Постанова

від 13.12.2007 по справі 2/3599

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/3599

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" грудня 2007 р.                                                           Справа № 2/3599

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Вечірка І.О

суддів:                                                                        Зарудяної Л.О.

                                                                                   Ляхевич А.А.

при секретарі                                                            Кулик О.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     Фіногенової Т.І. - представника  за  довіреністю №04-05/53,

від відповідача: Баньківського В.В.  - представника за  довіреністю  від 11.09.06р.,

від третьої особи:  Кіпчука М.В.

розглянувши апеляційну скаргу  Житомирського  автомобільно-дорожнього коледжу, м.Житомир

на рішення Господарського суду Житомирської області

від "10" липня 2007 р.  у справі № 2/3599 (суддя Тимошенко О.М.)

за  позовом Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", м.Київ  

до Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу, м.Житомир

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - фізичної особи  Кіпчука М.В.    

про стягнення 5264,01 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.07.207р. усправі №2/3599 частково задоволено позов Закритого акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" та стягнуто на його користь з Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу 3948грн. відшкодування майнової шкоди в порядку регресу, 1144,08грн. витрат, пов'язаних з оплатою експертизи, та судові витрати. В позові, в частині стягнення 1316,01грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду від 10.07.20007р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. При цьому, відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а саме:

- в матеріалах справи міститься висновок судової автотехнічної експертизи від 21.02.2007р., згідно з яким водій автомобіля ДЕУ-Ланос мала технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ЗІЛ-138 шляхом застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху. Дії водія ДЕУ-Ланос, з технічної точки зору, є причиною настання ДТП. Даний висновок, крім вини водія автомобіля ДЕУ-Ланос встановлює, що дії водія ЗІЛ-138, є однією з умов виникнення даної пригоди. Згідно з ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. З огляду на вказане, в матеріалах справи містяться два висновки автотехнічної експертизи, якими чітко визначена вина водія автомобіля ДЕУ-Ланос та два протилежних висновки щодо вини водія автомобіля ЗІЛ-138. На думку відповідача, висновок експертизи від 21.02.2006р. в частині визнання вини за водієм автомобіля ЗІЛ-138 є безпідставним і не може враховуватися при прийнятті  судового рішення;

- вина водія автомобіля ДЕУ-Ланос є незаперечною, а тому процентне співвідношення відповідальності 25% на 75% ніяким чином не може вважатися справедливим та законним;

- при прийнятті рішення судом не враховано висновки судової автотехнічної експертизи №147 від 03.11.2004р. При цьому, в рішенні відсутня будь-яка мотивація щодо відхилення цього висновку, що свідчить про порушення норм процесуального права;

- відповідачем у справі було визнано Житомирський автошляховий коледж. Оскільки Кіпчук М.В. на момент ДТП перебував в трудових відносинах з відповідачем і керував належним коледжу автомобілем, то Кіпчук М.В. повинен бути запрошеним до участі у справі в якості третьої особи. Господарський суд, прийнявши рішення, фактично не врахував його права і обов'язки;

- як вбачається з умов полісу добровільного страхування наземного транспорту, передбачених п. 4.2, франшиза без вини водія складає 2%, за вини водія складає 5%. Розрахунок суми основного відшкодування, який знаходиться в матеріалах справи, позивачем здійснений за відрахуванням франшизи в розмірі 2% (без вини водія). Враховуючи незаперечну вину водія автомобіля ДЕУ-Ланос, розрахунок страхового відшкодування повинен був здійснений за відрахуванням франшизи в розмірі 5% (за вини водія), що не було враховано господарським судом.

Представник відповідача в засіданні апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні просили рішення господарського суду від 10.07.2007р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу - без задоволення. У відзиві позивач вказує, що господарський суд правомірно дійшов висновку про наявність вини в діях водіїв обох транспортних засобів. Твердження відповідача, що дії водія ДЕУ-Ланос є причиною настання дорожньо-транспортної пригоди не відповідає дійсним обставинам. Експертом встановлено, що з технічної точки зору дії водія автомобіля ЗИЛ, який не дав дороги автомобілю ДЕУ-Ланос і створив небезпеку для руху є однією з умов виникнення ДТП. В порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху, водій автомобіля ЗІЛ, перед початком повороту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Водій автомобіля ЗІЛ, виконуючи поворот при виїзді з перехрещення проїзних частин опинився на смузі зустрічного руху, тобто на смузі, по якій рухався автомобіль ДЕУ-Ланос, чим порушив п. 10.5 Правил. Згідно з п. 13.4 ПДР передбачено, якщо зустрічний роз'їзд утруднений, водій, на смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким він керує, заважають зустрічному руху, повинен дати дорогу. В порушення цього пункту, водій автомобіля ЗИЛ не дав дорогу автомобілю ДЕУ-Ланос.  Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" №6 від 23.03.1992р. передбачено, що при наявності вини обох володільців - розмір відшкодування визначається в залежності від ступеня вини кожного.

