Рішення

від 31.03.2025 по справі 910/237/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2025Справа № 910/237/25Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТІКС-МОЛЛ»

про стягнення 6 481 497,09 грн,

Представники сторін:

від позивача: Перепелицін К.М.,

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТІКС-МОЛЛ» про стягнення 6 481 497,09 грн безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, будучи власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,6189 га (кадастровий номер 8000000000:75:445:0006) по просп. Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі міста Києва, не сплачував орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна та до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що є підставою для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.03.2022 по 03.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/237/25, підготовче засідання призначено на 12.02.2025.

В підготовче засідання 12.02.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, однак про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, заяв/клопотань та письмового відзиву на позовну заяву не подавав.

З огляду на неявку в підготовче засідання представника відповідача, суд постановив ухвалу без оформлення окремого документа про відкладення підготовчого засідання на 12.03.2025.

10.03.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

В підготовче засідання 12.03.2025 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, заяв/клопотань не подавав та правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлені судом в ухвалі від 13.01.2025 строки не скористався.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.03.2025.

В судове засідання 31.03.2025 з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки явка представника відповідача обов`язковою не визнавалась, а його неявка не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаного учасника справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити.

В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 31.03.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 27.03.2017 за Товариством з обмеженою відповідністю «Вертікс-Молл» на підставі акту прийому - передачі від 22.03.2017 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: будівлю операторної (літ. А) загальною площею 58,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, просп. Академіка Палладіна, 37.

Вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,6189 га кадастровий номер 8000000000:75:445:0006 за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 37.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 внесені до Державного земельного кадастру 18.06.2013. Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 10.04.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 за адресою: м. Київ, Святошинський район, проспект Академіка Палладіна, 37 належить до категорії земель житлової та громадської забудови, цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Враховуючи те, що вищевказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, право комунальної власності територіальної громади міста Києва на яку зареєстровано 19.12.2013, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідністю «Вертікс-Молл» від 26.11.2018 № 50062-003426246-031-03, Київська міська рада прийняла рішення від 18.05.2023 № 6393/6434 «Про передачу в оренду Товариству з обмеженою відповідністю «Вертікс-Молл» земельної ділянки для експлуатації та обслуговування автозаправної станції на просп. Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі міста Києва», яким вирішено передати відповідачу за умови виконання п. 2 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,6189 га (кадастровий номер 8000000000:75:445:0006) для експлуатації та обслуговування автозаправної станції у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно (відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права від 27.03.2017 № 19695934).

03.07.2024 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідністю «Вертікс-Молл» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біловар І.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2721 (надалі - договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору оренди позивач на підставі свого рішення від 18.05.2023 № 6393/6434 передає, а відповідач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором, для експлуатації та обслуговування автозаправної станції. Земельна ділянка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради.

Згідно з п. 2.1. договору оренди, об`єктом оренди визначено земельну ділянку з наступними характеристиками:

кадастровий номер: 8000000000:75:445:0006;

місце розташування: просп. Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі міста Києва;

категорія земель: землі житлової та громадської забудови;

цільове призначення: для експлуатації та обслуговування автозаправної станції (03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі);

розмір (площа): 0,6189 га.

В п. 2.2. договору оренди визначено, що відповідно до витягу з технічної документації від 29.01.2024 № НВ-9915423272024 (за формою згідно з додатком 17 до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 753)) нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення цього договору становить 34 166 698,72 грн.

Відповідно до п. 2.4. договору оренди на земельній ділянці розміщена будівля операторної (літ. А) загальною площею 58,1 кв.м., яка згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві власності орендареві (відповідачу) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1209339280000; номер відомостей про речове право: 19695934 від 27.03.2017).

Договір оренди укладено на 10 років (п. 3.1. договору оренди).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач із дати набуття права власності на об`єкт нерухомого майна став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому із цієї дати у відповідача виник обов`язок щодо належного оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою (укладення відповідного договору та оформлення речових прав на земельну ділянку), а також щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно відповідача. Таким чином, безоплатне використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів до моменту оформлення речового права на таку земельну ділянку є підставою для стягнення з відповідача в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів орендної плати за користування земельною ділянкою, розмір яких становить 6 481 497,09 грн (із вирахуванням сплаченої відповідачем суми земельного податку).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про охорону земель» до повноважень Київської міської ради у галузі охорони земель належить, зокрема, організація і здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, економічне стимулювання раціонального використання та охорони земель відповідно до закону.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, земля, правомочності власника щодо якої від імені та виключно в інтересах територіальної громади виконує відповідна рада.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 Земельного кодексу України).

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на період спірних правовідносин не оформив право власності або право постійного землекористування земельною ділянкою, а тому не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

За умовами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Так, позивач зазначає, що оскільки Товариство з обмеженою відповідністю «Вертікс-Молл» використовувало земельну ділянку площею 0,6189 га на просп. Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:445:0006) без правовстановлюючих документів на неї з моменту набуття права власності на нерухоме майно, то відповідно, з нього на користь власника земельної ділянки (Київської міської ради) підлягають стягненню безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 01.01.2022 до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку (03.07.2024).

Суд зазначає, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Таким чином предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Отже за змістом приписів глави 83 Цивільного кодексу України для кондикційних зобов`язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас, Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно зі ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 18.06.2013, то стягненню з відповідача, підлягають кошти саме у вигляді недоотриманої орендної плати за спірний період.

Щодо розміру безпідставно збережених коштів, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною. Згідно зі ст. 284 Податкового кодексу України органи самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

За ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Як вбачається з розрахунку розміру орендної плати, у 2022 році вартість земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 становила 28 268 075,30 грн; у 2023 році - 32 508 752,35 грн; у 2024 році - 34 166 698,72 грн.

Судом встановлено, що розрахунок орендної ставки за користування відповідачем земельною ділянкою позивач здійснив в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки згідно з додатками 11 до рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; рішення Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572.

Ураховуючи викладене, взявши до уваги цільове призначення земельної ділянки, при розрахунку розміру орендної плати за землю позивачем правомірно застосовано відсоткову ставку у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до наданого позивачем орієнтовного розрахунку розміру недоотриманих коштів у розмірі орендної плати за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідністю «Вертікс-Молл» земельною ділянкою площею на просп. Академіка Палладіна, 37 у Святошинському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:75:445:0006) за загальний період з 01.03.2022 по 03.07.2024 загальна сума недоотриманих доходів позивача від користування відповідачем вказаною земельною ділянкою складає 8 817 302,42 грн.

При цьому, позивачем враховано надані Головним управлінням ДПС у місті Києві дані щодо подання відповідачем декларацій по земельному податку щодо спірної земельної ділянки, якого у період з 01.01.2022 по 03.07.2024 сплачено відповідачем у загальному розмірі 2 335 805,33 грн, у зв`язку з чим за даним позовом заявлено суму у розмірі 6 481 497,09 грн (із урахуваннями суми сплаченого земельного податку).

В той же час, слід зазначити, що відповідно до абз. 1 пп. 69.14 п. 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 до 31.12.2022 не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Зазначений Перелік затверджено відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004.

Зі змісту Переліку вбачається, що у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва визнана територією активних бойових дій.

Проте, з позовної заяви вбачається, що наведені положення, незважаючи на прямі посилання на них у здійсненому розрахунку, враховані позивачем не були, що призвело до заявлення спірної у даній справі суми грошових коштів, нарахованих у період, зокрема, з 01.01.2022 по 28.02.2022 та з 01.03.2022 по 31.12.2022, в завищеному розмірі.

Крім того, відповідно до рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490) з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Однак, позивачем не було враховано й вищенаведеного власного рішення, яким користувачі земельних ділянок комунальної власності фактично звільняються від сплати орендної плати у період з 01.03.2022 по 31.05.2022.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим розміром безпідставно утримуваних відповідачем коштів за фактичне використання земельної ділянки площею 0,6189 га з кадастровим номером 8000000000:75:445:0006 за адресою: просп. Академіка Палладіна, 37, м. Київ, за спірний у даній справі період - з 01.01.2022 по 03.07.2024, а також з урахуванням приписів абзацу 1 пп. 69.14 п. 69 підрозділу «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України та рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними, зокрема, рішенням Ради від 13.09.2022 року № 5449/5490), є 8 458 590,02 грн, з яких:

501 855,14 грн за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 (28 268 075,30*12%/365*54 дні);

1 988 833,35 грн за період з 01.06.2022 по 31.12.2022 (28 268 075,30*12%/365*214 днів);

3 901 050,28 грн за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 (32 508 752,35*12%/365*365 днів);

2 066 851,25 грн за період з 01.01.2024 по 02.07.2024 (34 166 698,72*12%/365*184 дні).

Водночас, враховуючи суму сплаченого відповідачем земельного податку у розмірі 2 335 805,33 грн, розмір безпідставно утримуваних коштів за користування земельною ділянкою у спірний період становить 6 122 784,69 грн.

Крім того, суд вважає обґрунтованим нарахування недоотриманої орендної плати саме по 02.07.2024, як день, що передує дню реєстрації відповідачем речового права оренди спірної ділянки на підставі договору).

З урахуванням встановлених судом вище обставин та згідно здійсненого перерахунку заявленої суми до стягнення, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Київської міської ради у даній справі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТІКС-МОЛЛ» на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі 6 122 784,69 грн.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, судом встановлено, що при зверненні із даним позовом до суду позивачем було сплачено судового збору у розмірі більшому (78 207,84 грн), аніж потребувалось відповідно до приписів пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (77 777,97 грн), у зв`язку з чим надмірно сплачені кошти судового збору у розмірі 429,87 грн підлягають поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТІКС-МОЛЛ» (вул. Зарічанська, 5, м. Хмельницький, 29017; ідентифікаційний код 40369943) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141) 6 122 784,69 грн безпідставно збережених коштів та 73 473,41 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути Київській міській раді (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044; ідентифікаційний код 22883141) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 429 (чотириста двадцять дев`ять) гривень 87 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції від 26.12.2024 № 2010.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано: 07.04.2025.

Суддя Т.Ю. Трофименко