Рішення

від 04.04.2025 по справі 910/14965/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.04.2025Справа № 910/14965/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14965/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт медікал центр"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг фуел компані-Ужгород"</a>;

про стягнення 184 926,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт медікал центр"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг фуел компані-Ужгород"</a> вартість неповернутого зі зберігання майна (палива дизельного) у розмірі 166 600,00 грн та нараховані санкції в розмірі 18 326,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань згідно умов укладеного між сторонами договору зберігання № 4 від 20.07.2024

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/14965/24, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/14965/24 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг фуел компані-Ужгород"</a>: (пл. Кирила і Мефодія, 13, кв. 10, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "одержувач відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачам у справі.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачі мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт медікал центр" (далі також - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінг фуел компані-Ужгород" (далі також - відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів № 18-07/24, за яким відповідач придбав у позивача дизельне паливо в кількості 5 110 літрів за ціною 51,00 грн/л на загальну суму 250 390,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5123 від 19.07.2024 (додаток № 2) та видатковою накладною № 45 від 20.07.2024.

20.07.2024 між позивачем (далі також - поклажодавець) та відповідачем (далі також - зберігач) було укладено договір зберігання № 4 (далі - договір). Строк дії договору - до 31.12.2024.

Відповідно до умов п. 1.1 договору, за договором зберігання зберігач зобов?язується зберігати світлі нафтопродукти (бензини, гас, дизельні палива), а саме паливо дизельне в кількості 5 110 л (далі - Майно) передане йому поклажодавцем, і повернути це Майно поклажодавцю на першу його вимогу.

Як передбачено п. 2.1. договору, передача майна на зберігання проводиться уповноваженими представниками сторін шляхом складання та підписання сторонами накладних про приймання-передачу Майна.

Згідно з п. 3.1., 3.2. договору, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві передане йому на зберігання майно не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання від поклажодавця вимоги про повернення майна або закінчення терміну зберігання, зазначеного у відповідній заявці. Поворотна передача майна проводиться уповноваженими представниками сторін шляхом складання та підписання сторонами відповідних актів про повернення майна зі зберігання, які є невід`ємною частиною договору.

У п. 3.4. договору сторони погодили, що повернення Майна здійснюється на заявлені поклажодавцем адреси частинами за усними заявками поклажодавця, в якій вказується (повідомляється) кількість Майна, строк та місце поверненням Майна: м. Київ, вул. Левка Лук?яненка, 19А (Медичний центр ТОВ "Смарт медікал центр"), м. Київ, вул. Левка Лук?яненка, 21/2 (офісна частина ТОВ "Смарт медікал центр"), м. Київ, пр-т. Леоніда Каденюка, 17В (Відокремлений структурний підрозділ Медичного центру ТОВ "Смарт медікал центр"), м. Київ, вул. Джона Маккейна, 7Б (Відокремлений структурний підрозділ Медичного центру ТОВ "Смарт медікал центр").

Пунктами 8.2., 8.3. договору передбачено, що у разі неможливості повернення Майна в порядку, застереженому договором, зберігач зобов`язаний відшкодувати поклажодавцеві в повному обсязі вартість Майна зазначену в акті про приймання-передачу його на зберігання. Зберігач зобов`язаний відшкодування неустойку в розмірі 1% від вартості Майна за кожен день прострочення повернення Майна поклажодавцю.

За твердженнями позивача, відповідно до умов договору, поклажодавець передав зберігачу на зберігання паливо дизельне в кількості 5110 літрів загальною вартістю 250 390,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами договору актом приймання-передачі майна на зберігання від 20.07.2024.

Позивач вказує, що ним було повернуто зі зберігання паливо у кількості 1 710 літрів загальною вартістю 83 790,00 грн, однак починаючи з листопада 2024 року відповідач припинив відвантаження палива в порядку повернення зі зберігання поклажодавцеві.

Таким чином, як зазначає позивач, відповідачем не повернуто зі зберігання 3 400 літрів загальною вартістю 166 600,00 грн

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є змішаним договором про надання послуг та зберігання, який підпадає під правове регулювання Глав 63 та 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 2, 3 акту приймання-передачі від 20.07.2024, на зберігання відповідачу позивачем передано паливо дизельне в кількості 5 110 літрів (клас М), яке відповідає вимогам (технічним характеристиками) ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне Євро, загальною вартістю 250 390,00 грн, адреса (місце) зберігання майна: м. Київ, вул. Волинська, буд. 65а.

У період з 22.07.2024 по 10.09.2024 відповідач виконував заявки на повернення майна та повернув позивачеві зі зберігання дизельне паливо в кількості 1 710 літрів, що підтверджується актами приймання-передачі №№ 1-16 на загальну вартість 83 790,00 грн.

11.07.2024 позивач звернувся до відповідача з заявкою на повернення дизельного палива в кількості 100 літрів, однак така заявка не була виконана.

19.11.2024 позивач звернувся до відповідача з заявкою на повернення дизельного палива в кількості 100 літрів, однак така заявка не була виконана.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору встановлено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві передане йому на зберігання майно не пізніше 3 календарних днів з моменту отримання від поклажодавця вимоги про повернення майна або закінчення терміну зберігання, зазначеного у відповідній заявці.

20.11.2024 позивач направив відповідачеві заявку-претензію, в якій повідомив останнього про грубе порушення умов договору та просив виконати заявки на 220 літрів, протягом трьох днів з моменту отримання цієї заявки-претензії забезпечити відвантаження 3 400 літрів (без врахування 220 літрів), а у разі неможливості протягом трьох днів повернути суму коштів, сплачених за паливо у розмірі 166 600,00 грн позивачеві.

21.11.2024 позивач направив відповідачеві повідомлення про перевірку наявності в місці зберігання Майна та 21.11.2024 позивачем здійснено перевірку, за результатами якої було встановлено відсутність Майна на зберіганні, про що було складено відповідний акт.

25.11.2024 позивач направив відповідачеві акт звірки переданих на зберігання та отриманих зі зберігання матеріальних цінностей, однак вказаний акт підписано не було.

Таким чином, відповідач, всупереч умовам договору не повернув позивачеві зі зберігання майно - паливо дизельне в кількості 3 400 літрів, яке відповідає вимогам (технічним характеристиками) ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне Євро, загальною вартістю 166 600,00 грн.

Також відповідачем не повернуто позивачеві вартість не повернутого Майна у розмірі 166 600,00 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

А відтак, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Також позивач просить стягнути з відповідача 18 326,00 грн.

За змістом ч. 1, 2 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, допустив прострочення виконання свого зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що зберігач зобов`язаний відшкодування неустойку в розмірі 1% від вартості Майна за кожен день прострочення повернення Майна поклажодавцю.

З наведеного вбачається, що у договорі сторонами визначена відповідальність за порушення відповідачем свого зобов`язання в частині своєчасного повернення Майна зі зберігання.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми неустойки, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 18 326,00 грн підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг фуел компані-Ужгород"</a> (89600, Закарпатська обл., м. Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, буд. 13, кв. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 45171361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт медікал центр"</a> (04212, м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, буд. 19А, ідентифікаційний код юридичної особи 41186484) вартість неповернутого майна у розмірі 166 600 (сто шістдесят шість тисяч шістсот) грн 00 коп., неустойку у розмірі 18 326 (вісімнадцять тисяч триста двадцять шість) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко