Рішення від 07.04.2025 по справі 160/7221/25

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2025 рокуСправа № 160/7221/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коренева А.О., розглянувши у письмовому провадженні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОВА-Х» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "АСТЕРРА", яка в подальшому змінила назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОНОВА-Х» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича, у якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ТОВ «АГРОНОВА-Х» основної винагороди в сумі 887 992,90 грн., винесену 10.07.2024 в межах виконавчого провадження № 75507886 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 у справі № 904/6645/23 стягнуто з ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АСТЕРРА» на користь ТОВ «ТАРАСІВСЬКА ІСКРА» 6 307 936,80 грн. основного боргу, 390 919,26 грн. 3 % річних, 2 075 777,38 грн. індексу інфляції, 105 295,60 грн. судового збору. 10.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75507886 про стягнення з ТОВ «ТК «АСТЕРРА» на користь ТДВ «ТАРАСІВСЬКА ІСКРА» 6 307 936,80 грн. основного боргу, 390 919,26 грн. 3% річних, 2 075 777,38 грн. індексу інфляції, 105 295,60 грн. судового збору. 10.07.2024 приватним виконавцем Біловолом Віталієм Олексійовичем у виконавчому провадженні №75507886 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 887 992,90 грн. У межах виконавчого провадження з позивача приватним виконавцем було стягнуто 507 899,30 грн., з яких: - 461 663,90 грн. перераховано стягувачу ТДВ «ТАРАСІВСЬКА ІСКРА» на рахунок в АТ «Райффайзен Банк» (платіжні інструкції від 15.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 19.07.2024, 23.07.2024, 24.07.2024, 25.07.2024, 30.07.2024, 06.08.2024, 16.08.2024); - 69,00 грн. як витрати виконавчого провадження (платіжна інструкція від 15.07.2024) та 46 166,40 грн. як винагорода приватного виконавця (платіжні інструкції від 15.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 19.07.2024, 23.07.2024, 24.07.2024, 25.07.2024, 30.07.2024, 06.08.2024, 16.08.2024) залишено на рахунку виконавця. Проте, постановою Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 13.01.2025 у справі № 904/6645/23 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 року у справі № 904/6645/23 було скасовано, яким в задоволенні позову відмовлено. У зв`язку із скасування рішення на підставі якого був виданий виконавчий документ за яким відбулось часткове стягнення, у тому числі винагорода приватного виконавця, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення суми стягнутої винагороди приватного виконавця відповідно до ч.7 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження». Проте, відповідач відмовив у поверненні винагороди, що і стало підставою для звернення до суду з позовною заявою.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 березня 2025 року відкрив провадження в адміністративній справі з особливостями розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст. 287 КАС України та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строк до 31 березня 2025 року для подання відзиву на позовну заяву.

31 березня 2025 року до суду надійшли належним чином завірені матеріали виконавчого провадження № 75507886 та відзив приватного виконавця Біловола В.О. у якому відповідач зазначив, що в листі Позивача від 27.01.2025 року йшлося саме про повернення фактично стягнутої основної винагороди приватного виконавця в розмірі 46 166,40 грн., а питання щодо законності чи протиправності взагалі не розглядалось у вказаній заяві. Виходячи із змісту та предмету питань, які розглядались в заяві ТОВ «ТК «Астерра» (ТОВ «Агронова-Х») приватним виконавцем і надавалась відповідь. Викладене підтверджує, що обґрунтовуючи питання подачі позовної заяви, яка розглядається в справі № 160/7221/25, Позивач маніпулює поняттями та предметом заяви від 27.01.2025 року про повернення основної винагороди приватного виконавця та предметом спору в даній справі. Так предметом спору в справі № 160/7221/25 є законність чи протиправність постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, а фактично Позивач посилається на нібито порушення його прав в частині не повернення стягнутої суми основної винагороди приватним виконавцем, тобто на дії по не поверненню коштів Відповідачем, як на підставу для визначення строку на подачу позовної заяви. Викладені обставини в позовній заяві, можуть бути підставою для подачі позовної заяви в строки визначені чинним законодавством саме про визнання дій та/або бездіяльності приватного виконавця по не поверненню стягнутої основної винагороди, а не визнання постанови протиправною. Підміняючи предмет спору, Позивач вважає, що позовна заява була подана в строки передбачені чинним законодавством, проте такий висновок ТОВ «Агронова-Х» є безпідставним. Відповідач зазначив, що позовна заява ТОВ «Агронова-Х» (ТОВ «ТК «Астерра») щодо оскарження постанови про стягнення основної винагороди подана до суду поза строками визначеними ЗУ «Про виконавче провадження» та Кодексом адміністративного судочинства України. Крім того, зазначив, що основна винагорода приватного виконавця не підпадає під регулювання ч. 7 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження». Таким чином, постанова приватного виконавця Біловола В.О. про стягнення з боржника основної винагороди від 10.07.2024 року, винесена в межах виконавчого провадження № 75507886 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6645/23 є правомірною, а тому відсутні підстави для задоволення позовної заяви ТОВ «Агронова-Х» (ТОВ «ТК «Астерра»). Викладене підтверджує, що сам факт винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди не порушує права Позивача, а тому відсутній предмет спору, оскільки законом покладено на приватного виконавця обов`язок винести постанову про стягнення основної винагороди після відкриття виконавчого провадження, а в разі скасування рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження закон не передбачає обов`язок виконавця повернути фактично стягнуту суму основної винагороди.

02 квітня 2025 року надійшла відповідь на відзив ТОВ «Агронова-Х», у якій позивач зазначив, що посилання Відповідача на порушення строків є безпідставним. ТОВ «АГРОНОВА-Х» не заперечує щодо наявності підстав для винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 75507886 на дату винесення постанови 10.07.2024, проте наразі правовідносини змінились, наказ на підставі якого відбувалось стягнення у виконавчому провадження є нечинним, а отже існування зазначеної постанови про стягнення з ТОВ «АГРОНОВА-Х» основної винагороди в сумі 887 992,90 грн порушує права Позивача.

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 у справі № 904/6645/23 стягнуто з ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «АСТЕРРА» на користь ТОВ «ТАРАСІВСЬКА ІСКРА» 6 307 936,80 грн. основного боргу, 390 919,26 грн. 3 % річних, 2 075 777,38 грн. індексу інфляції, 105 295,60 грн. судового збору.

10.07.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 75507886 про стягнення з ТОВ «ТК «АСТЕРРА» на користь ТДВ «ТАРАСІВСЬКА ІСКРА» 6 307 936,80 грн. основного боргу, 390 919,26 грн. 3% річних, 2 075 777,38 грн. індексу інфляції, 105 295,60 грн. судового збору.

10.07.2024 приватним виконавцем Біловолом Віталієм Олексійовичем у виконавчому провадженні №75507886 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 887 992,90 грн.

Приватним виконавцем Біловолом Віталієм Олексійовичем частково виконано рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 у справі №904/6645/23 та стягнуто з банківських рахунків ТОВ «ТК «АСТЕРРА» 507 899,30 грн., з яких: - 461 663,90 грн. перераховано стягувачу ТДВ «ТАРАСІВСЬКА ІСКРА» на рахунок в АТ «Райффайзен Банк» (платіжні інструкції від 15.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 19.07.2024, 23.07.2024, 24.07.2024, 25.07.2024, 30.07.2024, 06.08.2024, 16.08.2024); 69,00 грн. як витрати виконавчого провадження (платіжна інструкція від 15.07.2024) та 46 166,40 грн. як винагорода приватного виконавця (платіжні інструкції від 15.07.2024, 16.07.2024, 17.07.2024, 19.07.2024, 23.07.2024, 24.07.2024, 25.07.2024, 30.07.2024, 06.08.2024, 16.08.2024) залишено на рахунку виконавця.

10.07.2024 ТОВ «ТК «АСТЕРРА» звернулась із апеляційною скаргою до Центрального апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 у справі № 904/6645/23.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 13.01.2025 у справі № 904/6645/23 скасував рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.05.2024 року у справі № 904/6645/23 та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

21.01.2025 приватним виконавцем Біловолом Віталієм Олексійовичем у виконавчому провадженні № 75507886 винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 11.02.2025 задовольнив заяву ТОВ «ТК «АСТЕРРА» про поворот виконання судового рішення у справі №904/6645/23. Задовольняючи заяву суд вирішив стягнути з ТОВ "ТАРАСІВСЬКА ІСКРА" на користь ТОВ «ТК «АСТЕРРА» 461 663,90 грн., про що видати наказ.

ТОВ «ТК «АСТЕРРА» 27.01.2025 звернулась до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича із заявою за вих. № 250127 про повернення суми стягнутої винагороди приватного виконавця у виконавчому провадженні № 75507886 в розмірі 46 166,40 (сорок шість тисяч сто шістдесят шість гривень 40 копійок).

24.02.2025 ТОВ «ТК «АСТЕРРА» отримало лист від приватного виконавця Біловола В.О. № 2099 від 21.02.2025, яким останній фактично відмовив у поверненні винагороди виконавця.

Суд, зауважує, що предметом оскарженні у цій справі є постанова про стягнення з ТОВ «АГРОНОВА-Х» основної винагороди в сумі 887 992,90 грн., винесену 10.07.2024 в межах виконавчого провадження № 75507886 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем.

