Ухвала від 07.04.2025 по справі 280/2435/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

07 квітня 2025 року Справа № 280/2435/25 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення лікарсько-консультативної комісії КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, оформлене 14.04.2023, відповідно до якого ОСОБА_2 21.05.2017 року не встановлена інвалідність, враховуючи перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території;

- зобов`язати лікарсько-консультативну комісію КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради повторно провести розгляд документів та заочно приймати рішення про встановлення інвалідності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з наданням відповідного статусу «дитина з інвалідністю підгрупи А», з прийняттями відповідного рішення.

Відповідно до статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви, зокрема, з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.160, 161, 172 КАС України.

Згідно з частиною 4 статті 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, позивач в позовній заяві просить суд визнати протиправним та скасувати рішення лікарсько-консультативної комісії КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, оформлене 14.04.2023, однак зазначене рішення не надає до матеріалів позову, у зв`язку з чим встановити наявність оскаржуваного рішення не виявляється можливим.

Крім того, позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, з пропуском встановленого строку звернення до адміністративного суду, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС Українипозов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

При цьому, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Верховний Суд неодноразово зазначав (для прикладу, в постанові від 01 червня 2022 року у справі № 640/4086/20, від 21 лютого 2020 року у справі №340/1019/19), що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись. Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Позивачем заявлено позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення лікарсько-консультативної комісії КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, оформленого 14.04.2023.

Обізнаність позивача про рішення, що оскаржується, вбачається зі змісту наданих до позову документів, зокрема, звернення позивача до Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю від 07.05.2023.

Водночас, позов подано до суду 01.04.2025 (сформовано в системі Електронний суд), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого процесуальним законом з моменту, коли позивач повинен був та мав можливість дізнатися про порушення свого права у спірних правовідносинах.

Частиною 6 ст.161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску не надано.

Відповідно до ч.1 ст.123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Отже позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та докази поважності причин його пропуску.

Також, відповідно до частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1ст.4 Закону України "Про судовий збір"передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем встановлено ставку судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір") .

У ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2025 рік установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.

Позивачем заявлено одну немайнову позовну вимогу, отже, з урахуванням подання позову в електронній формі, сума судового збору у даній справі становить 968,96 грн (3028,00 грн х 0,8 х 0,4).

За текстом позовної заяви та в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд звільнити її від сплати судового збору, посилаючись на те, що позивачка є одинокою матір`ю, яка має дитину віком до чотирнадцяти років, а також предметом позову є захист соціальних прав позивача.

Оцінюючі аргументи позивача, слід зазначити, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку з цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до норм процесуального закону та норм спеціального закону, яким є Закон України Про судовий збір, інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку.

Відповідно до ч.1 ст.133 КАС України суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Як передбачено ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, суд може звільнити від сплати, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але єдиною підставою для цього є врахування судом майнового стану сторони.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зазначений принцип кореспондується з вимогами ч.1 ст.8 КАС України, відповідно до яких усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно з ч.2 ст.8 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Виходячи з цього, суд повинен зважено підходити до вирішення питання про надання учаснику справи певних переваг у вигляді пільг зі сплати судового збору (у тому числі у спосіб відстрочення, розстрочення чи звільнення від його сплати). Метою такого підходу є недопущення порушення принципу рівності сторін та дотримання балансу між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та правом позивача (заявника) на доступ до правосуддя, з іншого боку, з урахуванням цінностей демократичного суспільства.

Враховуючи наведене, висновок суду необхідність звільнення (відстрочення чи розстрочення) від сплати судового збору не може ґрунтуватись виключно на твердженнях особи, яка заявляє відповідне клопотання, а повинен бути обґрунтований належними та допустимими доказами.

Зазначене свідчить про наявність обов`язку у особи, яка заявляє клопотання про звільнення (розстрочення чи відстрочення) від сплати судового збору, довести належними та допустимими доказами, що її майновий стан є настільки незадовільним, що перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

При цьому необхідно зазначити, що доказами, що підтверджують розмір річного доходу позивача, можуть слугувати, наприклад (але не виключно), інформація контролюючого фіскального органу про одержані позивачем доходи за попередній календарний рік, індивідуальні відомості Пенсійного фонду України про суми отриманого доходу застрахованою особою за попередній календарний рік тощо, але позивачем не надано таких відомостей стосовно доходу за 2024 рік.

Ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження такого рівня майнового стану, що зумовлює необхідність звільнення (відстрочення чи розстрочення) від сплати судового збору, позбавляє суд можливості задовольнити заявлене позивачем клопотання.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду належні докази сплати судового збору в установленому законом розмірі або належні докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовано клопотання про звільнення (відстрочення чи розстрочення) від сплати судового збору, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.1-ч.2ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позов підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 241, 243, 248 КАС України, суддя -

УХВАЛИВ:

Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду :

- копії рішення лікарсько-консультативної комісії КНП «Обласний клінічний заклад з надання психіатричної допомоги» Запорізької обласної ради, оформленого 14.04.2023, або належні докази на підтвердження неможливості самостійного отримання цього доказу;

- заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом, із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням доказів їх поважності;

- доказів сплати судового збору в сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім грн. 96 коп.), або належних доказів на підтвердженняя обставин, якими обґрунтовано заяву про звільнення від сплати судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, суд повертає позовну заяву у відповідності до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Семененко