1.3 договору про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року).

У той же день, 31.03.2021 року позивач ТОВ "Поліссягаз", як новий боржник за договором про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року виконав свої грошові зобов`язання перед кредитором ТОВ "ТТС ЕНЕРДЖИ" та відповідачем 2, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 484 249,74 грн. у т.ч. ПДВ з свого банківського рахунку відкритому у АТ "Ощадбанк" згідно платіжної інструкції №1336 від 31.03.2021року.

На підставі статті 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що грунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (статті 522 ЦК України).

Договір про переведення боргу передбачає заміну боржника в зобов`язанні. При цьому ані саме зобов`язання, ані кредитор у ньому не змінюється.

З укладанням договору про переведення боргу зобов`язання у первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов`язку виконати певні зобов`язання перед кредитором.

Природа договору про переведення боргу полягає в тому, що первісний боржник переводить свій борг (покладає обов`язки з погашення свого боргу) на третю особу - нового боржника. До останнього в повному обсязі й на тих самих умовах, що були на момент переведення боргу, переходять права й обов`язки первісного боржника.

Переведення боргу передбачає перехід від первинного боржника до нового як обов`язків, так і відповідальності за їх невиконання. Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором та первинним боржником.

Із наведеного слідує, що укладання договору про переведення боргу призводить до автоматичного збільшення розміру зобов`язань нового боржника, який приймає на себе зобов`язання, якщо договором не погоджено умов щодо відплатності переведення боргу.

Умовами спірного договору лише погоджено, що новий боржник повинен погасити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п.2.1. Договору, до 20 квітня 2021 року (пункт 2.4.).

Жодних умов щодо здійснення будь-якої форми оплати, майнових дій зі сторони первісного боржника на користь нового боржника внаслідок переведення на нього боргу положення оспорюваного договору не передбачають.

Таким чином, внаслідок укладення ТОВ "Поліссягаз" оспорюваного Договору про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року останнє стало зобов`язаною стороною та безоплатно прийняло на себе зобов`язання з виплати боргу третьої особи в розмірі 484249,74грн.

Суд зазначає про те, що Кодекс про банкрутство передбачає низку правових механізмів, які можуть бути використані кредиторами для захисту їх прав та законних інтересів, зокрема визнання правочинів боржника недійсними та застосування наслідків такої недійсності. З метою захисту прав та інтересів кредиторів Кодексом визначено механізми визнання недійсними правочинів боржника, які встановлені у статті 7 (загальні підстави оскарження) і в статті 42 (спеціальні підстави оскарження).

В свою чергу загальними підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Спеціальними підставами є "підозрілі" правочини - існує лише підозра, що той чи інший правочин укладено на шкоду кредиторам, при чому така підозра має підкріплюватися наслідками у вигляді збитків, завданих кредиторам. А також наявність будь-якої із трьох підстав (безоплатне відчуження майна боржником, укладення договору із заінтересованою особою або ж договору дарування), вважається, що такий правочин укладений на шкоду кредиторам.

При цьому спеціальні підстави можуть бути застосовані виключно до правочинів укладених протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи №906/939/23 вбачається наступне.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023, зокрема, відкрито провадження у справі №906/939/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська область, Коростишівський район, м. Коростишів, вул. Київська, буд. 55; код ЄДРПОУ 39809534).

Договір про переведення боргу укладено 31.03.2021.

Тобто, договір укладений в межах трьохрічного строку передбаченого ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Щодо підстав позову та підстав недійсності оскаржуваного правочину.

Позивачем в позовній заяві, зокрема, зазначено:

- боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

Відповідно до загального висновку фінансового аналізу ТОВ "Поліссягаз", який міститься в матеріалах справи №906/939/23, вбачається наступне.

