Ухвала

від 17.03.2025 по справі 757/817/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

за участю:

представника власника майна - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22023000000000091.

Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , подали апеляційні скарги.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на майно, а саме: мобільний телефон марки Iphone 14 Pro IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки Iphone 12 Pro IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з сім-картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 , вилучених під час проведення обшуку 19.12.2024 в автомобілі TOYOTA CAMRY, 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_7 , (VIN НОМЕР_8 ), зареєстрований за ТОВ «ТФФ «САНТИС» (код ЄДРПОУ 30603074), який перебуває у постійному користуванні ОСОБА_7 .

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Вважає, що вказане майно в повній мірі відповідає ознакам речового доказу, а відтак підлягає арешту.

Адвокат в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою змінити мотиви відмови в арешті майна, а саме через порушення прокурором вимог ст.ст. 170-174 КПК України дотримання строку звернення з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Зазначає про те, що обшук проведено 19.12.2024, однак з даним клопотанням про арешт майна прокурор звернулась тільки 14.01.2025, тобто не дотримано вимог ч. 5 ст. 171 КПК України.

Враховуючи, що з повним текстом оскаржуваної ухвали слідчого судді представник ознайомився лише 03.02.2025, тому це є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що адвокатом ОСОБА_5 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів провадження вбачається, що в провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000091 від 27.01.2023 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 110-2, ч. 1 ст. 111, ч. 3 ст. 161, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 вказане майно визнано в кримінальному провадженні № 22023000000000091 від 27.01.2023 речовими доказами.

Клопотання про арешт майна подане у зв`язку з необхідністю збереження речових доказів, тобто з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, є те, що в клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи надані матеріали провадження, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про недоведеність прокурором правової підстави для арешту вказаного майна, а також розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб, є обґрунтованим та належним чином доведеним.

Наведені прокурором у клопотанні підстави щодо відповідності майна критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не можуть, на думку апеляційного суду, бути визнані достатніми для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

З огляду на те, що вказане в клопотанні майно лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України воно відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.

Доводи апеляційної скарги прокурора є недоведеними та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.

Щодо доводів апеляційної скарги адвоката про порушення строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2024 року старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 на підставі частини 3 статті 233 КПК України проведено обшук автомобіля TOYOTACAMRY, державний номерний знак НОМЕР_7 , в ході якого виявлено та вилучено вказане майно.

В подальшому, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25 грудня 2024 року надано дозвіл на проведений 19.12.2024 обшук, в ході якого вилучено мобільний телефон марки Iphone 14 Pro IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки Iphone 12 Pro IMEI1: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 з сім-картою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_6 .

Відповідно до частини 7 статті 236 КПК України вилученні речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Відтак, вилучене майно, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, не має статусу тимчасового вилученого майна, оскільки ухвалою було прямо надано дозвіл на його вилучення.

Тому стороною обвинувачення дотримано вимоги КПК України для звернення з клопотанням про арешт такого майна, а отже доводи апеляційної скарги в частині пропуску строку прокурором для звернення з клопотанням про накладення арешту спростовуються.

З урахуванням викладеного, за об`єктивним переконанням колегії суддів, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 22023000000000091, - залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1691/2025 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 757/817/25-к

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1