Ухвала

від 07.04.2025 по справі 916/4121/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

07 квітня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/4121/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

розглянувши заяву про забезпечення позову першого заступника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області (вх.№1305/25)

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 року м. Одесі, суддя першої інстанції Деркач Т. Г. повний текст складено та підписано 17.02.2025 року

у справі № 916/4121/24

за позовом: Чорноморської окружної прокуратури, м. Чорноморськ, Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ

до відповідачів:1.Акціонерного товариства Укртелеком, м. Київ; 2.Виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності, та повернення до державної власності захисної споруди цивільного захисту № 57605

В С Т А Н О В И В:

27.02.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Акціонерного товариства Укртелеком на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 року у справі №916/4121/24.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 року відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Укртелеком, м. Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 року у справі №916/4121/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

12.03.2025 матеріали справи №916/4121/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ на рішення Господарського суду Одеської області від 05.02.2025 по справі №916/4121/24, призначено розгляд справи на 05.05.2025 року об 10-00 год. у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

27.03.2025 року до Південно-західного апеляційного господарського суду від першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області надійшла заява про забезпечення позову у даній справі, в якій останній просить:

накласти арешт на нерухоме майно, а саме, захисну споруду цивільного захисту - сховище № 57605, площею 119,8 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, та належить на праві приватної власності Акціонерному товариству «Укртелеком»;

заборонити відповідачу Акціонерному товариству «Укртелеком», іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо захисної споруди цивільного захисту - сховища № 57605, площею 119,8 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6.

Зокрема, у своїй заяві перший заступник керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області зазначає, що предметом позову окружної прокуратури є вимоги про зобов`язання повернути нерухоме майно, зокрема, об`єкт цивільного захисту сховище № 57605, який має матеріальний склад, тому підстави для застосування заходу забезпечення є обґрунтованими.

Прокурор стверджує, що у разі відчуження Акціонерним товариствам «Укртелеком» спірної нежитлової будівлі на користь третіх осіб та внесення запису про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з позовом, адже, з метою належного відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, таке зумовить необхідність ініціювати інший позов, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем.

Отже, прокурор наголошує, що, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що предметом позову є нерухоме майно, яким відповідач, у випадку не накладення арешту, зможе у будь-який момент розпорядитись (відчужити, продати, знищити) або внести зміни у його технічний стан, або технічну документацію щодо майна, що фактично призведене до непоновлення прав та інтересів позивача, наявні правові підстави для забезпечення судом позову. Запропонований захід забезпечення позову є співмірним та обґрунтованим з урахуванням позовних вимог (предмет позову), останній спрямований на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави у бюджетній сфері у разі задоволення позову.

У зв`язку із тим, що головуючий суддя, Діброва Г.І. перебувала у відрядженні з 27.03.2025 по 30.03.2025 відповідно до наказу голови суду від 25.03.2025 №83-в та суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, Колоколов С.І. є тимчасово непрацездатним, що унеможливило своєчасний розгляд заяви Першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4121/24, внаслідок якого для розгляду заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги у справі №916/4121/24, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 року, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Савицький Я.Ф., яка приймає до свого розгляду дану справу.

Колегія суддів, дослідивши заяву першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури Одеської області про забезпечення позову, встановила наступне.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Тим часом обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Разом із тим, відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з сталою практикою Верховного Суду законодавством покладено на заявника обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Так, предметом цього спору є :

- усунення перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 25.03.2004 № 150 «Про видачу свідоцтва про право власності ВАТ Укртелеком на будівлю АТС з господарчими будівлями, розташованими по вул. Олександрійській, 6, та на будівлю переговорного пункту по вул. Олександрійській, 12/1 в м. Іллічівську»;

- усунення перешкоди державі в особі Фонду державного майна України у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності № 1404, видане 30.04.2004 виконавчим комітетом Іллічівської міської ради на 4 поверхову будівлю АТС - загальною площею 2696.1 м2 і господарчих будівель: складу літ Б, гаражу літ Д, гаражу-дизельної літ В, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6;

- усунення перешкоди у розпорядженні та користуванні державним майном шляхом зобов`язання Акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, вул. Бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) повернути державі в особі Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) захисну споруду цивільного захисту - сховище № 57605, яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, площею 119,8 кв.м.;

Тобто, у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами, за якими суд першої інстанції ухвалив рішення суду, яке наразі є предметом апеляційного перегляду в суді апеляційної інстанції і які мають таку правову природу, яка передбачає необхідність судового захисту власника майна державу від порушень, які були допущені іншою особою по відношенню до її майна, причому на цій стадії апеляційного перегляду суд не робить висновок, які саме позовні вимоги заявлені прокурором негаторний позов чи віндикаційний, в залежності від чого суд може застосувати той чи інший захід забезпечення таких позовних вимог (або арешт майна, або заборону вчинення дій).

Як зазначалось вище, прокурор звернувся із заявою про забезпечення позову до суду апеляційної інстанції шляхом накладання арешту на нерухоме майно, а саме, захисну споруду цивільного захисту - сховище № 57605, площею 119,8 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6, та належить на праві приватної власності Акціонерному товариству «Укртелеком» та заборони відповідачу Акціонерному товариству «Укртелеком», іншим фізичним та юридичним особам, а також будь-яким суб`єктам реєстраційних дій вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо захисної споруди цивільного захисту - сховища № 57605, площею 119,8 кв.м, яке розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Чорноморськ, вул. Олександрійська, 6.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22).

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Разом з цим, судова колегія зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності підстав для застосування відповідного заходу забезпечення позову, судом оцінюються обставини та докази у конкретній справі.

Так, у даному випадку прокурор звертаючи до суду першої інстанції із відповідним позовом, зокрема до Акціонерного товариства «Укртелеком» ані одночасно із позовною заявою, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції не звертався до суду із заявою про вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Так само, як під час звернення з апеляційною скаргою у цій справі, так й під час здійснення апеляційного перегляду справи, прокурором не порушувалось питання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Наразі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, прокурор не навів жодного обґрунтування, із посиланням на відповідні докази, щодо зміни будь-яких обставин, які зумовлюють необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема вчинення відповідачем дії щодо відчуження спірного приміщення, його технічного переобладнання тощо, тобто вчинення дій, які можуть вподальшому вплинути на можливість виконання рішення суду, у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що першим заступником Чорноморської окружної прокуратури Одеської області не надано будь-яких належних та допустимих доказів в якості підтвердження наявності дій з боку відповідача, націлених на подальшу перереєстрацію права власності на спірний об`єкт на третіх осіб саме наразі, на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, при тому, що заява не була подана прокурором разом з апеляційною скаргою. Саме лише припущення про можливість здійснення таких дій в подальшому жодним чином не свідчить про вжиття дій з перереєстрації права власності на спірний об`єкт на третіх осіб відповідачем у справі.

Оскільки матеріали заяви не містять належних доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування визначених прокурором заходів забезпечення позову, а наведені заявником підстави для забезпечення позову, за умови відсутності будь - яких доказів на підтвердження означених заявником фактів на стадії апеляційного перегляду рішення суду, при невирішені судом питання, що є предметом розгляду даної справи (негаторний позов, який базується на тому, що майно не вибувало з володіння власника і потребує тільки усунення перешкод у користуванні, або віндикаційний позов стосовно витребування майна з незаконного володіння іншої особи, яка наразі є її власником), таке не надає можливості суду апеляційної інстанції дійти беззаперечних висновків щодо наявності наразі фактичних обставин, які можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладання арешту та заборони суб`єктам у сфері державної реєстрації вчиняти дії щодо нерухомого майна, позаяк така заборона приймати рішення та здійснювати будь-які дії щодо своєї власності є крайньою мірою судового примусу і може застосовуватись у виняткових випадках, інакше таке обмеження може призвести до істотних негативних наслідків.

При цьому, колегія суддів ще раз зауважує на тому, що позивачем не надано суду апеляційної інстанції належних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить в подальшому виконання рішення суду та ефективний захист прав та інтересів позивача у випадку задоволення позову.

Отже, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову на стадії апеляційного перегляду рішення суду порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду або існування перешкод в ефективному захисті порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.

Керуючись ст. 136-140, 234, 235, 281 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Прийняти колегією суддів у складі головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Принцевької Н.М., Савицького Я.Ф. до свого провадження справу №916/4121/24.

Відмовити в задоволенні заяви першого заступника керівника Чорноморської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №916/4121/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст. 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя: Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

Я.Ф. Савицький