Рішення від 31.03.2025 по справі 761/19660/24

Справа № 761/19660/24

Провадження № 2/761/2226/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі

представника позивача: ОСОБА_2.,

представника ПрАТ «Діпробудмашина»: Мирона М.В.,

представника Національного банку України: Бірюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина», Національного банку України, треті особи: Асоціація «Наш Дім», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про визнання недійсними положення договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське відділення міжнародного центру наукової культури-всесвітня лабораторія» до Приватного акціонерного товариства «Дніпробудмашина», Національного банку України, треті особи: Асоціація «Наш Дім», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про визнання недійсними положення договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 31.05.2024 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Українське відділення міжнародного центру наукової культури-всесвітня лабораторія» у відкритті провадження за позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дніпробудмашина», Національного банку України, треті особи: Асоціація «Наш Дім», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про визнання недійсними положення договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

В позовних вимогах позивач просить:

-визнати недійсними положення договору купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, зареєстрованого в реєстрі за №1240, від 21.08.2020 року, укладеного між Національним Банком України та Приватним акціонерним товариством «Діпробудмашина», у частині про передання у власність нежитлових приміщень, що складаються з І та ІV поверху дванадцятиповерхового корпусу будівлі та ІV поверху п`ятиповерхового корпусу будівлі, та складають 15/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 1646,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23263180000;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53788713 від 27.08.2020, видавник: приватний нотаріус Малий Олексій Сергійович, Київський міський нотаріальний округ, номер запису про право власності: 37928098.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач є власником нежитлових приміщень в зазначеному будинку загальною площею 421,4 кв.м., що знаходиться на 10-ому поверсі дванадцятиповерхового корпусу.

21.08.2020 року між відповідачами був укладений оскаржуваний договір та Приватному акціонерному товариству «Діпробудмашина» було у власність передано нежитлові приміщення: що складаються з І та ІV поверху дванадцяти поверхового корпусу будівлі та ІV поверху п`ятиповерхового корпусу будівлі, та складають 15/100 частин нежитлової будівлі загальною площею 1646,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23263180000.

Таким чином ПрАТ «Діпробудмашина» набуло у власність нежитлові приміщення першого поверху дванадцятиповерхового корпусу будинку, де розташовані місця загального користування та допоміжні приміщення (основна вхідна група приміщень першого поверху дванадцятиповерхового корпусу будинку), право спільної власності на які мають також інші співвласники будинку.

Як зазначає позивач, після придбання нежитлових приміщень, Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» заблокувало вхідну групу приміщень першого поверху дванадцятиповерхового корпусу будинку, а в подальшому повністю було заблоковано прохід до ліфтів та пожежного посту, зупинено роботу ліфтів, заблоковано пожежний вихід, доступ до технічних приміщень, інших поверхів.

На думку позивача ПрАТ «Діпробудмашина» заволоділо майном, яке відноситься до місць загального користування (допоміжні приміщення).

Позивач вважає спірні положення договору є недійсними з урахуванням того, що при передачі нежитлових приміщень вхідної групи першого поверху дванадцятиповерхового корпусу будинку межі права власності продавця визначені не були, предмет договору не був індивідуалізований, предмет договору був відсутній.

Позивач не може реалізувати своє право власності на спільне майно у зв`язку з існуванням документів, що посвідчують таке право за іншою особою - ПрАТ «Діпробудмашина», тому права та інтереси позивача підлягають захисту шляхом визнання недійсним положення договору та скасування рішення державного реєстратора.

20.06.2024 року до суду надійшов відзив Національного банку України на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, позивач не довела, що оскаржуваний договір укладений з порушенням вимог ст.203, 215,638 ЦК України та наявні підстави для визнання його недійсним, що в свою чергу виключає й порушення її прав.

03.07.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

16.07.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача наполягає на відмові в задоволенні заявлених вимог, з підстав, викладених у відзиві.

09.07.2024 року до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина» в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначено у відзиві, твердження позивача що приміщення вхідної групи першого поверху дванадцятиповерхового корпусу будинку видозмінились після набуття ПрАТ «Діпробудмашина» права власності на них, не відповідає дійсності, і тому позиція позивача, що в цьому випадку застосовуються зобов`язально-правові способи захисту права власності є неприйнятною. Твердження позивача про те, що Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» заблокувало прохід до ліфтів та пожежного посту, де підключене протипожежне обладнання всього будинку та зупинив роботу ліфтів, не відповідає дійсності. Позивач обізнаний, що робота ліфтів була зупинена Шевченківським районним управлінням ГУ ДСНС України у місті Києві. Також представник зазначає, що позивач звернулась до суду із способом захисту, який є неефективним.

