Вирок від 07.04.2025 по справі 605/262/18

Справа № 605/262/18

Провадження №1-кп/951/7/2025

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 року

Козівський районний суд Тернопільської області

у складі головуючої судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Товстолуг Тернопільського району Тернопільської області, яка зареєстрована у встановленому законом порядку й проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, з повною вищою освітою, заміжньої, раніше не судимої

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 статтею 358 КК України

у с т а н о в и в:

відповідно до обвинувального акту 20.06.2011, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 , яка перебувала в приміщенні Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області на вул. Шевченка 39 в с. Поплави Підгаєцького району Тернопільської області виник злочинний умисел на підроблення офіційного документа заповіту, складеного від імені спадкодавця ОСОБА_6 , який видається та посвідчується особою, яка має права видавати чи посвідчувати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на підроблення офіційного документа, 20.06.2011 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області під час складання секретарем сільської ради ОСОБА_7 заповіту від імені спадкодавця ОСОБА_6 , за яким остання все своє майно заповідає ОСОБА_4 , з метою подальшого використання такого заповіту у своїх цілях, а саме отримання спадщини спадкодавця, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, власноручно внесла відомості до тексту заповіту, а саме виконала у заповіті, що був складений у двох примірниках запис про ознайомлення з заповітом та підпис від імені ОСОБА_6 достовірно знаючи, що вона не має на це законних повноважень, чим вчинила його підроблення.

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1ст. 358 КК України як підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання його підроблювачем.

Продовжуючи злочинні дії, 28.01.2016, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_4 , котра перебувала в приміщенні Підгаєцької державної нотаріальної контори на вул. Шевченка 35 в м. Підгайці Тернопільської області виник злочинний умисел на використання завідомо підробленого документа заповіту від імені спадкодавця ОСОБА_6 , складеного та посвідченого секретарем Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний намір, 28.01.2016 ОСОБА_4 , перебуваючи у приміщенні Підгаєцької державної нотаріальної контори, умисно, з метою відкриття спадкової справи та придбання права власності на майно покійної ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що заповіт покійної від 20.06.2011 підроблений, а саме в нього внесені неправдиві відомості про ознайомлення з заповітом та підпис від імені ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії та передбачаючи їх наслідки, надала даний заповіт виконуючому обов`язки державного нотаріуса Підгаєцької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 , який в свою чергу завів спадкову справу № 6 та приєднав вищевказаний заповіт до заведеної спадкової справи.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 4ст. 358 КК України як використання завідомо підробленого документа.

Так допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК України не визнала.

13.11.2024 суду показала, що в 2006 році її батько забрав бабцю ОСОБА_6 й дідуся ОСОБА_9 до села Товстолуг, де вони всі разом проживали. Дідусь помер ІНФОРМАЦІЯ_2 й залишив після себе заповіт за яким все належне йому майно заповів внучці ОСОБА_4 . Бабуся за життя також склала заповіт на ім`я внучки ОСОБА_10 , який не змінювався й не скасовувався. Обвинувачена звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті бабусі. Так як не було визначено часток спадкового майна нотаріус направив її до суду. Під час судових засідань в листопаді 2016 року суддя залучає в якості третіх осіб - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , яку через її похилий вік представляла дочка ОСОБА_13 .

14.12.2016 ОСОБА_13 , діючи в інтересах матері ОСОБА_14 подала до суду заяву про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_6 . Жодних претензій до заповіту під час розгляду даних цивільних справ у ОСОБА_12 чи її представника ОСОБА_13 не було.

Такі претензії виникли після ухвалення рішення Тернопільського апеляційного суду від 13.04.2017, яким ОСОБА_12 відмовлено у продовженні строку на подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері (бабусі обвинуваченої - ОСОБА_6 ). Після оскарження у касаційному порядку рішення Тернопільського апеляційного суду, яке касаційним судом не змінювалося й не скасовувалося, ОСОБА_13 написала заяву у правоохоронні органи про те, що заповіт ОСОБА_6 підроблений. На думку обвинуваченої, ОСОБА_13 з метою помсти подала до органів поліції згадану заяву, оскільки повністю втратила можливість успадкувати майно.

В день прийняття працівниками поліції заяви 17.08.2017 ОСОБА_4 була допитана у якості свідка; створена група прокурорів; процесуальний прокурор ОСОБА_15 надав вказівку слідчому на проведення слідчих дій; і лише після цього у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було внесені відповідні відомості, що є грубим порушенням вимог КПК України.

