Рішення від 02.04.2025 по справі 910/13476/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.04.2025Справа № 910/13476/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Індустріалбанк"

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Акелік Груп", що діє на території України через представництво "Акелік Груп "ВАТ"

2. ОСОБА_1

про стягнення 4 375 123,23 грн.,

За участі представників сторін:

від позивача: Фоменко Л.В. за довіреністю від 06.12.2024 року № 117;

відповідача-1: не з`явився;

відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Індустріалбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Акелік Груп", що діє на території України через представництво "Акелік Груп "ВАТ" (далі - відповідач-1, Товариство) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про солідарне стягнення грошових коштів у загальному розмірі 4 375 123,23 грн., з яких: 3 700 000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 675 123,32 грн. - проценти за користування кредитом.

В обґрунтування пред`явлених вимог Банк посилався на порушення відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань за договором кредитної лінії (в національній валюті) від 27.09.2017 року № 2305/0350/8/17, зобов`язання за яким було забезпечене договором поруки від 29.05.2020 року № 2305/Р09/0350/8/17, укладеним між позивачем та відповідачем-2.

Ухвалою від 06.11.2024 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням способу та строку усунення її недоліків.

14.11.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Банку від 13.11.2024 року про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 18.11.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/13476/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.12.2024 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 18.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшли клопотання Банку та ОСОБА_1 про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

У підготовчому засіданні 18.12.2024 року господарський суд міста Києва постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/13476/24 на 30 днів, а також відклав підготовче засідання на 22.01.2025 року.

До початку призначеного підготовчого засідання 22.01.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому останній просив суд відкласти підготовче засідання для надання сторонами можливості врегулювати спір шляхом укладення мирової угоди.

Зважаючи на означене клопотання відповідача-2, у підготовчому засіданні 22.01.2025 року господарський суд міста Києва постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 19.02.2025 року.

Ухвалою від 19.02.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/13476/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 12.03.2025 року.

До початку призначеного судового засідання 12.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_1 від 12.03.2025 року, в якому останній просив суд повернутися на стадію підготовчого провадження, надавши відповідачу-2 строк на отримання доказів та підготовки відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.03.2025 року суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача-2 про повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки останнім не було наведено ґрунтовних підстав для повернення судом до означеної стадії, а можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. При цьому, судом враховано, що ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд судом спору в справі № 910/13476/24 ще у грудні 2024 року, про що свідчать подані останнім клопотання, а відтак не був позбавлений можливості завчасно укласти договір про надання професійної правничої допомоги та подати до суду відзив на позов Банку протягом встановленого судом строку.

У той же час, у судовому засіданні 12.03.2025 року оголошувалася перерва до 02.04.2025 року.

У судовому засіданні 02.04.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачі про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином та в установленому законом порядку, проте явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання 02.04.2025 року не забезпечили.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у встановлений строк не подали суду відзивів на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що до початку призначеного судового засідання 02.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання ОСОБА_1 від 02.04.2025 року про відкладення розгляду справи на іншу дату, обґрунтоване перебуванням його адвоката з 01.04.2025 року на лікарняному.

Проте, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для повторного відкладення судового засідання з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Разом із тим, відповідач-2 у клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначив про наявність додаткових доводів, без дослідження яких неможливо розглянути справу № 910/13476/24 по суті. Також заявником не було доведено і того, що спір у даній справі не може бути вирішено у судовому засіданні 02.04.2025 року.

Слід також зазначити, що участь представника відповідача-2 у судовому засіданні 02.04.2025 року не є обов`язковою згідно із законом, не визнавалася вона такою й судом.

Суд звертає увагу на те, що у відповідача-2 було достатньо часу та можливості для того, щоб у повному обсязі реалізувати свої процесуальні права, встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на повторну неявку представника відповідача-2 у призначене судове засідання, у суду відсутні підстави визнавати поважними причини неявки відповідача-2 та повторно відкладати розгляд справи на іншу дату.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.04.2025 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерним Комерційним банком "Індустріалбанк" та Відкритим акціонерним товариством "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ" (позичальник), юридична особа за законодавством Азербайджанської Республіки, зареєстрована Державним реєстраційним офісом комерційних юридичних осіб 20.05.2011 року за номером 1501817351, місцезнаходження: Азербайджанська Республіка, місто Баку, вулиця Теймура Алієва, 1104, яке діє на території України через Представництво "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ" АСД", ідентифікаційний код 26620600, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4Б, офіс 2/3, укладено Договір кредитної лінії № 2305/0350/8/17 (далі - Договір), за умовами якого Банк надає позичальнику кредит у формі кредитної лінії (далі - кредит, транш кредиту) з лімітом заборгованості за кредитом (ліміт кредиту) в сумі, яка не може перевищувати 5 000 000,00 грн. (п`ять мільйонів грн. 00 коп.), у порядку, передбаченому пунктом 1.2 цього Договору, на цілі поповнення обігових коштів, а саме сплати за будівельні роботи, придбання основних засобів (будівельної техніки), строком з 27.09.2017 року по 24.10.2017 року включно зі сплатою за користування кредитними коштами, з розрахунку 22 (двадцять два) процентів річних.

