Ухвала

від 07.04.2025 по справі 917/1001/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 917/1001/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Жукова С.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025

у справі №917/1001/24

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська Облспоживспілка",

про стягнення 5717863,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> про стягнення 5717863,00грн вартості частини майна товариства у зв`язку з виходом учасника.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/1001/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь ОСОБА_1 - 5 717 863,00 грн боргу та 34 307,18 грн витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням, ТОВ "Волинська Облспоживспілка" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/1001/24 в частині стягнення 717863,00 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позову.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2025 у справі №917/1001/24 задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог у справі №917/1001/24; прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі №917/1001/24 в частині позовних вимог на суму 1056801,25 грн. Визнати нечинним рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/1001/24 в частині стягнення з ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" на користь ОСОБА_1 1 056 801,25 грн; провадження у справі №917/1001/24 в цій частині закрито. В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/1001/24 залишено без змін.

12.02.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Таборовець А.П. на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі №917/1001/24 , у якій скаржник просив скасувати оскаржене рішення та відмовити у позові.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Таборовець А.П. на рішення Господарського суду Полтавської області від 12.09.2024 у справі № 917/1001/24 на підставі ч.5 ст.272 ГПК України.

До Верховного Суду від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №917/1001/24, а справу направити до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №917/1001/24 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025.

За результатами розгляду матеріалів цієї скарги Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення її без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмо-тивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх ін-станцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (перед-бачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі не зазначено які саме норми матеріального чи процесуального права порушені або неправильно застосовані.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу.

Також статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Відповідно пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Відповідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні касаційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір»)

Згідно Закону України "Про державний бюджет України" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2025 році складає 3028,00 грн.

Враховуючи викладене, за подання касаційної скарги розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича сума судового збору становить 3028,00 грн.

При цьому, оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 2422,40 грн (3028,00 грн х 0,8).

Проте матеріали касаційної скарги взагалі не містять доказів сплати судового збору у встановлених нормами Закону України "Про судовий збір" порядку і розмірі. Натомість, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до закінчення розгляду справи.

Скаржник в обґрунтування вказаної заяви зазначає, що ТОВ "Ковельська оптово-торгова база" перебуває у тяжкому фінансовому становищі та у зв`язку з незадовільним фінансовим становищем не може сплатити судовий збір.

Розглянувши подане клопотання про відстрочення сплати судового збору, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Суд касаційної інстанції зазначає, що наведеними правовими нормами статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб`єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.

Виходячи з положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд наділений правом відстрочення, зменшення та звільнення від сплати судового збору:

1) за клопотанням фізичних осіб, тільки за наявності певних умов, або

2) якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов`язані з відсутністю коштів на рахунку, запровадженням воєнного стану, складністю фінансування, не можуть вважатися підставою для відстрочення сплати судового збору.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність умов, визначених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для задоволення клопотання розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №917/1001/24, а відтак, у задоволенні необхідно відмовити.

Також, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Виходячи зі змісту наведеної норми, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об`єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Судом встановлено, що матеріали касаційної скарги не містять доказів надсилання копії касаційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинська Облспоживспілка".

Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга та конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустив суд апеляційної інстанції при прийнятті ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №917/1001/24.

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн;

-- надати суду докази надсилання копії касаційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинська Облспоживспілка".

При цьому, суд звертає увагу скаржника на платіжні реквізити для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерському районі/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ)- 37993783,

- банк отримувача - Казначейство України (ЕАП),

- номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007,

- код класифікації доходів бюджету - 22030102,

- найменування податку, збору, платежу - "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 288, 290, 291 292 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражного керуючого Таборовця Андрія Петровича на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №917/1001/24 залишити без руху.

2. Надати розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражному керуючому Таборовцю Андрію Петровичу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражному керуючому Таборовцю Андрію Петровичу усунути недоліки, встановлені в цій ухвалі у такий спосіб:

- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга та конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустив суд апеляційної інстанції при прийнятті ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 у справі №917/1001/24.

- надати суду оригінал документа про сплату судового збору на суму 2422,40 грн;

-- надати суду докази надсилання копії касаційної скарги третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Волинська Облспоживспілка".

4. Роз`яснити розпоряднику майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"</a> арбітражному керуючому Таборовцю Андрію Петровичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Жуков