Рішення

від 08.10.2007 по справі 10815-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10815-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

08.10.2007Справа №2-15/10815-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (83000, м. Донецьк, вул.. Коваля, 80-а, ідентифікаційний код 32036829) в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (99010, АР Крим, м. Севастополь, с. Штурмове, вул.. Чорноріченська, 134, ідентифікаційний код 26457352)

До відповідача  Приватного підприємства «Галерея» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Каліннікова, 12, ідентифікаційний код 31228061)

Про стягнення 43245,97 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – не з'явився    

        Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» звернулось до Господарського суду АР Крим з позовом до Приватного підприємства «Галерея»  про стягнення 42345,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару за договором поставки № КР 2006/11-31 від 20.11.2006 р.  а також за надані позивачем послуги з доставки, через що заборгованість Приватного підприємства «Галерея»  перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна»  складає 18108,00 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача  21661,02 грн. пені, 1782,80 грн. штрафу, 438,07 грн. річних, 1256,08 грн. інфляційних втрат.

05.10.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою він зменшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 18108,00 грн. основного боргу, 329,42 грн. річних та 887,29 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог позивач просить прийняти відмову від позову.

Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце слухання справи був поінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією.

За такими обставинами суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представника позивача, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

20.11.2006 р. між Філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (Постачальник) (позивач) та Приватним підприємством «Галерея» (Покупець) (відповідач) був укладений договір поставки № КР 2006/11-31. (а.с. 16-19)

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник), який здійснює  підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до пункту  1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність Покупця металопродукцію (товар), а Покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього Договору.

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару визначаються у рахунках-фактурах Постачальника, які є невідємними частинами даного Договору, або  у накладних. (пункт 1.2 Договору).

Відповідно з пунктом 3.5 Договору оплата товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах Постачальника. Постачальник має право поставити товар Покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку Покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3-х днів з моменту поставки.

Вказаний договір набуває инності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2007 року, а в частині взаєморозрахунків – до повного розрахунку між сторонами. (пункт 9.1 Договору)

Як свідчать матеріали справи, 20.11.2006 р. позивачем був виставлений рахунок –фактура № КРт-000891 на суму 17820,00 грн. для здійснення передплати. (а.с. 63)

На підставі пункту 3.5 Договору позивачем була здійснена поставка відповідного товару на суму 17828,00 грн.,  що підтверджується доданою до матеріалів справи видатковою накладною № КРт-000814 від 21.11.2006 р.  (а.с. 20).

Вказаний товар був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача у видатковій накладній та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 21).

Проте, відповідач не виконав свої обов'язки щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, в результаті чого за ним склалася заборгованість у розмірі 17828,00 грн., що і послужило підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» із позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Крім того, позивачем були надані відповідачу послуги по доставці товару на суму 280,00 грн., що підтверджується підписаним обома сторонами Актом сдачі-приймання робіт (наданих послуг) № КР-0001045 від 21.11.2006 р. (а.с. 22)

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Так, 28.03.2007 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. № 13/03 з вимогою про оплату заборгованості у сумі 18108,00 грн. (а.с. 24). Вказана претензія була отримана відповідачем 29.03.2007 р., про що свідчить штамп та підпис представника відповідача.

Однак вказана претензія відповідачем була проігнорована.

Відповідач  відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України не представив доказів повної оплати заборгованості за поставлений позивачем товар а також надані позивачем послуги.  За такими обставинами,  матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті 18108,00 грн. заборгованості за надані позивачем послуги з доставки у розмірі 280,00 грн. а також за поставлений товар у розмірі 17828,00 грн., через що  вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Галерея»  заборгованості у розмірі 18108,00 грн. підлягають задоволенню.

05.10.2007 р. до канцелярії господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, якою він зменшив розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 18108,00 грн. основного боргу, 329,42 грн. річних та 887,29 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог позивач просить прийняти відмову від позову.

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти зміну позовних вимог,  оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить  частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини 1  статті 80 Господарського процесуального Кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у випадку відмови позивача від позову та якщо відмова прийнята господарським судом.

Суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 21661,02 грн. пені та 1782,80 грн. штрафу, оскільки це не порушує чиї-небудь законні права та охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненю.

Позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 887,29 грн. та 329,42 грн. 3% річних.

Як вже було встановлено судом, претензія позивача про оплату наданих відповідачем послуг була отримана відповідачем 29.03.2007 р. Отже, відповідно до вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання зобов'язання повинен становити протягом семи днів, тобто до 05.04.2007 р.

А згідно пункту 3.5 Договору оплата за поставлений товар у розмірі 17828,00 грн. повинна була бути здійснена протягом 3-х днів з моменту поставки., тобто в строк до 24.11.2006 р.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Галерея»  інфляційних втрат у розмірі 887,29 грн. за період з 06.04.2007 р. по 04.10.2007 р. суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.

Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства «Галерея» 3% річних у розмірі 329,42 грн. за період з 06.04.2007 р. по 04.10.2007 р.  підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Представником позивача було заявлено клопотання про повернення зайве сплаченого державного мита у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог та відмовою від стягнення штрафних санкцій з відповідача.

Суд вважає за необхідне повідомити наступне.

Статтею 47 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що державне  мито  підлягає  поверненню  у випадках і в  порядку, встановлених законодавством.

Так, відповідно до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненнб частково або повністю у випадках:

    1) внесення мита в більшому розмірі, ніж  передбачено  чиним законодавством;

         2) повернення заяви (скарги) або відмови в  її  прийнятті,  а також  відмови  державних  нотаріальних  контор  або    виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних  депутатів  у вчиненні нотаріальних дій;

        3) припинення провадження у справі або залишення  позову  без розгляду,  якщо  справа  не  підлягає  розглядові  в  суді  чи   в господарському  суді,  а  також  коли  позов  подано  недієздатною особою;  

        4) скасування в установленому порядку рішення суду;

        5) неприйняття  Кабінетом  Міністрів  України  у  встановлені строки  рішення  про  створення (реєстрацію) промислово-фінансової групи або зняття проекту створення промислово-фінансової  групи  з розгляду   уповноваженою   особою   ініціаторів   створення   цієї промислово-фінансової  групи;  

       6) в інших випадках, передбачених законодавством України.

          Під відмовою від подання позову розуміється ситуація, коли особа не подавала позову до господарського суду. Від відмови від подання позову слід відрізняти відмову позивача від позову на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у випадку відмови позивача від позову державне мито не повертається.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

         З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 статті 80, 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Галерея» (98612, АР Крим, м. Ялта, вул.. Каліннікова, 12, ідентифікаційний код 31228061) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (83000, м. Донецьк, вул.. Коваля, 80-а, ідентифікаційний код 32036829) в особі Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Леман-Україна» (99010, АР Крим, м. Севастополь, с. Штурмове, вул.. Чорноріченська, 134, ідентифікаційний код 26457352, п/р № 260097 у Філії ЗАТ «ПУМБ» в м. Севастополі, МФО 308092)  суму заборгованості у розмірі 18108,00 грн., 887,29 грн. інфляційних втрат, 329,42 грн. річних, 198,02 грн. державного мита та 54,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову провадження у справі припинити.

4.          Видати наказ після набуття судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.