Рішення від 07.04.2025 по справі 910/7588/24

номер провадження справи 6/16/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2025 Справа № 910/7588/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 910/7588/24

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, приміщення 17.1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мадера Девелопмент» (01021, м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 9-Б, прим. Д7-1-Б).

Процесуальнідії по справі.

18.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вх.№7588/24 (засобами поштового зв`язку) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» про стягнення грошової суми в розмірі 813 480,55 грн, яка складається з: 778 248,27 грн заборгованості, 33 313,28 грн пені, 1919,00 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2024 відкрито провадження у справі, постановлено її розгляд здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2024 відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справу №910/7588/24 за позовом ТОВ «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» до відповідача ТОВ «ДІЄСА» про стягнення загальної грошової суми в розмірі 813 480,55 грн передано за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області.

Супровідним листом від 28.10.2024 №910/7588/24/6166/24 матеріали справи №910/7588/24 спрямовані на адресу Господарського суду Запорізької області.

03.02.2025 матеріали вказаної позовної заяви (справа №910/7588/24) надійшли до Господарського суду Запорізької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.02.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи №910/7588/24 між суддями та визначено до розгляду судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 05.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7588/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/16/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 910/7588/24. У порядку ст. 50 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ «Мадера Девелопмент». Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.(ч. 7 ст. 6 ГПК України).

Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/7588/24 від 05.02.2025 була направлена учасникам справи до їх електронних кабінетів системі Електронний суд та отримана ними 06.02.2025 о 02 год. 30 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 07.03.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення 07.04.2025.

Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати орендної плати, експлуатаційних витрат, рекламного платежу та витрат на комунальні послуги за договором суборенди №ІСГ-8/1428 від 01.12.2023, внаслідок чого виникла заборгованість. Вказує, що заборгованість відповідача за вказаним договором за період з 01.12.2023 по 30.04.2024 складає 778 248,27 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 33313,28 грн та 3% річних за загальний період прострочення з 01.05.2024 по 31.05.2024 в сумі 1919,00 грн.

18.02.2025 до суду від ТОВ «ДІЄСА» надійшов відзив на позов (документ сформований в системі «Електронний суд» 17.02.2025), в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи свої заперечення посилався на форс-мажорні обставини, які зумовлені введенням в Україні воєнного стану, тимчасовою окупацією певної території України, де знаходяться магазини ТОВ «ДІЄСА» (м.Маріуполь, м.Бердянськ, м.Мелітополь, м.Херсон, м. Нова Каховка) та відсутність доступу до них, повне або часткове знищення магазинів відповідача, знищення або обмеження доступу до основного товарного складу у с. Квітневе Броварського району Київської області, що унеможливлює виконання відповідачем своїх зобов`язань. Вказує, що настання форс-мажорних обставин підтверджується сертифікатами ТПП України. Посилаючись на положення ст. 233 ГК України просить суд зменшити розмір санкцій. Зауважує, що відповідачем сплачено суму 21 938,46 грн в рахунок оплати спірної заборгованості на виконання ухвали Господарського суду м. Києва у справі №910/3368/24 від 24.04.2024 про затвердження плану санації боржника ТОВ «ДІЄСА» до відкриття провадження у справі про банкрутство, де було включено позивача до плану санації з даними про заборгованість в сумі 731 287,49 грн. Зазначив про невідповідність позовної заяви вимогам ст. 162 ГПК України, а саме відсутність відомостей про відомі позивачу номери засобів зв`язку відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив, яка отримана судом 24.02.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд 21.02.2025) позивач заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що за період повномасштабного вторгнення країни агресора на територію України підприємство позивача також зазнало значних збитків у вигляді втрати торговельних комплексів. Зауважував, що на виконання відповідачем грошових зобов`язань у даній справі бойові дії ніяк не вплинули. Магазин відповідача працював до припинення договору суборенди. Стосовно доказів часткової оплати заборгованості зауважив, що у зв`язку з наявністю рішення Господарського суду Запорізької області (справа №910/6734/23) відносно боргу ТОВ «ДІЄСА» за договором суборенди №ІСГ-8/708 від 21.12.2020, яке набрало законної сили та у зв`язку з відсутністю інформації в приведених відповідачем платіжних інструкціях про «Призначення платежу» з посиланням на конкретний договір суборенди, позивач розподілив ці платежі на погашення боргу по договору суборенди №ІСГ-8/708, по якому судом прийнято рішення по справі №910/6734/24.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Третя особа будь-яких письмових пояснень щодо позову або відзиву не надала.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАДЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (орендар) укладено договір оренди №8/22-ІСГ, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування об`єкт оренди будівлю (нежитлові приміщення) Торговельного комплексу, розташованого за адресою: місто Запоріжжя, пр. Інженера Преображенського, буд. 13.

