Ухвала

від 02.04.2025 по справі 761/33348/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33348/18

Провадження № 4-с/761/91/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , стягувач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» м.Києва, заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Гненний Дмитро Анатолійович, на дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга ОСОБА_1 , стягувач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» м.Києва, заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Гненний Дмитро Анатолійович, на дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Суд, вивчивши матеріали скарги та додані до неї матеріали, дійшов висновку про повернення скарги без розгляду, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).

Згідно зі ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014р. № 6, скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Такий строк є процесуальним, може бути поновлений за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому, заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.

Стороною скаржника подано клопотання про поновлення пропущеного строку на подання вказаної скарги, обгрунтовуючи її тим, що Постанову про відкриття виконавчого провадження винесену 07.03.2025 року, боржник отримала 14.03.2025 року, проте, звернулась до суду із вказаною скаргою лише 31.03.2025, оскільки не знала про розгляд справи та винесення судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/33348/18 на підставі якого видано виконавчий лист, що став підствою відкриття виконавчого провадження, а тому, без вказаних матеріалів справи не змогла б підготувати обгрунтовану скаргу на дії приватного виконавця, у зв`язку з чим просить поновити строк на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ст.120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ст.122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно ст.123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язаний його початок.

Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст.6 Конвенції ООН Про захист прав людини та основоположних свобод).

Згідно ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається з закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 127 ЦПК України про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася з відповідною заявою.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_1 не доведено належними та достатніми доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, суд вважає, що будь-які підстави для поновлення заявниці строку для подання скарги відсутні, з урахуванням наведеного клопотання про поновлення пропущеного строку на подання вказаної скарги є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, вищевказана скарга на стадії вирішення питання про прийняття до провадження підлягає залишенню без розгляду з поверненням особі, що її подала, в зв`язку з пропуском строку на оскарження, визначеного ст. 449 ЦПК України.

Крім того, статтею 183 ЦПК України встановлені загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ЦПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, що вимагаються цим Кодексом. Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Згідно ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (ч. 4 ст. 183 ЦПК України).

За таких обставин, скарга є такою, що подана без додержання вимог ст. 449 ЦПК України ч.2 ст. 183 ЦПК України, а тому підлягає поверненню скаржнику без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 13, 183, 259-261, 353-355, 442 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , про поновлення пропущеного строку на подання до суду скарги ОСОБА_1 , стягувач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» м.Києва, заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Гненний Дмитро Анатолійович, на дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - відмовити.

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району» м. Києва, заінтересована особа: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Гненний Дмитро Анатолійович, на дії приватного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, - повернути скаржнику без розгляду.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 261 ЦПК України.

Суддя: