Рішення від 04.04.2025 по справі 280/233/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2025 року Справа № 280/233/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради (далі відповідач 1), Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради (далі відповідач 2), в якій позивач просить:

визнати протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради, викладене у формі медичного висновку №505/14 про дитину інваліда віком до 18 років від 25.07.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії «дитина з інвалідністю», а не до категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А»;

визнати протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, викладене у формі консультаційного висновку ЛКК б/н від 24.10.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії «дитина з інвалідністю», а не до категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А»;

зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради провести повторний огляд та повторне засідання з розгляду питання надання малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» віком до 18 років, з урахуванням висновків суду у рішенні по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відповідно її законним представником. У період з 01.07.2024 по 11.07.2024 малолітня ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в умовах КНП «ЗОКДЛ» ЗМР, де встановлено діагноз: «цукровий діабет, тип 1, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Гострий вульвіт. Дисметаболічна кардіоміопатія. Подовження інтервалу QT. Дифузний нетоксичний зоб І ст. Вода розвитку СВС, неповне подвоєння лівої нирки». Згідно з консультаційним висновком спеціаліста ЛКК №120/1107-2024 від 11.07.2024, встановлено діагноз діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП «МДЛ №5» ЗМР від 18.07.2024, встановлено діагноз: цукровий діабет типа І, вперше виявлений. 25.07.2024 комісією КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР проведено медико-соціальну експертизу малолітньої ОСОБА_2 та за результатами чого складено відповідний медичний висновок №505/14 про дитину інваліда віком до 18 років. Згідно із вказаним висновком, за діагнозом «цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1» встановлено, що вказане захворювання відповідає розділу ІІ пункту 3 підпункту 3.3. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516. Складено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда №506/15. Таким чином, комісією визнано дитину ОСОБА_2 дитиною-інвалідом, проте не віднесено до категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А». Не погоджуючись із невизнанням малолітньої ОСОБА_2 «дитиною з інвалідністю підгрупи А» 26.07.2024 ОСОБА_1 подала відповідне звернення на адресу КНП «Запорізький ЦПМСД №5», яку отримано та зареєстровано 26.07.2024 за №1901/01- 14. Відповіді на дане звернення надано не було. В подальшому після подання останньої скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запропоновано госпіталізацію до КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, де вони знаходились на обстеженні у період з 21.10.2024 по 25.10.2024. 25.10.2024 ОСОБА_1 було видано консультаційний висновок ЛКК від 24.10.2024, відповідно до якого визначено дитині статус «дитина з інвалідністю». Тобто, КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР висновок ЛКК КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР не змінено. Керуючись наведеними приписами чинного законодавства ОСОБА_1 оскаржено рішення КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР та КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР відносно дитини ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров`я України. Проте, Міністерством охорони здоров`я України скеровано скаргу на розгляд до Департаменту охорони здоров`я Запорізької обласної військової адміністрації, який в свою чергу доручила розгляд скарги КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради. За результатами розгляду скарги листом від 11.12.2024 №03.Щ/854МОЗ Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної військової адміністрації надано лист-відповідь КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР від 11.12.2024 №01-02-05/Щ-57, в якому із посиланням на попередні листи-відповіді повідомлено про те, що скарга вже розглянута та запропоновано продовжити оскарження у разі незгоди. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем 1 та відповідачем 2 в порядку повторного медичного огляду протиправно не визнано дитину ОСОБА_2 «дитиною з інвалідністю підгрупи А». Позивач вважає рішення відповідачів протиправними та необґрунтованими, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення та виклику сторін.

