Рішення

від 18.03.2025 по справі 908/3028/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/200/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2025 Справа № 908/3028/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. при секретарі судового засіданні Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, ідентифікаційний код 19480600)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 9, ідентифікаційний код 05755571)

про стягнення 2 840 221,20грн

представники сторін

від позивача: Шостак В.С., витяг, довіреність №42 від 02.10.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Клімченко М.Г., ордер АР №1204441 від 24.12.2024;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

19.11.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" про стягнення заборгованості в розмірі 3 640 306,00 грн, з яких 2 544 698,55 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 339 105,64 грн - інфляції, 756 502,29 грн - 15 % річних.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, і обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за період з серпень 2022-листопад 2022, в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 2544 698,55 грн, також до стягнення заявлено 756 502,29 грн річних та 339 105,94 грн- втрат від інфляції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.11.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3028/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 25.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3028/24, присвоєно справі номер провадження 19/200/24, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 24.12.2024.

23.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" надійшла заява (відзив), відповідно до якої, просить суд зменшити розмір процентів річних з 15% до 3%. В обґрунтування посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а також зазначає, що зобов`язання перед позивачем не виконувались, в зв`язку з відсутністю виконавчого органу товариства, відповідач не знав про наявність нарахувань та надходження вимоги про їх оплату, з 01.07.2022 року були припинені трудові відносини з головою правління Грошенковим М.Б., який мав доступ до електронної пошти товариства, а після призначення голови правління 07.04.2023 р., та відновлення доступу до електронної пошти, скринька була порожня, через технічні особливості відновлення доступу. Також зазначає, що злочинами РФ знищено майно та продукція відповідача, що призвело до погіршення майнового стану та неможливості своєчасного виконання зобов`язань.

23.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких, останній просить суд позовну заяву задовольнити частково в розмірі 2444698,55грн основного боргу та 339105,64 грн втрат від інфляції, 154 429,76 грн- 3% річних.

24.12.2024 через підсистему "Електронний суд" від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" надійшли заперечення на відзив, відповідно до яких, позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних у повному обсязі. Заперечення обґрунтовані наступним.

Підприємство виконує повноваження покладені на нього Кабінетом Міністрів України, зокрема спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, в повному обсязі, особливо враховуючи введення в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє й на цей час. Зокрема, на цей час на постачанні ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії», перебувають непобутові споживачі, з яких велика кількість споживачів бере участь в обороні України: військові частини, підрозділи Збройних Сил України, інші військові формування, правоохоронні органи України та інші складові сил оборони.

Надходження, отримані постачальником «останньої надії» у вигляді пені та штрафів, спрямовуються виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії. Таким чином, кошти, які отримує ДПЗД «Укрінтеренерго» як оплату за послуги із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії» та стягнуті штрафні санкції із споживачів постачальника «останньої надії» мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України.

ДПЗД «Укрінтеренерго» включено до Переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури, затвердженого наказом Міненерго від 07.09.2022 року № 1-ДСК (в редакції наказу Міненерго від 31.07.2023 № 16-ДСК). Відповідно до наказів Міністерства енергетики України від 11.08.2023 року № 238 та від 27.07.2024 року № 272 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період» ДПЗД «Укрінтеренерго» включене до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (витяги з зазначених наказів додаються). Позивач вказує, що є державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства економіки України, а тому завдання збитків постачальнику «останньої надії» призвело в свою чергу до завдання збитків Державі.

З посиланням на правові висновки сформульовані, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, позивач зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 15 % річних, відповідно до статті 625 ЦКУ, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Через критично низький рівень розрахунків недобросовісних боржників (споживачів) постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго» несе фінансові втрати, що не дає можливості вчасно розраховуватись перед операторами системи та державою.

На думку позивача вищезазначене вказує на те, що відповідач намагається уникнути відшкодування постачальнику «останньої надії» збитків, понесених ним у зв`язку з неналежним виконанням ним своїх зобов`язань, встановлених договором, перед ДПЗД «Укрінтеренерго».

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.12.2024 підготовче провадження відкладено, судове засідання призначено на 15.01.2025, 09-20.

30.12.2024 від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання про виправлення описки, в якій зазначає, що у позовній заяві у зв`язку з технічною помилкою Позивачем невірно зазначено суму позовних вимог в сумі " 3 640 306,00 грн", замість належної " 3 640 306, 48 грн". Судом враховано зазначену заяву при розгляді справи.

В зв`язку з перебуванням суді на лікарняному, судове засідання було призначене на 22.01.2025.

Ухвалою суду від 22.01.2025 підготовче засідання закрито та призначено розгляд справи по суті на 19.02.2025.

19.02.2025 від Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про закриття провадження у справі, відповідно до якої відповідач просить провадження за позовом ДП зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» до ПАТ «Запорізький завод «ПЕРЕТВОРЮВАЧ» про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, індексу інфляції та 15 % річних в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 300 00,00 грн за спожиту електричну енергію закрити. Зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку до 3% річних. Позовну заяву задовольнити частково, . стягнути на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованість у сумі 2 738 233,95 гривень, з яких: - 2 244 698,55 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 339 105,64 грн - інфляція, 154 429,76 грн - 3 % річних на рахунок.

Ухвалою суду від 19.02.2025 відкладено розгляд справи на 18.03.2025

24.02.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про зменшення позовних вимог, яка обґрунтована частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 300 000 грн.

18.03.2025 від позивача через підсистему «Електронний суд» також надійшло клопотання про зменшення позовних вимог, яке обґрунтовано додатковою оплатою відповідачем суми основного боргу. З посиланням на приписи ст. 207 ГПК України, позивач просить суд поновити строк для звернення з клопотанням та прийняти до розгляду клопотання про зменшення позовних вимог та повернення частини судового збору; зменшити розмір позовних вимог у частині стягнення основної суми за поставлену електричну енергію до 1 744 613,27 грн; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «Перетворювач» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованість в сумі 2 840 221,20 гривень, з яких: 1 744 613,27 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію на рахунок; 339 105,64 грн - інфляція, 756 502,29 грн - 15 % річних; 34 082,66 грн - витрати зі плати судового збору; винести ухвалу про повернення частини сплаченого судового збору в розмірі 9 601,02 грн,сформувати та відправити на виконання електронне подання про повернення частини сплаченого судового збору в розмірі 9 601,02 грн.

18.03.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі. Відповідач посилається на оплату боргу на суму 800 085,28 грн та просить суд провадження за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод «ПЕРЕТВОРЮВАЧ» про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію, пені, індексу інфляції та 15 % річних в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 600 085 грн 28 коп. за спожиту електричну енергію закрити; зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунку до 3% річних; позовну заяву задовольнити частково, стягнути з ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» на користь ДПЗД «Укрінтеренерго» заборгованість в сумі 2 238 148,67 гривень, з яких: 1 744 613 грн 27 коп. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 339 105,64 грн - інфляція, 154429,76 грн - 3% річних.

Розглянувши, заявлене позивачем клопотання про поновлення строку для подачі заяви про зменшення позовних вимог та заяву пр. зменшення позовних вимог, суд задовольняє їх з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З положень ч. 2, ч. 3 ст. 80 ГПК України слідує, що позивач повинен подати суду докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Відповідно до ч. 4 ст 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Розглянувши вищевказане клопотання позивача, судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог та докази на підтвердження оплати відповідачем частини основного боргу не могли бути подані позивачем раніше з причин того, що оплата здійснена після закриття підготовчого провадження у справі, тобто їх фактично не існувало раніше.

Відповідач проти клопотання про зменшення позовних вимог не заперечив, в свою чергу також надав докази оплати за поставлену електричну енергію, здійснені в лютому та березні 2025.

На підставі викладеного, судом визнані поважними причини пропуску строку для подання заяви про зменшення позовних вимог та доказів оплати відповідачем частини заборгованості, строки для подання заяви про зменшення позовних вимог та доказів позивачу поновлено, заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 18.03.2025 заслухано вступне слово представників сторін.

Позивач позов підтримав, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання електричної енергії, 15% річних та втрати від інфляції.

Відповідач заперечив проти заявленого розміру відсотків річних, зазначив, що основний борг частково погашено, відсотки просить зменшити до 3%.

В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.

У судовому засіданні 18.03.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 18.03.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив частково.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 Державному підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (надалі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 "Комерційна пропозиція № 5 до Договору, Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Пунктом 66 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" (далі - ПОН) на період з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року; визначено територією провадження діяльності зазначеного підприємства територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до п. 3.4.2 ПРРЕЕ Постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил рийку "на добу наперед" та внутрішньо добовому ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником та в інших випадках, передбачених цими Правилами.

За приписами п. 3.4.3 ПРРЕЕ Постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики, затвердженої Регулятором. Також Постачальник зобов`язаний повідомляти споживача па своєму вебсайті або через засоби масової інформації про зміни тарифів (пін) у строки, визначені порядком формування піни, за якою здійснює постачання електричної енергії споживачам постачальник "останньої надії".

Згідно з п. 3.4.4 ПРРЕЕ Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", яка кореспондується з умовами, що зазначені в Додатку 1 до Договору "Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021", Договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між Сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ, встановлено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником, яка визначається відповідно до вимог пунктів 6.2.2 та 6.2.3 цієї глави. Адміністратор комерційного обліку повідомляє постачальника "останньої надії" в одноденний термін про перелік споживачів (за формою згідно з додатком 8 до цих Правил), які переходять до постачальника "останньої надії", не пізніше дати такого переходу.

Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником останньої надії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

27.12.2018, на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.1 ПРРЕЕ ДПЗД "Укрінтеренерго", як Постачальник "останньої надії" на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розмістило публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; «Комерційна пропозиція для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Судом встановлено, що між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії" (Постачальник) та відповідачем у справі, Споживач укладений Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.

ДПЗД «Укрінтеренерго» 25.10.2022 року електронним листом направило Споживачу: договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 (далі Договір) для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії.

Відповідно до п. 1.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" цей договір є публічним договором приєднання споживача до договору, і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі - Постачальник) Споживачу, у разі, якщо обраний Споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання Споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей Договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання Споживача до Договору на умовах, визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі:

банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;

закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;

невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;

необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;

припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.

В пункті 3.4 Договору встановлено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

Відповідно до п. 3.6 Договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.

Пунктом 5.7 Договору визначено, що ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно з пунктами 5.8 Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.10 Договору Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції № 5 дана комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір).

Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції.

Відповідно комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Умовами п. 6.2 Договору споживач, серед іншого, зобов`язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії та відшкодувати постачальнику збитки, понесені ним у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, що покладені на нього чинним законодавством та/або цим договором.

Відповідно до п. 7.1 Договору постачальник має право отримувати відшкодування збитків від споживача, що понесені постачальником у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням споживачем своїх зобов`язань перед постачальником, відповідно до умов договору та чинного законодавства.

У пункті 13.1 передбачено, що Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 споживач сплачує 100 % від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора системи розподілу (передачі).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі.

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем. У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, Споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

У комерційній пропозиції № 5 від 08.20.2021 встановлено, що за внесення платежів передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/або вимоги (претензії) Постачальника.

Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (п.7.4 Комерційної пропозиції).

Сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань або неналежне виконання зобов`язань припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Відповідно до положень пункту 4.12 розділу IV ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.

Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі, відповідно до положень пункту 10 постанови НКРЕКП від 28.12.2019 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (у редакції, яка діяла до 01.07.2024 року) та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (із змінами, далі - Тимчасовий порядок).

Факт споживання електричної енергії споживачем оператор підтверджує шляхом надання постачальнику «останньої надії» Звіту за фактичне споживання електричної енергії споживачами постачальника за відповідний розрахунковий період.

Відповідно до даних ПАТ "Запоріжжяобленерго" , як оператора системи розподілу, в період серпень 2022 року обсяг спожитої відповідачем електричної енергії склав по 1 класу - 112 863,00 кВт.*год., по 2 класу - 2 874,00 кВт.*год.; за період вересень 2022 року обсяг споживання електричної по 1 класу - 132 432,00 кВт.*год. та по 2 класу - 7 042,00 кВт.*год.; за жовтень 2022 року обсяг споживання електричної по 1 класу - 89 035,00 кВт.*год. та по 2 класу - 14 022,00 кВт.*год., за період листопад 2022 року по 1 класу - 122 546,00 кВт.*год. та по 2 класу - 16 265,00 кВт.*год.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем на підставі отриманих від ПАТ "Запоріжжяобленерго" (як оператора системи розподілу) звітів про фактичне споживання відповідачем електричної енергії за серпень-листопад 2022 р. складені та направлені наступні розрахункові документи:

- рахунок № 000005755571/07/О08/33987 від 20.09.2022 суму 498 085,28 грн (з ПДВ) та Акт № 026575 від 31.08.2022 купівлі продажу електроенергії за розрахунковий період серпень 2022 року, обсяг споживання електричної по 1 класу - 112 863,00 кВт.*год. та по 2 класу - 2 874,00 кВт.*год., на загальну суму 498 085,28 грн (з ПДВ), який надіслано 21.09.2022 поштовим зв`язком, та отримано Відповідачем 21.09.2022 на поштову скриню електронної пошти info@zprua.com;

- рахунок № 000005755571/07/О09/35534 від 12.10.2022 на суму 670 566,44 грн (з ПДВ) та Акт № 028113 від 30.09.2022 купівлі продажу електроенергії за розрахунковий період вересень 2022 року , обсяг споживання електричної по 1 класу - 132 432,00 кВт.*год. та по 2 класу - 7 042,00 кВт.*год., на загальну суму 670 566,44 грн (з ПДВ), який надіслано 12.10.2022 поштовим зв`язком, та отримано Відповідачем 12.10.2022 на поштову скриню електронної пошти info@zprua.com;

- рахунок № 000005755571/07/О10/36304 від 10.11.2022 на суму 578 947,43 грн (з ПДВ) та Акт № 028881 від 31.10.2022 купівлі продажу електроенергії за розрахунковий період жовтень 2022 року, обсяг споживання електричної по 1 класу - 89 035,00 кВт.*год. та по 2 класу - 14 022,00 кВт.*год., на загальну суму 578 947,43 грн (з ПДВ), який надіслано 14.11.2022 поштовим зв`язком, та отримано Відповідачем 14.11.2022 на поштову скриню електронної пошти info@zprua.com;

- рахунок № 000005755571/07/О11/37607 від 13.12.2022 на суму 797 099,40 грн (з ПДВ) та Акт № 030172 від 30.11.2022 купівлі продажу електроенергії за розрахунковий період листопад 2022 року, обсяг споживання електричної по 1 класу - 122 546,00 кВт.*год. та по 2 класу - 16 265,00 кВт.*год., на загальну суму 797 099,40 грн (з ПДВ), який надіслано 16.12.2022 поштовим зв`язком, та отримано Відповідачем 16.12.2022 на поштову скриню електронної пошти info@zprua.com.

Вказані акти та рахунки направлялися на адресу відповідача електронною поштою у відповідності до п.4.3 Комерційної пропозиції №5 та вважаються отриманими відповідачем в день відправлення.

Матеріали справи не містять оформлених відповідачем зауважень до актів купівлі-продажу електроенергії за спірний період серпень-листопад 2022року.

З наведеного слідує, що рахунки на оплату та акти купівлі-продажу електроенергії за спірний період за своїм змістом засвідчують факт отримання споживачем електроенергії та зобов`язують останнього сплатити грошові кошти за спожиту електричну енергію відповідно до укладеного договору.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 2 544 698,55 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за серпень - листопада 2022 року.

У зв`язку із невиконання відповідачем взятих на себе за умовами договору зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за спожиту електричну енергію, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість за поставлену протягом серпня - листопада 2022 року електричну енергію в розмірі 2 544 698,55 грн

Згідно з пунктом 7.4 Комерційної пропозиції в зв`язку з невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті рахунків за спожиту електричну енергію позивач нарахував відповідачу втрати від інфляції та 15% річних на суму 185 105,26 грн.

ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» направлено ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» вимогу № 44/11-004747 від 28.03.2023 про сплату боргу за спожиту електричну енергію на суму 2 544 698,55 грн, 15% річних - 113 195,86 грн, втрат від інфляції - 71 909,40 грн, яка була надіслана електронною поштою 03.04.2023 року та залишена відповідачем без відповіді.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сплата заборгованості за спожиту електричну енергію за серпень - листопад 2022 року, а також сплата штрафних санкцій згідно вимоги про сплату штрафних санкцій від 28.03.2023 № 44/11-004747 не здійснена.

З урахуванням зазначеного, станом на дату подання позовної заяви, сума заборгованості ПАТ «Запорізький завод «Перетворювач» перед ДПЗД «Укрінтеренерго» становила 3 640 306,00 грн, з яких 756 502,29 грн - 15% річних, 339 105,64 грн - інфляційні втрати; 2 544 698,55 грн - заборгованість за поставлену електричну енергію, відповідно до розрахунку за період з 29.09.2022 по 05.11.2024.

Визначена сума була заявлена позивачем до стягнення в судовому порядку, позовною заявою, що розглядається.

Під час вирішення спору, відповідачем було частково сплачено суму основного боргу за спожиту електроенергію на загальну суму 800 085,28 грн, що підтверджено платіжними інструкціями: №42 від 18.12.2024 на суму 100 000,00 грн; №50 від 28.01.2025 на суму 100000,00 грн, №53 від 10.02.2025 на суму 100 000,00 грн, №55 від 18.02.2025 на суму 100000,00 грн, №56 від 24.02.2025 на суму 100 000,00 грн, №59 від 03.03.2025 на суму 100085,28 грн, №61 від 10.03.2025 на суму 100 000,00 грн, №62 від 14.03.2025 на суму 100000,00 грн.

Позивач врахував здійснену оплату та заявив про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 1 744 613,27 грн - основного боргу за поставлену електричну енергію, 756 502,29 грн - 15% річних, 339 105,64 грн - інфляційних втрат.

Доказів погашення зазначеної суми позовних вимог на час ухваленні рішення відповідач суду не надав.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Одним із видів договорів, що укладаються для забезпечення функціонування ринку електричної енергії, є договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (п. 16 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

З урахуванням наведених норм та за встановлених судом обставин між позивачем, який виконує функції постачальника "останньої надії", та відповідачем існують договірні відносини на умовах договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначений позивачем на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та Комерційної пропозиції № 5 до цього договору, що опубліковані на офіційному веб-сайті позивача https://uie.kiev.ua.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки електричної енергії.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч. 3 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

За умовами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 45 Закону України "Про ринок електричної енергії", розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

За умовами п. 1.2.6. ПРРЕЕ, оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Згідно з п. 10 ПРРЕЕ, до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.

Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 27.12.2017 № 1470, а саме пп. 29 п.2.2. встановлено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема, надавати учасникам ринку інформацію, необхідну для виконання ними функцій на ринку, в обсягах та порядку, визначених правилами ринку, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу, кодексом комерційного обліку та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Так, в матеріалах справи наявні Звіти фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО" за серпень - листопад 2022року.

Також позивачем було направлено відповідачу Акти купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період та рахунки, що підтверджується матеріалами справи.

Під час розгляду справи відповідач заперечив отримання від позивача актів, рахунків та вимоги, посилаючись на відсутність доступу до електронної пошти. Також відповідач вказував, що після відновлення доступу до електронної пошти, скринька була порожня, через технічні особливості відновлення доступу.

Щодо зазначених заперечень суд зазначає наступне.

Умовами Договору та Комерційної пропозиції № 5 визначено, що у разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію (п.4.1 Комерційної пропозиції).

Поряд з цим, відповідно до 4.3 Комерційної пропозиції рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Матеріали справи містять докази направлення актів та рахунків на офіційну електронному пошту відповідача info@zprua.com.

Обставину наявного боргу за споживу електричну енергію відповідач не заперечив, а також не спростував вірність здійснених позивачем її розрахунків.

Також на підтвердження визнання факту заборгованості за основним боргом свідчить часткова оплата за поставлену електричну енергію відповіло до Договору та Комерційної пропозиції № 5.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати вартості отриманої у спірному періоді електроенергії в повному обсязі.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, вищезазначені норми права прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідач доказів сплати суми основного боргу в розмірі 1 744 613,27грн не надав.

Тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 744 613,27 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до змісту ст.ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 27.12.2018 підтверджено матеріалами справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 756 502,29 грн 15 % річних та 339 105,64 грн інфляційних втрат.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У комерційній пропозиції № 5 від 08.10.2021 встановлено, що з споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 15% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 15 % річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним, в межах заявлених позовних вимог.

