Рішення

від 10.03.2025 по справі 492/630/24

БАЛТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/630/24

провадження № 2/492/237/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 березня 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гамурар І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просив суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором на загальну суму 20757,00 грн., а також судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 11 вересня 2022 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МІЛОАН» (далі за текстом - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит № 100204244 (далі за текстом кредитний договір) у електронному вигляді, згідно з умовами якого ТОВ «МІЛОАН» надало кредит у сумі 5000,00 грн. строком на 105 днів, з яких пільговий період складає 15 днів, тобто до 26 вересня 2022 року, поточний період складає 90 днів, тобто до 25 грудня 2022 року, а ОСОБА_1 отримала кредит у вказаній сумі та зобов`язалась повернути кредит та за користування кредитом сплатити 1109,00 % річних від суми кредиту за весь строк кредитування, а також комісію за надання кредиту у сумі 950,00 грн. із розрахунку 19,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. ТОВ «МІЛОАН» виконало умови вказаного договору у повному обсязі, надавши ОСОБА_1 обумовлену вказаним договором суму грошових коштів, однак ОСОБА_1 не здійснила повернення кредитних коштів, а також не сплатила відсотки за користування кредитними коштами та комісію за надання кредиту, внаслідок чого у ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2023 року виникла заборгованість на загальну суму 20757,00 грн. 28 лютого 2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі за текстом ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») та ТОВ «МІЛОАН» укладено Договір відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т, згідно з умовами якого до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року на загальну суму заборгованості у розмірі 20757,00 грн. Враховуючи, що до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не з`явився, але до суду від нього надійшло клопотання, в якому просив суд про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі повторної неявки відповідачки у судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка про дату, час та місце судового засідання двічі поспіль повідомлялась належним чином, однак у судове засідання повторно не з`явилась. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачці судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачці належним чином. Клопотання про розгляд справи за її відсутності, відзив до суду не подала, про причини неявки у судове засідання суд не повідомила.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідачка зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідачка надавала суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві поспіль неявки відповідачки в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідачки про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги дві поспіль неявки відповідачки у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідачки, яка з 17 червня 2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу в судове засідання не з`явилась, станом розгляду справи не цікавилась, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтувала.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачку, яка не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у поданому ним до суду клопотанні, щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржниці від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

11 вересня 2022 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено кредитний договір № 100204244, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» надало, а ОСОБА_1 , відповідачка у справі, отримала кредит у сумі 5000,00 грн. (а. с. 8-13, 14, 17). Відповідно до пункту 2.1 Договору кредитні кошти надаються Позичальниці безготівково на рахунок з використання карти. Згідно з пунктами 1.3, 1.3.1, 1.4 Договору кредит надався відповідачці строком на 105 днів, з яких пільговий період складає 15 днів, тобто до 26 вересня 2022 року, поточний період складає 90 днів, тобто до 25 грудня 2022 року. Відповідно до пунктів 1.5, 1.5.1, 3.3.2 Договору ОСОБА_1 , відповідачка у справі, зобов`язалась повернути кредит та за користування кредитом сплатити 1109,00 % річних від суми кредиту за весь строк кредитування, а також комісію за надання кредиту у сумі 950,00 грн. із розрахунку 19,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальниці, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний, зокрема, через сайт ТОВ «МІЛОАН» та/або мобільний додаток чи інші засоби (пункт 6.1 Договору). Згідно з пунктом 6.3 Договору, приймаючи пропозицію ТОВ «МІЛОАН» про укладання цього Договору ОСОБА_1 , відповідачка у справі, погодилась з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтвердила, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю їх розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «МІЛОАН», що розміщені на його сайті та є невід`ємною частиною цього Договору. Відповідно до пункту 3.2.6. Договору кредитодавець має право відступити, передати та будь-яким іншим чином відчужити, а також передати в заставу свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальниці.

Відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору № 100204244 від 11 вересня 2022 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, який містить графік платежів, орієнтовна сукупна вартість кредиту склала 20950,00 грн., з якої: сума кредиту 5000,00 грн., сума нарахованих процентів за користування кредитом - 15000,00 грн., комісія за надання кредиту - 950,00 грн. (а. с. 13 зворотна сторона).

Факт перерахування ОСОБА_1 , відповідачці у справі, кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 50820431 від 11 вересня 2022 року (а. с. 16).

Судом встановлено, що вказаний договір був укладений, кредит був наданий позичальниці ОСОБА_1 , відповідачці у справі, виключно за допомогою веб-сайту кредитодавця, а також сторони вказаного договору узгодили розмір кредиту, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення договору в електронній формі на погоджених умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед ТОВ «МІЛОАН», яка згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 28 лютого 2023 року з урахуванням заборгованості за сумою кредиту, процентами, комісією за надання кредиту склала загальну суму 20757,00 грн. (а. с. 18-19, 20).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень частин 1, 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатору, отриманого від ТОВ «МІЛОАН», прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала договір (здійснила акцепт пропозиції товариства), тобто договір вважається укладеними у відповідності до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, не спростовано презумпцію правомірності правочину та не надано будь-яких доказів того, що ТОВ «МІЛОАН» отримало її персональні дані та використали їх у власних цілях.

Таким чином, сторони Договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому Договір про споживчий кредит № 100204244 від 11 вересня 2022 року вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону).

Вказаним Договором передбачено порядок та умови отримання кредитів, погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами, а також комісії за надання кредиту.

ОСОБА_1 , відповідачка у справі, підписавши вказаний кредитний договір № 100204244 від 11 вересня 2022 року, надала згоду на отримання та повернення кредиту і сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також комісії за надання кредиту в строки та порядку, встановленими вказаним договором.

Судом встановлено, що за змістом позовних вимог та документів, наявних у справі, доказом укладення між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, кредитного договору слугує кредитний договір № 100204244 від 11 вересня 2022 року, який підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з умовами договору відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а. с. 6 зворотна сторона, 28, 53 зворотна сторона, 62 зворотна сторона), позивачем у справі, ТОВ «МІЛОАН» передало (відступило) позивачу за плату належні йому права вимоги до боржників, в тому числі, право грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідачки у справі, за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року (а. с. 21-25, 25 зворотна сторона).

Відповідно до пункту 3.1 Договору відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року підписанням цього Договору, Кредитор гарантує, що йому належить Право Вимоги за Портфелем Заборгованості до Боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Як вбачається з витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідачки у справі, за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року в сумі 20757,00 грн., з яких: 4600,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 15207,00 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом; 950,00 грн. - комісія за надання кредиту. (а. с. 26).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 2-2035/11 (провадження № 61-2449св18) викладено висновок, що тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічний висновок також зроблено Верховним Судом у справі № 761/1543/20, провадження № 61-10389св21 від 23 лютого 2022 року, справа № 639/86/17, провадження № 61-5039св21 від 19 січня 2022 року, справа № 554/8549/15-ц, провадження № 61-18460св20 від 14 липня 2021 року.

Оскільки, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на підставі договору відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року набуло право вимоги за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року, укладеним між первісним кредитодавцем ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, то у нього, як у нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів, у зв`язку з неналежним виконанням позичальницею ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, взятих на себе зобов`язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доказів про визнання договору факторингу недійсним чи погашення боргу первісному кредитору матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору № 100204244 від 11 вересня 2022 року, позичальниця ОСОБА_1 , відповідачка у справі, зобов`язалась повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також комісію за надання кредиту в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених у вказаному договорі, однак не виконала умови вказаного договору.

07 березня 2024 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» направило на адресу ОСОБА_1 , відповідачки у справі, досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року протягом 3 календарних днів з дня отримання повідомлення, надавши можливість позичальниці ОСОБА_1 добровільно врегулювати заборгованість за кредитним договором, однак матеріали справи не містять доказів погашення кредитної заборгованості відповідачкою на рахунок ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (а. с. 27).

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві кредиту (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому кредитодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір кредити є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, не спростовано факт укладення між нею та ТОВ «МІЛОАН» кредитного договору № 100204244 від 11 вересня 2022 року, та отримання відповідачкою коштів, внаслідок чого суд вважає укладеним кредитний договір між сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідачка у справі, кредитні кошти отримала, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, тобто кредитні кошти не повернула.

Доказів на спростування отримання кредиту у сумі 5000,00 грн., ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, суду не надано.

Згідно з витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 92-МЛ/Т від 28 лютого 2023 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідачки у справі, за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року в сумі 20757,00 грн., з яких: 4600,00 грн. - сума заборгованості за сумою кредиту; 15207,00 грн. - сума нарахованих процентів за користування кредитом; 950,00 грн. - комісія за надання кредиту (а. с. 18-19, 26).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів, в розумінні статей 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності розрахунку заборгованості за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року, ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, суду не надано, інші розрахунки заборгованості на іншу дату за вказаним договором суду також не надано, чим не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказані розрахунки приймаються судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на загальну суму 20757,00 грн., оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачкою.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем при зверненні з наявним позовом до суду, оскільки сплата судового збору підтверджена відповідною платіжною інструкцією (а. с. 7).

На підставі статей 11, 207, 208, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 44, 48, 76-81, 89, 128, 133, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79018; код ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за кредитним договором № 100204244 від 11 вересня 2022 року, а саме:

-заборгованість за сумою кредиту - 4600 (чотири тисячі шістсот) гривень 00 копійок;

-заборгованість за відсотками - 15207 (п`ятнадцять тисяч двісті сім) гривень 00 копійок;

-заборгованість за комісією за надання кредиту - 950 (дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок;

а всього 20757 (двадцять тисяч сімсот п`ятдесят сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів Львівської області, 79018; код ЄДРПОУ: 35234236) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка, якій повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення їй повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Гусєва Н.Д.