Відповідач 1 у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що підставою для встановлення дитині категорії дитина з інвалідністю підгрупи А є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування. До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми). Лікарсько-консультативною комісією Комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» 25 липня 2024 року за №505/14 було прийнято медичний висновок про дитину-інваліда ОСОБА_2 , в якому зазначено захворювання-цукровий діабет тип І, вперше виявлений, діабетичний кетоацідоз ІІІ ст. Медичний висновок від 25 липня 2024 року за №505/14 було прийнято на підставі: 1.Виписки із медичної карти стаціонарного хворого КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» №6048, в якій зазначено діагноз: Цукровий діабет, тип І, вперше виявлений, діабетичний кетоацидоз ІІ ст. 2.Консультативного висновку лікувально-консультативної комісії КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» №120 від 11.07.2024, в якому зазначено діагноз: цукровий діабет тип І, вперше виявлений, діабетичний кетоацідоз ІІІ ст. та надані рекомендації згідно з наказами Міністерства охорони здоров`я України від 08.11.2001 №454/471/516, розділ ІІ, пункт ІІІ п.п 3.3 та №342 від 11.07.2005 стосовно того, що дитина підлягає оформленню соціальної допомоги за місцем проживання до 18 років. 3.Консультативного висновку лікаря-ендокринолога КНП «Міська дитяча лікарня №5» від 18.07.2024. На підставі наданих документів, спілкування з матір`ю та з використанням Національного класифікатора НК 030:2022 «Класифікатор функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я», затвердженого Наказом Міністерства економіки «Про затвердження Національного класифікатора НК 030:2022» 09.04.2022 №810-22, члени ЛКК визначили основні види порушень функцій організму дитини ОСОБА_2 , зумовлених основним захворюванням і ступені їх вираження, провели оцінку рівня обмежень основних категорій життєдіяльності у дитини, зумовлених основним захворюванням та встановили: 1.Здатність до самообслуговування ІІ ступінь (здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших освіб з використанням у разі потреби технічних засобів. 2.Здатнісь до навчання 1 ступеню (здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих методів навчання, спеціального режиму навчання та спеціальних засобів навчання. 3.Здатність до здобуття освіти-І ступінь. Національний класифікатор НК 030:2022 «Класифікатор функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров`я» застосовується для уніфікації міжсекторального кодування інформації, що стосується здоров`я та обмежень повсякденного функціонування/обмежень життєдіяльності людини (особи з обмеженнями повсякденного функціонування, особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю) в документації, зокрема індивідуальному реабілітаційному плані, у Електронній системі охорони здоров`я закладів охорони здоров`я та реабілітаційних закладів при наданні реабілітацйної допомоги у сфері охорони здоров`я. Підставою для встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування. У результаті розгляду, враховуючи все вищезазначене, лікарсько-консультативна комісія Комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» винесла висновок: 1. ОСОБА_2 08.03.2018р. встановити категорію «дитина-інвалід». 2.Згідно рівня та ступеня обмеження основних категорій життєдіяльності члени комісії прийняли рішення про відсутність підстав для встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А». Зазначені позивачем розуміння, дії та усвідомлення, а саме: самостійне проведення собі ін`єкції, розуміння того, чому вчора можна було їсти все і багато, а сьогодні ні, чому сьогодні роблять ін`єкції, а вчора не робили ін`єкції, залежить від віку і, відповідно, від фізіологічного, біологічного, розумового розвитку дитини у кожному конкретному віці і не залежить це розуміння, дії та усвідомлення від діагнозу, який може мати, або не мати дитина у цьому віці. Дитина такого ж віку, як і ОСОБА_2 (6 років) будучи здоровою, теж не може розуміти, чому їсти все і багато вчора було можна, а сьогодні ні, і чому їй у разі одного захворювання роблять ін`єкції і дають пігулки, а у разі іншого захворювання-не роблять ін`єкції і не дають пігулки, а якщо ін`єкції робити всеж треба-не зможе їх собі зобити. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач 2 у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що для визначення ступенів порушення основних видів функцій організмів, обмеження життєдіяльності, як дають право на присвоєння дитині з цукровим діабетом 1 типу підгрупи А та проведення ЛКК для виявлення підстав для встановлення підгрупи А, дитина з мамою були госпіталізовані в ендокринологічне відділення з неврологічними ліжками КНП «ЗОКДЛ» ЗОР. Під час обстеження у відділенні проведена оцінка основних функцій організму у дитини: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мисленння, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій) не має; порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше) не має; порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості) не має; порушення стато-динамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів) не має; порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету помірні порушення обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції (лише однієї функції секреції інсуліну), інші функції організму збережені завдяки замісній інсулінотерапії); порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла) не має. Проведена оцінка основних категорій життєдіяльності у дитини: здатінсть до самообслуговування І ступеню; здатність до самостійного пересування не обмежена; здатінсть до орієнтації не обмежена; здатність до спілкування необмежена; здатність до контролювання своєї поведінки - 1 ступеню; здатінсть до навчання - необмежена; здатність до трудової діяльності не оцінювалась (відповідно до віку). Всі категорії оцінювались відповідно до вікової норми. Комісія дійшла висновку, що у дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має місце порушення функцій організму (у вигляді порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією) ІІ ступеню їх вираження (помірні порушення) та обмеження життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки І ступеню, що підпадає під критерії встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповіді на відзив зазначено, що здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни: I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів; II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб. У ОСОБА_2 діагностовано «цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1». При цьому, як вже зазначалось вище, за визначенням ст. 1 Закону, догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) - сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю). Згідно до з МКХ-10, захворювання Е10.10 має назву «інсулінозалежний цукровий діабет з кетоацидозом». Таким чином, ступінь вираження рівня обмеження основних категорій життєдіяльності ОСОБА_2 внаслідок вказаного захворювання по критеріям здатності до самообслуговування відповідає ІІІ ступеню, оскільки дитина є інсулінозалежною та банально не може самостійно зробити собі ін`єкцію з урахуванням її віку. Проте, у поданому до суду відзиві відповідач 1 посилається на те, що встановлений дитині діагноз обумовлює І ступінь рівня обмеження по здатності до самообслуговування (здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів). Проте, таке формулювання є неможливим до застосування до випадку ОСОБА_2 , адже в силу встановленого діагнозу дитина потребує контролю рівня цукру в крові із допомогою технічних засобі та інсулінових ін`єкцій, які дитина зробити собі не може. Отже, дитина потребує не «часткової» допомоги інших осіб, а постійного стороннього догляду та контролю за захворюванням. Захворювання ОСОБА_2 характеризується постійною зміну вмісту глюкози в крові та наявністю постійних перепадів (від гіперглікімії до гліпоглікімії). Зважаючи на це дитина постійно хоче їсти та в силу віку банально не розуміє, чому вчора можна та треба було кушати все та багато, а сьогодні у дитини жорстка дієта, чому сьогодні їй колють ін`єкції, а вчора ні, тощо. Вказані обставини безумовно впливають на постійну зміну настрою та призводять до істерик та як наслідок дитина не може контролювати та корегувати самостійно власну поведінку, потребує постійного контролю з боку батьків. Більш того внаслідок різкого та значного падіння вмісту глюкози в крові у дитини зникає пам`ять та дитина не пам`ятає навіть дрібних побутових обставин та навіть того, що вона щойно їла, тощо. Акцентує увагу на тому, що в даному випадку не йде мова про розуміння дитиною цих процесів, а ці посилання зводяться до того, що внаслідок цих процесів в організмі дитини остання зазнає впливу на психіку, яка перебуває у постійному стані невизначеності та призводить до депресивно-агресивних станів та відповідно неконтрольованості поведінки. Та саме неконтрольованість поведінки і є фактором оцінки за критерієм «здатність контролювати свою поведінку». В даному випадку ураження здоров`я дитини є незворотнім та стійким порушення функції підшлункової залози, тобто є тяжким захворюванням. Крім того, посилання на компенсованість порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залоз інсулінотерапією свідчить лише про те, що стан здоров`я дитини стабілізовано та недопущено більш тяжкого ураження внаслідок виключно дій матері, яка має досвід контролю такого захворювання. Тобто, збереження інших функцій організму не є проявом «м`якості» захворювання, а свідчить лише про результати свідомих дій матері та своєчасного виявлення та контролю захворювання. При цьому, наголошую, що ці дії виключно матері дитини, а не закладів охорони здоров`я, які по суті у даній ситуації не сприяють, а навпаки, лише заперечують фактичний статус дитини як дитини із інвалідністю підгрупи А. Акцентує увагу на нелогічності, непослідовності та відповідно необ`єктивності позиції відповідача 2, яка полягає у тому, що при оцінціосновних функцій організму у дитини не виявлено порушення психічних функцій, проте в той же час при оцінці порушень основних категорій життєдіяльності встановлено порушення здатності контролювати свою поведінку І ступеню. Наголошує, що згідно з висновком ЛКК КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР рекомендовано консультацію лікаря-психіатра дитячого. Зважаючи на це, 19.11.2024 ОСОБА_2 було відвідано прийом лікаря-психіатра та їй встановлено діагноз: F90.0, F90.1, тобто «Розлади рухової активності та уваги», «Гіперкінетичний розлад поведінки». Тобто, основне захворювання цукровий діабет призвело до розвитку супутніх психічних розладів. Цього комісією так само не враховано. Отже, з одного боку комісією рекомендовано консультації дитячого психіатра та водночас винесено оскаржуване рішення не дочекавшись його результатів. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 19.11.2024, у ОСОБА_2 діагностовано F90.0, F90.1, тобто «Розлади рухової активності та уваги», «Гіперкінетичний розлад поведінки». Тобто, Комісією не дочекавшись даного висновку відповідно й не було враховано даний уточнений діагноз, який безумовно впливає на критерії оцінки різних показників, зокрема здатність контролювати свою поведінку. По даному питанню будь-яких спростувань у відзиві відповідачем не наведено.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У період з 01.07.2024 по 11.07.2024 малолітня ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні в умовах КНП «ЗОКДЛ» ЗМР, де встановлено діагноз: «цукровий діабет, тип 1, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Гострий вульвіт. Дисметаболічна кардіоміопатія. Подовження інтервалу QT. Дифузний нетоксичний зоб І ст. Вода розвитку СВС, неповне подвоєння лівої нирки».

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста ЛКК №120/1107-2024 від 11.07.2024, встановлено діагноз діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1. Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста КНП «МДЛ №5» ЗМР від 18.07.2024, встановлено діагноз: цукровий діабет типа І, вперше виявлений.

25.07.2024 комісією КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР проведено медико-соціальну експертизу малолітньої ОСОБА_2 та за результатами чого складено відповідний медичний висновок №505/14 про дитину інваліда віком до 18 років.

Згідно із вказаним висновком, за діагнозом «цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1» встановлено, що вказане захворювання відповідає розділу ІІ пункту 3 підпункту 3.3. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516.

Складено індивідуальну програму реабілітації дитини-інваліда №506/15.

Комісією визнано дитину ОСОБА_2 дитиною-інвалідом, проте не віднесено до категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Не погоджуючись із невизнанням малолітньої ОСОБА_2 «дитиною з інвалідністю підгрупи А», 26.07.2024 ОСОБА_1 подала відповідне звернення на адресу КНП «Запорізький ЦПМСД №5», яку отримано та зареєстровано 26.07.2024 за №1901/01- 14. Проте, відповіді на дане звернення надано не було.

В подальшому, на підставі п. 10 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, позивачем було подано скаргу на рішення комісії КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР до самої КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР, а також Обласної ЛКК КНП «ЗОКЛ» ЗОР та КНП «ЗОКДЛ» ЗОР.

Зважаючи на відсутність відповіді та реакції на скаргу, представником позивача було подано до Департаменту з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення ЗМР, Департаменту охорони здоров`я Запорізької ОВА та Міністерства охорони здоров`я України відповідну скаргу на нерозгляд по суті скарги на рішення комісії КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР.

В подальшому, після подання останньої скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було запропоновано госпіталізацію до КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, де вони знаходились на обстеженні у період з 21.10.2024 по 25.10.2024.

25.10.2024 ОСОБА_1 було видано консультаційний висновок ЛКК від 24.10.2024, відповідно до якого визначено дитині статус «дитина з інвалідністю».

КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР висновок ЛКК КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР не змінено.

ОСОБА_1 оскаржено рішення КНП «ЗЦПМСД №5» ЗМР та КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР відносно дитини ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров`я України.

За результатами розгляду скарги листом від 11.12.2024 №03.Щ/854МОЗ Департаментом охорони здоров`я Запорізької обласної військової адміністрації надано лист-відповідь КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР від 11.12.2024 №01-02-05/Щ-57, в якому із посиланням на попередні листи-відповіді повідомлено про те, що скарга вже розглянута та запропоновано продовжити оскарження у разі незгоди.

Позивач вважає, що відповідачем 1 та відповідачем 2 в порядку повторного медичного огляду протиправно не визнано дитину ОСОБА_2 «дитиною з інвалідністю підгрупи А», вважає рішення відповідачів протиправними та необґрунтованими, у зв`язку з чим звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльностісуб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чиприйняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям».

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціальногоблагополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначаються Законом України«Прореабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».

Статтею 1 цього Закону надано визначення поняттядитини з інвалідністю, як особи віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність особам з інвалідністю з дитинства визначається органами медико-соціальної експертизи, а інвалідність дітям з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями дитячих лікувально-профілактичних закладів.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.12.2001 року №482затверджено Порядок видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (далі - Порядок №482), пунктом 3 якого визначено, що установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями (далі - ЛКК) дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я України та Академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження.

Відповідно до пункту 7 Порядку №482, визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років») здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку №482, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років оформляється за підписами головного лікаря дитячого лікувально-профілактичного закладу, його заступника з медичної частини та лікуючого лікаря, завіряється круглою печаткою і в 3-денний строк направляється в орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання батьків, усиновителів, опікуна, піклувальника дитини з інвалідністю віком до 18 років.

Отже, чинним законодавством України передбачено оформлення та видачу висновків про дитину з інвалідністю віком до 18 років дитячими лікувально-профілактичними закладами.

Відповідно до п. 3 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року №917(далі - Положення №917), лікарсько-консультативні комісії (далі - комісії) функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Утворюються в установленому порядку такі комісії: центральна комісія Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральні обласні, центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії), міські, районні, міжрайонні, районні в містах комісії. Центральні комісії утворюються за рішенням Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Центральна комісія МОЗ утворюється та функціонує за рішенням МОЗ у порядку, встановленому Міністерством.

Склад центральної комісії МОЗ та її чисельність затверджуються МОЗ.

Міські, районні, міжрайонні, районні у містах комісії утворюються за рішенням керівника відповідного закладу охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурного підрозділу з питань охорони здоров`я місцевих держадміністрацій.

Відповідно до п.п.1 п.7 Положення №917, комісії визначають наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію "дитина-інвалід" або "дитина-інвалід підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини-інваліда у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини-інваліда у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини-інваліда до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.

Центральні комісії перевіряють, зокрема, правомірність прийнятих міськими, районними, міжрайонними, районними в містах комісіями рішень щодо встановлення інвалідності (п.8 Положення №917).

Відповідно до п. 12, 13 Положення № 917, комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" (щодо відмови в установленні категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років у триденний строк надсилається органові, в якому дитина з інвалідністю перебуває на обліку як особа, що отримує державну соціальну допомогу або пенсію, а у разі первинного встановлення категорії "дитина з інвалідністю" - до органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також до закладу охорони здоров`я і органу соціального захисту населення за місцем проживання дитини з інвалідністю.

Голова та члени комісії, винні у прийнятті неправильного рішення і незаконній видачі документів про інвалідність, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм, умови та критерії встановлення лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - комісії) інвалідності дітям встановлює Порядок встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям.

Відповідно до п. 3, 4 Порядку №917, особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія "дитина з інвалідністю", а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров`я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія "дитина з інвалідністю підгрупи А".

Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А" за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров`я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини.

Згідно з п. 19 Порядку №917, дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А».

За визначенням абз.абз. 3, 4 п. 21 Порядку №917, підставою для встановлення дитині категорії дитина з інвалідністю підгрупи А є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування.

До числа дітей із виключно високою мірою втрати здоров`я належать діти, які мають будь-які основні види порушень функцій організму III і IV ступеня їх вираження (виражені та значно виражені порушення) і обмеження життєдіяльності будь-якої категорії II, III і IV ступеня їх вираження (які оцінюються відповідно до вікової норми).

При цьому, згідно з п.п. 13 -15 Порядку №917, класифікація, що використовується комісією під час проведення медико-соціальної експертизи дітей, визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлені захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження.

Основними видами порушень функцій організму є: порушення психічних функцій (сприйняття, уваги, пам`яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, свідомості, поведінки, психомоторних функцій); порушення мови і мовних функцій (усної та письмової, вербальної і невербальної мови, порушення голосоутворення та інше); порушення сенсорних функцій (зору, слуху, нюху, дотику, тактильної, больової, температурної та інших видів чутливості); порушення статодинамічної функції (рухових функцій голови, тулуба, кінцівок, статики, координації рухів); порушення функцій кровообігу, дихання, травлення, виділення, кровотворення, обміну речовин і енергії, внутрішньої секреції, імунітету; порушення, зумовлені фізичним каліцтвом (деформація обличчя, голови, тулуба, кінцівок, що призводить до зовнішньої потворності, аномальні отвори шлунково-кишкового, сечовидільного, дихального трактів, порушення розмірів тіла).

Під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують стійкі порушення функцій організму, встановлюють такі ступені їх вираження: I ступінь - незначні порушення; II ступінь - помірні порушення; III ступінь - виражені порушення; IV ступінь - значно виражені порушення.

Відповідно до п.п. 17, 18 Порядку №917, під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження:

1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни: I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів; II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб;

2) здатність до самостійного пересування - здатність дитини самостійно переміщатися в просторі, зберігати рівновагу тіла під час пересування, перебування у спокої і під час зміни положення тіла, користуватися громадським транспортом: I ступінь - здатність до самостійного пересування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час пересування і скорочення відстані з використанням у разі потреби технічних засобів; II ступінь - здатність до самостійного пересування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до самостійного пересування і потреба в постійній допомозі інших осіб;

3) здатність до орієнтації - здатність дитини до адекватного сприйняття навколишнього середовища, до визначення часу і місця перебування, оцінки ситуації: I ступінь - здатність до орієнтації тільки у звичній ситуації самостійно та/або з використанням технічних засобів; II ступінь - здатність до орієнтації з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до орієнтації (дезорієнтація) і потреба в постійній допомозі та (або) нагляді інших осіб;

4) здатність до спілкування - здатність дитини до встановлення контактів з іншими особами шляхом сприйняття, переробки і передачі інформації: I ступінь - здатність до спілкування із зниженням темпу і обсягу отримання і передачі інформації; використання у разі потреби технічних засобів допомоги; здатність у разі ізольованого ураження органа слуху до спілкування з використанням невербальних способів і послуг сурдоперекладу; II ступінь - здатність до спілкування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до спілкування і потреба в постійній допомозі інших осіб;

5) здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм: I ступінь - періодичне виникнення обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях та (або) постійне утруднення у виконанні рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції; II ступінь - постійне зниження рівня критичного ставлення до своєї поведінки і навколишнього середовища з можливістю часткової корекції тільки з регулярною допомогою інших осіб; III ступінь - нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб;

6) здатність до навчання - здатність дитини до сприйняття, запам`ятовування, засвоєння і відтворення знань (загальноосвітніх, професійних та інших), оволодіння навичками та вміннями (професійними, соціальними, культурними, побутовими): I ступінь - здатність до навчання у навчальних закладах або класах (групах) з інклюзивним навчанням у таких закладах з використанням у разі потреби корегованих методів навчання, спеціального режиму навчання та спеціальних засобів для освіти; II ступінь - здатність до навчання за спеціальними програмами у навчальних закладах або вдома чи спеціальних навчальних закладах з використанням у разі потреби спеціальних засобів для освіти; III ступінь - значне обмеження здатності до навчання (здатність до здобуття лише певних освітніх рівнів (початкової загальної або базової загальної середньої освіти);

7) здатність до трудової діяльності - здатність дитини провадити трудову діяльність з дотриманням вимог до змісту, обсягу, якості та умов виконання роботи: I ступінь - здатність до провадження трудової діяльності; II ступінь - здатність до провадження трудової діяльності у спеціально створених умовах праці, зокрема на підприємствах, в установах та організаціях або вдома, з урахуванням індивідуальних функціональних можливостей дитини, зумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устатковання, технічного обладнання чи у разі потреби - зниження кваліфікації, рівня важкості, напруження та (або) зменшення обсягу роботи тощо, нездатність продовжувати роботу за основною професією у разі збереження можливості в звичайних умовах праці провадити трудову діяльність за більш низькою кваліфікацією; III ступінь - здатність тільки до провадження елементарних видів трудової діяльності, що не потребують здобуття будь-якої освіти.

Ступінь обмеження основних категорій життєдіяльності дитини визначається виходячи з результатів оцінки їх відхилення від норми, що відповідає певному періоду (віку) біологічного розвитку дитини.

Судом установлено, що 25.07.2024 комісією КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ЗОР проведено медико-соціальну експертизу малолітньої ОСОБА_2 та за результатами чого складено відповідний медичний висновок №505/14 про дитину інваліда віком до 18 років. Згідно із вказаним висновком, за діагнозом «цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1» встановлено, що вказане захворювання відповідає розділу ІІ пункту 3 підпункту 3.3. Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516.

Суд зазначає, що зі змісту медичного висновку №505/14 КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ЗОР не можливо встановити яким чином кваліфіковано наявні обмеження основних категорій життєдіяльності дитини, проте в консультаційному висновку ЛКК від 24.10.2024 за результатами повторного огляду дитини КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР, вказано, що у дитини ОСОБА_2 має місце порушення функції організму (у вигляді порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією) ІІ ступеню їх вираження (помірні порушення) та обмеження життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки І ступеню, що підпадає під критерії встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю».

Як було зазначено вище, під час комплексної оцінки різних показників, що характеризують рівень обмеження основних категорій життєдіяльності, встановлюються такі ступені їх вираження: 1) здатність до самообслуговування - здатність дитини самостійно задовольняти основні фізіологічні потреби, провадити повсякденну побутову діяльність, зокрема володіти навичками особистої гігієни: I ступінь - здатність до самообслуговування з витрачанням при цьому більш тривалого часу, дрібність виконання дій під час самообслуговування, зменшення кількості дій під час самообслуговування з використанням у разі потреби технічних засобів; II ступінь - здатність до самообслуговування з регулярною частковою допомогою інших осіб з використанням у разі потреби технічних засобів; III ступінь - нездатність до самообслуговування, потреба у постійній сторонній допомозі та повна залежність від інших осіб.

У ОСОБА_2 діагностовано «цукровий діабет, тип І, вперше виявлений. Діабетичний кетоацидоз ІІІ ст. Е10.1». За визначенням ст. 1 Закону, догляд за особою з інвалідністю (дитиною з інвалідністю) - сукупність соціальних послуг, спрямованих на соціально-побутову допомогу та підтримку, захист і забезпечення життєдіяльності особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю). Згідно з МКХ-10, захворювання Е10.10 має назву «інсулінозалежний цукровий діабет з кетоацидозом».

Суд погоджується з доводами позивача про те, що ступінь вираження рівня обмеження основних категорій життєдіяльності ОСОБА_2 внаслідок вказаного захворювання по критеріям здатності до самообслуговування відповідає ІІІ ступеню, оскільки дитина є інсулінозалежною та банально не може самостійно зробити собі ін`єкцію з урахуванням її віку. В силу встановленого діагнозу дитина потребує контролю рівня цукру в крові із допомогою технічних засобі та інсулінових ін`єкцій, які дитина зробити собі не може. Отже, дитина потребує не «часткової» допомоги інших осіб, а постійного стороннього догляду та контролю за захворюванням.

Здатність контролювати свою поведінку - здатність дитини до усвідомлення себе і адекватної поведінки з урахуванням соціально-правових та морально-етичних норм: I ступінь - періодичне виникнення обмеження здатності контролювати свою поведінку в складних життєвих ситуаціях та (або) постійне утруднення у виконанні рольових функцій, які зачіпають окремі сфери життя, з можливістю часткової самокорекції; II ступінь - постійне зниження рівня критичного ставлення до своєї поведінки і навколишнього середовища з можливістю часткової корекції тільки з регулярною допомогою інших осіб; III ступінь - нездатність контролювати свою поведінку, неможливість її корекції, потреба в постійній допомозі (нагляді) інших осіб.

Захворювання ОСОБА_2 характеризується постійною зміну вмісту глюкози в крові та наявністю постійних перепадів (від гіперглікімії до гліпоглікімії).

Як зазначено в позовній заяві: «Зважаючи на це, дитина постійно хоче їсти та в силу віку банально не розуміє, чому вчора можна та треба було кушати все та багато, а сьогодні у дитини жорстка дієта, чому сьогодні їй колють ін`єкції, а вчора ні, тощо. … Більш того внаслідок різкого та значного падіння вмісту глюкози в крові у дитини зникає пам`ять та дитина не пам`ятає навіть дрібних побутових обставин та навіть того, що вона щойно їла, тощо.».

Суд вважає, що вказані обставини безумовно можуть впливати на постійну зміну настрою та, як наслідок, дитина не може контролювати та корегувати самостійно власну поведінку, потребує постійного контролю з боку батьків.

Проте, як свідчать матеріали справи, вказані доводи скарг представника дитини відповідачем 2 залишені поза увагою та в консультаційному висновку ЛКК від 24.10.2024 ніяким чином не спростовані та не відхилені, що свідчить, на думку суду, про те, що повторний огляд дитини був формальним.

Судом враховано, що згідно з МКХ-10, захворювання Е-10.10 «інсулінозалежний цукровий діабет з кетоацидозом» само по собі кваліфікується як ускладнений інсулінозалежний цукровий діабет, оскільки інсулінозалежний цукровий діабет без ускладнень має код Е10.90. Також, захворювання ОСОБА_2 ускладнено наявністю дисметаболічної кардіоміопатії - I43.10 згідно з МКХ-10. Крім того, в умовах КНП «ЗОКДЛ» ЗМР при проведенні лабораторних досліджень встановлено: - С-пептид на рівні 0,166%, при нормі 0,9-1,0, що вказує на значне ураження підшлункової залози; - гліко-НВА1С на рівні 12,28%, що перевищує норму у понад 2 рази.

Згідно з оскаржуваним медичним висновком, захворювання ОСОБА_2 кваліфіковано за р. ІІ п. 3 пп. 3.3 Переліку №454, тобто необоротне стійке порушення функції підшлункової залози, що проявляється клінічною та лабораторною картиною абсолютної інсулінової недостатності та потребує постійної замісної терапії препаратами інсуліну.

Отже, таке захворювання не поділяється на форми (легка, середньої тяжкості, тяжка, тощо), а само по собі з огляду на клінічний опис є тяжкий захворюванням, яке потребує постійного догляду з боку батьків по відношенню до дитини.