06.08.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених в позовній заяві.

27.08.2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представники відповідачів в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзивах.

Представник третьої особи - Асоціація «Наш Дім» в судове засідання, яке відбулось 21.03.2025 року не з`явилась, звернулась до суду з клопотанням про відкладення слухання справи. Однак в задоволенні заявленого клопотання було відмовлено.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович в судове засідання представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив, пояснення на заявлені вимоги до суду не направив.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши матеріали справи та обставини справи в їх сукупності, вислухавши сторони та врахувавши їх процесуальні заяви, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог з наступних підстав.

Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України).

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.2 ст.216 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається з інформаційної довідки з реєстру речових прав, ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень з №1 по №12, №№12а, 13, 14, 14а, з №15 по №26, №26а, з №27 по №33 (групи приміщень №15) загальною площею 421,4 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності від 29.10.2013 року.

21 серпня 2020 року між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством «ДІПРОБУДМАШИНА» було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, що продане на аукціоні, за яким Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» набуло у власність нежитлові приміщення, а саме:

- приміщення, що складаються з І та IV поверху дванадцятиповерхового корпусу будівлі та IV поверху п`ятиповерхового корпусу будівлі, та складають 15/100 частин нежилої будівлі загальною площею 1 646,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 23263180000;

- приміщення (в літ. А), що складаються з третього поверху 12-поверхового корпусу будинку площею 483, 2 кв.м., третього поверху 5-поверхового корпусу будинку площею 695,2 кв.м. та трьохповерхового корпусу з підвалом площею 1195, 7 кв.м., загальною площею 2 374,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8916680000.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. та зареєстрований в реєстрі за №1240.

На підставі вказаного договору у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Приватним акціонерним товариством «Діпробудмашина» зареєстровано право власності (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53788713 від 27.08.2020 року, запис про право власності за номером: 37928098).

При зверненні до суду з позовом позивач зазначала, що Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» як власник приміщень на першому поверсі дванадцятиповерхового корпусу будинку АДРЕСА_1 чинить позивачу перешкоди в можливості користуватись приміщеннями, які належать їй на праві власності.

Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що Приватне акціонерне товариство «Діпробудмашина» чинить позивачу перешкоди в користуванні власними нежитловими приміщеннями. Більш того, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини що позивач не має можливості користуватись нежитловими приміщеннями, які належать їй на праві власності.

Представник ПрАТ «Діпробудмашина» в судовому засіданні пояснила, що відповідач не чинить перешкоди позивачу в користуванні її приміщеннями.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду при розгляді справи № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме підтвердити, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Крім того, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача.

Велика Палата неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. напр. постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Представник позивача під час розгляду справи пояснила, що заявлений нею спосіб захисту є ефективним, оскільки після визнання договору недійсним Національний банк України має провести інвентаризацію приміщень та в наступному договорі купівлі-продажу спірних приміщень має бути індивідуалізовано предмет договору із вказівкою площі кожного приміщення, його призначення.

В той же час представник позивача не зазначила норму діючого законодавства, яке зобов`язує продавця провести такі дії.

Представник Національного банку України в судовому засіданні пояснила, що діюче законодавство не передбачає обов`язковості вчинення таких дій.

Таким чином враховуючи встановлене судом, оскільки відсутні докази порушення відповідачами прав позивача, суд вважає, що позивачем заявлено неефективний спосіб захисту права, оскільки визнання договору недійсним в частині та скасування рішення реєстратора не призведуть до поновлення порушеного права позивача (як зазначено в позовній заяві - можливості користуватися власними нежитловими приміщеннями).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено порушення власних прав та заявлено неефективний спосіб захисту права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 4, 10-13, 15, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Діпробудмашина», Національного банку України, треті особи: Асоціація «Наш Дім», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Малий Олексій Сергійович про визнання недійсними положення договору та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 02 квітня 2025 року

Суддя: Н.Г. Притула