Проаналізувавши абсолютні показники фінансової діяльності боржника за період з 2019 по 2021 рік, розпорядником майна встановлено, що фінансовий стан підприємства демонструє негативний тренд. За останні три роки підприємство демонструє критичний фінансовий стан, що проявляється у суттєвому зниженні ліквідності, збільшенні втрат власного капіталу та негативних тенденціях у фінансовій автономії. Низькі показники ліквідності та довготривалі негативні тенденції свідчать про можливу неплатоспроможність.

В цілому, показники на кінець 2021 року вказують на надкритичний фінансовий стан підприємства, який може бути наслідком недоліків у діяльності та ставить під загрозу його фінансову стійкість та подальше існування.

Показники ліквідності підприємства є незадовільними.

Коефіцієнти поточної та швидкої ліквідності відзначились зменшенням, досягнувши надто низьких рівнів, що свідчить про неможливість підприємства швидко відшкодувати поточні зобов`язання. Коефіцієнт покриття також зменшився до мінімальних значень, вказуючи на низьку здатність підприємства відшкодовувати зобов`язання з наявних ресурсів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності знизився, показуючи складність у погашенні короткострокових зобов`язань, а від`ємне значення маневреності власних оборотних засобів свідчить про те, що оборотних засобів не вистачає для покриття поточних зобов`язань.

Всі показники коефіцієнтів знаходяться поза межею граничних показників.

Фінансова автономія підприємства продовжила зменшуватися, що вказує на знижену фінансову незалежність та стабільність. Коефіцієнт фінансової залежності хоча й зменшився за досліджуваний період, але має негативні показники.

Показники покриття запасів та забезпечення власними засобами відзначилися погіршенням, вказуючи на збільшення ризику нестійкості фінансового стану та обмежені можливості використання власних ресурсів для відновлення платоспроможності.

Вбачається, що коефіцієнт Бівера протягом трьох років зменшувався. Зменшення значення коефіцієнта Бівера вказує на те, що підприємство знаходиться у складному фінансовому стані та має обмежені можливості для інвестування в розвиток своєї діяльності.

Розрахувавши основні коефіцієнти діяльності підприємства, проаналізувавши основні показники фінансово-господарської діяльності, можливо зробити наступний висновок: фінансовий стан підприємства несприятливий, фінансове положення нестійке, майже всі показники діяльності підприємства незадовільні, весь досліджуваний період є ознаки неплатоспроможності, підприємство дійсно не може виконати свої зобов`язання перед кредиторами. Динаміка вказує на те, що всі негативні тенденції з часом погіршуються, частка кредиторських вимог, яка може бути погашена, зменшується.

Аналіз показників фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 2019 по 2021 рік свідчить про незадовільний фінансовий стан та можливість наявності ознак дій з доведення до банкрутства, виходячи з наступного.

Значення показника забезпечення зобов`язань боржника всіма його активами протягом усього аналізованого періоду (2019-2021) залишалося нижче від нормативного значення. Це може вказувати на недостатню гарантію погашення зобов`язань перед кредиторами за рахунок активів.

Значення показника забезпечення зобов`язань боржника його оборотними активами також залишалося нижче від нормативного значення протягом всього аналізованого періоду. Це може вказувати на недостатню ліквідність та можливу неспроможність вчасно погасити зобов`язання.

Показник розміру чистих активів також підтверджує незадовільний фінансовий стан підприємства. Негативне значення цього показника у всіх трьох роках свідчить про переважання зобов`язань перед активами, що може призвести до фінансових труднощів.

Загальний аналіз фінансової звітності діяльності підприємства вказує на потребу подальшого дослідження первинної документації підприємства, оскільки зі звітності вбачається, що фінансовий стан підприємства за період з 31.12.2020 по 31.12.2021 різко та значно погіршився, що може свідчити про умисні дії або рішення з боку керівництва підприємства, які негативно вплинули на виробничу, торговельну, іншу статутну діяльність підприємства та призвели до фінансових збитків та втрат.

Актив.

Згідно даних інвентаризації та реєстраційних установ і відкритих даних реєстрів, у боржника наявне (зареєстровано) наступне майно:

- необоротні активи на загальну суму 308 546,15 грн.

- дебіторська заборгованість на загальну суму 36 387 810,42 грн. (непідтверджена).

Пасив.

Ухвалами Господарського суду Житомирської області від 26.09.2023, 28.11.2023, 20.02.2024 та 26.03.2024 у справі №906/939/23 визнано кредиторські вимоги ТОВ "Оператор газотранспортної системи України", АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Головного управління ДПС у Житомирській області та АТ "Укртрансгаз" до боржника ТОВ "Поліссягаз" в загальній сумі - 139 983 792,62 грн.

Тобто, актив боржника значно менший за пасив, що свідчить про поточну неоплатність ТОВ "Поліссягаз" станом на момент відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, станом на момент укладання Договору про переведення боргу в 2021 році у ТОВ "Поліссягаз" був критичний фінансовий стан та існувала заборгованість перед кредиторами.

Отже, за умовами Договору про переведення боргу, ТОВ "Поліссягаз" прийняло на себе зобов`язання перед Дочірнім підприємством "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" і всупереч власним фінансовим інтересам набуло обов`язку сплатити заборгованість в сумі 484 249,74грн. за третю особу і такий правочин не відповідає критеріям розумності.

Сукупність встановлених обставин у цій справі щодо укладення спірного договору свідчить про наявність у ньому ознак фраудаторного правочину.

Укладений договір не мав економічної доцільності та є сумнівним.

Боржник не отримав прибутку та всупереч власним фінансовим інтересам набув зобов`язання сплатити заборгованість за третю особу, що свідчить про відсутність будь-якої ділової чи підприємницької мети.

Відповідачами не надано суду відзивів.

З огляду на встановлене, суд встановив, що Договір про переведення боргу має ознаки фраудаторності та підлягає визнанню недійсним згідно із ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Відповідно до ч.3ст. 42 Кодексу про банкрутство, у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22, пункт 154) сформулювала висновок, згідно з яким у разі, якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою, зокрема, про стягнення коштів на користь товариства.

Визнання правочину, вчиненого боржником, недійсним зумовлює необхідність переходу до розгляду інших вимог позивача, у тому числі, про стягнення коштів, яка в контексті цього судового спору є похідною вимогою.

Враховуючи те, що Договір має ознаки фраудаторного, для відновлення порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" у межах одного судового провадження підлягає задоволенню вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" суми сплаченої за договором про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року у розмірі 484 249,74 грн.

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").

Частиною 1ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарським судом враховано висновки про застосування норм права, викладених у постановах Верховного суду, які стосуються спірних правовідносин у даній справі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав, визначених Кодексом про банкрутство, для визнання договору недійсним, у зв`язку з чим вважає за необхідне заяву - задовольнити.

Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на Дочірнє підприємство "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" пропорційно.

Керуючись статтями 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Житомирської області, -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" в особі ліквідатора Віскунова Олександра Віталійовича від 30.01.2025 - задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року укладений між Дочірнім підприємством "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз", Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" (79035, Львівська область, м.Львів, вул. Пасічна, буд. 162; код ЄДРПОУ 41875889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Київська, б.55; код ЄДРПОУ 39809534) суму 484249 (чотириста вісімдесят чотири тисячі двісті сорок дев`ять) грн.74коп., сплачену за Договором про переведення боргу №01/ПГ від 31.03.2021 року.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полум`я" Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Гвардійська, буд. 42; код ЄДРПОУ 24704776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Київська, б.55; код ЄДРПОУ 39809534) - 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТС ЕНЕРДЖИ" (79035, Львівська область, м.Львів, вул. Пасічна, буд. 162; код ЄДРПОУ 41875889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліссягаз" (12501, Житомирська область, м.Коростишів, вул. Київська, б.55; код ЄДРПОУ 39809534) - 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту рішенння: 07.04.25

Суддя Гнисюк С.Д.