Рішення

від 14.03.2025 по справі 381/2736/23

ПАВЛОГРАДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 381/2736/23

Провадження № 2/185/112/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2025 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання Рожкової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу ЄУ № 381/2736/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЛІКС-МЄД» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

1.Описова частина.

Рух справи. Короткий зміст позовних вимог.

Позиція позивача.

У червні 2023 рокупредставник позивача звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовомдо ОСОБА_1 про стягнення коштів. В обґрунтування позову зазначає, що позивач працювала на посаді менеджера зі збуту Комерційного відділу Київського регіону ТОВ «Малікс-мєд». Для забезпечення роботи позивачу для забезпечення виконання посадових обов`язків було передано ноутбук LENOVO ThinkBook 15 G2 вже за інв. № 005161, балансовою вартістю 17528 грн, який підлягав поверненню після звільнення, дострокового переривання трудового договору. Зазначений ноутбук було придбано позивачем за видатковою накладною № 505716 від 21.10.2021, присвоєно інвентаризаційний № 005161, введено в експлуатацію, та за актом приймання передачі основних засобів 29.07.2022 переміщено до системного адміністратора. 11.08.2022 зазначений ноутбук передано під особисту повну матеріальну відповідальність відповідно до акту приймання передачі передано відповідачу. Відповідач взяла на себе обов`язок щодо збереження та повернення ноутбуку після звільнення. Наказом № 128-ВК від 15.03.2023 відповідача було звільнено з займаною посади, проведено остаточний розрахунок, однак в день звільнення відповідач ноутбук роботодавцю не повернула. 29.03.2023 відповідачу направлено претензію № 48, яка була отримана відповідачем 08.04.2023, але залишилися без задоволення. З посиланням на вимоги чинного законодавства просить стягнути з відповідача на корись позивача вартість ноутбуку в розмірі 17528,00 грн та судові витрати.

Ухвалою від 26.06.2023 дану справу передано за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою від 09.08.2023 дану справу передано за підсудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

09.11.2023 ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з повідомленням (викликом) сторін.

13.03.2024 представником позивача подано письмові пояснення, відповідно до яких зазначено. У відповідності до акту приймання передачі від 11.08.2022 Позивач передав, а

Відповідач прийняв у тимчасове користування ОСОБА_2 під персональну повну

матеріальну відповідальність. Відповідач зобов`язаний повернути Позивачу після

закінчення, дострокового розірвання трудового договору (звільнення) ОСОБА_2 .

У відповідності до п. 2.4. р. ІІ Наказу № 879 Матеріально відповідальні особи не

включаються до складу робочої інвентаризаційної комісії для перевірки активів, що

знаходяться у них на відповідальному зберіганні. Позивачем, у відповідності до п.п. 5, 7 р. І, п. 2 р. ІІ Наказу № 879, робочою інвентаризаційною комісією, з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства, наявністю інформації про нестачу активів, була проведена інвентаризація основних засобів, результат якої оформлено Актом від 16.03.2023р. та Звіряльною відомістю результатів інвентаризації

необоротних активів на 15.03.2023р. ОСОБА_1 не входить до складу інвентаризаційної комісії товариства. Результат проведеної інвентаризації - відсутність ОСОБА_2 , було повідомлено ОСОБА_1 , шляхом направлення відповідної Претензії № 48 від 29.03.2023р. Заперечення, зауваження з вказаного питання від ОСОБА_1

не надходили.

Посилання на різні інвентарні номери не заслуговують на увагу з огляду на

документи, які були додані до позовної заяви. Саме Ноутбук Lenovo ThinkBook 15 G 2 придбавався, ставився на інвентарний облік за інвентарним номером 00-005161 та передавався відповідним особам, а в подальшому був прийнятий та не повернутий Відповідачем.

Працівник Відповідач достеменно володів інформацією про право користування,

зокрема, ноутбуком на час виконання посадових обов`язків і зобов`язаний був

його повернутив останнійробочий день 15 березня 2023 року, після

закінчення, дострокового розірвання трудового договору (звільнення). Зазначене

також вказано у Акті приймання передачі від 11.08.2022р.

У день звільнення Відповідач зобов`язаний був повернути надане йому у

користування обладнання, а саме ноутбук. Однак, Відповідач в останній робочий

день в офіс роботодавця не з`явився, ноутбук не повернув. Про зазначене вказано і у

Відзиві від 20.02.2024. Жодних документів про повернення вказаного Ноутбуку до

Відзиву не додано, а надані пояснення не спростовані документальними доказами

протилежного. При цьому, наявні в матеріалах справи документи підтверджують

отримання Відповідачем ноутбуку, а аргументи Відповідача не спростовують

протилежного, не надано письмових доказів на його повернення.

Товариству достеменно було відомо про місце перебування ноутбука у Позивача,

проводилася переписка через Viber щодо необхідності його повернення як до, так і

після звільнення. На дату проведення інвентаризації у 2023 році, комісією було підтверджено факт відсутності основного засобу, а саме, Ноутбук за інв. № 00-005161. Таким чином, до моменту вирішення даної справи по суті, товариство не має правових підстав на списання основних засобів.

Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку

корисного використання та ліквідаційної вартості, починаючи з місяця, наступного за

місяцем зміни строку корисного використання та/або ліквідаційної вартості.

Позивачем, з урахуванням положень Наказу № 92, здійснюється амортизація

основних засобів у відповідності до визначених методів. При цьому, п. 28 Наказу № 92

визначає, що метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням

очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

При проведенні інвентаризації станом на 30 листопада, підстав для амортизації та

зміни ціни ноутбука не було. Оскільки, а ні маркетинговий відділ, а ні системний

адміністратор ноутбук не використовували, а передавався саме для виконання

посадових обов`язків відповідача, що підтверджується Актом від 11.08.2022р.

Відповідно до Інвентаризаційного опису необоротних активів станом на 15 березня

2023 року, ноутбук за даними бухгалтерського обліку рахується в кількості 1

первісною (переоціненою) вартістю 17 528 та сумою (накопиченої амортизації)

17528грн. Таким чином, Позивач очікував економічну вигоду від його використання принаймні у найближчі 3 роки та на законних підставах заявлено вимога саме на суму

17 258,00грн. Посилання Відповідача на зменшення первинної (облікової) вартості на суму 270,00 грн. за цей строк експлуатації є надуманим, жодними доказами не підтверджено.

Зважаючи на економічну вигоду з урахуванням очікуваного строку

експлуатації, вказаний ноутбук мав бути застосований Товариством при створенні

іншим працівникам належних умов праці, шляхом його отримання від ОСОБА_1 та

передачі іншому працівнику; в подальшому продаж після закінчення строку його

використання (експлуатації) за ціною, яку визначила б відповідна Комісія Товариства.

У той же час, неповернення ноутбука ОСОБА_1 , Товариство має подвійно понесені

витрати. Отже, Ноутбук перебуває на балансі Товариства, підстави для списання із балансу

відсутні. Комісією при проведенні інвентаризації виявлено відсутність та встановлено

особу, яка отримала основний засіб та не повернула, чим завдала шкоди Товариству

на суму 17 528,00грн. Відповідно, Ноутбук Lenovo ThinkBook 15 G в обліку Товариства класифікується як основний засіб (актив) зі строком корисного використання більше одного року, де балансова (первинна) вартість дорівнює 17 528,00 грн. і при можливому його

відчуженні, визначалася б справедлива його вартість.

Процесом прийняття та звільнення працівників у Позивача займається відділ кадрів,

який територіально знаходиться і в м. Житомирі, і в м. Києві.

Відповідач займала посаду менеджера зі збуту Комерційного відділу Київського

регіону. Основний офіс для Київського регіону знаходиться у м. Києві, вулиця

Польова, 24. На зазначену адресу Відповідач і зобов`язана була з`явитися в день

звільнення, в тому числі, для передачі матеріальних цінностей, зокрема Ноутбука,

підписання відповідного Акту про повернення та отримання документів про

звільнення тощо. Однак, Відповідач в день звільнення до офісу в м. Київ не з`явилася,

матеріальні цінності не передала. Документи щодо звільнення їй було направлено

поштою на адресу 03062, м. Київська обл., Фастівський р-н, село Мала Солтанівка, вул. Володимирська, буд. № 23, які вона також отримала.

28.05.2024 на виконання протокольної ухвали суду від 23 квітня 2024 року про витребування доказів представником позивача подано заяву, в якій зазначено про порядок передачі основних засобів у Товаристві.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «МАЛІКС МЄД»,

затвердженими Зборами трудового колективу Протокол № 02/21 від 29.12.2021р.,

визначено наступне: при прийнятті на роботу працівника забезпечують, при потребі,

по акту прийому-передачі, необхідними для роботи технічними засобами. (п.п. 2.10).

Якщо працівник отримував для роботи технічні засоби, то у разі звільнення він має

передати обладнання керівнику в останній день роботи (п.п. 2.16). Забезпечити

робоче місце матеріальними та енергетичними ресурсами, необхідними засобами,

обладнанням та приладами. При потребі передати необхідне для роботи обладнання

працівнику по акту приймання передачі (п.п. 3.2.3.) Відшкодовувати шкоду,

заподіяну майну роботодавцю, винними діями під час виконання трудових обов`язків,

у розмірі та в порядку, встановленому законодавством. Передача активів (необхідними засобами, обладнанням та приладами) оформляється відповідним актом, повернення аналогічно, згідно відповідного акту приймання - передачі.

У відповідності до Посадової інструкції працівник несе відповідальність за заподіяні

матеріальні збитки компанії в межах, встановлених чинним законодавством

України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити, надала пояснення відповідно до обставин, викладених в позові та письмових заявах по суті справи.

05.03.2025представником позивачаподано заявупо сутісправі,в якійнадано їїаналіз показанням свідків та долучено скріншоти повідомлень з телефону свідка ОСОБА_3

07.03.2025представник позивачанадала судузаяву проподальший розглядсправи без її участі, та зазначила, що у заяві поданої представником Відповідача 07 березня 2025

року наведені лише припущення та власна інтерпретація обставин справи. Жодних

документів на спростування поданих Позивачем доказів не наведено, наводяться

лише вислови, щодо обов`язку роботодавця. При цьому, не наведеного жодного

аргументу та доказу на виконання обов`язку працівника щодо повернення

матеріальних засобів, які були йому надані на час виконання трудових обов`язків.

З наданих показів свідків та переписки, яка залишилася у ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 жодного разу не вказала на той факт, що вона повертала, саме йому,

особисто в руки ноутбук. А містить лише погрози щодо подачі в суд за "незаконне

звільнення" на її думку. При цьому, заяву на звільнення вона 15 березня 2023 року

подала до відділу кадрів Товариства. Таким чином, Позивач належними доказами довів факт передачі та відсутність повернення ноутбука Відповідачем, у зв`язку з чим просить суд стягнути його вартість в сумі 17 528,00грн. з ОСОБА_1 .

Позиція відповідача.

20.02.2024 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_1 прийнята на роботу за сумісництвом на 0,75 ставки (30 год. робочий

тиждень) у ТОВ «МАЛЄКС-МЕД» - комерційний відділ Київського регіону на посаду

менеджера зі збуту з 19.01.2022 року. Роботу відповідач виконувала дистанційно. 11

серпня 2023 року для виконання посадових обов`язків їй був переданий ноутбук.

З лютого 2023 року безпосереднім керівником комерційного відділу товариства

ОСОБА_5 були створені неналежні умови праці, за яких неможливо було

виконувати свої професійні обов`язки, поставив її перед фактом, що працювати з нею

він не буде без обґрунтування своїх претензій, та вимагав в грубій формі написати

заяву на звільнення.

В день звільнення (15 березня 2023 року) у відповідача відбулась зустріч з

керівником комерційного відділу Погодіним О. не в офісі компанії, що розташований

у місті Житомирі, а за його пропозицією в місті Києві, біля станції метро

Житомирська, близько 20.00-20.30. Відповідач цьому зраділа, адже працювала в

Малосолтанівській гімназії Калинівської селищної ради Фастівського району

Київської області, тому їй незручно було їхати до Житомира, адже для цього вона

мала брати або відгул, або відпустку без збереження заробітної плати за основним

місцем роботи. Під час зустрічі вона відзвітувала по своїм робочим справам, показала

керівнику, де збережені робочі файли та передала ноутбук ОСОБА_6 особисто в

руки. Втім, керівник жодних документів про звільнення їй не надав, пояснив це тим,

що не був в офісі, однак запевнив, що їх відправлять по пошті. Враховуючи, що у цей

же день на карту прийшов розрахунок при звільненні, то у відповідача не виникло

сумнівів щодо правомірності дій роботодавця та вона вважала, що у неї відсутні будь які невиконані зобов`язання. Разом з тим, вона помилялась. З позовної заяви від

14.06.2023 року їй стало відомо, що при звільненні вона не повернула ноутбук,

чим завдала матеріальну шкоду товариству.

Вважає, що сума позову необґрунтована, закон вимагає, щоб розмір шкоди був розрахований виходячи з фактичних витрат за даними бухгалтерського обліку. Разом з тим, фактичні витрати позивач не розраховував та не надав первісні бухгалтерські документи, за якими можна було б здійснити такий розрахунок. Зокрема, не долучив наказ та акт про введення основного засобу в первинну експлуатацію із зазначенням терміну корисного

використання, розрахунок нарахування амортизації з моменту введення в

експлуатацію та звернення до суду з позовом.

Разом з цим, звертає увагу суду, що згідно з актами ноутбук перебував у

користуванні відділу маркетингу з 25.10.2021 року, системного адміністратора з

29.07.2022 року та відповідача з 11.08.2022 року. Тобто строк його активної

експлуатації складає майже 1,5 року та за цей час відбувся знос його комплектуючих

та систем. Тому свідчення позивача про відсутність офіційних гарантійних ремонтів

ноутбука не замінює цих фактів і не підтверджує зменшення первинної (балансової)

вартості на суму 270,00 грн. за цей строк експлуатації.

Також позивач до позову долучив видрук сторінки з сайту інтернет-магазину якою

обґрунтовує вартість аналогічного ноутбука в розмірі 20592,00 грн. По перше, з цього

фото неможливо встановити, що ноутбук є аналогічний за параметрами, адже до

позову не долучені супровідні документи з технічними характеристиками товару; по

друге, дійсну вартість товару може підтвердити офіційно виставлений рахунок, а не

фотографія схожого на вигляд товару з Інтернету; по третє, вартість ноутбуків

істотно зросла в порівнянні з 2021 роком, до того ж позивач документально

підтверджує, що передав відповідачу не новий ноутбук, а той що вже був у

користуванні двох відділів товариства.

Таким чином вважає, що позивач не надав докази та не обґрунтував заявлену до

стягнення суму шкоди. Враховуючи наведене, вважає, що позивач не встановив та не довів, що відповідач не повернув йому ноутбук, внаслідок цих винних та протиправних

дій йому завдана пряма дійсна шкода, та не довів розмір заявленої шкоди, а

відтак позовні вимоги ТОВ «МАЛІКС МЄД» не підтверджені належними та

допустимими доказами, тому є недоведеними та необґрунтованими.

22.03.2024 подано письмову заяву в якій зазначено, щодо процедури проведеної інвентаризації 15 березня 2023 року. 13 березня 2023 року позивач прийняв рішення про проведення інвентаризації фактичної наявності необоротних активів, яке оформив наказом № 25. В звіряльній відомості зазначено, що інвентаризація була проведена на підставі цього наказу. 15 березня 2023 року була проведена інвентаризація відповідно до вимог, які

передбачені Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затв. Наказом

Мінфіну № 879 від 02.09.2014 року (далі- Положення № 879) про що і сам зазначає

позивач.

Згідно із вимогами Положення, інвентаризація проводиться повним складом

інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії), та у присутності

матеріально відповідальної особи (п. 1 р. II.). До початку перевірки фактичної

наявності активів визначаються залишки на дату інвентаризації (п.5); матеріально

відповідальні особи дають в інвентаризаційному описі розписки про те, що до початку

інвентаризації всі прибуткові та видаткові документи на активи здані в бухгалтерію,

що всі цінності, які надійшли під їх відповідальність, оприбутковані, а ті, що вибули,

списані (п.6). За змістом п. 18 р. ІІ Положення № 879 інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально

відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів

відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають,

та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При

проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка

приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про

передачу активів. Згідно п. 19 Положення після закінчення інвентаризації оформлені

інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для

перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , як матеріально відповідальна особа у якої в

користуванні перебував ноутбук, не повинна була включатись до складу робочої

інвентаризаційної комісії, однак її присутність під час проведення

інвентаризації була обов`язковою і позивач повинен був повідомити її про

це.

Проте, з наказом № 25 від 13.03.2022р. позивач її не ознайомлював, участь у

проведенні інвентаризації вона не приймала, тому була позбавлена можливості

надати свої пояснення і зауваження. Доказів про те, що ОСОБА_1 знала про дату,

час та місце проведення інвентаризації, відмовилась знайомитись та підписувати

інвентаризаційний опис, позивачем не надано. Крім того, в додатках до позовної

заяви відсутня його копія.

Також, позивачем жодним чином не спростовані доводи відповідача про те, що за

результатом проведеної інвентаризації виявлено відсутність ноутбука LENOVO

ThinkBook 15 G2 за інв. № 005161, тоді як за актом від 11.08.2022 року був

переданий ноутбук аналогічної моделі, але з інвентарним номером - 00-

005161. Тобто в акті засідання інвентаризаціної комісії виявлено відсутність зовсім

іншого ТМЦ.

Отже, можна дійти висновку, що наявність прямої дійсної шкоди та її розмір, як такі,

що визначені звіряльною відомістю та актом засідання інвентаризаційної комісії

встановити неможливо, через допущені порушення порядку проведення та

оформлення результатів інвентаризації.

Закон вимагає, щоб розмір шкоди був розрахований виходячи з фактичних витрат за даними бухгалтерського обліку.

Згідно із Національним стандартом бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби»,

затв. Наказом Мінфіну № 92 від 27.04.2000 р. (далі НП), знос основних засобів - сума

амортизації об`єкта основних засобів з початку його корисного використання.

Відповідно до п. 22 НП, об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім

вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Амортизацію нараховують протягом строку корисного використання (експлуатації)

об`єкта, який встановлює у розпорядчому документі під час визнання цього об`єкта

активом (зарахування на баланс)., при цьому амортизацію призупиняють на період

його: реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації ( п.23

Національного стандарту). Тобто основний засіб амортизується з моменту введення в

експлуатацію методом, який затверджений товариством в обліковій політиці.

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів спірний

ноутбук 25 жовтня 2021 року введений в експлуатацію за балансовою вартістю 17

528,00 грн. у відділ маркетингу, через 9 місяців використання - 29 липня 2022 року -

системному адміністратору в місто Житомир і через місяць - за актом приймання передачі 11 серпня 2022 року відповідачу, звертає увагу, що в акті відсутнє

застереження про те, що ОСОБА_1 передається новий ноутбук, який ще не

перебував в експлуатації.

З наведеного слідує, що до моменту прийняття ноутбука відповідачем, він вже

перебував у використанні двох відділів товариства на протязі 10 місяців. Твердження

позивача про те, що ноутбук не використовувався спростовується долученими до

позову актами, в яких вказана дата початку експлуатації 25.10.2021 року, а інших

доказів на підтвердження того факту, що основний засіб протягом цього часу не

перебував в експлуатації ні до позову, ні до пояснень не долучено.

Як вже зазначено, строк корисного використання відповідно до п. 23 наведеного

Національного порядку визначається при зарахуванні активу на баланс, що в

даному випадку мало місце 25.10.2021 року, але аж ніяк 11.08.2022 року (з дати

передачі ноутбука відповідачу). Таким чином, станом на 15.03.2023 року пройшло

вже 1,5 роки корисного використання ноутбука, за цей час відбулось як технічне

старіння, так і моральний і фізичний знос пристрою, тому реальна (фактична) його

вартість аж ніяк не може дорівнювати балансовій (первинній).

Відтак, сума матеріальної шкоди мала б бути визначена не на підставі балансової

(первинної) вартості ноутбука, а з урахуванням відсотку фізичного зносу, на підставі

даних бухгалтерського обліку з урахуванням амортизації відповідно до обраного

товариством методу. Відтак розмір матеріального збитку, який заявлений в розмірі балансової вартості в сумі 17 528,00 грн. позивачем не доведений та суперечить

вимогам ст. 135-3 КЗпП України.

У своїх письмових поясненнях позивач стверджує, що основний офіс Київського

регіону товариства знаходиться в місті Києві по вулиці Польова, будинок 24, де є

відділ кадрів. Тому в день звільнення ОСОБА_1 повинна була з`явитись в цей офіс

для оформлення звільнення та передати ноутбук. Оскільки вона не з`явилась, то

документи про звільнення відправлено по пошті, які вона також отримала.

Разом з тим, ОСОБА_1 була прийнята на роботу за сумісництвом в головний офіс

позивача у місті Житомирі, весь час працювала віддалено та всі робочі моменти

узгоджувала через месенджер VIBЕR. Їй було відомо, що в місті Києві діє медична

лабораторія, на базі якої працюють менеджери зі збуту, про те, що там розміщений

відділ кадрів її ніхто не повідомляв. Узгоджуючи процедуру звільнення та передачі

ноутбука, позивач їй не сказав ні про заплановану інвентаризацію, ні про можливість

укласти акт в київському офісі товариства. Втім запевнив її, якщо вона передасть

ноутбук особисто в руки безпосередньому керівнику ОСОБА_6 , то питання зі

звільненням буде одразу закрите, так вона і зробила 15.03.2023 року біля метро

Житомирська повернула ноутбук. Після чого аж до отримання позовної заяви з суду

про дії та підлі наміри позивача не здогадувалась.

Звертає увагу, що на підтвердження своїх доводів позивач не надав доказів

розташування офісу Київського регіону за цією адресою, як філіалу, представництва

чи відокремленого підрозділу. За інформацією з відкритих джерел по

АДРЕСА_1 ТОВ «Малікс-Мєд» не значиться. Також не надав копію

штатного розпису про чисельність штатних одиниць у цьому відділі, копії документів,

якого працівника чи працівників цього відділу було уповноважено на прийняття

товарно-матеріальних цінностей з правом підпису акту від імені товариства,

інформації щодо місця та часу проведення комісією інвентаризації.

Крім того, в поясненнях не наводить, які саме документи на звільнення були

оформлені, докази їх відправлення та отримання ОСОБА_1 .

З урахуванням вищевикладеного вважає, що позивач жодним чином не спростував

доводи відповідача та не довів необхідність стягнення з відповідача 17 528,00 грн. в

якості завдання йому матеріальної шкоди.

20.08.2024 представником відповідача подано заперечення (на відповідь на відзив), де зазначено наступне. позивач надав фотокопію правил внутрішнього трудового розпорядку, затверджених протоколом зборів трудового колективу № 02/21 від 29.12.2021

року, проте не надав копію наказу про введення їх в дію саме в цій редакції на

підприємстві та порядку з ними ознайомлення, в тому числі і ОСОБА_1 . Відповідно

до п. 3.2. цих правил, роботодавець зобов`язаний ознайомити з цими правилами,

посадовою інструкцією та інформацією, зазначеною в ст. 29 КЗпП.

Також позивач надав документ «Посадова інструкція менеджера зі збуту від

21.12.2019 року», який викликає обґрунтований сумнів щодо ознайомлення з

його змістом відповідача саме у тій редакції, в якій він представлений до суду. Як

вбачається з фотокопії, підпис ОСОБА_1 про ознайомлення зі змістом інструкції не

вчинений на самій інструкції, а аркуш з підписом підкріплений скріпками та

відсканований у формі єдиного документа. Тобто, вказаний аркуш з підписом міг бути

додатком або частиною іншого документу. Таким чином, зазначена інструкція не є

доказом ознайомлення ОСОБА_1 з її посадовими правами та є недостовірним

доказом.

Позивач надав копію наказу від 02.01.2015 року, яким затвердив облікову політику на

підприємстві. Розділ 6 цього наказу визначає критерії віднесення цінностей до

основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів. Основні засоби

зараховуються на баланс за їх первісною вартістю та їх амортизація нараховується в

розмірі 100 відсотків його вартості в першому місяці використання. У поясненнях

позивач зазначає, що ноутбук за даними бухгалтерського обліку рахується в кількості

1 первісною (переоціненою) вартістю 17 528 та сумою (накопиченої амортизації)

17528грн. Тобто, ноутбук при введенні в експлуатацію станом на 25.10.2021 року

було повністю замортизовано та його вартість списано на витрати. Його балансова

вартість після цього є нульовою.

Позивач зазначає, що строк корисного використання ноутбука встановлено 3 роки,

проте документів, які це підтверджують не надає. Станом на 15.03.2023 року

пройшло 1,5 роки корисного використання ноутбука, за цей час відбулось як технічне

старіння, так і моральний і фізичний знос пристрою, тому реальна (фактична або

справедлива) його вартість не може дорівнювати балансовій (первинній).

Згідно із ч. 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі,

організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних

бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних

цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. З урахуванням

наведеної норми, сума матеріальної шкоди не може визначатись в розмірі його

первісної вартості.

Позивач надав наказ № 25 від 13 березня 2023 року про проведення інвентаризації

основних засобів у зв`язку із призначенням нового комерційного директора

ОСОБА_3 . Звертає на себе увагу та обставина, що інвентаризація проведена 15 березня

2023 року в присутності матеріально відповідальної особи, як того і вимагає

Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затв. Наказом Мінфіну № 879

від 02.09.2014 року (далі- Положення № 879) та в інвентаризаційному описі до

початку проведення інвентаризації матеріально відповідальна особа ОСОБА_3

дав розписку про те, що всі прибуткові та видаткові документи здані в бухгалтерію та

всі необоротні активи, що надійшли під його відповідальність оприбутковано, а ті, що

вибули списано.

По завершенні інвентаризації, ОСОБА_3 дав розписку про те, що всі цінності по

нумерації від 1 до 73 перевірено комісією в натурі в його присутності та внесено в

опис, претензій до інвентаризаційної комісії він не має Цінності, перелічені в описі,

знаходяться на його відповідальному зберіганні.

З наведеного слідує, що ОСОБА_1 , не є матеріально відповідальною особою у якої у відповідальному зберіганні перебував ноутбук, вказане спростовується

інвентаризаційним описом та розписками ОСОБА_3 . Інвентаризація 15.03.2023

року була проведена щодо майна, яке було передане на відповідальне зберігання

комерційному директору ОСОБА_3 , саме він несе відповідальність за відсутність

ТМЦ, переданого йому на зберігання, а не ОСОБА_1 . Таким чином, звіряльна

відомість результатів інвентаризації від 15.03.2023 року стосовно ноутбука, жодним

чином не підтверджує того факту, що інвентаризація була проведена щодо майна, яке

було передано відповідачу на зберігання та нею не повернуте, адже відсутність цього

майна виявлено у ОСОБА_3 .

Отже, з врахуванням обставин справи та наданих позивачем документів вважає, що

позивач не надав до суду достатніх доказів вини відповідача та підстав для стягнення

з неї матеріальної шкоди за майно, яке було передане на відповідальне зберігання

іншій особі. Позивач не надав жодного розпорядчого документа, який би визначав

порядок переміщення ТМЦ серед працівників для виконання ними своїх трудових

обов`язків та про покладення на них відповідальності за їх збереження. Жодний із

представлених позивачем документів не визначає порядок передачі відповідачу

цінностей, порядок їх повернення та покладення на неї матеріальної відповідальності

за їх збереження. Як вже зазначено, крім того, що відсутній регламентований

порядок, так і відсутні докази ознайомлення відповідача з ПВТР та посадовою

інструкцією. Особливу увагу звертає увагу на ту обставину, що за матеріалами

інвентаризації відповідальною особою за ТМЦ, які передані у комерційний відділ, є

його керівник, а не працівники, які їх використовують для виконання посадових

обов`язків. Відтак саме керівник комерційного відділу ОСОБА_3 несе

персональну матеріальну відповідальність за наявність та збереження ноутбука

LENOVO ThinkBook 15 G2 за інв. номером 00-005161, а не відповідач.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів, що відповідач вчинив неправомірні дії

щодо використання та збереження спірного ноутбука і є відповідальною особою за

ним, а відтак завдав позивачу матеріальну шкоду.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просила відмовити в повному обсязі, надала пояснення відповідно до обставин, викладених в відзиві та письмових заявах по суті справи.

07.03.2025 представником відповідача подано заяву про подальший розгляд без її участі та надано письмові пояснення де зазначено наступне. Під час допиту, ОСОБА_1 зауважила, що оскільки існує спір щодо місцеперебування ноутбука, то товариство як його власник може відстежити його місцезнаходження по серійному номеру або за програмним забезпеченням, що дасть змогу вірогідно встановити, де саме перебуває спірний ноутбук. Однак, як слідує з пояснень позивача, зазначені обставини ним не перевірялись ні при підготовці до позову, ні на стадії його розгляду. Враховуючи, що працівник у трудових відносинах завжди є більш слабкою стороною, тому законодавець покладає на роботодавця тягар доказування того, що він у його відношенні належним чином вчинив всі передбачені законом процедури.

Тому саме позивач має довести, що ним, як роботодавцем, вжиті всі необхідні заходи

щодо прийняття ноутбука та документального оформлення такого прийняття на дату

звільнення працівника. Проте на день звільнення відповідача підписання акту повернення ноутбука не було узгоджено.

Водночас звертає увагу, що жодний локальний акт у ТОВ «Малікс Мєд» не

передбачає повернення майна шляхом відправлення Новою поштою без укладання

відповідного акту прийняття-передання, тому посилання позивача про такий спосіб

повернення майна не ґрунтується на вимогах закону та процедурах у самому

товаристві. Наказом № 25 від 13 березня 2023 року була призначена інвентаризація основних

засобів у зв`язку із призначенням нового комерційного директора ОСОБА_3 .

Інвентаризація проведена 15 березня 2023 року в присутності матеріально

відповідальної особи, як того і вимагає Положення про інвентаризацію активів та

зобов`язань, затв. Наказом Мінфіну № 879 від 02.09.2014 року (далі- Положення № 879):

- до початку проведення інвентаризації в інвентаризаційному описі від 15.02.2023

року матеріально відповідальна особа ОСОБА_3 дав розписку про те, що всі

прибуткові та видаткові документи здані в бухгалтерію та всі необоротні

активи, що надійшли під його відповідальність оприбутковано, а ті, що

вибули списано;

- по завершенні інвентаризації, ОСОБА_3 дав розписку про те, що всі

цінності по нумерації від 1 до 73 перевірено комісією в натурі в його

присутності та внесено в опис, претензій до інвентаризаційної комісії він не

має Цінності, перелічені в описі, знаходяться на його відповідальному

зберіганні.

Під час допиту його як свідка, ОСОБА_3 підтвердив, що 15.03.2023 року

інвентаризація проведена щодо майна, яке було у нього на відповідальному

зберіганні, та саме він є матеріально-відповідальною особою, в тому числі ноутбука

LENOVO ThinkBook 15 G2, інвентарний номер 00-005161, який значиться під № 17 в

інвентаризаційному описі, що підтверджується цим описом та його розписками.

Таким чином, звіряльна відомість результатів інвентаризації від 15.03.2023

року підтверджує тільки той факт, що відсутність спірного ноутбука

виявлена у ОСОБА_3 , як матеріально-відповідальної особи цього

основного засобу, тому жодним чином не доводить наявність цього засобу у

ОСОБА_1 .

З врахуванням обставин справи, документів та свідчень сторін вважає, що

позивач не довів: - що станом на дату судового розгляду ноутбук перебуває в розпорядженні ОСОБА_1 та не повернутий нею; - що ним вжито всіх заходів для прийняття ноутбука шляхом оформлення акта приймання-передачі та скерування його працівнику із зазначенням відповідальної особи для прийняття ТМЦ; - вину відповідача для покладення на неї матеріальної шкоди за неповернення майна, яке перебуває на відповідальному зберіганні в іншої особи; - розмір завданої матеріальної шкоди.

Враховуючи наведене, вважає, що позивач не встановив та не довів, що

відповідач не повернув йому ноутбук, внаслідок цих винних та протиправних

дій йому завдана пряма дійсна шкода, та не довів розмір заявленої шкоди, а

відтак позовні вимоги ТОВ «МАЛІКС МЄД» не підтверджені належними та

допустимими доказами, тому є недоведеними та необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні, допитана в тому числі в якості свідка, зазначила наступне. Позовні вимоги вона не визнає. Вона працювала у позивача, останній час за сумісництвом. Матеріальні цінності ноутбук віддала безпосередньому керівнику під час звільнення ОСОБА_3 . Спочатку її керівником був ОСОБА_7 , останній місяць перед звільнення був ОСОБА_3 . Рогулько передав їй для роботи ноутбук в офісі м. Києві по вул. Польова за 3-4 місяця до звільнення, вона підписувала акт приймання передачі, він був вживаний, там були бухгалтерські папки, особисті документи. Її звільнення ініціював ОСОБА_3 , у них були складні стосунку, він сказав написати заяву про звільнення, надіслати в Вайбер, ноутбук телефоном сказав повернути Погодін через нього, в головний офіс не запрошували. Ноутбук вона передала ОСОБА_3 особисто біля метро Житомирська в м. Києві, документи ніякі не підписувала, так як їй ніякі документи ОСОБА_8 не давав, він сказав, що не потрібно, в офіс звертатись не потрібно, претензій до неї не має, їй більше не телефонували. Про відсутність ноутбуку вона дізналася з повістки судової. Щодо звільнення вона спілкувалась з відділом кадрів, з ким не пам`ятає, є смс, щодо повернення ноутбуку вона спілкувалась с Погодіним. При передачі ноутбука Погодіну щодо підписання документів вона в нього нічого не питала, так як звільнення було емоційним. Чи отримувала вона 22.03.2023 від Погодіна попередження про необхідність повернення ноутбука вона не пам`ятає. Особиста зустріч з Погодіним для передачі ноутбука була біля метро в м. Києві 15-16-17.03.2023, точну дату зустрічі вона не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що він є безпосереднім керівником ОСОБА_1 , вона працювала в його відділі менеджером. За час роботи особисто ОСОБА_1 він бачив лише один раз в 2022 році. Він є матеріально відповідальною особою, про що писав розписку. Він знав, що ОСОБА_1 для роботи використовує ноутбук, про отримання якого вона підписувала акт приймання передачі. Інвентаризація була проведена 15.03.2023, ОСОБА_1 він не зобов`язаний повідомляти та запрошувати на інвентаризацію. При звільненні ОСОБА_1 повинна була передати ноутбук йому як керівнику та підписати відповідний акт, про це він повідомляв ОСОБА_1 . Він пропонував їй передати ноутбук через Нову пошту на відповідальну особу через Вайбер, неодноразово 15,22,31.03.2023. По порядку передачі, ІТ відділ перевіряє ноутбук, готує акт, підписує, направляє працівнику, він його підписує та направляє компанії. ОСОБА_1 акт не направлявся. Такий порядок затверджено посадовою інструкцією, правилами внутрішнього трудового розпорядку, такий випадок неповернення ноутбуку перший. По ІР адресу місце знаходження ноутбуку не перевіряли, так як знали, що він у ОСОБА_1 . Обставини особистого поверненню йому ноутбуку ОСОБА_1 він не підтверджує. З ОСОБА_1 в березні 2023 року в м. Києві він не зустрічався, в березні 2023 року він з м. Житомира не виїжджав, до м. Києва не їздив, отже в період з 14-17.03.2023 він з відповідачем не зустрічався, в м. Києві не був, ноутбук вона йому не повертала. В подальшому вів переписку в месенджері з відповідачем щодо повернення ноутбуку.

Вислухав сторін, свідків, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено та визнається сторонами, що позивач працювала на посаді менеджера зі збуту Комерційного відділу Київського регіону ТОВ «Малікс-мєд» в період з 19.01.2022 по 15.03.2023.

Відповідно до заяви відповідача про прийняття на роботу від 18.03.2022 зазначено, що з правилами внутрішнього розпорядку, охорони праці та техніки безпеки ознайомлена і зобов`язується їх виконувати. Готова при невиконанні своїх службових обов`язків нести відповідальність в повному обсязі (розмірі) завданого збитку підприємству.

Відповідно до акту приймання передачі від 11.08.2022 позивачу для забезпечення виконання посадових обов`язків було передано ноутбук LENOVO ThinkBook 15 G2 за інв. № 005161, балансовою вартістю 17528 грн, який підлягав поверненню після звільнення, дострокового переривання трудового договору, що також підтверджується видатковою накладною № 505716 від 21.10.2021.

Відповідно до акту інвентаризації від 16.03.2023 та звіряльної відомості результатів інвентаризації необоротних активів на 15.03.2023 ТОВ «МАЛІКС МЄД» було встановлено відсутність ноутбуку LENOVO ThinkBook 15 G2 за інв. № 005161, в результаті неповернення його відповідачем.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «МАЛІКС МЄД»,

затвердженими Зборами трудового колективу Протокол № 02/21 від 29.12.2021,

визначено наступне: при прийнятті на роботу працівника забезпечують, при потребі,

по акту прийому-передачі, необхідними для роботи технічними засобами. (п.п. 2.10).

Якщо працівник отримував для роботи технічні засоби, то у разі звільнення він має

передати обладнання керівнику в останній день роботи (п.п. 2.16). Забезпечити

робоче місце матеріальними та енергетичними ресурсами, необхідними засобами,

обладнанням та приладами. При потребі передати необхідне для роботи обладнання

працівнику по акту приймання передачі (п.п. 3.2.3.) Відшкодовувати шкоду,

заподіяну майну роботодавцю, винними діями під час виконання трудових обов`язків,

у розмірі та в порядку, встановленому законодавством. Передача активів (необхідними засобами, обладнанням та приладами) оформляється відповідним актом, повернення аналогічно, згідно відповідного акту приймання передачі.

2.Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Як визначено у ст.11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Згідно із статтями 12, 13ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст.15ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст.4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.1166ЦК Українимайнова шкода,завдана неправомірнимирішеннями,діями чибездіяльністю особистимнемайновим правамфізичної абоюридичної особи,а такожшкода,завдана майнуфізичної абоюридичної особи,відшкодовується вповному обсязіособою,яка їїзавдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенніматеріальної відповідальностіправа ізаконні інтересипрацівників гарантуютьсяшляхом встановленнявідповідальності тількиза прямудійсну шкоду,лише вмежах іпорядку,передбачених законодавством,і заумови,коли такашкода заподіянапідприємству,установі,організації виннимипротиправними діями(бездіяльністю)працівника.Ця відповідальність,як правило,обмежується певноючастиною заробіткупрацівника іне повиннаперевищувати повногорозміру заподіяноїшкоди,за виняткомвипадків,передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівниківне можебути покладенавідповідальність зашкоду,яка відноситьсядо категоріїнормального виробничо-господарськогоризику,а такожза шкоду,заподіяну працівником,що перебуваву станікрайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою роботодавця працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Згідно зі ст. 131 КЗпП України роботодавець зобов`язанийстворити працівникамумови,необхідні длянормальної роботиі забезпеченняповного збереженнядорученого їммайна. Працівники зобов`язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно доп.5ч. 1ст.134КЗпП Українипрацівники несутьматеріальну відповідальністьу повномурозмірі шкоди,заподіяної зїх винипідприємству,установі,організації,у випадках,коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування.

Стаття 135-3 КЗпП України визначає, що розмір заподіяноїпідприємству,установі,організації шкодивизначається зафактичними втратами,на підставіданих бухгалтерськогообліку,виходячи збалансової вартості(собівартості)матеріальних цінностейза вирахуваннямзносу згідноз установлениминормами. Уразі розкрадання,недостачі,умисного знищенняабо умисногозіпсуття матеріальнихцінностей розміршкоди визначаєтьсяза цінами,що діютьу даніймісцевості надень відшкодуванняшкоди. Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розміру шкоди, що підлягає покриттю, в тому числі у кратному обчисленні, заподіяної підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір.

Пленум Верховного Суду України впостанові № 14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»роз`яснив, що відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо названі цінності були видані йому в користування у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до п. 2,4,5 зазначеного пленуму, судовому розглядупідлягають: заяви власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу до працівника про відшкодування шкоди в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, а також в розмірі, що не перевищує цей заробіток (перевищує, але законом встановлена відповідальність в межах середнього місячного заробітку), якщо відшкодування не може бути проведене за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу шляхом відрахування із заробітної плати (наприклад, у випадку припинення працівником трудових відносин з даним підприємством, у зв`язку з

закінченням строку на видання розпорядження про відрахування).

За правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати.

Вирішуючи спори про відшкодування шкоди, заподіяної зіпсуттям або знищенням через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), суди повинні мати на увазі, що на підставі п.1 ст.133 КЗпП несуть матеріальну відповідальність в межах середнього місячного заробітку працівники, які допустили зіпсуття або знищення цих цінностей у ході трудового процесу. Відповідальність у тому ж розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо названі цінності були видані йому в користування у зв`язку з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до вимогст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Як визначено ч. 2ст. 78 ЦПК Україниобставини справи,які зазаконом маютьбути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Як передбаченост. 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6ст. 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, в судовому засіданні дослідженими письмовими доказами та допитами свідків встановлено, що ОСОБА_1 для виконання посадових обов`язків було передано спірний ноутбук, про що нею було підписано акт приймання - передачі в якому зазначено, що відповідач несе персональну повну матеріальну відповідальність за збереження та повернення ноутбуку роботодавцю після звільнення. Після звільнення відповідачем спірний ноутбук роботодавцю повернений не був. Відповідний акт приймання передачі підписаний не був та не складався, що підтверджують сторони та свідок. Відповідач, допитана як свідок, посилається на те, що вона передала ноутбук особисто керівнику ОСОБА_3 без підписання акту, при цьому не пам ятає навіть в який день це відбулось. При цьому свідок ОСОБА_3 зазначені обставини заперечує повністю. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, отже суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів повернення ноутбуку позивачу після звільнення відповідачем. Всі інші обґрунтування та обставини, на які посилається представник відповідача також зводяться до її особистих припущень розвитку обставин, незгоди з проведеною інвентаризаціє та балансовою вартістю ноутбуку, аналізом внутрішньої документації підприємства, що жодним чином не спростовує факту неповернення ноутбуку відповідачем позивачу після звільнення.

Відповідно дост.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим.Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовомузасіданні. Відсутність позиції відповідача по суті позову не є підставою для задоволення позовних вимог, якщо вони не обґрунтовані та доказово не підтверджені.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 5, 12, 13,81,89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ТОВ «МАЛІКС-МЄД» до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ «МАЛІКС-МЄД», код ЄДРПОУ: 33385139, грошові кошти в розмірі 17528,00 грн. (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять вісім) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ «МАЛІКС-МЄД», код ЄДРПОУ: 33385139, судовий збір в сумі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Позивач: ТОВ «МАЛІКС-МЄД», код ЄДРПОУ: 33385139, місце реєстрації: Житомирська область. м. Житомир, м-н Путятинський, буд. 2 поверх 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя А. С. Зінченко