Ухвала від 08.04.2025 по справі 577/1849/25

Справа № 577/1849/25

Провадження № 2-а/577/47/25

У Х В А Л А

"08" квітня 2025 р. м.Конотоп

суддя Конотопського міськрайонного суду Сумьської області Логін Є.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

07.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Конотопського ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровського С.Є. у виконавчих провадженнях №70350442 та №70350626 щодо їх не зупинення, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати старшого державного виконавця Конотопського ВДВС у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дубровського С.Є. запинити виконавчі провадження №70350442 та №70350626 з підстав передбачених п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Позивач просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця та зупинити виконавчі провадження №70350442 та №70350626, відкриті з примусового виконання постанови Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2021, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн., стягнуто 454,00 грн. судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За позовом оскаржувані дії державного виконавця стосуються примусового виконання судового рішення про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 757/62025/17-ц зазначено, що справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КпАП України, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП України Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Такі справи (про накладення адміністративного стягнення) відповідно до приписів ст. 20 КАС України розглядаються місцевими загальними судами як адміністративними судами, в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення.

Проте Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.10.2023 у справі № 460/10292/23 та від 04.10.2023 у справі № 240/8781/23.

Оскільки ОСОБА_1 оскаржує постанови державного виконавця, винесені у виконавчому провадженні щодо примусового виконання постанови суду, ухваленої у порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення про накладення адміністративного стягнення, законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб, тому суд дійшов висновку, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружним адміністративним судом, а не місцевим загальним судом, як адміністративним судом.

З огляду на наведені правові норми та беручи до уваги предмет спору, суд дійшов висновку, що справа надійшла до Конотопського міськрайонного суду Сумської області, як адміністративного суду, із порушенням правил предметної юрисдикції та має вирішуватись Сумським окружним адміністративним судом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Виходячи з викладено, адміністративна справа підлягає передачі Сумському окружному адміністративному суду за підсудністю.

Керуючись статтями 19, 20, 29 Кодексу адміністративного судочинства, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративну справу № 577/1849/25 (провадження 2-а/577/47/25) за позовною заявою ОСОБА_1 до Конотопського відділу державної виконавчої служби у Конотопському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - передати на розгляд Сумського окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СуддяЄ. В. Логін