Ухвала

від 07.04.2025 по справі 914/939/25

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

07.04.2025 Справа№914/939/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., розглянувши матеріали за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», місто Запоріжжя

про забезпечення позову

у справі №914/939/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м. Запоріжжя/,

до відповідача: Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», що діє в Україні через Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», м. Львів

про стягнення 2 991 191,00 грн.

Без виклику учасників.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м. Запоріжжя до відповідача Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», що діє в Україні через Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», м. Львів про стягнення 2 991 191,00грн. заборгованості, з якої: 1 780 000,00грн. сума боргу, 1 020 999,97грн. інфляційні втрати, 190 191,78грн. 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 35 927,00 грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Ухвалою від 31.03.25р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.

25.03.2025 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову б/н (вх.№1382/25).

Розглянувши заяву про забезпечення позову у справі (вх.№1382/25 від25.03.2025 року), дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на наступне.

Заявник просить накласти арешт на майно та грошові кошти Акціонерного товариства ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 2 991 191 (два мільйони дев`ятсот дев`яносто одну тисячу сто дев`яносто одну) гривню 75 коп.

На думку позивача, враховуючи характер спору та предмет позову в справі, ТОВ «ЗДР» вважає, що невжиття заходів забезпечення позову способом арешту майна та коштів на банківському розрахунковому рахунку в межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по даній справі та поновлення прав ТОВ «ЗДР». Як стверджує позивач у заяві, відповідач свідомо не бажає погашати явну та очевидну заборгованість перед позивачем, що встановлено у судових рішеннях по справах № 914/3550/21, № 914/1573/23, № 908/1795/22.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Так, зокрема, обставинами, що підтверджують необхідність застосування заходів забезпечення позову заявник зазначає про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.08.2023 у справі №904/1329/23, від 11.07.2023 у справі №917/322/23 та ін.).

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову (правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21.

Також суд бере до уваги, що можливість відповідача у будь-який момент розпорядитися наявними на його рахунках грошовими коштами є беззаперечною, а тому таке розпорядження в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За вказаних умов вимога про надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Така правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 виснувала, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті забезпечити подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

Предметом позову у даній справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2 991 191,75 грн.

Позивач просить суд, серед іншого, накласти арешт на майно відповідача. Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22 у п.31,32 у п.31 дійшов висновку, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 23 238 041,19 грн. доцільно було накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

У позовній заяві у справі №914/939/25 зазначено, що «у цьому позові заявляється до стягнення частина заборгованості за Договором субпідряду. За цим Договором субпідряду вже було стягнуто частину заборгованості у чотирьох інших господарських справах, посилання на які наявне далі по тексту». Основна сума заборгованості у справі складає 1 780 000,00грн, а 1 020 999,97грн. інфляційні втрати, 190 191,78грн. 3% річних. Суд критично оцінює посилання позивача на постанову ВС у справі №916/4912/24 від 19 лютого 2025 року враховуючи суму стягнення, оскільки предметом спору у згаданій справі було стягнення 38 775 051,778грн. Відтак суд доходить висновку, що адекватним, пропорційним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявленої до стягнення суми 2 991 91,00грн.

Оцінивши наявні у справі обставини, враховуючи позицій Верховного Суду, сформованих, зокрема, у постановах від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, сформовану у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 373/1281/16 та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 березня 2023 року у справі №905/448/22, які застосовуються судами касаційної інстанції, з метою єдності судової практики та аналізуючи висновки Західного апеляційного господарського суду, зазначені у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №914/1299/24, враховуючи характер спору та предмет позову в справі, суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (адреса вул. Волгодонська, буд. 13, м. Запоріжжя, 69039, ЄДРПОУ 43041726) про вжиття заходів забезпечення позову (вх.№1382/25) задоволити частково.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, яке належить Акціонерному товариству Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588)), що діє в Україні через Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), в межах суми позову, яка складає 2 991 191,75грн. до набрання рішенням у справі №914/939/25 законної сили.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДР» (69039, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Волгодонська, будинок 13; ідентифікаційний код 43041726).

Боржником за цією ухвалою є: Акціонерне товариство «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (79037, Львівська область, місто Львів, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 212, корпус 2; ідентифікаційний код 26579227).

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст ухвали складено та підписано 07.04.2025 року.

Суддя Коссак С.М.