Рішення

від 07.04.2025 по справі 910/15352/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2025Справа № 910/15352/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи

за позовом Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло»

до ОСОБА_1

про стягнення 21 967,00 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» до ОСОБА_1 про стягнення 21 967,00 грн, з яких: 4999,68 грн основного боргу, 5243,75 грн 3% річних, 5526,86 грн інфляційних втрат та 6196,71 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 241КІО про використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення від 01.09.2015 в частині здійснення розрахунків за надані у період з березня 2023 року по травень 2024 року послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 постановлено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА (Харківське шосе, 4-А, м. Київ, 02094) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 . Зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА надати інформацію про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

23.01.2025 до суду від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА надійшла відповідь щодо адреси місця проживання відповідача, у якій вказано, що гр. ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 станом на теперішній час.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15352/24, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.

З метою повідомлення відповідача про його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в позовній заяві та відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, судом було направлено копію ухвали від 28.01.2025 про відкриття провадження у справі № 910/15352/24. Однак, конверт із вказаною ухвалою повернувся до суду не врученим, із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою, надісланою відповідачу, суд доходить висновку, що ухвала про відкриття провадження у справі вважається йому врученою.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

УСТАНОВИВ:

01.09.2015 між Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (надалі - позивач, балансоутримувач мереж) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, користувач) було укладено договір № 241КІО про використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення (надалі - договір).

Згідно з пунктами 1.1., 1.2. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором позивач зобов`язується забезпечувати відповідачу технологічну можливість розміщення електричного кабелю (надалі - послуги) на конструкціях технологічних мереж зовнішнього освітлення м. Києва, які обліковуються на балансі позивача, а відповідач зобов`язується приймати надані позивачем послуги та своєчасно оплачувати їх вартість. Схема розміщення електричного кабелю на Конструкціях позивача узгоджується сторонами на підставі картограм відповідача, погоджених позивачем, які додаються до цього договору та є його невід`ємною частиною (додаток № 1).

У відповідності до п. 2.2.4. договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати позивачу плату за надані послуги в порядку та на умовах, передбачених розділом 4 договору, а також повертати позивачу підписані Акти наданих послуг не пізніше, ніж через три робочі дні після надходження їх до відповідача.

Також обов`язком відповідача є повідомлення позивача за 20 днів у разі припинення використання конструкцій з ініціативи відповідача та здійснення з позивачем всіх належних розрахунків протягом 10 днів після припинення використання конструкцій, факт настання якого оформлюється двостороннім Актом припинення використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення, після чого договір припиняється (п. 2.2.5. договору).

Згідно з п. 4.1. договору вартість послуги з забезпечення технологічної можливості розміщення електричного кабелю на одній конструкції технологічних мереж зовнішнього освітлення позивача погоджена сторонами у Протоколі погодження договірної ціни, який додається до цього договору та є його невід`ємною частиною (додаток № 3) та становить 61,95 (шістдесят одна гривня 95 коп.) гривень на місяць, крім того, на зазначену вартість послуг підлягає нарахуванню 20% ПДВ. що складає 12,39 (дванадцять гривень 39 коп.) гривень. Загальна вартість послуги з забезпечення технологічної можливості розміщення електричного кабелю на одній конструкції технологічних мереж зовнішнього освітлення позивача з ПДВ складає 74,34 (Сімдесят чотири гривні 34 коп.) гривень.

Вартість послуги з забезпечення технологічної можливості розміщення електричного кабелю на одній конструкції технологічних мереж зовнішнього освітлення позивача може бути змінена у разі зміни ринкових цін на паливо-мастильні матеріали, зміни розміру мінімальної заробітної плати, а також внесення змін до нормативно-правових актів, які впливають на формування вартості вищезазначеної послуги.

Загальна кількість конструкцій, на яких позивач забезпечує технологічну можливість розміщення електричного кабелю відповідача, визначається картограмами (додаток 1) та Актами про початок використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення (п. 4.2. Договору).

Плата за послуги за цим договором починає нараховуватися з дати підписання відповідних Актів про початок використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення (Додаток 2 до договору), який Сторони підписують в день закінчення виконання робіт з монтажу відповідного електричного кабелю, або в інший узгоджений сторонами термін (п. 4.3. договору).

У відповідності до п. 4.4. договору відповідач щомісяця сплачує вартість послуг, передбачених п. 1.1. договору, у сумі, яка дорівнює добутку вартості послуг, що зазначена в п. 4.1. договору на кількість конструкцій, на яких позивач забезпечує технологічну можливість розміщення електричного кабелю відповідача.

Згідно з п. 4.5. договору відповідач щомісячно здійснює розрахунки з позивачем не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивача відповідної суми грошових коштів на підставі рахунку позивача, який виставляється ним до 3-го числа місяця наступного за розрахунковим. Разом з рахунком позивач надає відповідачу оформлені й підписані ним первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виконання сторонами зобов`язань за договором у звітному місяці (акт наданих послуг, податкову накладну).

Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і діє по 31 грудня 2015 року (п. 8.1. договору).

Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово (рекомендованим листом) про його розірвання за 30 календарних днів до закінчення строку його дії (п. 8.2. договору).

Як вбачається із додатку № 1 до договору, ним сторони погодили схему розміщення електричного кабелю на конструкціях позивача.

01.09.2015 між сторонами складено та підписано Акт № 1 про початок використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення у кількості 4 шт, який є додатком 2 до договору.

Додатком 3 до договору є Протокол узгодження договірної ціни, яким визначено загальну вартість послуг із забезпечення технологічної можливості розміщення електричного кабелю на одній конструкції технологічних мереж зовнішнього освітлення балансоутримувача, яка складає 74,34 грн з ПДВ.

20.02.2017 між сторонами було укладено додаткову угоду до договору відповідно до якої сторони дійшли згоди з 01.03.2017 збільшити помісячну вартість використання однієї конструкції технологічних мереж зовнішнього освітлення на 4.05 грн, склавши про це Протокол договірної ціни у новій редакції (додаток 3), згідно з яким визначено загальну вартість послуг у розмірі 79,20 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 13,20 грн.

Відповідно актів наданих послуг: № 241КІО-3 від 31.03.2023, № 241КІО-4 від 30.04.2023, № 241КІО-5 від 31.05.2023, № 241КІО-6 від 30.06.2023, № 241КІО-7 від 31.07.2023, № 241КІО-8 від 31.08.2023, № 241КІО-9 від 30.09.2023, № 241КІО-10 від 31.10.2023, № 241КІО-11 від 30.11.2023, № 24 КІО-12 від 31.12.2023, № № 241КІО-1 від 31.01.2024, № 241КІО-2 від 29.02.2024, № 241КІО-3 від 31.03.2024, № 241КІО-4 від 30.04.2024, № 241КІО-5 від 31.05.2024, які підписані представниками сторін без зауважень, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 4 999,68 грн.

Позивач зазначає, що відповідач надані ним послуги на суму 4 999,68 грн не сплатив, що стало підставою для звернення із даним позовом до суду, у якому заявлено до стягнення з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості, а також 3% річних у розмірі 5243,75 грн, інфляційні втрати у розмірі 5526,86 грн та пеню у розмірі 6196,71 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у позивача та відповідача господарських зобов`язань і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору протягом березня 2023 року - травня 2024 року надавав відповідачу послуги із використання конструкцій технологічних мереж на загальну суму 4 999,68 грн, які прийнято відповідачем без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаними ним актами наданих послуг за вказаний період.

Як вбачається із умов договору, сторонами у п. 4.5. останнього погоджено термін виконання зобов`язання відповідачем зі сплати коштів за надані послуги - не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого позивачем до 3-го числа місяця, наступного за розрахунковим, рахунку на оплату.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять виставлених позивачем відповідачу рахунків на оплату послуг за спірний період, втім, враховуючи наявність підписаних сторонами актів наданих послуг, які разом з рахунком відповідно до п. 4.5. договору позивач має надавати відповідачу, а також відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо отримання відповідних документів для здійснення оплати за послуги, суд доходить висновку про підтвердження виконання позивачем зобов`язань за договором у визначених періодах.

Таким чином, господарський суд встановив, що шляхом підписання вказаних актів відповідачем було прийнято відповідний обсяг наданих виконавцем послуг, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу вартість таких послуг в сумі 4 999,68 грн.

При цьому, як встановлено судом, за змістом відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що підприємницьку діяльність Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було припинено 26.01.2021 на підставі його власного рішення, про що зроблено запис № 2000670060003006309.

Згідно зі ст. 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.

Статтею 26 Цивільного кодексу України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто, фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому, правовий статус «фізична особа-підприємець» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 в справі № 910/16713/15.

Відповідно до ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Разом із тим, договір № 241КІО про використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення від 01.09.2015, неналежне виконання умов якого є підставою даного позову, був укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 саме для здійснення його підприємницької діяльності.

Таким чином, оскільки у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором у розмірі 4 999,68 грн, оскільки обов`язок останнього зі сплати вказаної суми коштів є таким, що настав.

Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 5243,75 грн, інфляційних втрат у розмірі 5526,86 грн та пені у розмірі 6196,71 грн за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором.

Як зазначалось, відповідач відповідно до умов договору зобов`язаний був сплачувати за надані у кожному місяці послуги - не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим.

При цьому, у даному випадку суд не застосовує приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, оскільки дана норма визначає порядок обрахунку строку, який визначений у календарних днях, а не терміну, який визначений певним числом місяця.

Наведене тлумачення законодавства суд обґрунтовує тим, що сторони, погоджуючи строк (у календарних днях від певної події), не мають можливості перебачити, на який саме день припаде закінчення такого строку. В той же час, погоджуючи термін (число місяця виконання зобов`язання), сторони не позбавлені можливості визначити за допомогою календаря на який саме день припаде настання строку виконання зобов`язання, а відтак у відповідності ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України не позбавлені можливості визначити, що сторона договору має виконати своє зобов`язання до відповідного числа місяця.

Із стилістики викладення положень ст.ст. 251, 252, 253, 254, 530 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець не передбачав можливість застосування приписів ст. 254 Цивільного кодексу України при визначенні закінчення терміну, оскільки норми ст.ст. 253, 254 цього Кодексу чітко визначають, що мова йде про строк та не містять жодного посилання на термін, на противагу нормі ст. 530 Кодексу, де законодавець посилається і на строк, і на термін.

Так, відповідач як добросовісний суб`єкт господарських правовідносин, маючи на меті належним чином виконати своє зобов`язання зі сплати коштів за послуги до 5 числа місяця наступного за розрахунковим, міг завчасно встановити останній робочий (банківський) день, у який таке зобов`язання підлягало виконанню.

Тобто станом на дату укладення договору, враховуючи погодження сторонами терміну оплати (а не строку), сторони мали можливість достеменно встановити відповідні числа місяця, в які підлягали виконанню грошові зобов`язання відповідача.

Оскільки відповідач міг завчасно визначити останній день виконання зобов`язання зі сплати коштів за надані послуги у кожному місяці для його виконання не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим, то відповідно підстави для застування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та перенесення термінів оплати (у разі їх припадання на вихідний/святковий/неробочий день) відсутні.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити за надані за договором послуги у березні 2023 року - до 05.04.2023, у квітні 2023 року - до 05.05.2023, у травні 2023 року - до 05.06.2023, у червні 2023 року - до 05.07.2023, у липні 2023 року - до 05.08.2023, у серпні 2023 року - до 05.09.2023, у вересні 2023 року - до 05.10.2023, у жовтні 2023 року - до 05.11.2023, у листопаді 2023 року - до 05.12.2023, у грудні 2023 року - до 05.01.2024, у січні 2024 року - до 05.02.2024, у лютому 2024 року - до 05.03.2024, у березні 2024 року - до 05.04.2024, у квітні 2024 року - до 05.05.2024, у травні 2024 року - до 05.06.2024.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання зі сплати основного боргу, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Втім, перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено його необґрунтованість, оскільки не зрозумілим є нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу 5000,00 грн, тоді як підтвердженою матеріалами справи є загальна заборгованість відповідача у розмірі 4 999,68 грн. При цьому, позивач здійснює нарахування на всю суму заборгованості з 01.04.2023, а не за кожен період окремо, а також не враховує, що початок прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань починається з шостого числа кожного місяця. Крім того, суд встановив, що при визначенні загальної суми 3% річних та інфляційних втрат позивач підсумовує суму заборгованості та визначені 3% річних та інфляційних втрат, що також не є обґрунтованим.

Відтак, правомірним у даному випадку буде нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми заборгованості за кожний період окремо та до визначеної позивачем кінцевої дати періоду прострочення, а саме: до 14.11.2024. Тобто, нарахування здійснюватиметься на суму боргу за березень 2023 року у розмірі 316,80 грн за період прострочення з 06.04.2023 по 14.11.2024; на суму боргу за квітень 2023 року у розмірі 316,80 грн за період прострочення з 06.05.2023 по 14.11.2024, і так далі.

Отже, за перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у загальному розмірі 439,71 грн та 3% річних у загальному розмірі 149,94 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги у вказаній частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 6 196,71 грн пені, суд зазначає таке.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.4 договору за несвоєчасне проведення розрахунків з позивачем відповідно до п. 4.5. договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення її оплати.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд встановив, що такий розрахунок здійснено з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, однак, допущено аналогічних помилок як і при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат (нарахування на суму боргу в розмірі 5000,00 грн, нарахування не за кожен період окремо, необґрунтоване додавання до суми боргу нарахованих сум пені).

Відтак, здійснивши власний перерахунок пені за кожен період окремо, однак не виходячи за межі визначеного позивачем загального періоду прострочення, суд встановив, що з відповідача слід стягнути пеню у розмірі 246,14 грн за загальний період прострочення з 06.04.2023 (початок прострочення) по 01.10.2023 (визначена позивачем кінцева дата нарахування пені). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг за договором, заявлені Комунальним підприємством електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення м. Києва «Київміськсвітло» (вул. Машинобудівна, 40, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 03360905) 4 999,68 грн основного боргу, 439,71 грн інфляційних втрат, 149,94 грн 3% річних, 246,14 грн пені та 804,54 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 07.04.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко