Ухвала

від 07.04.2025 по справі 910/3799/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про заміну сторони її правонаступником

м. Київ

07.04.2025Справа №910/3799/24

За заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"прозаміну сторони її правонаступником у справі№910/3799/24за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс"простягнення боргу у загальному розмірі 3 537 278,29 грн

Суддя Бойко Р.В.

Представники учасників судового процесу в судове засідання 01.04.2024 не з`явилися, у зв`язку з чим суд вирішив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про заміну сторони її правонаступником розглянути в порядку письмового провадження, а тому згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою постановлення ухвали у даній справі є дата складення її повного тексту.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/3799/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" про стягнення боргу у загальному розмірі 3 537 278,29 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" борг у розмірі 3 537 278,29 грн та судовий збір у розмірі 42 447,34 грн. Вирішено повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" судовий збір в частині 10 611,83 грн, сплачений за платіжною інструкцією №4002596181 від 28.03.2024.

05.08.2024 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.

07.03.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" надійшла заява про заміну сторони її правонаступником, у відповідності до якої заявник просить замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про заміну сторони її правонаступником на 18.03.2025; запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", Товариству з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" та приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Щербакову Ігорю Миколайовичу надати суду письмові пояснення по суті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс"; запропоновано приватному виконавцю, стягувачу та боржнику надати відомості щодо виконання (часткового виконання) або невиконання наказів Господарського суду міста Києва №910/3799/24 від 05.08.2024.

В судове засідання 18.03.2025 учасники судового процесу не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 відкладено судове засідання на 01.04.2025; зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича надати відомості щодо виконання (часткового виконання) або невиконання наказів Господарського суду міста Києва №910/3799/24 від 05.08.2024 у строк до 26.03.2025.

25.03.2025 через систему "Електронний суд" від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігоря Миколайовича надійшли пояснення в яких приватний виконавець зазначає, що станом на 25.03.2025 з боржника в межах виконавчого провадження №76041910 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/3199/24 від 05.08.2024 було примусово стягнуто: 974,06 грн погашення мінімальних витрат приватного виконавця; 31 050,45 грн часткова оплата боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"; 3 105,04 грн основної винагороди приватного виконавця пропорційно стягнутій сумі.

Заявник, позивач, відповідач та приватний виконавець явку своїх представників в судове засідання 01.04.2025 не забезпечили, однак відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб, не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду заяви про заміну сторони її правонаступником за наявними в матеріалах справи доказами з урахуванням строку розгляду відповідної заяви.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про заміну сторони її правонаступником по справі №910/3799/24, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення частково, з огляду на наступне.

Пунктом 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 та ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

10.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", як новим кредитором, укладено Договір про відступлення права вимоги №08012025/Л (надалі - Договір №08012025/Л), пунктом 2.1. якого визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний кредитор передає (відступає) у повному обсязі, а новий кредитор приймає на себе у повному обсязі право вимоги, що належить первісному кредитору за договорами фінансового лізингу, перелік яких міститься у Реєстрі вимог, наведеному у Додатку 1 до цього Договору, та які укладені між первісним кредитором та боржниками, а саме: первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору право вимоги виконання боржниками боргових зобов`язань, які виникли за Договорами фінансового лізингу в розмірах, зазначених в Реєстрі вимог (згідно Додатку 1 до цього Договору), за Договорами фінансового лізингу, право вимоги виконання всіх інших обов`язків та зобов`язань боржників, передбачених договорами фінансового лізингу за суму, встановлену в Розділі 3 цього Договору.

Відповідно до пункту 2.2 Договору №08012025/Л до нового кредитора переходять право грошової вимоги первісного кредитора за договорами фінансового лізингу на умовах, які існували на момент відступлення прав вимоги.

Згідно з п. 2.3 Договору №08012025/Л права вимоги за договорами фінансового лізингу переходять до нового кредитора з моменту виконання зобов`язання щодо перерахування всіх платежів, визначених Розділом 3 цього Договору.

Пунктом 2.5 Договору №08012025/Л визначено, що передача прав вимоги здійснюється сторонами на підставі підписаного сторонами Акту приймання-передачі реєстру вимог.

Відповідно до пункту 4.1 Договору №08012025/Л протягом 2 робочих днів з дня отримання оплати, передбаченої Розділом 3. цього Договору, первісний кредитор повинен передати новому кредитору договори фінансового лізингу, а також інші наявні супровідні документи, які засвідчують права, що відступаються, за Актом прийому-передачі документів (Додаток 2 до цього Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 7.1 Договору №08012025/Л).

Реєстром вимог, який є Додатком №1 до Договору про відступлення права вимоги №08012025/Л від 10.01.2025, передбачено, зокрема, що боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" за Договором №10313-FL від 16.07.2021 (загальна сума заборгованості 13 130 683,97 грн).

Відповідно до Акту прийому-передачі документів №1 від 10.01.2025, який є Додатком №2 до Договору про відступлення права вимоги №08012025/Л від 10.01.2025, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв згідно з вимогами п. 4.1 Договору про відступлення права вимоги №08012025/Л від 10.01.2025, документацію боржників, зокрема Рамковий договір фінансового лізингу №10313-FL від 16.07.2021, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс".

У матеріалах справи відсутні докази оскарження даного правочину (Договору відступлення права вимоги) та/або визнання його недійсним.

Положеннями ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцією правомірності правочину.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду міста Києва №910/3799/24 від 05.08.2024 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" боргу у розмірі 3 537 278,29 грн та судового збору у розмірі 42 447,34 грн перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Щербакова Ігора Миколайовича.

На виконання вимог ухвали суду від 18.03.2025 приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Щербаков Ігор Миколайович повідомив, що станом на 25.03.2025 з боржника в межах виконавчого провадження №76041910 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/3199/24 від 05.08.2024 було примусово стягнуто: 974,06 грн погашення мінімальних витрат приватного виконавця; 31 050,45 грн часткова оплата боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"; 3 105,04 грн основної винагороди приватного виконавця пропорційно стягнутій сумі.

Враховуючи стягнення в примусовому порядку з боржника частини боргу у розмірі 31 050,45 грн, то зобов`язання в цій частині припинилось, а відтак суд не може здійснити заміну кредитора в цій частині боргу.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення заміни сторони у виконавчому провадженні (стягувача) - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" в частині боргу у розмірі 3 506 227,84 грн (3 537 278,29 - 31 050,45).

Cудом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 по справі №910/3799/24 також стягнуто з відповідача судовий збір у розмірі 42 447,34 грн.

Суд обізнаний з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №910/9549/15 та від 21.01.2019 у справі №916/65/18, відповідно до яких сплата судового збору в розумінні положень статті 509 Цивільного кодексу України не є зобов`язанням.

Частиною 4 статі 236 Господарського процесуального кодексу України передбачає врахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тобто висновки суду касаційної інстанції (в тому числі, Великої Палати Верховного Суду) щодо застосування норм права, викладені у постановах по іншим справам, мають рекомендаційний характер.

Суд не враховує висновки Верховного Суду викладені у постановах від 03.07.2019 у справі №910/9549/15 та від 21.01.2019 у справі №916/65/18 з огляду на наступне.

Згідно частини 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частиною 5 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Обов`язок зі сплати судового збору позивачем виникає в силу Закону України "Про судовий збір" та (в даному випадку) Господарського процесуального кодексу України, натомість обов`язок відповідача (боржника) із відшкодування судового збору виникає саме з рішення суду (оскільки навіть у разі задоволення позову судовий збір може бути покладений судом на позивача на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що касаційний суд вважає, що відносини, пов`язані з виконанням судового рішення, в т.ч. щодо стягнення/відшкодування судового збору, характеру цивільно-правових не мають, проте суд не вбачає підстав для висновку про неможливість застосування до таких відносин ст. 512 Цивільного кодексу України, оскільки в останній жодним чином не зазначено про можливість її застосування виключно до цивільних чи господарських правовідносин.

Більше того, якщо керуватись логікою, що положення ст. 512 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню лише до цивільно-правових відносин, оскільки викладені у відповідному Кодексі, то відповідно жодних підстав для їх застосуванню до господарських правовідносин також немає. Проте, судова практика свідчить про зворотне.

Жодної законодавчої заборони замінити кредитора у зобов`язанні із стягнення/відшкодування судового збору немає - Верховним Судом у своїх постановах відповідних норм не наведено, а судом у законодавстві їх не виявлено.

Натомість у Цивільному кодексі України закріплено положення про свободу договору.

Частинами 1-3 статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

З аналізу наведеної норми вбачається, що за своєю суттю зобов`язання складається із права вимоги кредитора та обов`язку виконання такої вимоги боржником. При цьому, є неможливим існування права вимоги без кореспондуючого такій вимозі обов`язку виконання.

Лише існування одночасно як права вимоги так і обов`язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов`язання.

Отже, стягнення/відшкодування судового збору - це грошове зобов`язання, яке виникло на підставі ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, норм Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", в якому у позивача (кредитора) виникло право вимагати, а у відповідача (боржника) виник обов`язок зі сплати коштів, що разом складає зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є в тому числі витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір").

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, метою подачі позову в порядку Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України є захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Із системного аналізу положень ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України та положень Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати, які понесені стороною у зв`язку із звернення до суду із позовом за своєю матеріально-правовою природою є збитками (шкодою), оскільки необхідні для відновлення порушеного права.

Таким чином, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" витрати на оплату судового збору за своєю правовою природою є збитками (шкодою).

За змістом ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тобто законодавцем включено до процесуального закону - Господарського процесуального кодексу України норму щодо спеціального порядку розподілу судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, які за своєю природою є збитками (шкодою), оскільки звернення до суду із позовом за своїм змістом обумовлене захистом порушеного, невизнаного або оспорюваного права і законного інтересу.

З урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" такі витрати є пов`язаними із розглядом справи судом (в деяких випадках (судовий збір, поштова відправка іншій особі) є обов`язковими, а відтак є похідними від відповідного процесуального документу (позову, скарги тощо).

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України з метою спрощення процедури відшкодування стороною, з вини якої виник спір, на користь сторони, права або інтереси якої захищено судом, понесених витрат, які за правовою природою є збитками (шкодою), встановлено спрощений порядок їх відшкодування - одночасно із вирішенням відповідного спору. Вказаний спеціальний порядок відшкодування збитків (шкоди) - судових витрат є виправданим, адже в іншому випадку один спір буде зумовлювати виникнення іншого (щодо відшкодування понесених у іншій справі збитків (шкоди) - судових витрат), а відтак є формою справедливої процесуальної економії.

Отже, суд вважає, що категорії збитків (шкоди), передбачених ст. 22 Цивільного кодексу України, та судових витрат, передбачених ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, співвідносяться як загальне та спеціальне, оскільки останнім законодавчо визначений спеціальний спрощений порядок доказування та стягнення.

При цьому, у разі порушення обов`язку із сплати/відшкодування судового збору кредитор вправі нарахувати на відповідну суму інфляційні втрати та 3% річних, тобто застосувати приписи ст. 625 Цивільного кодексу України (постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі №910/2264/22, у перегляді якої ухвалою Верховного Суду від 17.10.2022 було відмовлено), а відтак суд не вбачає підстав для неможливості застосування приписів ст. 512 цього Кодексу.

За рішенням суду по справі №910/3799/24 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" існував обов`язок сплатити, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" право вимагати від відповідача сплатити, зокрема суму судового збору у розмірі 42 447,34 грн.

Таким чином, враховуючи, що зобов`язання зі сплати судового боргу виникли з судового рішення та за своєю правовою природою є збитками (шкодою), то судовий збір міг бути предметом відступлення права вимоги відповідно до Договору про відступлення права вимоги (оскільки жодної законодавчої заборони з приводу неможливості відступлення таких вимог немає, натомість у законодавстві закріплено свободу договору).

Крім того, суд відзначає, що відмова у заміні стягувача на правонаступника в частині стягнення судового збору не відповідатиме принципу процесуальної економії та значно ускладнить виконання рішення суду, оскільки наслідком буде здійснення виконання рішення з двома стягувачами замість одного, в той час як первісний кредитор (Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг") втратив інтерес до виконання судового рішення в тому числі в частині стягнення судового збору (так як первісний кредитор виявив волю на його відчуження).

Водночас, між первісним кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг") та новим кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс") досягнуто згоди щодо відступлення всіх прав вимоги до боржника, однак відмова суду у заміні сторони у зобов`язанні є фактичним втручанням у договірні відносини сторін, в той час як жодних законодавчих підстав для висновку про неможливість заміни стягувача за грошовим зобов`язання про стягнення/відшкодування судового збору не має.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для здійснення заміни стягувача в частині стягнення судового збору.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про заміну сторони (стягувача) її правонаступником у справі №910/3799/24 підлягає задоволенню частково (без врахування стягнутої в межах виконавчого провадження №76041910 частини боргу у розмірі 31 050,45 грн).

Керуючись ст.ст. 52, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про заміну сторони її правонаступником задовольнити частково.

2. Здійснити заміну сторони (стягувача) з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" (02217, м. Київ, проспект Червоної Калини, буд. 8А, кв. 152; ідентифікаційний код 41977694) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8; ідентифікаційний код 42649746) у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/3799/24 від 05.08.2024 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Про-100 Сервіс" боргу у розмірі 3 506 227,84 грн та судового збору у розмірі 42 447,34 грн.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та у відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України може бути оскарження протягом десяти днів з дня складення її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Р.В. Бойко