Ухвала від 07.04.2025 по справі 380/6132/20

УХВАЛА

07 квітня 2025 року

м. Київ

справа №380/6132/20

адміністративне провадження № К/990/5283/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,

перевіривши касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/6132/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівської міської ради, відділу освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №160 Львівської міської ради про визнання протиправними та нечинними наказу, рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У 2020 році ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівської міської ради, відділу освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №160 Львівської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправним та нечинним наказ Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 03 вересня 2018 року №535р "Про затвердження Положення щодо організації роботи з дітьми із порушеннями мовлення у закладах дошкільної освіти м. Львова";

- визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 20 вересня 2019 року №883 "Про зміну мережі груп у закладах дошкільної освіти м. Львова та затвердження Положення про організацію роботи з дітьми із порушеннями мовлення в закладах дошкільної освіти м. Львова".

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу позивача задоволено в повному обсязі, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 380/6132/20 скасовано.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 травня 2024 року касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради задоволено частково, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/6132/20 скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу позивача задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено в повному обсязі.

05 грудня 2024 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Виконавчого комітету Львівської міської ради, у якій скаржник просив скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі №380/6132/20.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2024 року повернуто касаційну скаргу у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не були викладені підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

07 січня 2025 року Виконавчий комітету Львівської міської ради повторно звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 380/6132/20.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2025 року повернуто касаційну скаргу у зв`язку з тим, що у касаційній скарзі не були викладені підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.

10 лютого 2025 року Виконавчий комітету Львівської міської ради втретє звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2022 року у справі № 380/6132/20.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2025 року визнано неповажними вказані Виконавчим комітетом Львівської міської ради підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху.

Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Також, роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

07 березня 2025 року на виконання ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху надійшла заява про усунення недоліків, яка обґрунтована тим, що скаржником після повернення попередніх касаційних скарг невідкладно було розпочато вчинення дій щодо повторного належного оформлення касаційних скарг та після оформлення таких, без зволікань було направлено до суду касаційної інстанції, що підтверджується поштовими повідомленнями про відправку, в яких зазначена дата такого відправлення.

Так, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Разом з тим ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року надавалась оцінка щодо поважності причин пропуску строку після повернення касаційних скарг.

В обґрунтування доводів клопотання про поновлення строку скаржник посилається, на те що після повернення попередніх касаційних скарг невідкладно було розпочато вчинення дій щодо повторного належного оформлення касаційних скарг та після оформлення таких, без зволікань було направлено до суду касаційної інстанції, що підтверджується поштовими повідомленнями про відправку, в яких зазначена дата такого відправлення.

В той же час, наведені скаржником підстави пропуску строку не можуть бути визначені судом, як непереборні чи такі, що не залежали від його волевиявлення та встановлення внутрішніх організаційних моментів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Тому, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків. Слід зазначити, що відповідач як сторона у справі зобов`язаний в розумні строки цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Отже, зазначені скаржником в клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження доводи не свідчать про наявність об`єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі та не підтверджені належними доказами.

Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло три місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними вказані Виконавчим комітетом Львівської міської ради підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/6132/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі №380/6132/20 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Львівської міської ради, відділу освіти Сихівського та Личаківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Галицького та Франківського районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, відділу освіти Шевченківського та Залізничного районів управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №160 Львівської міської ради про визнання протиправними та нечинними наказу, рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Бевзенко

Судді: В.М. Шарапа

С.М. Чиркін