У пункті 1.1 договору оренди №8/22-ІСГ сторони домовились, що частини об`єкту оренди можуть передаватися орендарем в суборенду третім особам для здійснення ними господарської діяльності відповідно до профілю господарської діяльності.

Площа об`єкту оренди становить 11609,6 кв.м. (п. 1.3 договору оренди №8/22-ІСГ).

Пунктом 3.1 договору оренди №8/22-ІСГ встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року (включно).

01.02.2022 між орендодавцем та орендарем підписано Акт прийому-передачі об`єкта оренди у користування відповідно до договору оренди №8/22-ІСГ від 01.02.2022.

01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (суборендар) укладено договір суборенди №ІСГ-8/1428 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об`єкт суборенди, розташований на першому поверсі у Торговельному комплексі, за адресою: місто Запоріжжя, пр. Інженера Преображенського, буд. 13. Площа об`єкту суборенди становить 565,00 кв.м.

Об`єкт суборенди передається суборендарю з метою здійснення господарської діяльності з продажу аудіо-, відео-, фото-, побутової техніки, комп`ютерної техніки та іншої радіоелектронної техніки, обладнання і засобів (в т.ч. засобів зв`язку, аудіовізуальних носіїв) тощо, для надання послуг сервісного обслуговування покупців (ремонт вказаної техніки тощо), для надання інших супутніх послуг (продажу супутніх товарів), що надаються/продаються в магазинах суборендаря, для розміщення адміністративних приміщень (офісу), а також для використання в якості складських приміщень (п. 1.2 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що по Акту прийому-передачі об`єкту суборенди в суборенду орендар зобов`язаний передати, а суборендар прийняти приміщення в суборенду не пізніше 01 грудня 2023 року, що є датою відкриття об`єкту суборенди.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30 вересня 2024 року (включно) (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору за користування об`єктом суборенди суборендар зобов`язаний сплачувати орендарю орендну плату з дати підписання Акту приймання-передачі об`єкту суборенди в суборенду в розмірі 186,23 грн, в т.ч. ПДВ 20% за 1 (один) кв.м. об`єкта суборенди на місяць і всього за місяць 105 219,95 грн, в т.ч. ПДВ 20%, за користування об`єктом суборенди за календарний місяць. Орендна плата та інші платежі за цим Договором за згодою сторін не індексуються (п.п. 4.1.1 договору).

Згідно з п. 4.3 договору орендна плата починає нараховуватися з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі об`єкту суборенди в суборенду, як визначено в п. 2.1 договору та закінчується нараховуватися з дати фактичного повернення суборендарем об`єкту суборенди орендарю за Актом прийому-передачі.

Орендна плата, визначена п. 4.1.1 договору, сплачується суборендарем в безготівкову порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 20 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата, протягом 5 робочих днів з дати виставлення орендарем рахунку-фактури, оформленого належним чином (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору встановлено, що орендна плата включає в себе плату за розміщення рекламних вивісок суборендаря, погоджених сторонами в Додатку №6 до даного договору, а також реклами в об`єкті суборенди, ідентифікаційної вивіски над вхідною групою в об`єкт суборенди.

Відповідно до п. 4.7 договору крім сплати орендної плати суборендар повинен компенсувати орендарю:

4.7.1. витрати орендаря на комунальні послуги, а саме: електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, що розташовані на території об`єкту суборенди; опалення тощо, якими суборендар користується в межах об`єкта суборенди, надалі «Плата за комунальні послуги».

Компенсація витрат на комунальні послуги, визначена цим пунктом, здійснюється суборендарем за державними регульованими тарифами щомісяця з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення у суборенду на підставі показників індивідуальних приборів обліку (лічильників) протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення орендарем рахунків-фактур відповідно до даного пункту договору. Орендар надає розшифрування та документальні підтвердження спожитих комунальних послуг з визначенням кількості та тарифів.

Якщо суборендар не має індивідуальних приборів обліку для визначення об`єму спожитих комунальних послуг (зокрема вентиляція, кондиціювання, опалення тощо), орендар здійснює розрахунки вартості таких послуг пропорційно займаній площі (площі об`єкта суборенди) згідно з Методикою, що є Додатком №2 до цього договору;

4.7.2. витрати орендаря на комунальні послуги, а саме: електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, водопостачання; водовідведення (каналізація); опалення тощо, що забезпечують належне функціонування і утримання місць загального користування.

Компенсація витрат на комунальні послуги, визначена цим пунктом, здійснюється суборендарем за державними регульованими тарифами в розмірі 100% від розрахунків вартості таких послуг, здійснених орендарем, пропорційно розрахунковій площі об`єкта суборенди згідно з методикою, що є Додатком №2 до цього договору.

Компенсація витрат на комунальні послуги, визначені цим пунктом, здійснюється суборендарем протягом п`яти банківських днів з моменту виставлення орендарем рахунків-фактур відповідно до даного пункту договору.

Пунктом 4.7.3 договору встановлено, що суборендар компенсує орендарю вартість експлуатаційних витрат у розмірі 24,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% за 1 (один) кв.м. об`єкта суборенди на місяць і всього за місяць 13560,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%.

Оплата експлуатаційних витрат здійснюється суборендарем щомісяця на підставі виставлених рахунків до 20 числа поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до п.п. 4.7.4. п. 4.7 договору з дати підписання Акту приймання передачі об`єкту суборенди в суборенду, та протягом терміну дії договору суборендар зобов`язаний сплачувати орендарю Рекламний платіж в розмірі 5000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20%, всього за календарний місяць. Рекламний платіж сплачується суборендарем шляхом внесення повної попередньої оплати за місяць. Рахунок-фактура на оплату рекламного платежу виставляється суборендарю не пізніше 20 числа поточного місяця за наступний. Рекламний платіж сплачується суборендарем в строк до 25 числа поточного місяця за наступний.

Пунктом 8.2 договору сторони визначили відповідальність суборендаря, зокрема за прострочення сплати орендної плати та інших платежів згідно з розділом 4 цього договору , суборендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої в строк суми. У разі, якщо прострочка орендної плати та/або інших платежів за договором становитиме більш як 30 (тридцять) календарних днів, суборендар сплачує орендарю неустойку у розмірі 15% від суми заборгованості.

01.12.2023 відповідачем прийнято об`єкт суборенди у тимчасове платне користування відповідно до умов договору суборенди №ІСГ-8/1428 від 01.12.2023, про що сторонами складено Акт прийому-передачі Об`єкта суборенди.

Додатковою угодою №2 від 29.12.2023 до Договору суборенди №ІСГ-8/1428 сторони погодили, що у період з 01 січня 2024 по 31 березня 2024 (включно) суборендар зобов`язаний сплачувати орендарю орендну плату в розмірі 111 886,95 грн, в т.ч. ПДВ 20%. Усі інші умови договору залишаються незмінними і сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з грудня 2023 по квітень 2024, які підписані та скріплені печатками обох сторін, підтверджується надання позивачем послуг відповідачеві за договором суборенди №ІСГ-8/1428 від 01.12.2023 на загальну суму 778 248,27 грн.

Як свідчать матеріали справи, Позивач у період грудень 2023 квітень 2024 виставив суборендарю рахунки на оплату орендних платежів, експлуатаційних витрат, рекламного платежу та відшкодування витрат орендаря на комунальні послуги на загальну суму 778 248,27 грн, а саме: №3016 від 01.12.2023 на суму 123 779,95 грн; №32 від 01.01.2024 на суму 130 446,95 грн; №316 від 01.02.2024 на суму 130 446,95 грн; №636 від 01.03.2024 на суму 130 446,95 грн; №890 від 01.04.2023 на суму 123 779,95 грн; №3075 від 31.12.2023 на суму 38 435,77 грн; №227 від 31.01.2024 на суму 42 807,30 грн; №548 від 29.02.2024 на суму 22 221,51 грн; №846 від 31.03.2024 на суму 21 372,00 грн; №1032 від 30.04.2024 на суму 14 510,94 грн.

Відповідач зобов`язання за договором увстановлені строки не виконав, оплату за надані позивачем послуги у період грудень 2023 квітень 2024 року не перерахував.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на електронну адресу відповідача 16.04.2024 була направлена претензія вих. №8/2.24-ІСГ з вимогою протягом п`яти календарних днів з моменту отримання цієї претензії сплатити заборгованість за договором суборенди №ІСГ-8/1428 від 01.12.2023.

Претензія залишена відповідачем без відповідного реагування.