Третя особа - гр. Кіпчук М.В., залучений до участі у справі апеляційним господарським судом, надав пояснення щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Вислухавши представників сторін та третьої особи, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з довідки ВДАІ УМВС України в Житомирській області від 16.02.2004р. №6/370, 23.01.2004р. о 13 год. 30 хв. на смузі руху по вулиці Огієнка в м.Житомирі сталася дорожньо-транспортна пригода в, якій зіткнулися два автомобілі ДЕУ-Ланос, державний знак 837 64 ВВ,  та автомобіль  ЗІЛ, державний знак 17 41 ЖИО (а.с. 13).

Автомобіль ЗІЛ-138 належить Житомирському автомобільно-дорожньому коледжу і ним керував водій Кіпчук Микола Віталійович. Автомобіль ДЕУ-Ланос належить Заєць Тетяні Петрівні, яка керувала автомобілем під час зіткнення.

Старшим інспектором державної автомобільної інспекції, старшим лейтенантом Вікарчуком Г.В. складено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 23.01.2004р., схему дорожньо-транспортної пригоди, протоколи огляду транспортних засобів, відібрані пояснення водіїв.

Відносно  водія Кіпчука М.В. працівниками ДАІ складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.02.2004р. №180476, за яке передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.

Постановою Корольовського районного суду від 21.04.2004р. у справі №3-2892 провадження відносно Кіпчука М.В. за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 26).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ДЕУ-Ланос, державний номерний знак 837 67 ВВ, завдано технічні ушкодження, про що свідчить протокол огляду транспортного засобу від 23.01.2004р. Довідкою ВДАІ УМВС України в Житомирській області від 16.02.2004р. №6/370, також, підтверджено наявність технічних  пошкоджень автомобіля ДЕУ-Ланос (а.с. 13-14).

Автомобіль ДЕУ-Ланос, д/з 837 67 ВВ, був застрахований у ЗАТ "Страхова група "ТАС" в особі Житомирської філії за полісом добровільного страхування наземного транспортного засобу УП №031791 від 28.07.2003р. (а.с. 21). З зазначеного полісу вбачається, що одним із страхових випадків є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок ДТП.

Спеціалістом-товарознавцем Підприємства "Автолюбитель" було проведено дослідження автомобіля DAEWOO D4LM500, державний знак 837 64 ВВ з метою визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження при ДТП, про що складено  акт №11765/А від 28.01.2004р. (а.с. 15-17). Згідно з висновком експерта, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля DAEWOO D4LM500, д/з 837 64 ВВ складає 6531,00грн.

Відповідно до умов полісу добровільного страхування наземного транспортного засобу, в зв'язку з пошкодженням автомобіля у дорожньо-транспортній пригоді ЗАТ "Страхова Група "ТАС" сплатила гр. Заєць Т.П. страхове відшкодування в розмірі 5264,01грн., що підтверджується платіжним дорученням №4154 від 06.05.2004р. (а.с. 27).

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У справі міститься висновок дослідження експерта - автотехніка Мосійчука В.Б. №147 від 03.11.2004р., проведеного на виконання ухвали Корольовського районного суду м.Житомира від 02.09.2004р. по цивільній справі №2/3000/04 (а.с. 30-40).

Проте, зазначений висновок містив протиріччя та не в повній мірі відповідав обставинам скоєної дорожньо-транспортної пригоди. У зв'язку з чим, місцевий господарський суд ухвалою від 26.10.2006р. призначив судову автотехнічну експертизу (а.с. 74).

На виконання вимог ухвали господарського суду, експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено 21.02.2007р. висновок №11196/1732 судової транспортно-трасологічної експертизи (а.с. 82-88). Як вбачається з висновку експерта №11196/1732, з технічної точки зору дії водія автомобіля ЗІЛ, який не дав дорогу автомобілю ДЕУ-Ланос і створив небезпеку для руху, є однією з умов виникнення ДТП. Експертом зазначено, що виконуючи вимоги п. 10.1, п. 10.5 та п. 13.4 Правил дорожнього руху водій  Кіпчук М.В. мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ДЕУ-Ланос. Також, експертом встановлено, що водій автомобіля ДЕУ- Ланос, виконуючи вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху, мала технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем ЗІЛ шляхом застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху.

Таким чином, з висновку експерта вбачається, що у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди винними є водії обох автомобілів, оскільки кожен з них мав технічну можливість уникнути зіткнення при додержанні ними Правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

З огляду на викладене, шкоду, яка завдана власнику автомобіля ДЕУ - Ланос має відшкодувати  відповідач, як власник автомобіля ЗІЛ. В зв'язку з цим, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу частину виплаченого гр. Заєць Т.П. відшкодування.

Нормою п. 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Місцевий господарський суд задовольнив позов, стягнувши з відповідача, в порядку регресу, на користь позивача 75% від розмірі відшкодування шкоди, що складає 3948,00грн. При цьому, місцевий господарський суд виходив з такого.

Пунктом 10.1 Правил дорожнього руху передбачено, що перед  початком  руху,  перестроюванням та іншою зміною напрямку руху водій повинен переконатися,  що це буде безпечним  і не створить перешкод іншим учасникам руху.

Проте, в порушення зазначеного пункту Правил, водій автомобіля ЗІЛ перед початком повороту не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з п. 10.5 Правил дорожнього руху, поворот  необхідно  виконувати  так,  щоб  при виїзді з перехрестя транспортний засіб не  опинився  на  смузі  зустрічного руху,  а  у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. При цьому, п. 13.4 Правил визначено, що якщо зустрічний роз'їзд  утруднений,  водій,  на  смузі руху якого є перешкода чи габарити транспортного засобу, яким  він керує,  заважають  зустрічному  руху,  повинен  дати  дорогу.

Таким чином, водій Кіпчук М.В., керуючи автомобілем ЗИЛ-138, габарити якого є значними, не дав дорогу автомобілю ДЕУ-Ланос, чим створив небезпеку для руху і це стало однією з умов виникнення ДТП.

З урахуванням тієї обставини, що порушення правил водієм автомобіля ЗІЛ є більш суттєвим та його  дії стали істотною умовою виникнення ДТП і фактично потягнули за собою порушення ПДД водієм автомобіля ДЕУ - Ланос, місцевий господарський суд правомірно  визначив частку відповідальності відповідача - 75% від розміру відшкодованої шкоди.

Суд першої інстанції правомірно звернув увагу на те, що водій автомобіля ДЕУ - Ланос мав технічну можливість уникнення зіткнення шляхом застосування гальмування з моменту виникнення небезпеки для руху та те, що визначення у висновку експерта порушень ПДД водієм  автомобіля ДЕУ Ланос у більшій мірі ґрунтується на припущеннях. Так, гальмівний шлях визначений зі слів водія про швидкість автомобіля  та про відстань, з якої помічена перешкода, які є приблизними, а ситуаційний час реакції водія є середнім статистичним. Також, судом враховано, що зіткнення відбулося до виїзду автомобіля ДЕУ - Ланос на вулицю Огієнка. В зв'язку з цим, місцевий господарський суд правомірно визначив частку відшкодування для позивача в розмірі 25%.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3948,00грн. відшкодування майнової шкоди в порядку регресу. На сторони правомірно покладені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, апеляційна скарга Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу, м.Житомир не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Житомирської області від 10 липня 2007 року має бути залишено без змін.

 Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 10 липня 2007 року у справі №2/3599 залишити без змін, а апеляційну скаргу Житомирського автомобільно - дорожнього  коледжу, м.Житомир - без задоволення.

2. Справу №2/3599 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                 Вечірко І.О

судді:

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

                                                                                           Ляхевич А.А.  

  Віддрук. 5 прим.

1 - до справи,

2,3 - сторонам

4 - третій особі- Кіпчуку М.В.

(м.Житомир, вул.Слобідська, 17, кв. 122).

5 - в наряд