Рішення від 03.04.2025 по справі 902/112/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2025 р. Cправа № 902/112/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Отіч О.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, буд. 150, м. Вінниця, 21037)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, оф. 111, м. Вінниця, 21036)

про стягнення 50 885,90 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 31.01.2025 (вх. № 116/25 від 31.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ" про стягнення 50 885,90 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ" зобов`язань за Договором про виконання роботи № ВТЗ-4 від 20.02.2018 в частині реєстрації податкових накладних у порядку визначеному законодавством.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.

Суд, ухвалою від 04.02.2025, за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/112/25 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 27.02.2025.

13.02.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 13.02.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/1505/25 від 13.02.2025) представниці позивача - адвоката Волошенюк О.В. про відшкодування витрат на правничу допомогу, які поніс позивач при розгляді даної справи.

Однак, 27.02.2025 судове засідання у справі № 902/112/25 не відбулося, позаяк з 09:48 год до 12:54 год 27.02.2025 роботу Господарського суду Вінницької області було призупинено у зв`язку із надходженням анонімного повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду. Для проведення оперативно-слідчих дій для пошуку вибухонебезпечних пристроїв було здійснено евакуацію працівників суду та учасників судових проваджень, що підтверджується відповідним Актом про призупинення роботи суду № 6/2025 від 27.02.2025, копію якого долучено до матеріалів справи.

Так, суд, ухвалою від 03.03.2025 повідомив учасників справи про судове засідання з розгляду справи № 902/112/25 у порядку спрощеного позовного провадження, яке призначено на 25.03.2025.

Суд, ухвалою від 20.03.2025 відклав розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження на 03.04.2025.

Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. При цьому суд зважає, що про дату, час та місце слухання справи останній повідомлений належним чином ухвалою суду від 20.03.2025, яка відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа була доставлена до електронного кабінету позивача 21.03.2025 о 19:35 год, та у відповідності до положень ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою 24.03.2025.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином, ухвалою від 20.03.2025, яка направлялась рекомендованою кореспонденцією.

Окрім того, судом 26.03.2025 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про судове засідання з розгляду справи № 902/112/25 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ".

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У судовому засіданні 03.04.2025 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІС" (далі по тексту Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ" (далі по тексту Виконавець, відповідач) укладено Договір про виконання робіт № ВТЗ-4.

Відповідно до п. 1.1 Договору "Виконавець" зобов`язується своїми та/або залученими силами і засобами організувати та здійснити на умовах цього Договору комплекс робіт на об`єктах "Замовника" /заповнити віконні та/або дверні прорізи метало пластиковими, алюмінієвими чи металевими конструкціями, виконати інші роботи згідно замовлень "Замовника"/.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що "Виконавець" здає в обумовлені строки роботи "Замовнику", а "Замовник" приймає і виконує їх оплату "Виконавцю".

Загальна кількість, тип, розміри і вартість виконуємих робіт та поставляємої продукції по Договору визначені замовленнями "Замовника", узгоджуються Сторонами та відображаються у актах здачі - прийнята робіт та/або видаткових накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору та прийняті Сторонами як документи, що мають силу Специфікації (п. 2.1 Договору).

Згідно із п. 2.2 Договору перед початком робіт "Виконавець" разом з "Замовником" проводять контрольні заміри отворів.

За змістом п. 4.1 Договору загальна сума Договору визначається загальною вартістю виконаних робіт та поставленої продукції протягом строку дії Договору відповідно до актів виконаних робіт та накладних "Виконавця", що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок "Виконавця" поетапно: попередня оплата у розмірі 80% згідно виставлених рахунків-фактур "Виконавця"; остаточний розрахунок (20%) протягом 3-х банківських днів з дня підписання актів виконаних робіт.

У розділі 5 Договору сторони визначили права та обов`язки сторін, а саме "Виконавець" зобов`язаний, окрім іншого:

- після підписання Акту приймання-передачі послуг/робіт чи здійснення Замовником їх оплати (в залежності від того, яка подія відбулася раніше), надати Замовнику податкову накладну в електронній формі, підписану відповідальною посадовою особою Виконавця з використанням електронного цифрового підпису, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно із вимогами Податкового кодексу України, чинного на момент здійснення господарської операції (пп. 5.3.4 Договору);

- у разі, якщо Виконавець не надав Замовнику податкової накладної в електронній формі, підписаної відповідальною посадовою особою Виконавця з використанням електронного цифрового підпису і зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних з будь-якими дефектами форми та/або змісту, а також вчинення Виконавцем іншого порушення законодавства, що регулює електронне адміністрування ПДВ, яке призвело до втрати Замовником податкового кредиту: замовник без будь-яких негативних наслідків для себе не сплачує Виконавцю грошовими коштами заборгованість в розмірі податкового кредиту; замовник нараховує компенсацію в сумі 130 (сто тридцять) % від суми не отриманого податкового кредиту по ПДВ, яка включає компенсацію втраченого податкового кредиту та штраф в розмірі 30 (тридцять) %, без додаткового погодження із Виконавцем та без оформлення додаткових двохсторонніх документів; розмір компенсації Сторони відображають у взаєморозрахунках; Виконавець зобов`язаний протягом семи банківських днів від дати отримання письмової вимоги Замовника у безспірному порядку сплатити на користь Замовника штраф у розмірі 30 (тридцять) % від суми не отриманого Замовником податкового кредиту шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Замовника (пп. 5.3.8 Договору).

За умовами п. 7.1 Договору визначено, що "Виконавець" зобов`язується виконати роботи у терміни обумовлені Сторонами згідно графіку виконання робіт, що надає "Замовник", та який складає 30 (тридцять) робочих днів по кожному окремому замовленню "Замовника".

Відповідно до п. 8.1 Договору виконані роботи (продукція) приймаються та передаються по кількості та якості представниками "Виконавця" та "Замовника" на об`єкті шляхом підписання актів виконаних робіт (накладних).

Згідно із п. 10.2 Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Пунктом 14.1 Договору визначено, що даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але не раніше моменту повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

На виконання умов укладеного договору відповідачем виконано роботи по монтажу повітропроводів та вентиляційного обладнання на об`єкті Позивача/Замовника, а саме: "Заповнити віконні та/або дверні прорізи метало пластиковими, алюмінієвими чи металевими конструкціями, виконати інші роботи згідно замовлень "Замовника", передбачені п. 1.1 Договору, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Замовник здійснив оплату за роботи в загальній сумі 305 531,41 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: від 10.10.2022 № 10050 на суму 105 000,00 грн; від 12.10.2022 № 10135 на суму 36 000,00 грн; від 12.10.2022 № 10136 на суму 69 000, грн; від 24.11.2022 № 11979 на суму 62 530,00 грн; від 07.12.2022 № 12571 на суму 8 604,08 грн; від 09.12.2022 № 12691 на суму 8 567,33 грн; від 14.12.2022 № 12897 на суму 15 614,00 грн.

Відповідачем було складено та направлено для реєстрації податкові накладні:

ПН № 56 від 10.10.2022 та отримав 28.10.2022 від ДПС України Квитанцію про реєстрацію ПН/РККіВПдоПН в ЄРПН № 9224289837 про зупинення її реєстрації;

ПН № 69 від 24.11.2022 та отримав 16.12.2022 від ДПС України Квитанцію про реєстрацію ПН/РККіВПдоПН в ЄРПН № 9272099334 про зупинення її реєстрації;

ПН № 74 від 07.12.2022 та отримав 29.12.2022 від ДПС України Квитанцію про реєстрацію ПН/РККіВПдоПН в ЄРПН № 9284287629 про зупинення її реєстрації;

ПН № 77 від 09.12.2022 та отримав 30.12.2022 від ДПС України Квитанцію про реєстрацію ПН/РККіВПдоПН в ЄРПН № 9284908234 про зупинення її реєстрації;

ПН № 81 від 14.12.2022 та отримав 30.12.2022 від ДПС України Квитанцію про реєстрацію ПН/РККіВПдоПН в ЄРПН № 9284911502 про зупинення її реєстрації.

Крім того, як стверджує позивач відповідачем не складено та не направлено на реєстрацію податкові накладні щодо господарських операцій від 12.10.2022 на суму 36 000,00 грн та на суму 69 000,00 грн.

14.01.2025 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу про відшкодування збитків у сумі 50 885,90 грн, які виникли у зв`язку із не здійсненням ТОВ "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ" правових заходів щодо реєстрації податкових накладних та штрафу у сумі 15 265,77 грн. Факт направлення Вимоги підтверджується описом вкладення до цінного листа, накладною й фіскальним чеком.

Відповіді на дану вимогу матеріали справи не містять.

Отже, оскільки після отримання відповідачем рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних ним не було вчинено подальших дій щодо реєстрації таких податкових накладних (не оскаржено рішення про відмову в реєстрації податкових накладних до ДПС України та до суду), відповідно, позивач втратив право на податковий кредит з ПДВ, що і спричинило його збитків на суму 50 885,00 грн, завдані внаслідок порушення контрагентом за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 50 885,00 грн збитків, у вигляді неотриманих сум податкового кредиту, завданих внаслідок порушення відповідачем, як контрагентом за договором, обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду. За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 Податкового кодексу України.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому пункту 201.11. статті 201 Податкового кодексу України, документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Податкового кодексу України. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж, зокрема, через 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

За змістом пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

При цьому, в пункті 201.10. статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно із пунктом 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Водночас, звернення покупця послуг зі скаргою на продавця, який не виконав передбаченого наведеною нормою обов`язку, відповідно до положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, не надає покупцю права на включення суми податку з цих операцій до складу податкового кредиту, а можливість подання скарги на цього продавця є лише підставою для проведення документальної позапланової перевірки контролюючим органом.

Відтак, положення пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи), при цьому, покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Таким чином, відповідач, у порушення вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 50 885,90 грн.

З огляду на викладене, невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою понесення позивачем збитків внаслідок неможливості включення останнім сум ПДВ до податкового кредиту, а тому господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 50 885,90 грн, нормативно та документально доведені.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, в т.ч. доказів погашення заявленої заборгованості (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо).

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як слідує з матеріалів справи, 13.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" (Клієнт) та Волошенюк Оксаною Валеріївною (Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги № К-2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правовому допомогу щодо захисту прав та законних інтересів останнього в судах всіх інстанцій, державної виконавчої служби, органах державної влади, підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування у справі за позовом Клієнта до ТОВ "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ" (надалі іменується "Справа"), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором. Номер справи визначається ухвалою господарського суду про відкриття провадження.

За надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі п`ять тисяч гривень в якості попередньої оплати шляхом видачі коштів з каси Клієнта із зазначенням відповідного призначення платежу (п. 3.1. Договору).

За умовами п. 4.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення результату або виконання Адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі. На підтвердження факту досягнення результату за виконання Адвокатом всіх необхідних дій ним направляється на адресу Клієнта звіт про послуги з надання правової допомоги. Закінчення дії Договору оформлюється Актом прийому-передачі послуг, що має бути підписаний сторонами та скріплений їх печатками (у разі наявності) не пізніше через три робочих дні після закінчення Договору.

12.02.2025 між сторонами складено Акт (Звіт) приймання - передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № К-2 від 13.01.2025, за змістом якого сторонами погоджено, що загальна вартість наданої правової допомоги становить 5 000,00 грн.

Як підтверджується видатковим касовим ордером від 15.01.2025 позивачем сплачено Адвокату гонорар за Договором в сумі 5 000,00 грн.

Окрім того, матеріали справи містять копію свідоцтва про право Волошенюк Оксани Валеріївни на заняття адвокатською діяльністю серії ВН № 000116 від 18.01.2017, довіреності № б/н від 13.01.2025.

Таким чином, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС" витрати на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).

Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.

Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачу послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачем, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК суд дійшов до висновку про задоволення вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЛАСТ-ПОДІЛЛЯ" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, оф. 111, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ: 33844877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство "АВІС" (вул. Пирогова, буд. 150, м. Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 13304871) 50 885 грн 90 коп збитків; 3 028 грн 00 коп витрат на сплату судового збору та 5 000 грн 00 коп витрат на правничу допомогу.

Примірник рішення направити позивачу та представниці позивача - адвокату Волошенюк Оксані Валеріївні до електронних кабінетів в ЄСІТС, відповідачу - рекомендованим листом.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 08 квітня 2025 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, буд. 2, оф. 111, м. Вінниця, 21036)