Заявлені до стягнення 15 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши надані розрахунки 15% річних у загальній сумі 756 502,29 грн за період з 29.09.2012 по 05.11.2024 та 339 105,64 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по вересень 2024, суд встановив, що такі нарахування відповідають вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому, частина перша статті 229 ГК України встановлює виняток із загального правила статей 218 ГК України та 614 ЦК України, які закріплюють принцип вини як підставу відповідальності боржника. За невиконання грошового зобов`язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов`язання за будь-яких обставин.

Відповідач у відзиві просив зменшити розмір 15 % річних до 3% посилаючись на приписи ч.1 ст. 233 ГК України, скільки розмір процентів складає 30% від суми основного боргу, а нарахування 15% річних стане майновим тягарем, який є невиправдано обтяжливим, навіть непосильним, оскільки виробничі потужності та товар підприємства знищені, грошові кошти у підприємства відсутні, та підприємство навіть не знало про нарахування відповідних сум, оскільки не мало доступу до електронної пошти. Згідно з розрахунком, який виконаний відповідачем, сума 3 процентів річних складає 154 249,76грн.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Однак, 15% річних та інфляційні втрати не є неустойкою. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення % річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі № 905/305/18.

Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 15 % річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Посилання відповідача на відповідні рішення у справах щодо зменшення відсотків річних, зокрема у справі № 902/417/18, судом відхиляються, оскільки дана справа не є подібною до справи № 902/417/18, суди виходили з різних фактичних обставин при ухваленні рішення.

При цьому, судом враховано що Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 904/10558/17).

Суд не вбачає наявності підстав для зменшення розміру 15 % річних з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, а розмір заявлених до стягнення 15 % відсотків річних у передбаченому договором значені не є надмірно великим.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 20.02.2023 у справі № 910/15411/21, від 07.03.2023 у справі № 910/17556/21.

Одночасно з приводу доводів відповідача про погіршення майнового стану товариства через знищення майна та продукції внаслідок збройної агресії РФ, що призвело до неможливості своєчасного виконання зобов`язань та додаткового майнового тягаря, в разі задоволення позовних вимог в заявленому розмірі, суд звертає увагу, що введення на території України військового стану через збройну агресію російської федерації негативно вплинуло на всіх громадян, підприємства, установи та організації України, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому боргу за договором та відшкодування матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та на отримання компенсації за тривалий час невиконаних грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, а частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу за поставлену електричну енергію в розмірі 1 744 613, 27 грн, інфляційних втрат в розмірі 339 105,64 грн, 756 502,29 грн 15% річних підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Розглянувши клопотання позивача про повернення судового, суд вважає його таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів п. 5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Позивачем, заявою від 18.03.2025 зменшено позовні вимоги, до стягнення заявлено заборгованість в загальному розмірі 2 840 221,20 грн.

Таким чином, судовий збір за заявлені вимоги становить 34 082,65 грн (2 840 221,20 х 1,5% Х 0,8)

ДПЗД «Укрінтеренерго» за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 43 683,68 грн що підтверджується платіжними інструкціями № 1173 від 13.11.2024 та №1344 від 25.12.2024.

Отже, судовий збір який підлягає поверненню становить 9 601,03 грн (43 683,68-34 082,65).

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод "Перетворювач" (69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 9, ідентифікаційний код 05755571) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) 1 744 613, 27 (один мільйон сімсот сорок чотири тисячі шістсот тринадцять гривень 27 коп.) основного боргу за поставлену електричну енергію, 339 105 (триста тридцять дев`ять тисяч сто п`ять) грн 64 коп. інфляційних втрат, 756 502 (сімсот п`ятдесят шість тисяч п`ятсот дві) грн 29 коп. 15% річних, 34 082,65 грн (тридцять чотири тисячі вісімдесят дві гривні 65 кп.) судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «УКРІНТЕРЕНЕРГО» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код юридичної особи 19480600) 9 601,03грн (дев`ять тисяч шістсот одна гривня 03 коп.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з відпустки, лікарняного 07.04.2025.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.