Позивач уважає, що з моменту скасування рішення суду на підставі, якого був виданий виконавчий документ та відкрито виконавче провадження, то постанова про стягнення з ТОВ «АГРОНОВА-Х» основної винагороди в сумі 887 992,90 грн порушує його право на повернення сум стягнутої винагороди приватного виконавця, який відмовив у її повернені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403).

Частинами першою та другою статті 27 Закону № 1404 установлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною першою статті 42 Закону № 1404 передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини третьоїстатті 45 Закону № 1404 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно приписів частин першої - четвертої статті 31 Закону № 1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода, яка складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд зазначає, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Разом з тим, право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.

Крім того, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Одночасно з цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі № 380/6503/20.

Крім цього, аналіз статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 160/5321/20, від 27 квітня 2021 року у справі № 580/3444/20, від 3 червня 2021 року у справі № 640/17286/20, від 26 серпня 2021 року у справі № 380/6503/20.

Отже, на момент відкриття провадження та винесення постанови про стягнення основної винагороди приватний виконавець діяв правомірно, а тому стягнута сума приватним виконавцем у рамках виконавчого провадження № 75507886, на час перебування виконавчого документу на виконанні, основної винагороди в розмірі 46 166,40 грн., що складала 10% від стягнутої суми з позивача на користь ТОВ «ТК «АСТЕРРА» не підлягає поверненню, відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, положеннями частини сьомої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

У той же час, законодавче регулювання сплати винагороди приватного виконавця міститься у статті 31 іншого законодавчого акту - Закону України " Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", яка має назву "Винагорода приватного виконавця та авансування витрат виконавчого провадження".

Суд зауважує, що жодних приписів про повернення основної винагороди приватного виконавця в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ані Закон України "Про виконавче провадження", ані Закон України " Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" не містять.

Єдиною нормою, що об`єднує вказані види стягнень з боржника є частина третя статті 45 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що підстави виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розмір цієї винагороди регулюється окремими правовими нормами. (постанова Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 640/13434/19, від 26.08.2021 у справі № 380/6503/20, від 21.07.2022 у справі № 320/6215/19).

Питання правильності тлумачення й застосування судами частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 160/10320/22.

Так, Верховний Суд зазначив, що частина третя статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» установлює, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Предметом регулювання статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» є питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Натомість, частина третя статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» стосується порядку, а не підстав стягнення основної винагороди. Ці поняття не тотожні за змістом.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі № 420/6845/18, від 19.12.2024 у справі № 640/29622/20.

На тлі спірних правовідносин Верховий Суд вказав, що не бачить підстав для іншого трактування цих норм, аніж буквальне, і вважав, що інший підхід до їхнього тлумачення здатний перешкоджати праву приватного виконавця на одержання винагороди за виконану працю.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2023 у справі № 380/13876/22, від 18.12.2024 № 560/17661/23, від 21.12.2023 № 380/13876/22.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що підстави для застосування до спірних правовідносин частини сьомої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" за аналогією закону відсутні.

Водночас, суд звертає увагу, що повного фактичного виконання рішення суду та стягнення заборгованості передбаченої у виконавчому документі в повному обсязі в ході виконавчого провадження не відбулось, а рішення на підставі якого був виданий виконавчий лист, скасовано судом.

Суд зауважує, що враховуючи положення статті 31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів ( далі Закон №1403-VIII) та Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.31 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

При цьому, підставою для стягнення винагороди приватного виконавця у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника грошових коштів, є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 3 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19.

За таких обставин, постанова про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 10.07.2024 року у розмірі 887 992,90 грн, яка винесена в межах виконавчого провадження № 75507886, яке було закінчено у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, є протиправною та підлягає скасуванню.

Суд уважає, безпідставними доводи відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з цим позовом, оскільки п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Позивач не заперечував про обізнаність оскаржуваної постанови приватного виконавця від 10.07.2024 року, проте про порушення своїх прав цією постановою дізнався лише після скасування судового рішення, яке перебувало на виконанні у приватного виконавця. Таким чином, отримавши листа від приватного виконавця про відмову у поверненні суми стягнутої винагороди звернувся до суду з позовом у межах десяти денного строку встановленого п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України.

Вимога щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень міститься в пункті 3 частини другої статті 2 КАС України, згідно з яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У пункті 58 рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) зокрема, зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. ), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Закріплений у частині першійстатті 9 КАС Українипринцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин справи, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача порушених відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до частини першоїстатті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 2422,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № Р7957324 від 14.03.2025 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2422,40 грн грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОВА-Х» до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Біловола Віталія Олексійовича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з ТОВ «АГРОНОВА-Х» основної винагороди в сумі 887 992,90 грн., винесену 10.07.2024 в межах виконавчого провадження № 75507886 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем.

Стягнути з приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Біловолом Віталієм Олексійовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОНОВА-Х» (ЄДРПОУ-41096312) витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції згідно статті 297 КАС України.

Суддя А.О. Коренев