Рішення

від 19.03.2025 по справі 650/5142/24

ВЕЛИКООЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 650/5142/24

провадження № 2/650/565/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Берестовий Євген Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a>, про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом в якому просить:

Розірвати Договір оренди землі б/н від 20.10.2015 та додаткову угоду, серія та номер:1700243 від 01.01.2018, які укладені між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (код 32300976), предметом якої є земельна ділянка площею 9,81 га з кадастровим номером 6520983700:04:039:0022, яка розташована в межах території в межах території Новокубанської с/ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив такі доводи та обґрунтування.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6520983700:04:039:0022, загальною площею 9,81 га, розташованої на території Новокубанської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Відповідно до договору оренди землі, укладеного 20.10.2015 року, між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (орендар), земельну ділянку було передано в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Номер договору в Державному реєстрі прав не зазначено.

Згідно з додатковою угодою від 01.01.2018 року, серія та номер: 1700243, сторони продовжили дію договору оренди.

Представник позивача стверджує, що протягом усього періоду володіння земельною ділянкою ОСОБА_1 не отримувала орендної плати від відповідача. Орендна плата не сплачувалася за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки.

Позивач посилається на статтю 32 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених, зокрема, статтями 24, 25 вказаного Закону, а також умовами договору.

Позивач також зазначає, що відповідач систематично порушує умови договору оренди, не виконуючи обов`язку зі сплати орендної плати протягом щонайменше чотирьох років поспіль 2020, 2021, 2022 та 2023 роки. Це позбавило позивача майнового блага, на яке він розраховував при укладенні договору.

Позивач обґрунтовує вимогу про розірвання договору нормами Цивільного кодексу України (статті 651, 652), Закону України «Про оренду землі» (статті 13, 15, 21, 22, 24, 25, 31, 32), а також посилається на статтю 141 Земельного кодексу України, яка прямо передбачає можливість припинення права користування земельною ділянкою у разі систематичної несплати орендної плати.

У позові наведено правову позицію Верховного Суду у справі №955/549/17, відповідно до якої сам факт погашення заборгованості не має правового значення для вирішення спору, якщо встановлена її систематичність.

Відзив на позов не надійшов.

На судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов просив задовольнити.

На судове засідання представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету ТОВ «ЮТС-Агропродукт» в підсистемі «Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу, що відповідає вимогам частини шостої статті 128 ЦПК України.

Зважаючи на вказані обставини, суд визнав за можливе розглянути справу в заочному порядку відповідно до статті 280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, двічі не з`явився без поважних причин на судове засідання, не подав відзив, а позивач не заперечував проти такого розгляду.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені учасниками доводи суд дійшов таких висновків.

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ХС №001700, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6520983700:04:039:0022, загальною площею 9,81 га, розташованої на території Новокубанської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

Відповідно до договору оренди землі, зареєстрованого 13.11.2015 року №12094320, між ОСОБА_1 та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 передала її в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з додатковою угодою від 01.01.2018 року, серія та номер: 1700243, сторони виклали договір оренди в новій редакції. Новим орендарем залишилось ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС», строк дії договору встановлено до 30.11.2027 року з правом пролонгації та передачі у піднайм. В угоді передбачено, що розмір річної орендної плати становить 5,31% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата справляється у грошовій формі, та підлягає сплаті орендарем щорічно.

Незважаючи на те, що відповідно до умов договору орендна плата повинна була сплачуватися щороку, ОСОБА_1 не отримувала орендну плату від ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» протягом 2020, 2021, 2022 та 2023 років.

Факт несплати орендної плати протягом вказаного періоду вважається систематичним порушенням обов`язку орендаря, встановленого статтею 25Закону України«Про орендуземлі» та умовами договору оренди землі. Позивач не отримала орендної плати в жодній формі ані грошовій, ані натуральній.

Таким чином, існує встановлений факт систематичної несплати орендної плати орендарем, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі», пункту «д»частини першоїстатті 141Земельного кодексуУкраїни та статті 651Цивільного кодексуУкраїни є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, передбачено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату. Вказана норма кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка надає орендодавцю право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

На підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі», договір оренди може бути достроково розірваний у разі невиконання орендарем своїх зобов`язань, визначених статтями 24, 25 цього закону та умовами договору.

Відповідно до статті 651 ЦК України, договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення його умов однією зі сторін. Істотним вважається таке порушення, яке призводить до того, що інша сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до пункту «д» статті 141 Земельного кодексу України є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 10 постанови від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22, провадження № 12-80гс23, зробила наступний висновок щодо застосування норм права: «Застосовуючи в контексті спірних правовідносин статті 13, 17, 15 та 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340-IX, а також статті 3, 6, 627, 638, 640 ЦК України у відповідній редакції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що договір оренди землі є консенсуальним.

Слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання для договорів з 01.01.2013), з якого у його сторін виникають права і обов`язки зобов`язального характеру, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції, чинній на час підписання Договору).

Абзац третій частини першої статті 15 та друге речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV імперативно встановлюють, що дата укладення договору оренди землі є істотною умовою цього правочину і саме з цієї дати починається перебіг строку його дії.

Тому сторони договору оренди землі не можуть врегулювати свої відносини у спосіб, який суперечить імперативним нормам абзацу третього частини першої статті 15 та другого речення частини першої статті 19 Закону № 161-XIV у редакції Закону № 340- IX зокрема на власний розсуд встановити інші правила визначення моменту початку перебігу строку дії цього правочину або не зазначати дати його укладення.

Умови договору оренди землі, що не відповідають указаним вище імперативним нормам Закону № 161-XIV, не змінюють визначеного в Законі № 161-XIV моменту, з якого розпочинається перебіг строку дії договору оренди землі».

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином, належними сторонами, у передбачений законом чи договором спосіб та термін, за відповідною ціною і інше. Вказані умови є істотними для зобов`язальних правовідносин, а отже повинні виконуватися безумовно, у точній відповідності до умов договору.

Земельним кодексом України, а саме статтею 96, встановлений обов`язок землекористувачів, у тому числі орендарів, своєчасно сплачувати орендну плату за користування землею. Ця норма Земельного кодексу України кореспондується зі статтею 24 Закону України «Про оренду землі», яка передбачає, що орендодавець землі має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Зазначені принципи земельного законодавства відображені і в укладеному Договорі оренди землі, а саме в п 29- «Орендодавець має право вимагати від орендаря в повному обсязі внесення орендної плати» та п.32 - «Орендар зобов`язаний розраховуватися з Орендодавцем по орендній платі».

На підставі ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Аналогічна умова зазначена у пункті 12.3 Договору оренди землі (у редакції від 26.12.2023 року).

У зв`язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в 2022 та 2023 роках, є невиконанням обов`язків відповідача, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для розірвання Договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України «Про оренду землі» до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушення зобов`язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно-правових зобов`язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з п. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельними ділянками, який відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є істотною умовою договору оренди землі, позивач розраховував на своєчасне отримання орендної плати за землю у відповідному розмірі. А отже в зв`язку з порушенням строку сплати орендної плати, сторона орендодавців була позбавлена можливості отримання матеріальних благ, на які розраховувала при укладені Договору оренди землі.

Систематичне порушення строків сплати орендної плати відповідно до п. «д» ст. 141 ЗК України є підставою припинення права користування земельною ділянкою. Отже договір оренди землі можливо розірвати лише у разі систематичного порушення строків сплати орендної плати, разове порушення умов договору не є підставою для його розірвання. Несплата орендної плати, а також невиконання обов`язку щодо нарахування та сплати щорічних інфляційних витрат відповідачем є підставою для розірвання Договору оренди землі. Із зазначеного питання є відповідна позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року № 6-977цс16, від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17 і яка в силу ст. 263 ЦПК України повинна враховуватись судами при прийнятті рішення.

Сам факт систематичного порушення Договору оренди землі щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №484/301/18, провадження №61-39488ск18.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки; строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно з положеннями статей 21, 22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Незалежно від того, несплата орендної плати була в повному обсязі або в частині.

Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди». Такого висновку дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постановах від 17 червня 2021 року, справа № 485/784/20, провадження № 61-3760св21, та від 10 вересня 2021 року, справа № 650/628/19-ц, провадження № 61-21777св19.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зважаючи на вищевказані обставини, відповідно до Договору оренди землі, відповідач зобов`язаний був нарахувати та сплатити орендодавцю орендну плату за 2022, 2023 та 2024 роки.

Матеріали справи не містять жодних доказів сплати орендної плати відповідачем, зокрема платіжних документів, квитанцій або іншої інформації, що свідчила б про виконання ним грошового зобов`язання за договором. Водночас, представник позивача послідовно й обґрунтовано заперечує факт надходження будь-яких коштів у рахунок орендної плати за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, посилаючись на конкретні умови договору.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що орендна плата за вказані роки відповідачем не сплачувалася, а зобов`язання за договором оренди землі не виконано.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором оренди з причин, які не залежали від його волі або були наслідком форс-мажорних обставин. Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за користування майном лише за умови, що його використання стало неможливим через обставини, за які він не відповідає.

Водночас відповідач не довів, що мав об`єктивну неможливість використовувати орендовану земельну ділянку у своїй господарській діяльності. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що земельна ділянка не могла бути використана за її цільовим призначенням. Також відповідач не звертався до позивача з повідомленнями про наявність обставин, які унеможливлювали виконання ним договірних зобов`язань, не надав доказів причинно-наслідкового зв`язку між воєнними діями та неможливістю обробітку землі.

Крім того, загальне посилання на воєнний стан та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року не є достатніми підставами для безумовного звільнення від виконання зобов`язань, оскільки такий лист носить загальний характер і не містить ідентифікації конкретного зобов`язання відповідача. Відповідно до усталеної судової практики, зокрема висновків Верховного Суду у справах № 910/8580/22, № 910/14244/20 та інших, сторони, що посилаються на форс-мажор, повинні довести його наявність у конкретному випадку та безпосередній вплив на виконання їхніх зобов`язань.

Таким чином, з урахуванням відсутності належних доказів об`єктивної неможливості використання земельної ділянки та невиконання відповідачем свого обов`язку щодо належного обґрунтування форс-мажорних обставин у конкретному правовідношенні, підстави для звільнення його від орендної плати відсутні.

Таким чином, зважаючи на систематичне невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати за 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, за договором оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, який укладений між сторонами та діяв впродовж вказаного періоду часу, наявні підстави для розірвання договору оренди, у зв`язку з чим позов слід задовольнити.

Таким чином, враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач систематично не виконував обов`язок зі сплати орендної плати за 2020, ,2021, 2022 та 2023 роки, що є істотним порушенням договору відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» та статті 651 ЦК України. Водночас у матеріалах справи відсутні докази, що несплата була спричинена форс-мажорними обставинами або іншими незалежними від відповідача причинами, які б унеможливлювали виконання його зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що позов задоволено повністю, судові витрати у вигляді судового збору слід покласти на відповідача.

Зважаючи на викладене, враховуючи вказані положення цивільного законодавства та керуючись статтями 12, 13, 141, 209, 259, 263 265, 280 - 285 ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої звернувся представник - адвокат Лазарець Євген Вікторович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a>, про розірвання договору оренди землі задовольнити.

Розірвати Договір оренди землі б/н від 20.10.2015 та додаткову угоду, серія та номер:1700243 від 01.01.2018, які укладені між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» (код 32300976), предметом якої є земельна ділянка площею 9,81 га з кадастровим номером 6520983700:04:039:0022, яка розташована в межах території в межах території Новокубанської с/ради, Бериславського району (раніше Великоолександрівського району), Херсонської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ»</a> (код ЄДРПОУ: 41101589, адреса місцезнаходження: Україна, 12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Звягельська, будинок 19А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 березня 2025 року.

Суддя: