Рішення

від 18.03.2025 по справі 372/5393/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/5393/24

Провадження № 2-315/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2025 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Трипілля Агро Плюс» про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою, шляхом зобов`язання останнього повернути належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 3223189300:02:004:0004 площею 4,5993 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що він є власником вищезазначеної земельної ділянки, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 520237 від 06.04.2006р.

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, 26.02.2021 року від його імені з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» укладено договір оренди № 312. Однак, позивач зазначає, що не укладав та не підписував вищезазначений договір оренди, а також не передавав нікому власну земельну ділянку в оренду, будь які кошти, в якості орендної плати не отримував, а про існування вказаного договору дізнався випадково. Перебування у фактичному користуванні відповідача спірної земельної ділянки та державна реєстрації права оренди порушує права та законні інтереси позивача, а тому він вимушений звернутися до суду з даним позовом. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 04 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник ОСОБА_3 подала клопотання в якому просила суд здійснювати розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву, заяв, клопотань суду не надав.

Згідно зі ст.280ЦПКУкраїни суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2)відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, на підставі ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3223189300:02:004:0004, площею 4,5993 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельна ділянка розташована Київська область, Обухівський район в межах Щербанівської сільської ради, що підтверджується Державним Актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 520237 від 06.04.2006 року.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 396657194 від 26.09.2024 року, 27.03.2023 року державним реєстратором приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Заставенко Анною Вікторівною, прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3223189300:02:004:0004. Номер запису про інше речове право 49703799. Дата укладення договору (після 2013 р.) / Дата державної реєстрації (до 2013 р.) 26.02.2021, Строк 9р, Дата закінчення дії 26.02.2030, з автоматичним продовженням дії договору. Орендодавець: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс», код ЄДРПОУ 36349093.

Згідно наявної в матеріалах справи копії договору оренди землі № 312 від 26.02.2021 р. вбачається, що ОСОБА_1 з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» з другої сторони, уклали цей договір (далі договір № 312 від 26.02.2021)

Згідно п. 1-3 договору № 312 від 26.02.2021, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Щербанівської сільської ради Обухівського району Київської області. Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 520237 виданий 06.04.2006 року. В оренду передається земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 4,5993 га. Кадастровий номер земельної ділянки 3223189300:02:004:0004.

Згідно п. 6 договору № 312 від 26.02.2021, строк оренди складає 9 років. Початок дії договору: з дати його підписання сторонами до 26 лютого 2029 року. Сторони погодили, що строк оренди земельної ділянки установлено з урахуванням ротації сільськогосподарських культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 день до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбаченні договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині 1 cт. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (ч.1 ст.407 ЦК України).

Частиною 1 статті 90 Земельного кодексу України передбачено право власників земельних ділянок продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Стаття 207ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно достатті 204ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду в справі № 145/2047/16 констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

В матеріалах справи наявна копія договору оренди землі № 312 від 26.02.2021 р. укладеного між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс», яка містить підписи сторін.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що не укладав та не підписував вищезазначений договір оренди, а також не передавав нікому власну земельну ділянку в оренду, будь які кошти, в якості орендної плати не отримував, а про існування вказаного договору дізнався випадково, проте жодного доказу вказаних обставин не надав, клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв, в той час як з`ясування факту підписання чи не підписання правочину має вирішальне правове значення при вирішенні даного спору.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до вимогст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК Українивизначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зіст. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1ст.81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

За таких обставин суд стверджує, що позивачем не доведено належними доказами порушення його прав, свобод чи інтересів відповідачем та обставин, покладених ним в обґрунтування позову, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ЦПК України і те, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати слід залишити за ним.

З наведених підстав та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263- 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, Суд,

У Х В А Л И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипілля Агро Плюс» до ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення не було йому вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя : Т.Г. Сташків