Ухвала

від 07.04.2025 по справі 904/2032/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 904/2032/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025

у справі № 904/2032/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" Національної академії аграрних наук України"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі №904/2032/16, зокрема, в задоволенні клопотання Фонду державного майна України вих.№10-79-14815 від 31.05.2024 про усунення господарським судом арбітражного керуючого Савченка В.А. від виконання повноважень керуючого санацією Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" - відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 у справі №904/2032/16 залишено без змін.

До Верховного Суду від Фонду державного майна України надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №904/2032/16 та прийняти рішення, яким клопотання Фонду про усунення господарським судом арбітражного керуючого Савченка В.А. від виконання повноважень керуючого санацією Державного підприємства "Дослідне господарство "РУНО" задовольнити.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2032/16 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.03.2025.

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.03.2025 № 32.2-01/501, у зв`язку з рішенням зборів суддів КГС ВС від 21.08.2023 № 12, яким до Великої Палати Верховного Суду обрано суддю Банаська О.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №904/2032/16.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №904/2032/16 між суддями від 24.03.2025 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Жуков С.В.- головуючий, Картере В.І., Огороднік К.М.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №904/2032/16 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України підстави (підстав), а саме: не зазначено пункти частини 2 статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга.

У касаційній скарзі зазначено, що відмовляючи Фонду у задоволенні клопотання про усунення арбітражного керуючого судами не було враховано висновки Верховного Суду.

При цьому скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду та постанови, у яких вони викладені, однак не зазначає, які саме висновки про застосування яких саме норм прав у подібних правовідносинах не були враховані в оскаржуваних судових рішеннях.

Скаржник чітко не вказує норми права, висновок про застосування яких був сформований Верховним Судом, не наводить сам висновок у взаємозв`язку з вказаними нормами та не зазначає, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи № 904/2032/16 та незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та не містять обґрунтувань щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень у справі № 904/2032/16.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, яких не виклав сам заявник. В іншому випадку вказане б призвело до порушення таких принципів цивільного процесу, як змагальності та диспозитивності.

Отже, Фонд державного майна України не дотримався вимог пункта 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга Фонду державного майна України підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.01.2025 у справі №904/2032/16 залишити без руху.

2. Надати Фонду державного майна України строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Роз`яснити Фонду державного майна України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков