Постанова

від 04.04.2025 по справі 682/2546/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 682/2546/24

Провадження № 22-ц/820/520/25

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 грудня 2024 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2024 року,

встановив:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину.

ОСОБА_1 зазначила, що з 31 жовтня 2015 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із матір`ю. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дочку ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 889 грн 50 коп. щомісячно, починаючи з 7 жовтня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21жовтня 2020 року у справі №682/1385/20 вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки аліменти на дочку ОСОБА_3 у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_2 не працював офіційно, а тому з нього стягувалися аліменти на дитину у розмірі 4257 грн на місять виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (17028 грн). У вересні 2024 року ОСОБА_2 був офіційно працевлаштований на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Агро Трейд» із окладом 10000 грн, у зв`язку з чим щомісячний розмір аліментів склав 2000 грн. Указане товариство створено батьком відповідача, ОСОБА_4 , з метою зменшення розміру стягуваних з сина аліментів. Наразі виникла потреба у зміні способу та розміру стягнення аліментів з частки від доходу на аліменти у твердій грошовій сумі.

Відповідач є працездатним, молодим і фізично здоровим, він не має на утриманні інших осіб, а для забезпечення гармонійного розвитку дитини необхідною та достатньою сумою аліментів буде 6000 грн на місяць.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд змінити розмір і спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2020 року у справі №682/1385/20; стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у твердій грошові сумі 6000 грн щомісячно.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10грудня 2024 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 5000 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дочкою повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211 грн 20 коп. судового збору.

Додатковим рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2024 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000грн судових витрат на правничу допомогу.

Суд керувався тим, що з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів змінилися мінімальні життєві стандарти, тобто закон визначив мінімальний розмір аліментів на одну дитину в більшому розмірі. У позивачки об`єктивно зросли витрати на утримання дочки у зв`язку з ростом цін, збільшився розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Оскільки відповідач має постійний дохід і задовільний стан здоров`я, а позивачка виключне право обирати спосіб стягнення аліментів, то слід змінити спосіб та розмір стягнення аліментів і присудити з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину у розмірі 5000грн щомісячно.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд керувався тим, що у зв`язку з розглядом справи ОСОБА_1 має понести реальні та обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. Однак із урахуванням принципів розумності та співмірності з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути ці витрати в сумі 4000 грн.

Короткий зміст і узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати основне та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що зміна розміру аліментів на дитину можлива лише у разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, поліпшення або погіршення здоров`я когось із них. З часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів ОСОБА_2 вдруге одружився, у нього народилася дитина, він влаштувався на роботу, його стан здоров`я погіршився. Водночас ОСОБА_1 не довела належними доказами покращення матеріального стану платника аліментів і збільшення його доходів, а також зростання її витрат на утримання дитини. Суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи, не врахував чинні норми закону та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позову. Крім того, суд розглянув питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за відсутності відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_1 не подала відзив на апеляційну скаргу.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду апеляційної інстанції

Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду не відповідає.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Суд першої інстанції не з`ясував обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, неправильно витлумачив норми статті 192 Сімейного кодексу України (далі СК України), не застосував норми статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі №3674-VI ) та не врахував приписи статей 12, 43, 128, 130, 211, 223 ЦПК України.

У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права основне та додаткове рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з матір`ю.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 13грудня 2019 року у справі №682/3018/19 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі у розмірі 889 грн 50 коп. щомісячно, починаючи з 7 жовтня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21жовтня 2020 року у справі №682/1385/20 змінено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

На підставі цього рішення Славутський міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист №682/1385/20 від 6 травня 2021 року, який знаходиться на примусовому виконанні в Славутському відділі державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області.

З 8 вересня 2019 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_6 .

Протягом січня-червня 2024 року ОСОБА_2 не працював і перебував на обліку в центрі зайнятості.

З вересня 2024 року ОСОБА_2 працює у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Гарант Агро Трейд» на посаді директора. Його місячний заробіток становить 10000 грн.

2 жовтня 2024 року ОСОБА_2 визнано особою з інвалідністю ІІ групи.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції

а) щодо повідомлення відповідача про судовий розгляд

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

В силу частини другої статті 211 ЦПК України про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Порядок повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового розгляду справи встановлений статтями 128-130 ЦПК України.

Згідно з частинами третьою, п`ятою, шостою, восьмою статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Із положеньчастин першої,п`ятої статті130ЦПК Українислідує,що у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Частиною першою статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За змістом указаних норм права повідомлення про судове засідання відноситься до елементу змагальності сторін та є обов`язком суду, натомість, неналежне повідомлення судом учасників справи про дату, час і місце судового засідання є порушенням їх права на справедливий суд.

Суд викликає учасника справи у судове засідання судовою повісткою про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена учаснику справи завчасно, тобто з таким розрахунком, щоб особа, яка викликається, мала достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.

За наявності в учасника справи електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» судова повістка надсилається судом до цього електронного кабінету, а за його відсутності на зазначену у справі адресу.

Судова повістка, адресована фізичній особі, вручається їй під розписку. Повістка може бути вручена фізичній особі через її представника.

Неявка в судове засідання відповідача, якого було належним чином повідомлено про судовий розгляд, не є підставою для відкладення судового засідання.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , - та не має електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Інтереси відповідача ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляв адвокат Кучерук Т.М., який зареєстрований в підсистемі «Електронний суд».

12 грудня 2024 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, яка розглянута судом в судовому засіданні 17грудня 2024 року.

Водночас матеріали справи не містять даних про те, що відповідач ОСОБА_2 і його представник, адвокат Кучерук Т.В., були викликані в судове засідання у встановленому порядку.

Отже, всупереч вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув питання про ухвалення додаткового рішення за відсутності відповідача ОСОБА_2 та адвоката Кучерука Т.М., які не були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

В силу пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України вказане порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування додаткового рішення суду.

б) щодо вирішення спору по суті заявлених вимог

Статтею 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В силу статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

За змістомстатті 182СК Українипри визначеннірозміру аліментівсуд враховує: станздоров`я таматеріальне становищедитини; станздоров`я таматеріальне становищеплатника аліментів; наявністьу платникааліментів іншихдітей,непрацездатних чоловіка,дружини,батьків,дочки,сина; наявністьна правівласності,володіння та/абокористування уплатника аліментівмайна тамайнових прав,у томучислі рухомогота нерухомогомайна,грошових коштів,виключних правна результатиінтелектуальної діяльності,корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини,що маютьістотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з частиною першою 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Із положень частини першої статті 184 СК України слідує, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Як передбачено частиною першою статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей.

Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним.

Підставою для зміни розміру аліментів, визначеного судовим рішенням, є доведеність у судовому засіданні суттєвої зміни (погіршення або покращення) матеріального чи сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Така зміна обставин має настати після того, як суд визначив первісний розмір аліментів, при цьому, вирішуючи спір, суд зобов`язаний застосувати як положення статті 192 СК України, так і низку інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 СК України «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 СК України «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 СК України «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Право стягувача або платника аліментів вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість обставин, зазначених у статті 182 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, в силу статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, та навпаки).

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 5лютого 2014 року (справа №6-143цс13), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Указаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 30 червня 2020 року (справа №343/945/19), від 12 січня 2022 року (справа №545/3115/19), від 22 серпня 2022 року (справа №712/6313/21).

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року (справа №152/100/18) не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при вирішенні майже аналогічного спору не підлягає застосуванню стаття 192 СК України. При цьому Верховний Суд зазначив, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. Правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 14листопада 2018 року (справа №372/2393/17).

У постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року (справа №759/22898/20) зазначено, що у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги для зменшення розміру аліментів. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Зібрані докази вказують на те, що після визначення 21 жовтня 2020 року судом первісного розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) боржника у ОСОБА_2 народилася дитина у новому шлюбі, він був працевлаштований і визнаний особою з інвалідністю.

Звертаючись до суду з позовом про зміну розміру та способу стягнення аліментів на дитину, ОСОБА_1 обґрунтувала свої вимоги необхідністю збільшення розміру аліментів, оскільки визначений судом розмір стягуваних з ОСОБА_2 аліментів не був достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а відповідач ухиляється від сплати аліментів.

Водночас ОСОБА_1 не подала суду першої інстанції належні та допустимі докази суттєвої зміни (покращення) матеріального стану платника аліментів, а також суттєвої зміни (погіршення) свого майнового стану як одержувача аліментів.

Отже підстави для зміни розміру та способу стягнення присуджених з ОСОБА_2 аліментів на дочку ОСОБА_3 відсутні.

3.Висновки суду апеляційної інстанції

При вирішенні спору суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не застосував правильно норми чинного законодавства, відтак ухвалене ним основне рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

В позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Крім того, всупереч вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення за відсутності відповідача ОСОБА_2 та його представника, адвоката Кучерука Т.М., які не були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, а тому ухвалене ним додаткове рішення не може залишатися в силі.

Щодо судових витрат

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

За змістом пункту 3 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору також звільняються позивачі у справах про збільшення розміру аліментів і зміну способу їх стягнення.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується статтею 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції не з`ясував факт встановлення ОСОБА_2 інвалідності ІІ групи та неправомірно поклав на нього витрати зі сплати судового збору на користь держави.

Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то їй не можуть бути відшкодовані витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 10грудня 2024 року та додаткове рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Судді: О.І. Ярмолюк

Л.М. Грох

Т.О. Янчук

Головуючий у першій інстанції Маршал І.М.

Доповідач Ярмолюк О.І. Категорія 50