У висновку ЛКК КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР наведено наступну оцінку ступеню порушення функцій організму та рівнів обмеження основних категорій життєдіяльності:

1) порушення функцій організму (у вигляді порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією) ІІ ступеню їх вираження (помірні порушення);

2) обмеження життєдіяльності, а саме: здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки І ступеню.

Висновок щодо порушення функції організму на рівні ІІ ступеню вираження зроблено комісією виключно посиланням на наявність у ОСОБА_2 порушення однієї функції внутрішньої секреції, а саме b-клітин підшлункової залози, яка скомпенсована інсулінотерапією.

Проте, такий висновок не враховує, що це ураження є незворотнім та стійким порушення функції підшлункової залози.

Також, згідно з висновком, по критерію обмеження життєдіяльності здатність до самообслуговування та здатність до контролювання своєї поведінки у ОСОБА_2 відповідає І ступеню.

Проте, з урахуванням захворювання ОСОБА_2 до її повсякденного самообслуговування входить необхідність постійного та регулярного контролю та моніторингу глюкози та відповідно інсулінотерапія, контроль дієти, тощо, що вочевидь ОСОБА_2 не може робити самостійно, що не враховано у вказаному висновку.

Окрім іншого, згідно з висновком ЛКК КНП «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» ЗОР рекомендовано консультацію лікаря-психіатра дитячого.

Зважаючи на це, 19.11.2024 ОСОБА_2 було відвідано прийом лікаря-психіатра та їй встановлено діагноз: F90.0, F90.1, тобто «Розлади рухової активності та уваги», «Гіперкінетичний розлад поведінки». Тобто, основне захворювання цукровий діабет призвело до розвитку супутніх психічних розладів.

Проте, 24.10.2024 комісією відповідача 2 винесено оскаржуваний консультаційний висновок не дочекавшись отримання рекомендованого висновку лікаря-психіатра дитячого щодо уточнення діагнозу, а відповідно й не було враховано даний уточнений діагноз, який безумовно впливає на критерії оцінки різних показників, зокрема, на здатність контролювати свою поведінку.

Таким чином, в рішенні відповідача 1, викладеного у формі висновку від 25.07.2024 № 505/15 та в рішенні відповідача 2, викладеного в консультаційному висновку ЛКК від 24.10.2024 відсутні обґрунтування невідповідності стану ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» та з яких саме підстав комісія дійшла до такого висновку.

Крім того, комісією відповідача 2 на час прийняття рішення не були витребувані та не прийняті до уваги висновки вузькопрофільних спеціалістів, зокрема, не надана оцінка психолога, не було проведено додаткових обстежень по даному профілі, хоча в самому висновку від 24.10.2024 наявне посилання на необхідність отримання цих даних та уточнення діагнозів.

Визначення, наведені в оспорюваних рішеннях не містять жодних пояснень щодо того, яких саме підстав для встановлення категорії А немає, які саме дані можуть (мають) бути зібрані та надані, та які саме підстави потребують підтвердження.

Відсутні також будь-які посилання щодо того, якими саме дослідженнями та обстеженнями має бути підтверджена міра втрати здоров`я, надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування у дитини, щодо якої заявлено вимоги, порівняно зі здоровою.

При цьому, саме наведені критерії є підставою для встановлення відповідної категорії, і саме наявність або відсутність цих критеріїв мала бути розглянута відповідачем.

Отже, з оскаржуваного рішення не можливо встановити, з чого саме виходила комісія приймаючи висновок про невідповідність стану дитини критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Частинами першою, другоюстатті 77 КАС Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач звільнена від сплати судового збору, інших витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.

Керуючись статтями2,5,72,77,139,241,243-246,255,295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради (69097, м.Запоріжжя, вул.Запорізького козацтва, буд.25, код ЄДРПОУ 38969547), Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради (69063, м. Запоріжжя, пр. Соборний/вул. Дніпровська/вул. Олександрівська, буд.70/21/47, код ЄДРПОУ 05498737) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради, викладене у формі медичного висновку №505/14 про дитину інваліда віком до 18 років від 25.07.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії «дитина з інвалідністю», а не до категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Визнати протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, викладене у формі консультаційного висновку ЛКК б/н від 24.10.2024, в частині віднесення малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до категорії «дитина з інвалідністю», а не до категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунальному некомерційному підприємстві «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Запорізької обласної ради провести повторний огляд та повторне засідання з розгляду питання надання малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» віком до 18 років, з урахуванням висновків суду у рішенні по даній справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова