Рішення від 04.04.2025 по справі 280/2109/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2025 року Справа № 280/2109/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Дмитра Апухтіна, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 02909973) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (1001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, РНОКПП 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Дмитра Апухтіна, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 02909973) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (1001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, РНОКПП 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови, в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 12.03.2025 ВП № 77492402 про стягнення виконавчого збору з Запорізької обласної прокуратури у розмірі 32000,00 грн та п.3 постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 12.03.2025 про відкриття виконавчого провадження №77492402.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. від 12.03.2025 відкрито виконавче провадження № 77492402 про зобов`язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період з 28 лютого 2024 року по 07 червня 2024 року, розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням посадового окладу на посаді начальника відділу, щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум. Пунктом 3 зазначеної постанови стягнуто з Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32 000 грн. Позивач вважає, що відповідно до указаної постанови державним виконавцем незаконно вирішено стягнути з обласної прокуратури 32 000 грн виконавчого збору, як за виконання рішення немайнового характеру, оскільки вищевказане рішення є майнового характеру, а виконавчий збір повинен становити 11 473,40 грн. (10 % від 114 734,01 грн). За таких умов постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 12.03.2025 ВП № 77492402 про стягнення виконавчого збору та п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження (щодо виконавчого збору), є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання у справі на 01 квітня 2025 року о 11:00 год., запропоновано сторонами надати свої заяви по суті спору і витребувано у відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження.

31 березня 2025 року до суду засобами системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву та копії матеріалів виконавчого провадження. Так, у відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що аналізуючи правову природу рішення, яке підлягало виконання у рамках виконавчого провадження на предмет того, чи можна його вважати рішенням «майнового характеру», зважаємо, що за рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/6145/24, на підставі якого видано виконавчий лист «Зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 28 лютого 2024 року по 07 червня 2024 року, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням посадового окладу на посаді начальника відділу, щомісячної надбавки за вислугу років та інших витрат, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум». Відтак, враховуючи, що у вказаному рішенні суб`єкта владних повноважень лише зобов`язано вчинити певні дії вважаємо, що ним вирішено немайновий спір. В задоволенні позову просить відмовити.

01 квітня 2025 року до суду засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника в порядку письмового провадження.

Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

З урахуванням положень частини 3 статті 194 та частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС України) суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 77492402 з примусового виконання виконавчого листа № 280/6145/24 виданого 06.03.2025 Запорізьким окружним адміністративним судом про зобов`язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 28 лютого 2024 року по 07 червня 2024 року, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням посадового окладу на посаді начальника відділу, щомісячної надбавки за вислугу років та інших витрат, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою державного виконавця від 12.03.2025 відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду. Пунктом 3 зазначеної постанови стягнуто з Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32 000 грн.

Крім того, 09.12.2024 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 32 000 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів.

За правилами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

При цьому, відповідно до визначення частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчим збором є збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом частин другої четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Предметом даного спору є правомірність/протиправність пункту 3 постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2025 ВП № 77492402, яким постановлено стягнути із Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32 000 грн. та постанови про стягнення виконавчого збору від 23.03.2025 ВП № 77492402 із Запорізької обласної прокуратури у розмірі 32000,00грн.

При цьому, позивач зазначає, що оскільки рішення у справі за яким відкрито виконавче провадження має майновий характер, то сума виконавчого збору складе 10% від суми стягнення, а саме 11473,40 грн. (10% від 114734,01 грн.)

Водночас відповідач зазначає, що оскільки рішення у справі за яким відкрито виконавче провадження має зобов`язальний характер, тобто немайновий характер, то виконавчий збір стягується в розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, що дорівнює 32000,00 грн.

Суд зазначає, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17 (провадження № 12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19.

Як зазначалося вище, спірні постанови винесено державним виконавцем на підставі виконавчого листа виданого 06.03.2025 на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі № 280/6145/24 яким, зокрема, зобов`язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 28 лютого 2024 року по 07 червня 2024 року, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням посадового окладу на посаді начальника відділу, щомісячної надбавки за вислугу років та інших витрат, передбачених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до довідки відділу фінансування та бухгалтерського обліку, яка долучена до цієї заяви, сума заробітної плати ОСОБА_1 , розрахована на виконання рішення суду у справі № 280/6145/24 відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді начальника відділу обласної прокуратури 58 560 грн та щомісячної надбавки за вислугу років в розмірі 50% з урахуванням раніше виплачених сум становить 114 734,01 грн.

Таким чином, фактично судом зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 114 734,01 грн.

У зв`язку з цим, вимоги щодо нарахування та виплати заробітної плати є майновими позовними вимогами, оскільки їх об`єктом виступає благо, яке підлягає грошовій оцінці. Відповідно розмір виконавчого збору у даному випадку має обраховуватися з урахуванням суми грошового забезпечення, яку рішенням суду зобов`язано перерахувати та виплатити, тобто як зі спору майнового характеру.

Натомість вказаними постановами державного виконавця вирішено стягнути із Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн, а саме визначено стягнути виконавчий збір в розмірі 4-х мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення у справі має немайновий характер.

Таким чином, дії державного виконавця щодо розрахунку виконавчого збору, як за виконання рішення немайнового характеру є протиправними.

Оскільки вищевказане рішення суду має майновий характер, то виконавчий збір становить 11 473,40 грн. (10 % від 114 734,01 грн).

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд можевийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Запорізької обласної прокуратури (69005, м.Запоріжжя, вул.Дмитра Апухтіна, буд. 29-А, код ЄДРПОУ 02909973) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (1001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача: заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяна Ігорівна (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, РНОКПП 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 постанови заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 12.03.2025 про відкриття виконавчого провадження № 77492402, яким постановлено стягнути із Запорізької обласної прокуратури виконавчий збір у розмірі 32000, 00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 12.03.2025 ВП № 77492402 про стягнення виконавчого збору із Запорізької обласної прокуратури у розмірі 32000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 квітня 2025 року.

Суддя О.О. Артоуз