Рішення

від 28.08.2007 по справі 10021-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10021-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

28.08.2007Справа №2-15/10021-2007

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекреаційний комплекс «Донбас» (95033,  АР Крим, м. Сімферополь, вул. Автомобілістів, б. 1, код ЄДРПОУ 34896931)

До відповідача Алуштинського міського управління земельних ресурсів (98500, АР Крим, м. Алушта, пл. Радянська, б. 1, кв. 64, код ЄДРПОУ 22257739)

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

п р е д с т а в н и к и:

Від позивача – Чукаткіна Т.В., довіреність № 9 від 24.09.2007  р., у справі

Від відповідача –  не з'явився

Обставини справи: ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Алуштинського міського управління земельних ресурсів при визнання незаконним рішення Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 10-03/19-643 від 16.07.2007 р. про відмову у погодженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки  ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: Маломаяцька сільська рада, с. Лазурне та спонукання відповідача протягом 5 днів з дня набуття судовим рішенням законної сили погодити проект землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: Маломаяцька сільська рада, с. Лазурне, а у випадку ухилення від погодження протягом зазначеного строку, позивач просить вважати проект землеустрою з відведення земельної ділянки  ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: Маломаяцька сільська рада погодженим з державними органами земельних ресурсів – Алуштинським міським управлінням земельних ресурсів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним, так як винесено з порушенням вимог статті 27 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», статей  50, 51 Земельного кодексу України.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

28.08.2007 р. до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить розглянути справу та прийняти рішення у відповідності з чинним законодавством України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В :

Рішенням 7 сесії 5 скликання Маломаяцької сільської ради № 7-178 від 02.03.2007 р. «Про дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для передачі його в оренду» (а.с. 22) Маломаяцька сільська рада, розглянувши клопотання ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» від 12 лютого 2007 р., керуючись статтями 12, 123, 124 Земельного кодексу України, пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила:

1. Дозволити Товариству з обмеженою відповідальністю Рекреаційний комплекс «Донбас» підготовку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для будівництва рекреаційного комплексу в с. Лазурне орієнтовною площею 5,0 га з земель Маломаяцької сільської ради, що не надані у власність або користування, для передачі земельної ділянки в довгострокову оренду.

2. Рішення дійсне протягом півтора роки з дня його прийняття.

На підставі цього рішення позивачем було укладено з ТОВ «Алуштинське земельно-кадастрове бюро» договір № 76 від 18 квітня 2007 р. на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору  позивач доручив, а ТОВ «Алуштинське земельно-кадастрове бюро» зобов'язалося виконати з дотриманням вимог законодавства проект землеустрою з відведення земельної ділянки, встановлення меж земельної ділянки в натурі, для будівництва рекреаційного комплексу площею 5,0 га в с. Лазурне.

Під час розробки проекту відведення 09 липня 2007 р. ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» звернулося до відповідача  Алуштинського міського управління земельних ресурсів із завою про надання висновку про можливість закріплення для будівництва рекреаційного комплексу земельної ділянки площею 5,0 га, розташованої в с. Лазурне Маломаяцької сільської ради, що підтверджується листом № 6 від 09.07.2007 р. (вх. відповідача № 10-03/19-643 від 09.07.2007 р.) (а.с. 20)

Згідно листа Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 10-03/19-643 від 16.07.2007 р. земельна ділянка, яка запитується, площею 5,0 га, в тому числі за угіддями: землі, вкриті лісовою рослинністю 5,0 га (гр. 23 ф. 6-зем) входить до складу земель Маломаяцької сільської ради, не наданих у власність або користування (шифр строки 96 ф. 6-зем) й Алуштинське міське управління земельних ресурсів не може погодити поданий проект землеустрою у зв'язку з відсутністю містобудівної документації (містобудівного обґрунтування, розглянутого містобудівною радою при Міністерстві будівельної політики та архітектури), яка б передбачала можливість будівництва об'єкту рекреації на земельній ділянці, яка відноситься до території загального користування с. Лазурне. (а.с. 21)

Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі представлені сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо необхідності судового захисту його прав з наступних мотивів.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Чинне земельне законодавство  передбачає два види користування землею: постійного користування та оренда (глава 15 Земельного кодексу України).

Зокрема, право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності (стаття 93 Земельного кодексу України).

Згідно статті 290 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі як засобу виробництва, регулюються Земельним кодексом України та іншими законами. При цьому, оренда земельної ділянки без договору, укладеного в письмовій формі, посвідченого нотаріально та зареєстрованого в установленому законом порядку, не допускається.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статей 123, 124  Земельного кодексу України  особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.  До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 51 цього Кодексу документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Відповідно до частини 6 статті 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відмову відповідача мотивовано належністю спірної земельної ділянки до території загального користування та відсутністю містобудівного обґрунтування.

Легітимне визначення поняття території загального користування як об'єкту в сфері благоустрою населених пунктів міститься в пункті 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Так, територія загального користування – це парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування; прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору, інші території в межах населеного пункту.

Згідно статті 14 цього Закону України об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством.

При цьому, законодавчо встановлених обмежень для здійснення будівництва на територіях загального користування немає.

Навпаки, зі змісту статті 27 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» випливає, що таке будівництво можливе за умови отримання дозволу на здійснення будівництва на території загального користування. Так, фізичним та юридичним особам, які мають намір здійснити нове будівництво на території загального користування, виконавчими органами відповідних рад, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, у разі делегування їм таких повноважень, надається дозвіл на будівництво в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до Вихідної земельно-кадастрової інформації Проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас», розробленому Алуштинським відділом Кримської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» при Держкомземі України земельна ділянка, що запитується, за УКЦВЗ обчислюється як землі рекреаційного призначення.

Згідно статті 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Згідно статті 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Таким чином, цільове призначення земельної ділянки не суперечить меті, про яку просить позивач, а саме будівництво рекреаційного комплексу.

Щодо заперечень відповідача про відсутність містобудівної документації (містобудівного обґрунтування, розглянутого містобудівною радою при Міністерстві будівельної політики та архітектури), то під час оцінки їх правомірність суд виходив з наступного.

Так, позивачем отримано позитивний висновок спеціалізованого органу в галузі архітектури і містобудування – Управління архітектури і містобудування  м. Алушта № 106  про можливість цільового використання земельної ділянки, який затверджено начальником Управління архітектури і містобудування м. Алушти 05 травня 2007 р. В пункті 5.6 висновку Управління архітектури  і містобудування м. Алушта погодило закріплення земельної ділянки на умовах оренди площею 5,0 га (орієнтовано) ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для будівництва рекреаційних комплексів в с. Лазурне.(а.с. 24-27)

У Висновку № 106 від 05 травня 2007 р. також йдеться про необхідність розроблення містобудівного обґрунтування, а також про необхідність отримання на стадії проектування архітектурно-планувального завдання в управлінні архітектури і містобудування, тощо.

В той же час, з висновку спеціалізованого органу в галузі містобудування не вбачається, що розроблення містобудівного обґрунтування повинно передувати вирішенню питання про надання земельної ділянки, на що вказує відповідач.

Такий самий висновок можна зробити на підставі змісту приписів Закону України «Про планування та забудову територій». Так, згідно статті 26 цього Закону для забезпечення дотримання вимог законодавства, а також регіональних та/або місцевих правил забудови, державних стандартів, норм і правил, містобудівної документації фізичним та юридичним особам за їх письмовим зверненням надаються єдині умови і обмеження забудови земельних ділянок, інші вихідні дані на проектування об'єктів містобудування. У разі відсутності місцевих правил забудови для будівництва окремого об'єкта містобудування на території кварталу існуючої забудови розробляється містобудівне обґрунтування розташування об'єкта містобудування в цьому кварталі.

Щодо дозволу на будівництво, то він відповідно до статті 24  Закону України «Про планування та забудову територій» отримується вже після виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Так, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставах, в межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки встановлено також  частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України, яка передбачає такий спосіб захисту порушених прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, як визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Виходячи з того, що погодження проекту землеустрою є необхідною умовою для затвердження проекту землеустрою, то ухваливши рішення, що оскаржується, відповідач тим самим порушив право позивача на отримання в оренду земельної ділянки, оскільки для здійснення підприємницької діяльності (статті 116, 124 Земельного кодексу України), право на свободу здійснення підприємницької діяльності (стаття 43 Господарського кодексу України), не дотримався  державних гарантій підприємництва (стаття 48 Господарського кодексу України), суд вважає, що для захисту порушених прав  ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» слід визнати незаконним протиправне рішення відповідача, а для відновлення й гарантування дотримання земельних прав позивача від порушень з боку відповідача, спонукати відповідача до надання позитивного висновку, а у випадку ухилення від надання такого висновку вважати проект землеустрою погодженим у встановленому чинним законодавством порядку із органом земельних ресурсів.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 35, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним рішення Алуштинського міського управління земельних ресурсів № 10-03/19-643 від 16.07.2007 р. про відмову у погодженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки  ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: Маломаяцька сільська рада, с. Лазурне.

3. Спонукати Алуштинське міське управління земельних ресурсів протягом 5 днів з дня набуття судовим рішенням законної сили погодити проект землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: Маломаяцька сільська рада, с. Лазурне, а у випадку ухилення від погодження протягом зазначеного строку, вважати проект землеустрою з відведення земельної ділянки  ТОВ «Рекреаційний комплекс «Донбас» для будівництва рекреаційного комплексу за адресою: Маломаяцька сільська рада погодженим з державними органами земельних ресурсів – Алуштинським міським управлінням земельних ресурсів.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.