Зазначає, що її бабуся й дідусь були грамотними, писемними; вони її навчили читати й писати. 20.06.2011 вона разом із своїм батьком повезли бабцю ОСОБА_6 у Поплавську сільську раду, оскільки бабця хотіла скласти заповіт. Приїхавши до приміщення сільської ради вони всі троє зайшли до кабінету голови сільської ради, яка дізнавшись мету їхнього візиту, направила до секретаря сільської ради, невідомої їм молодої жінки. Секретар оглянувши документи, що посвідчують особу заповідача та з`ясувавши її волевиявлення, надрукувала на комп`ютері текст заповіту, прочитала його вголос, роздрукувала, дала прочитати Світлані й бабці. Згодом передала заповідачу ОСОБА_6 друкований зразок тексту, який остання має написати у заповіті й показала їй де саме це зробити. Бабця сиділа біля секретаря й помаленьку писала. При цьому у приміщенні сільської ради при складанні заповіту, крім секретаря сільської ради, яка посвідчувала заповіт, були присутні вона разом із батьком та голова сільської ради. Тоді секретар повідомила про необхідність сплати держмита. Зареєструвала заповіт у журналі реєстрації заповітів та поставила на ньому печатку. Після здійснення всіх процедур секретар сільської ради дала їм примірник складеного заповіту і вони разом із бабцею поїхали додому.

ОСОБА_4 вважає, що у її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України так як вона не здійснювала підроблення вказаного документа. Заповіт складався заповідачем у її присутності та посвідчувався секретарем сільської ради.

Обвинувачена також не визнає себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України. Не заперечує, що 28.01.2016 перебувала у приміщенні Підгаєцької державної нотаріальної контори з метою відкриття спадкової справи та отримання свідоцтва про право власності на майно покійної бабці ОСОБА_6 . Подала нотаріусу заповіт від 20.06.2011 та була впевнена, що цей документ є достовірним, так як був складений заповідачем й виражав волю останньої.

Допитана у судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_13 показала, що ОСОБА_6 є її бабцею по материнській лінії, яка була неписемною. У бабці було двоє дітей: дочка - її мама та син - батько обвинуваченої. У 2016 році вона дізналася про те, що бабця ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_4 . Побачивши заповіт впізнала на ньому почерк обвинуваченої, тож звернулася із заявою до правоохоронних органів.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка на час означених подій працювала секретарем сільської ради, показала, що 20.06.2011 у сільську раду приїхав ОСОБА_11 разом із своєю матір`ю ОСОБА_16 та дочкою ОСОБА_10 . Вони повідомили, що хочуть скласти заповіт, а голова сільської ради направила їх до неї. Перевіривши документи у ОСОБА_6 та з`ясувавши її волю, у їх присутності на комп`ютері набрала текст заповіту. Роздрукувала його, надала спадкодавиці та її внучці для ознайомлення й зареєструвала. Потім вона дала бабці написаний на аркуші текст, який їй необхідно було переписати на складеному заповіті. Заповідачка ОСОБА_6 власноручно написала необхідний текст і підписала вказаний заповіт у двох примірниках, сторонньої допомоги не потребувала. Необхідності в присутності інших осіб під час посвідчення заповіту згідно з закону не було, водночас вона не вбачала у цьому проблеми. ОСОБА_17 будь-яких документів не підписувала.

На уточнююче питання суду щодо порядку вчинення нотаріальних дій відповіла: "набирає текст заповіту, перечитує, друкує, реєструє й дає на підпис в двох примірниках, тоді заповідач розписується, а перед тим сплачуєте державне мито".

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 показала, що була присутня в приміщенні сільської ради, коли ОСОБА_6 разом із ОСОБА_11 й ОСОБА_4 приїздили складати заповіт. Зазначила, що при складанні заповіту заповідачка була присутня, виражала свою волю щодо складання заповіту та особисто підписувала його текст.

Свідок ОСОБА_19 ,яка начас означенихподій працювалаземлевпорядником в Поплавськійсільській раді показала, що 20.06.2011 до сільської ради прийшли ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 з бажанням скласти заповіт. Однак вона не була очевидцем даних подій у сільській раді так як була зайнята своєю роботою та не звертала уваги на те, що відбувається.

Крім того, у судовому засіданні 25.03.2024 був допитаний експерт Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_20 , який повністю підтримав свій висновок і також повідомив,що наданих йому зразків для проведення такого виду експертизи було достатньо; жодних клопотань про надання додаткових матеріалів не подавав; у службовій чи іншій залежності від сторін кримінального провадження не перебував й був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Також зазначив, що у висновку експерта наявний перелік порівняльного матеріалу зразків почерку та підписів різних осіб. Текст, яких підлягав дослідженню порівнювався з усіма документами (зразками), які були надані для проведення експертизи. Досліджуючи рукописний текст, експерт побачив найбільший збіг із порівняльними зразками почерку однієї особи. Перевірив детальніше, знайшов збіги й дійшов відповідного висновку.

На підтвердженнявинуватості увчиненні інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень,передбачених частинами1, 4ст.358КК Українисторона обвинуваченняподала наступніписьмові докази,які булиретельно дослідженіпід чассудового розгляду.

Згідно з заяви, зареєстрованої в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Підгаєцького відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області 17 серпня 2017 року за № 668 ОСОБА_13 просить здійснити перевірку та притягнути до відповідальності ОСОБА_4 , котра підробила заповіт ОСОБА_6 та подала його в Підгаєцький районний суд для прийняття спадщини /т. 1 а. с. 49/.

За заявою ОСОБА_13 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017210160000099 від 17 серпня 2017 року за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 358 КК України та 14 квітня 2018 року за наслідками досудового розслідування за ч. 4 ст. 358 КК України /т. 1 а. с. 47, 48/.

Слідчому СВ Підгаєцького відділення поліції Бережанського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_21 було доручено провести досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12017210160000099 від 17.08.2017 /т. 1 а. с. 51/.

Постановою слідчого від 5 вересня 2017 року про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено відібрати експериментальні зразки підпису та почерку в ОСОБА_7 та експериментальні зразки її підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 50/.

Протоколом отримання зразків для експертизи від 5 вересня 2017 року в ОСОБА_7 відібрано зразки її підпису та почерку й зразки її підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 52-61/.

Постановою слідчого від 7 вересня 2017 року про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено відібрати експериментальні зразки підпису та почерку в голови Поплавської сільської ради ОСОБА_18 та експериментальні зразки її підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 62/.

Протоколом отримання зразків для експертизи від 7 вересня 2017 року в ОСОБА_18 відібрано зразки її підпису та почерку й зразки її підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 63-72/.

Постановами слідчого від 18 жовтня 2017 року про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено відібрати експериментальні зразки підпису та почерку в ОСОБА_22 та експериментальні зразки її підпису та почерку від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 73, 74/.

Протоколами отримання зразків для експертизи від 18 жовтня 2017 року в ОСОБА_22 відібрано зразки її підпису та почерку й зразки її підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 75-88/.

Постановами слідчого від 5 жовтня 2017 року про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено відібрати експериментальні зразки підпису та почерку в ОСОБА_4 та експериментальні зразки її підпису та почерку від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 105, 107/

Протоколами отримання зразків для експертизи від 5 жовтня 2017 року в ОСОБА_4 відібрано зразки її підпису та почерку й зразки її підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 106, 108-117/.

Постановами слідчого від 5 жовтня 2017 року про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено відібрати експериментальні зразки підпису та почерку в ОСОБА_11 та експериментальні зразки його підпису та почерку від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 124, 125/.

Протоколами отримання зразків для експертизи від 5 жовтня 2017 року в ОСОБА_11 відібрано зразки його підпису та почерку й зразки його підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 126-136/

Постановами слідчого від 18 жовтня 2017 року про відібрання зразків для проведення експертизи постановлено відібрати експериментальні зразки підпису та почерку в ОСОБА_19 та експериментальні зразки її підпису та почерку від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 89, 90/.

Протоколами отримання зразків для експертизи від 18 жовтня 2017 року в ОСОБА_19 відібрано зразки її підпису та почерку й зразки її підпису від імені ОСОБА_6 для проведення почеркознавчої експертизи /т. 1 а. с. 91-104/.

Згідно з запиту до Підгаєцької державної нотаріальної контори від 26 вересня 2017 року № 3232/119-2017 слідчий просить надати копію/оригінал заяви ОСОБА_4 від 17.05.2017 про прийняття спадщини від ОСОБА_9 , що знаходиться в спадковій справі № 75; повідомити, чи зверталася ОСОБА_4 протягом 2015-2017 років із письмовою заявою в Підгаєцьку державну нотаріальну контору Тернопільської області про прийняття спадщини від ОСОБА_6 за заповітом від 20.06.2011. Якщо так, просить надати копію/оригінал заяви /т. 1 а. с. 137/.

У відповіді від 28 вересня 2017 року № 830/01-16 в. о. державного нотаріуса Підгаєцької державної нотаріальної контори ОСОБА_8 повідомив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 заведена спадкова справа № 6 за заявою ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину за заповітом від 20.06.2011 /т. 1 а. с. 138/.

Згідно з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 5 грудня 2017 року слідчий на підставі ухвали слідчого судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 06.11.2017 ознайомився із оригіналами заяв ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 28.01.2016, 17.05.2017. Такі заяви вилучено для проведення слідчих (процесуальних) дій /т. 1 а. с. 139-142/.

ОСОБА_4 звернулася до Підгаєцької державної нотаріальної контори 17.05.2017 із заявою на прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_9 та ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою на прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_6 /т. 1 а. с. 143, 144//

Слідчий звертався із запитами від 07 вересня 2017 року № 3058/113-2017, 11 вересня 2017 року № 3086/113/2017 до Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області про надання для експертного дослідження оригіналу заповіту ОСОБА_6 від 20.06.2011 /т. 1 а. с. 148, 149/.

Згідно з інформації, наданої Поплавською сільською радою від 20.09.2017 видача будь-яких документів із справ не дозволяється, а відповідно до вимог КПК України виїмка документів проводиться за постановою слідчого або ухвали суду. Сільська рада також повідомляє, що інші документи на яких є рукописні зразки почерку та підпису ОСОБА_6 , ОСОБА_4 й ОСОБА_11 в сільській раді відсутні /т. 1 а. с. 150/.

Як видно з запиту від 27.09.2017 № 3232/113-2017 до Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області слідчий просить надати документи, які містять рукописні зразки підпису та почерку ОСОБА_18 та ОСОБА_7 станом на 2011 рік /т. 1 а. с. 151/.

Поплавська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області направила слідчому оригінали вхідної документації сільської ради за 2011 рік на 10 аркушах. Одночасно виконавчий комітет сільської ради повідомив, що питання спадкування за заповітом ОСОБА_6 було предметом розгляду Підгаєцького районного суду та Апеляційного суду Тернопільської області /т. а. с. 152-168/.

Відповідно до запиту від 17.10.2017 № 3823/113-2017 до Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області слідчий просить надати документи, які містять рукописні зразки підпису та почерку землевпорядника ОСОБА_19 , бухгалтера ОСОБА_22 /т. 1 а. с. 169/.

Поплавська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області направила слідчому оригінали земельного звіту за 2011 рік та бухгалтерські документи /т. 1 а. с. 170-180/.

Як видно з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 28.11.2017 слідчий на підставі ухвали слідчого судді Бережанського районного суду Тернопільської області від 13.11.2017 ознайомився із оригіналом заповіту складеного від імені ОСОБА_6 20.06.2011 в Поплавській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області й посвідченого секретарем сільської ради ОСОБА_7 . Заповіт вилучено для проведення слідчих (процесуальних) дій /т. 1 а. с. 181-183/.

Згідно з заповіту від 20 червня 2011 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_7 , ОСОБА_6 усе своє майно, що буде належати їй на день смерті заповідає ОСОБА_4 /т. 1 а. с. 184/.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 27.11.2017 слідчий на підставі ухвали слідчого судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 06.11.2017 ознайомився із матеріалами цивільних справ № 2-978/10, 605/616/16-ц в яких містяться рукописні взірці почерку та/або підпису гр. ОСОБА_4 . Такі документи вилучено для проведення слідчих (процесуальних) дій /т. 1 а. с. 186-189, 192-214/.

Згідно з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.11 2017 слідчий на підставі ухвали слідчого судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 14.11.2017 ознайомився з оригіналом письмової заяви ОСОБА_6 про отримання пенсії, що містить вільні рукописні взірці почерку та підпису останньої. Такий документ вилучено для проведення слідчих (процесуальних) дій /т. 1 а. с. 190, 191, 215-217/.

Згідно з висновку судової почеркознавчої експертизи № 1.1 - 467/17 від 18.12.2017 рукописний текст «Заповіт мною прочитаний вголос власноручно підписаний об 9.00 годині ОСОБА_6 » у рядку «Підпис:» заповіту від 20.06.2011, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 виконаний ОСОБА_4 . Підпис у рядку «Секретар Поплавської сільської ради» заповіту від 20.06.2011, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 виконаний ОСОБА_7 /т. 1 а. с. 219-226/.

Відповідно до запиту від 29.12.2017 № 4515/113-2017 до Підгаєцької державної нотаріальної контори слідчий просить повідомити, чи подавала ОСОБА_4 оригінал заповіту про прийняття спадщини від 20.06.2011, складеного від імені спадкодавця ОСОБА_6 й посвідченого секретарем Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_7 /т. 1 а. с. 229/.

Підгаєцька державна нотаріальна контора в листі від 29 грудня 2017 року № 981/01-16 повідомила слідчого, що ОСОБА_4 28.01.2016 подала заяву № 6 про прийняття спадщини за заповітом після смерті 21.12.2015 ОСОБА_6 , на підставі якої заведена спадкова справа № 6; до матеріалів спадкової справи ОСОБА_4 було подано оригінал заповіту, посвідченого Поплавською сільською радою Підгаєцького району Тернопільської області 20.06.2011 за реєстром № 16; свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_4 не видавалося, так як заява про видачу такого не подавалася /т. 1 а. с. 230/.

Згідно з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 01 лютого 2018 року слідчий на підставі ухвали слідчого судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 29.01.2018 ознайомився з оригіналом другого примірника заповіту складеного 20.06.2011 в Поплавській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області від імені ОСОБА_6 й посвідченого секретарем сільської ради ОСОБА_7 . Другий примірник заповіту вилучено для проведення слідчих (процесуальних) дій /т. 1 а. с. 231-235/.

Відповідно до постанов про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 28, 29 листопада 2017 року, 5 грудня 2017 року та 1 лютого 2018 року видно, що речовими доказами у даному кримінальному провадженні визнано два примірники заповіту, що був складений 20.06.2011 від імені ОСОБА_6 , оригінали заяв ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 17.05.2007 та 28.01.2016, письмову заяву ОСОБА_6 про отримання нею пенсії, що була вилучена в Управлінні пенсійного фонду Бережанського району /т. 1 а. с. 145, 185, 218, 236/.

Як видно з інформаційної довідки із Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) № 42781219 від 28 січня 2016 року заповіт від 20.06.2011 чинний й складений заповідачем ОСОБА_6 /т. 1 а. с. 237, 238/.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 1.1 - 91/18 від 7 лютого 2018 року рукописний текст «Заповіт мною прочитаний вголос власноручно підписаний об 9.00 годині ОСОБА_6 » у рядку «Підпис:» заповіту від 20.06.2011, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 виконаний ОСОБА_4 . Підпис у рядку «Секретар Поплавської сільської ради» заповіту від 20.06.2011, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 виконаний ОСОБА_7 /т. 1 а. с. 239-245/.

З висновку судової технічної експертизи документів № СЕ-19/120-20/12287-ТД від 09.03.2021 видно, що не видалося можливим встановити у якій послідовності нанесено відбиток печатки «Поплавська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області 04395082 Україна» та підпис у графі «Секретар Поплавської сільської ради: ОСОБА_7 » у двох примірниках заповіту від 20.06.2011 складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 . Питання стосовно послідовності виконання рукописного тексту: «Заповіт мною прочитаний вголос власноручно підписаний об 09. Годині ОСОБА_6 » у графі «Підпис:» та відбитку печатки «Поплавська сільська рада Підгаєцького району Тернопільської області 04395082 Україна», а також зазначеного вище рукописного тексту та підпису у графі «Секретар Поплавської сільської ради: ОСОБА_7 » у двох примірниках заповіту від 20.06.2011 складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 не вирішувалося, оскільки відсутні місця їх перетину /т. 2 а. с. 161-167/.

Інших доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК України прокурором суду не було надано.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно доцього докази-це єдністьфактичних даних(данихпро факти)та їхпроцесуальних джерел.Фактичні дані-це нефакти об`єктивноїдійсності,а відомостіпро них,що утворюютьзміст доказів,за допомогоюяких встановлюютьсяфакти іобставини,що підлягаютьдоказуванню укримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).

Згідноз ст.85КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Докази мають подаватись до суду з дотримання принципу належності, тобто задля доведення до відома суду та інших учасників провадження інформації, даних та відомостей, які мають доказове значення у справі і підтвердження обставин, які стосуються предметом доказування.

В основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК Україникримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи судовий розгляд з дотримання загальних засад кримінального провадження, зокрема на основі змагальності сторін та свободи у поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, у межах висунутого обвинувачення, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов таких висновків.

Статтею 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Так за ч. 1 ст. 358 КК України наступає кримінальна відповідальність за підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, зокрема, полягає в підробленні офіційного документа, який посвідчується установою, і який надає права з метою використання його іншою особою.

Тож в даному випадку предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України є офіційний документ.

Згідно з примітки до ст. 358 КК визначено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357 і 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Отже, обов`язковою ознакою офіційного документа, як предмета злочину є належність його до документів, що складаються, видаються чи посвідчуються відповідною особою в межах її професійної чи службової компетенції.

Такі правові висновки висловлені Верховним Судом в справах № 742/2207/17 від 30.03.2021, №283/1268/17 від 10.12.2020.

Передусім офіційний документ як предмет злочину має відповідати таким ознакам: документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою в межах її компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами; зафіксована у такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер, підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у виді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов`язків чи може бути використана як документидокази у правозастосовчій діяльності (постанова ОП ККС ВС від 15.02.2021 у справі №727/5768/18).

З об`єктивноїсторони злочинвиражається втаких альтернативнихдіях:а)підроблення посвідченняабо іншогоофіційного документа;б)збут підробленогоофіційного документа;в)виготовлення підробленихпечатки,штампа чибланка підприємств,установ,організацій незалежновід формивласності,а таксамо іншихофіційних печатки,штампа чибланка;г)збут підробленихпечатки,штампа чибланка.

Підроблення посвідчення або іншого офіційного документа - це: а) повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації); б) внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей; в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій; г) підроблення відбитків штампа, печатки як необхідного реквізиту документа.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - використання підробленого документа, штампа, печатки чи бланка за призначенням як самим підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає бажання винного набути певних суб`єктивних прав або звільнитися від юридичних обов`язків. Якщо мета інша, склад злочину відсутній.

Офіційні документи за формою повинні бути складені належним чином і мати необхідні реквізити - відбиток печатки, підпис, номер, дату тощо. Офіційними необхідно визнавати також документи приватних осіб за умови, що вони нотаріально посвідчені або передані громадянами для зберігання чи використання на підприємства, в установи або організації.

Під підробленнямдокумента потрібнорозуміти якповне виготовленнясфальсифікованого документа,так ічасткову фальсифікаціюзмісту справжньогодокумента.В останньомувипадку (такзвана переробка)перекручення істинивідбувається шляхомвнесення удокумент неправдивихвідомостей (виправлення,внесення фіктивнихзаписів,знищення частини тексту, виправлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання фотографій, проставляння на документі відбитка підробленої печатки тощо).

Як зазначено стороною обвинувачення ОСОБА_4 було вчинено підроблення офіційного документу - заповіту, складено від імені спадкодавця ОСОБА_6 на її користь, яке полягало у власноручному внесенні нею до двох примірників цього заповіту записів від імені ОСОБА_6 про ознайомлення її із заповітом та від імені ОСОБА_6 його підписала.

Так відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України №22/5 від 25 серпня 1994 року (яка діяла на час вчинення інкримінованих діянь) при посвідченні заповітів, довіреностей та засвідченні справжності підпису на документах перевіряється справжність підписів громадян, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії.

Пунктом 13 цієї Інструкції передбачено, що нотаріально посвідчувані заповіти, довіреності, заяви та інші документи підписуються у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальну дію. Якщо заповіт, довіреність, заява чи інший документ підписано за відсутності цих посадових осіб, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, довіреність, заяву чи інший документ, за його довіреністю і в його присутності та у присутності посадової особи виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, заповіт, довіреність, заяву чи інший документ може підписати інший громадянин. Про причини, з яких громадянин, заінтересований у вчиненні нотаріальної дії, не міг підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Заповіт чи довіреність не може підписувати особа, на користь якої їх посвідчено.

Крім того, згідно з пунктом 18 Інструкції нотаріальне посвідчення заповітів та довіреностей, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки Крім того, згідно п.18 Інструкції нотаріальне посвідчення заповітів та довіреностей, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки.

Покази обвинуваченої про те, що дослівно «бабця сиділа біля секретаря і писала» зразок тексту до заповіту який заповідач за вказівкою секретаря мала занести до такого є безпідставними та спростовуються висновком експертизи № 1.1 - 91/18 від 07.02.2018 яким встановлено, що рукописний текст «Заповіт мною прочитаний вголос власноручно підписаний об 9.00 годині ОСОБА_6 » у рядку «Підпис:» заповіту від 20.06.2011, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 виконаний ОСОБА_4 . Підпис у рядку «Секретар Поплавської сільської ради» заповіту від 20.06.2011, складеного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 виконаний ОСОБА_7 .

Не зважаючи на те, що обвинувачена не визнала у судовому засіданні факту внесення рукописних записів і підпису до заповіту, суд встановив і це підтверджується висновком експертизи, що все ж таки нею були внесені записи до заповіту. Однак даний висновок жодним чином не підтверджує винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Так само суд встановив, що ці записи були внесені до тексту заповіту від імені ОСОБА_6 до моменту його посвідчення уповноваженою на це особою й скріплення печаткою, що підтвердили у судовому засіданні секретар сільської ради ОСОБА_7 та сама обвинувачена ОСОБА_4 .

Вказана обставина, на думку суду має визначальне значення для правильного вирішення питання наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 358 КК України.

З врахуванням досліджених у судових засіданнях доказів, показань обвинуваченої, висновків експертизи та показів свідків, судом беззаперечно встановлено, що записи були внесені у заповіт до його посвідчення секретарем і скріплення печаткою, що свідчить про те, що заповіт на час внесення тих записів не набув статусу офіційного документу, а тому за наявності формальних ознак злочину, зазначених в обвинувальному акті, який не містить усіх складових складу злочину і відсутність доказів доведення прямого умислу в підробленні, відсутній склад інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 підробила офіційний документ заповіт, складений від імені спадкодавця ОСОБА_6 , який видавався та посвідчувався особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи і який надає право, з метою використання його підроблювачем.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 358 КК України відноситься до категорії умисних та кримінальна відповідальність наступає за використання завідомо підробленого документа.

Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України є законний порядок користування документами, а предметомдокумент, тобто матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України полягає у використанні завідомо підробленого документанаданні його за призначенням. Вказівка на використання завідомо підробленого документа означає усвідомлення суб`єктом того, що він пред`являє не справжній, офіційно виданий, а підроблений (фальшивий) документ. Отже, кримінальне правопорушення вчиняється з прямим умислом. При цьому мотив і мета для кваліфікації значення не мають.

Прямий умиселце таке психічне ставлення до діяння та його наслідків, за якого особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії чи бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України). Прямий умисел має дві характерні ознаки: інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна ознакаце усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова ознакаце наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння.

Об`єктивна сторона кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК України характеризується, зокрема, вчиненням діяння з підробленням посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою завідомо підробленого документа.

Суд враховує правову позицію висловлену Верховним Судом, відповідно до якої офіційний документ повинен відповідати вимогам, встановленим у примітці до ст. 358 КК України, зокрема, складання та використання вказаного документу має спричиняти наслідки правового характеру (ВС/ККС, справа № 461/7315/15к від 01.03.2018).

Отже суд вважає, що з огляду на визначення офіційного документа наданого в примітці ст. 358 КК України, заповіт має статус офіційного документу, однак щоб мав місце склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 358 КК України повинна бути обов`язкова ознака об`єктивної сторони - як підроблення.

Жодних доказівпро те,що обвинувачена ОСОБА_4 усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння й діяла з умислом під час внесення до заповіту рукописного тексту й підпису від імені ОСОБА_6 до його посвідчення, як офіційного документу, що зазначено в обвинувальному акті, суду не подано і таких не встановлено в судових засіданнях.

Також не надано суду жодних доказів того, що ОСОБА_4 , подаючи, як вказано в обвинувальному акту, офіційний документ - заповіт виконуючому обов`язки державного нотаріуса усвідомлювала, що пред`являє/надає останньому завідомо підроблений (не справжній, хоч офіційно виданий) документ та бажала настання таких наслідків.

Стороною обвинувачення не доведено наявності у діях ОСОБА_4 умислу на підроблення офіційного документа та використання завідомо підробленого документа, а також обставин про посягання обвинуваченою на безпосередні об`єкти інкримінованих їй кримінальних правопорушень та вчинення нею конкретних вказаних в обвинувальному акті дій, що утворюють об`єктивну сторону інкримінованих їй кримінальних правопорушень з кваліфікуючими ознаками.

Так як судом не встановлено підроблення ОСОБА_4 заповіту як офіційного документу, враховуючи, що обвинувачена вперше приймала участь у вчиненні такої нотаріальної дії, як складення заповіту, не знала порядку його посвідчення, не володіла жодною інформацією щодо заборони внесення будь-яких записів до заповіту особисто від імені спадкодавця, оскільки не мала юридичної освіти, а секретарем сільської ради (який діяв як нотаріус) таких не роз`яснено, що суперечить вимогам законодавства, суд дійшов висновку, що відсутні кваліфікуючі ознаки для притягнення до кримінальної відповідальності й за ч. 4 ст. 358 КК України.

На думку суду в діях обвинуваченої ОСОБА_4 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК України оскільки її дії не були спрямовані на підроблення офіційного документу та подальше його використання.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Особа вважаєтьсяневинуватою увчиненні кримінальногоправопорушення іне можебути підданакримінальному покаранню,доки їївину небуде доведеноу порядку,передбаченому цимКодексом,і встановленообвинувальним вирокомсуду,що набравзаконної сили.Ніхто незобов`язаний доводитисвою невинуватістьу вчиненнікримінального правопорушенняі маєбути виправданим,якщо сторонаобвинувачення недоведе винуватістьособи позарозумним сумнівом (ч.ч. 1, 2 ст. 17 КПК України).

Згідно з частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Статею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Серед основних засад судочинства закріплено, зокрема, такі, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв`язаною для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

У пунктах 18, 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснено, що суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Конституційний Суд України у рішенні № 1-р/2019 від 26.02.2019 року щодо відповідностіКонституції України(конституційності)ст. 368-2 КК Українизазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Згідно з вимогамист. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України кожна людина має право на справедливий розгляд справи; не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винною в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Суд зобов`язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, статті 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій в рішенні у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року (заява №29979/04), викладеній у пунктах 70-71, суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Потреба виправити минулу «помилку», неповинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу, повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Пункт 2 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на стороні обвинувачення та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе проти Іспанії»).

Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, як це передбачено ч. 6 ст. 22 КПК України.

Положенням ст. 91 КПК України передбачені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Так, надаючи оцінку наданим органами досудового розслідування письмовим доказам, суд виходить з ч. 1 ст. 2 КК України згідно з якої підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів.

Європейський суд з прав людини у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву» є важливим для постановлення справедливого рішення.

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91цього Кодексу, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Тож обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.

Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об`єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (справа №688/788/15-к, провадження №51-597км17) у рішенні від 04.07.2018 вказав: «Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону».

Згідноз ст. 94 КПК Українислідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами. Суд також повинен ретельно перевірити доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи. Отже, суд при розгляді провадження повинен дослідити докази як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, проаналізувати їх та дати їм об`єктивну оцінку.

Згідно з вимогст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Положеннями ч. 1 ст. 2 КК Українипередбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбаченихпунктами 1та2 частини першої статті 284цього Кодексу.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Якщо обставини, передбаченіпунктами 1,2 частини першоїцієї статті, виявляються під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок (ч. 7 ст. 284 КПК України).

Із наведених норм процесуального закону видно, що обвинувальний вирок ухвалюється лише у разі доведення у ході судового розгляду достатніми доказами винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Якщо до суду не було надано достатніх доказів винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, то суд має ухвалити виправдувальний вирок.

У даному випадку суд вважає необхідним ухвалити виправдувальний вирок та визнати обвинувачену ОСОБА_4 невинуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведенням того, що в діяннях останньої є склад кримінальних правопорушень.

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження відповідно до положень ст. 337 КПК України, дійшов висновку про необхідність виправдання обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні останньої є склад кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК України, зокрема підроблення офіційного документа особою, який видається та посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем й використання завідомо підробленого документа.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» судам роз`яснено, що недопустимим є обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

У зв`язку з ухваленням судом виправдувального вироку, не підлягають стягненню з обвинуваченої в порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні, а саме: №1.1-467/17 від 18.12.2017 в сумі 1582 грн, №1.1-91/18 від 7.02.2018 в сумі 1144 грн, які необхідно віднести на рахунок держави.

Постановою від 05 грудня 2017 року визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ вилучені в Підгаєцькій районній нотаріальній конторі оригінали заяв ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 17.05.2007, 28.01.2016.

Постановою від 28 листопада 2017 року визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ вилучений в Поплавській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області оригінал заповіту, складеного 20.06.2011 від імені ОСОБА_6 та посвідченого секретарем Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_7 .

Постановою від 29 листопада 2017 року визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ вилучений в Бережанському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області оригінал письмової заяви ОСОБА_6 про отримання пенсії /т. 1 а. с. 145, 185, 218, 236/.

Постановою від 01 лютого 2018 року визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ вилучений в Підгаєцькій районній нотаріальній конторі другий примірник оригіналу заповіту, складеного 20.06.2011 від імені ОСОБА_6 та посвідченого секретарем Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_7 .

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 84, 85, 91, 92, 94, 95, 100, 124, 368-371, 373-374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК Українисуд

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати невинуватою в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 4 ст. 358 КК України й виправдати на підставіп.3ч.1ст.373КПК України узв`язкуз недоведеністюв діяннях ОСОБА_4 складу вказаних кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.

Після набрання вироком законної сили речові докази, зокрема:

- оригінал заповіту, складеного 20.06.2011 від імені ОСОБА_6 та посвідченого секретарем Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_7 , який вилучений з Поплавської сільськоїради Підгаєцьогорайону Тернопільськоїобласті- повернути Підгаєцькій міській раді;

- другий примірник оригіналу заповіту, складеного 20.06.2011 від імені ОСОБА_6 та посвідченого секретарем Поплавської сільської ради Підгаєцького району Тернопільської області ОСОБА_7 , який вилучений у Підгаєцькій районнійнотаріальній конторі- повернути Підгаєцькій державній нотаріальній конторі;

- оригінали заяв ОСОБА_4 про прийняття спадщини від 17.05.2007 та 28.01.2016 - повернути Підгаєцькій державній нотаріальній конторі;

- оригінал письмової заяви ОСОБА_6 про отримання пенсії, який вилучений у Бережанському обласному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області - повернути Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області;

- матеріали цивільних справ № 2-978/10, № 605/616/16-ц повернути у Підгаєцький районний суд Тернопільської області;

- бухгалтерські та інші документи із взірцями почерку і підпису працівників Поплавської сільської ради, які вилучені повернути Підгаєцькій міській раді.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду виготовлений у нарадчій кімнаті 07.04.2025 в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1