Доказів погашення суми заборгованості за договором суборенди від 01.12.2023 №ІСГ-8/1428 відповідач на час розгляду справи суду не надав.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди № ІСГ-8/1428 від 01.12.2023 стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою договір, який укладено між сторонами, є договором суборенди (піднайму), до якого за приписам частини 3 ст. 774 ЦК України застосовуються положення про договір найму.

Так, згідно з ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідност. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За змістом ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Судом встановлено, що на виконання умов договору суборенди № ІСГ-8/1428 від 01.12.2023 орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування на умовах суборенди (піднайму) частину нежитлового приміщення, розташованого в приміщенні за адресою: місто Запоріжжя, проспект Інженера Преображенського, буд. (далі - об`єкт суборенди), площа об`єкту 565,00 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі об`єкту суборенди від 01.12.2023.

У розділі 4 договору «Орендна плата. Інші платежі. Порядок розрахунків» сторонами погоджені розмір загальної орендної плати за календарний місяць 105 219,95 грн та 111 886,95 грн (за період з 01.01.2024 по 31.03.2024), в т.ч. ПДВ 20%, строки та порядок внесення оплати за оренду об`єкта, за розміщення рекламних вивісок (5000,00 грн), експлуатаційні витрати (13560,00 грн) та витрати на комунальні послуги.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату платежів за договором суборенди за період 01.12.2023 30.04.2024 на загальну суму 778 248,27 грн, які відповідно до умов, визначених договором суборенди (п. 4.1.1, 4.7.3, 4.7.4) відповідач мав оплачувати не пізніше 20 числа поточного місяця.

Також матеріали справи містять Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з грудня 2023 по квітень 2024 на загальну суму 778 248,27 грн, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

За частинами 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначеній нормі кореспондують приписи ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не оспорюється сума нарахувань в розмірі 778 248,27 грн відповідно до вказаного договору за період з грудня 2023 по квітень 2024.

В той же час, відповідач зобов`язання з оплати платежів, передбачених в розділі 4 договору, у період з 01.12.2023 по 30.04.2024 не виконав, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 778 248,27 грн.

Укладаючи договір, кожна зі сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо своєчасної оплати платежів у встановлений договором строк не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

У відзиві на позов відповідач заперечив проти загальної суми боргу в розмірі 778 248,27 грн, посилаючись на часткову оплату в розмірі 21 938,46 грн, яка була перерахована на виконання ухвали господарського суду м. Києва по справі №910/3368/24 від 24.04.2024 про затвердження плану санації боржника ТОВ «ДІЄСА», де було включено Позивача до плану санації з даними про заборгованість в сумі 731 281,49 грн.

Суд не приймає до уваги наведені відповідачем у відзиві аргументи, оскільки постановою Верховного Суду від 26.11.2024 у справі №910/3368/24 Постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 та ухвала Господарського суду міста Києва від 24.04.2024 у справі № 910/3368/23 скасовані, ухвалено у справі нове рішення про відмову в затвердженні плану санації Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА». Крім того, копії платіжних інструкцій, на які посилається відповідач за текстом відзиву (від 27.05.2024 на суму 3656,41 грн, від 26.06.2024 на суму 3656,41 грн, від 29.07.2024 на суму 3656,41 грн, від 28.08.2024 на суму 3656,41 грн, від 24.09.2024 на суму 3656,41 грн, від 25.10.2024 на суму 3656,41 грн) не містять інформації про оплату грошових коштів саме за спірним договором суборенди №ІСГ-8/1428. У зв`язку з зазначеним, ураховуючи наявність між сторонами інших договорів суборенди, зокрема №ІСГ-8/708, за яким господарським судом Запорізької області по справі №910/6734/24 були стягнуті з відповідача відповідні орендні платежі, суд вважає такі докази неналежними.

Інших доказів на підтвердження часткової або повної оплати платежів за договором суборенди №ІСГ-8/1428 від 01.12.2023 матеріали справи не містять.

Отже Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної оплати орендних платежів у період з грудня 2023 по квітень 2024 у розмірі 778 248,27 не надав.

Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 778 248,27 грн заборгованості за договором суборенди № ІСГ-8/1428 від 01.12.2023, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних за період прострочення з 01.05.2024 по 31.05.2024 в розмірі 1919,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин між сторонами, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний, в т.ч., сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наданих доказів факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення орендних платежів доведений.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо наявності порушення відповідачем грошового зобов`язання та наявності правових підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком 3% річних, що нараховані на суму простроченого грошового зобов`язання 778 248,27 грн за період прострочення з 01.05.2024 по 31.12.2024 (30 днів), така сума складає 1919,00 грн.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав його неправильним внаслідок допущення математичних помилок.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за період прострочення, як вказано позивачем - за 30днів, складає 1913,73 грн. В решті вимог щодо стягнення 3% річних (5,27 грн) суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.3%01.05.202431.05.202430778248,271913,73

Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідачапеню у розмірі 33313,28 грн за період прострочення з 01.05.2024 по 31.05.2024 (30 днів).

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що за прострочення сплати орендної плати та інших платежів згідно з розділом 4 цього договору, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несплаченої в строк суми.

Суд також зазначає, що невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

З огляду на те, що відповідачем належним чином не виконано його грошове зобов`язання з оплати орендних платежів, нарахування позивачем пені є правомірним та відповідає умовам договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, пеня нарахована на суму простроченого грошового зобов`язання 778 248,27 грн за період прострочення з 01.05.2024 по 31.12.2024 (30 днів) та складає 33 313,28.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок пені, суд визнав його неправильним внаслідок допущення математичних помилок.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума пені за період прострочення з 01.05.2024 по 31.05.2024 (за 30 днів) складає 17223,53 грн. Позовні вимоги про стягнення пені у цій сумі підлягають задоволенню. У іншій частині заявлених позовних вимог про стягнення пені (16089,75 грн) суд відмовляє, оскільки такі вимоги заявлені безпідставно.

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахункупеніКількістьднів прострочкиСума до сплати, грн.Сума пені, грн.2*Ставка НБУ01.05.202431.05.202430778248,2717223,53Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені відповідно до ст. 233 ГК України, суд зазначає наступне.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст.ст. 549-552 ЦК.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 зазначено, що на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань.

Тобто, при стягненні неустойки, шкода кредитору завдана порушенням зобов`язання презюмується і компенсується за рахунок неустойки.

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

Поняття «значно» та «надмірно», які використовуються у статтях 551 ЦК України та 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

При вирішенні питання про можливість зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, судом враховується ступінь вини боржника, а саме той факт, що основне зобов`язання не виконано відповідачем навіть частково, розмір пені становить 2,21% від основного боргу, що на переконання суду не є надмірно великим розміром, порівняно з сумою основного боргу, та не є надмірно обтяжливим для відповідача.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але і причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, на який посилається відповідач, адресований «всім, кого він стосується». Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати статутну діяльність, набувати кошти, не виконувати протягом дії таких обставин свої зобов`язання.

Сертифікати про форс-мажорні обставини, які надані відповідачем до відзиву, стосуються обов`язків відповідача щодо використання орендованих приміщень у м.Херсон, м. Буча, с. Квітневе Броварського району, м. Кременчук, м. Маріуполь, с. Циркуни Харківської області. Такі сертифікати не доводять наявність причинно-наслідкового зв`язку між відповідними обставинами, зокрема військовою агресією російської федерації проти України та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором суборенди №ІСГ-8/1428 нерухомого майна, яке знаходиться у місті Запоріжжі. Відтак, відповідач не підтвердив у встановленому порядку настання форс-мажорних обставин саме для спірного випадку невиконання зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, а також зважаючи на те, що наслідки військової агресії російської федерації проти України негативно відображуються на всіх без виключення сферах господарської діяльності та впливають на діяльність суб`єктів господарювання, у т.ч. і позивача, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені).

Інші доводи відповідача, викладені у відзиві, не спростовують висновків суду, покладених в основу даного судового рішення.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За приписами ч. 3ст. 13 ГПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково та стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 778 248,27 грн, 3% річних в розмірі 1913,73 грн та пені в розмірі 17223,53 грн. В іншій частині позову суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно дост. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232,233, 236-241,326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЄСА» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 45; ідентифікаційний код юридичної особи 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТ СОЛЮШН ГРУП» (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 160, приміщення 17.1; ідентифікаційний код юридичної особи 41932936) заборгованість в розмірі 778 248,27 грн (сімсот сімдесят вісім тисяч двісті сорок вісім гривень 27 коп.), пеню в розмірі 17223,53 грн (сімнадцять тисяч двісті двадцять три гривні 53 коп.), 3% річних у розмірі 1913,73 грн (одну тисячу дев`ятсот тринадцять гривень 73 коп.), судовий збір в розмірі 11960,78 грн (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 78 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 07.04.2025.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

СуддяО.А. Федько