Означений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений відбитками печаток наведених контрагентів.

У Розділах 2-9 Договору його сторони узгодили умови забезпечення кредитної лінії, права та обов`язки сторін, штрафні санкції, особливі умови та умови вирішення спорів.

Відповідно до пункту 8.2 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що у подальшому між сторонами Договору були укладені Додаткові угоди до нього від 24.10.2017 року № 1, від 31.05.2018 року № 2, від 13.07.2018 року № 3, від 31.05.2019 року № 4, від 29.05.2020 року № 5, від 27.11.2020 року № 6, від 31.05.2021 року № 7, від 28.12.2021 року № 8 та від 22.02.2022 року № 9.

За змістом пункту 1.2 Договору Банк надає позичальнику транш кредиту на умовах, визначених цим Договором, протягом 5-ти робочих днів після дня отримання письмової заявки позичальника про надання кредитних коштів. Кредит надається шляхом перерахування коштів, зазначених в письмовій заявці позичальника в межах визначеного у пункті 1.1 цього Договору ліміту, з рахунку для обліку наданого кредиту на поточний рахунок з подальшим перерахуванням цих коштів з поточного рахунку згідно з документами позичальника виключно на цілі, зазначені в пункті 1.1 цього Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору банк зобов`язався надати позичальнику в користування грошові кошти в сумі, на строки та цілі, визначені в пункті 1.1 цього Договору, в порядку, передбаченому пунктом 1.2 цього Договору.

У Додатковій угоді від 13.07.2018 року № 3 сторони Договору погодили внести зміни до пункту 3.1 цього правочину та викласти його у новій редакції, за якою зобов`язання Банку видавати кредитні кошти в межах ліміту кредиту виникає та кредитні кошти надаються позичальнику в наступному порядку:

- на 13.07.2018 року Банком фактично надано позичальнику кредит в сумі 2 275 184,32 грн.;

- Банк надає кредитні кошти в сумі (сума одночасно наданих траншів кредиту), що перевищує зазначену в попередньому абзаці суму наданого кредиту, але не більше ніж 7 800 000,00 грн., після укладення з Банком договору застави майна, зазначеного в пункті 2.1.5 розділу "2. Умови забезпечення кредитної лінії";

- Банк надає кредитні кошти в сумі (сума одночасно наданих траншів кредиту), що перевищує зазначену в попередньому абзаці суму наданого кредиту, але не більше ніж 9 900 000,00 грн., після укладення з Банком договорів застави майна, зазначеного в пунктах 2.1.5 та 2.1.6 розділу "2. Умови забезпечення кредитної лінії".

Разом із тим, у пункті 3.1 Договору, з урахуванням Додаткової угоди від 31.05.2019 року № 4 до нього, його сторони погодили, що Банк зобов`язується надати позичальнику в користування грошові кошти в сумі, на строки та цілі, визначені в пункті 1.1 цього Договору, в порядку, передбаченому пунктом 1.2 цього Договору, траншами в таких сумах та в такі строки (при настанні відповідного строку позичальник набуває право надати письмову заявку про надання кредитних коштів у відповідній сумі траншу, а Банк здійснює їх надання в порядку, передбаченому пунктом 1.2 цього Договору.

Суд також врахував, що сторони Договору неодноразово вносили зміни до його умов в частині суми кредиту та цілей його надання, а саме: Додатковою угодою від 24.10.2017 року № 1 сума кредитного ліміту зменшена до 3 624 000,00 грн., цілі надання кредиту визначені, як поповнення обігових коштів, сплата послуг за будівельні роботи, закупівля будівельних матеріалів, придбання основних засобів (будівельної техніки); Додатковою угодою від 31.05.2018 року № 2 сума кредитного ліміту зменшена до 2 390 935,00 грн.; Додатковою угодою від 13.07.2018 року № 3 сума кредитного ліміту збільшена до 9 900 000,00 грн.; Додатковою угодою від 31.05.2019 року № 4 сума кредитного ліміту зменшена до 8 200 000,00 грн., Додатковою угодою від 29.05.2020 року № 5 сума кредитного ліміту зменшена до 6 800 000,00 грн., Додатковою угодою від 31.05.2021 року № 7 сума кредитного ліміту зменшена до 5 300 000,00 грн.; Додатковою угодою від 22.02.2022 року № 9 сума кредитного ліміту зменшена до 3 700 000,00 грн.

Крім цього, у зв`язку зі зміною найменування позичальника, Додатковою угодою від 31.05.2019 року № 4 сторони Договору внесли до нього зміни в частині найменування та реквізитів позичальника: Відкрите акціонерне товариство "АКЕЛІК ГРУП" (колишня назва - Відкрите акціонерне товариство "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ"), юридична особа за законодавством Азербайджанської Республіки (зареєстрована Державним реєстраційним офісом комерційних юридичних осіб 20.05.2011 року за номером 1501817351, місцезнаходження: Азербайджанська Республіка, місто Баку, Нарімановський район, вулиця Ахмед Раджаблі, 2, будинок 26), яке діє на території України через Представництво "АКЕЛІК ГРУП "ВАТ" (колишня назва - Представництво "АЛКЕ ІНШААТ САНАЙЕ ВЕ ТІДЖАРЕТ" АСД"), код ЄДРПОУ 26620600, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 4Б, офіс 2/3.

Судом також встановлено, що відповідно до умов Додаткової угоди від 31.05.2018 року № 2 розмір процентів за користування кредитними коштами встановлений на рівні 23 % річних, Додаткових угод від 13.07.2018 року № 3 та від 31.05.2019 року № 4 - на рівні 22 % річних, Додаткових угод від 29.05.2020 року № 5, від 27.11.2020 року № 6, від 31.05.2021 року № 7, від 28.12.2021 року № 8 та від 22.02.2022 року № 9 - на рівні 20 % річних.

Відповідно до пункту 4.5 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.05.2019 року № 4) позичальник зобов`язується сплачувати Банку проценти за користування кредитом щомісяця в останній робочий день поточного місяця, за який проводиться розрахунок, але не пізніше 5 (п`ятого) числа наступного місяця, при повному погашенні кредиту - одночасно з його погашенням, а при продовженні строку дії (пролонгації) цього Договору - у день такого продовження (пролонгації). Якщо заборгованість за кредитом є простроченою, то строком сплати нарахованих процентів є день їх нарахування.

Згідно з пунктом 8.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.05.2019 року № 4) проценти за користування кредитом нараховуються на фактичний залишок коштів на рахунку для обліку наданого кредиту за методом "факт/факт" (з розрахунку фактичного числа днів в місяці та фактичного числа днів у році) з дня надання кредиту по день його повернення. День надання і день повернення кредиту при нарахуванні процентів вважати як один день. Нарахування процентів здійснюється щомісячно в останній робочий день звітного місяця за період з першого календарного дня місяця (дня надання кредиту - для першого місяця користування) по останній календарний день місяця включно (до дня повернення кредиту - для останнього місяця користування).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Банк шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства надав відповідачу 1 кредитні кошти в загальній сумі 13 447 449,10 грн., що підтверджується копіями відповідних меморіальних ордерів: від 02.10.2017 року № TR.435803.7202.568 на суму 3 223 973,28 грн. (на підставі заяви клієнта № 191/17 від 02.10.2017 року), від 02.10.2017 року № TR.435803.1457.1326 на суму 400 000,00 грн. (на підставі заяви клієнта № 191/17 від 02.10.2017 року), від 23.05.2018 року № O1557_0007 на суму 349 800,00 грн. (згідно з листом № 114/18 від 23.05.2018 року (вх. 495 від 23.05.2018 року)), від 25.05.2018 року № О1557_0005 на суму 359 096,20 грн. (згідно з листом № 116/18 від 25.05.2018 року (вх. 417 від 25.05.2018 року)), від 29.05.2018 року № O1557_0018 на суму 22 734,95 грн. (згідно з листом № 120/18 від 29.05.2018 року (вх. 433 від 29.05.2018)), від 30.05.2018 року № O1557_0019 на суму 348 828,69 грн. (згідно з листом б/н від 30.05.2018 року (вх. 438 від 30.05.2018)), від 31.05.2018 року № O1557_0040 на суму 50 000,00 грн. (згідно з листом № 125 від 31.05.2018 року (вх. 442 від 31.05.2018)), від 01.06.2018 року № O1557_0008 на суму 185 663,08 грн. (згідно з листом № 126/18 від 01.06.2018 року (вх. 448 від 01.06.2018)), від 04.06.2018 року № O1557_0009 на суму 153 017,35 грн. (згідно з листом № 144/18 від 04.06.2018 року (вх. 458 від 04.06.2018)), від 05.06.2018 року № O1557_0008 на суму 62 304,00 грн. (згідно з листом № 149/18 від 05.06.2018 року (вх. 463 від 05.06.2018)), від 06.06.2018 року № O1557_0012 на суму 30 000,00 грн. (згідно з листом № 150/18 від 06.06.2018 року (вх. 468 від 06.06.2018)), від 06.06.2018 року № O1557_0006 на суму 79 250,00 грн. (згідно з листом № 155/18 від 07.06.2018 року (вх. 477 від 07.06.2018)), від 14.06.2018 року № O1557_0009 на суму 634 490,05 грн. (згідно з листом № 165/18 від 14.06.2018 року (вх. 493 від 14.06.2018 року)), від 13.07.2018 року № O1557_0009 на суму 4 799 771,02 грн. (згідно з листом № 192/8 від 13.07.2018 року (вх. 597 від 13.07.2018)), від 16.07.2018 року № O1557_0008 на суму 116 321,22 грн. (згідно з листом № 197/18 від 16.07.2018 року (вх. 608 від 16.07.2018)), № O1557_0004 від 17.07.2018 року на суму 490 941,20 грн. (згідно з листом № 199/18 від 17.07.2018 року (вх. 610 від 17.07.2018)), від 19.07.2018 року № O1557_0009 на суму 1 150 968, 87 грн. (згідно з листом б/н від 19.07.2018 року (вх. 616 від 19.07.2018)), від 24.07.2018 року № O1557_0003 на суму 302 415,60 грн. (згідно з листом № 213/18 від 24.07.2018 року (вх. 627 від 24.07.2018)), від 25.07.2018 року № O1557_0006 на суму 79 104,24 грн. (згідно з листом № 216/18 від 25.07.2018 року (вх. 632 від 25.07.2018)), від 27.07.2018 року № O1557_0009 на суму 502 807,08 грн. (згідно з листом № 220/18 від 27.07.2018 року (вх. 638 від 27.07.2018)), від 02.08.2018 року № O1557_0011 на суму 59 425,96 грн. (згідно з листом № 229/18 від 02.08.2018 року (вх. 661 від 02.08.2018)), від 06.08.2018 року № O1557_0004 на суму 46 536,31 грн. (згідно з листом № 232/18 від 06.08.2018 (вх. 669 від 06.08.2018)).

Факт отримання Товариством означених кредитних коштів, а також їх розмір, позичальником під час розгляду справи не був спростований та не заперечувався.

Про належне виконання позивачем своїх грошових зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення Банком умов цієї угоди.

За умовами пункту 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 28.12.2021 року № 8) позичальник зобов`язаний забезпечити повернення одержаного кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту, відкритого в Банку, строком не пізніше 30.12.2022 року включно.

Пунктами 4.10, 4.12 Договору на позичальника покладено обов`язок погашати заборгованість за цим Договором у порядку черговості, встановленої пунктом 8.5 цього Договору, а також у разі отримання письмового повідомлення Банку про дострокове стягнення суми заборгованості та/або припинення дії Договору, проводити повне погашення заборгованості по цьому Договору в період 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання такого повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що протягом дії Договору позичальник частково виконав покладені на нього обов`язки з повернення тіла кредиту та сплати процентів, повернувши Банку суму кредиту в загальному розмірі лише 9 747 449,10 грн. (зокрема: 06.04.2018 року - 3 623 973,28 грн., 29.05.2019 року - 1 623 475,82 грн., 14.06.2019 року - 400 000,00 грн., 26.06.2019 року - 170 000,00 грн., 27.06.2019 року - 830 000,00 грн., 21.05.2021 року - 1 500 000,00 грн., 31.01.2022 року - 1 600 000,00 грн.) та заборгувавши таким чином позичальнику 3 700 000,00 грн. тіла кредиту та 675 123,32 грн. процентів за користування кредитом, нарахованих у період з 01.02.2022 року по 30.12.2022 року.

Наведені обставини підтверджуються, зокрема, наданими Банком виписками з особових рахунків Товариства за період з 27.09.2017 року по 15.10.2024 року.

З огляду на викладене, Банк вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм, внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між Банком та позичальником Договір за своєю правовою природою є договором кредиту, який є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Разом із тим, відповідно до пункту 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 29.05.2020 року № 5 до нього) позичальник забезпечує виконання своїх обов`язків з повернення кредиту, нарахованих процентів, комісій і штрафних санкцій, покриття можливих збитків Банку, обумовлених неналежним виконанням обов`язків позичальником по цьому Договору, зокрема, через поруку ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2020 року між Банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки № 2305/Р09/0350/8/17 (далі - Договір поруки), за умовами якого, з урахуванням Додаткової угоди від 22.02.2022 року № 4 до нього, відповідач-2 зобов`язався перед Банком відповідати за виконання Товариством боргових зобов`язань, які витікають з Договору, згідно з яким позичальник зобов`язався у термін до 30.12.2022 року повернути Банку кредит в сумі 3 700 000,00 грн. та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 20 % річних, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20 % річних від простроченої суми, як плата за неправомірне користування чужими коштами, а при невиконанні зобов`язань, передбачених пунктом 4.14 Договору, у розмірі із розрахунку 22 % річних.

Відповідно до пункту 1.2 Договору поруки поручитель зобов`язується солідарно відповідати за виконання зобов`язань по Договору спадкоємцями/правонаступниками позичальника чи будь-якою іншою особою, на яку буде переведено борг за Договором та/або яка буде боржником.

За умовами пунктів 2.2, 2.3 Договору поруки при невиконанні позичальником боргових зобов`язань перед кредитором у строки та на умовах, які обумовлені у вищезазначеному Договорі, поручитель приймає на себе зобов`язання сплатити:

а) суму кредиту;

б) нараховані проценти за користування кредитом;

в) нараховані комісії за Договором;

г) збитки, пеню та штрафи, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням Договору.

У випадку непогашення позичальником заборгованості в строки сплати процентів/комісій або основного боргу, встановлених Договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості.

Відповідно до пункту 2.5 Договору поруки виконання зобов`язань поручителем по цьому договору є безумовним.

Згідно з пунктом 3.1 Договору поруки у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором в строки, передбачені Договором, поручитель зобов`язується сплатити кредитору суму заборгованості, що підлягає оплаті, починаючи з наступного дня після дня невиконання позичальником відповідного зобов`язання.

За умовами пункту 6.1 Договору поруки порука набуває чинності з моменту підписання сторонами цього договору та скріплення печатками кредитора та поручителя і діє до повного виконання позичальником та поручителем зобов`язань за вищезазначеним Договором та цим правочином.

У пункті 7.3 Договору поруки поручитель надав згоду кредитору на зміну умов Договору, у тому числі які збільшують обсяг відповідальності поручителя. Поручитель також надав згоду кредитору на зміну умов Договору в частині строку кредиту, при цьому настання обов`язку поручителя буде визначатися зміненими умовами Договору.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 3 цієї статті Кодексу особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За статтею 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання.

Як передбачено частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Доказів наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності за порушення умов Договору та Договору поруки матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що на час звернення Банку до суду з даним позовом сума простроченої заборгованості Товариства зі сплати основного боргу за кредитом в розмірі 3 700 000,00 грн.., а також сума його простроченої заборгованості за процентами у розмірі 675 123,32 грн., підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідачі на момент прийняття рішення не надали документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Банку про солідарне стягнення з відповідачів вищенаведених сум грошових коштів.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження належного виконання умов Договору чи оплати спірної суми заборгованості в добровільному порядку.

За таких обставин, вимоги Банку підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на приписи частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також зважаючи на те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на Товариство як особу, внаслідок неправильних дій якої виник даний спір.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства "АКЕЛІК ГРУП" (резидентство: Республіка Азербайджан, зареєстрована Державним реєстраційним офісом комерційних юридичних осіб 20.05.2011 року за номером 1501817351, місцезнаходження: Азербайджанська Республіка, місто Баку, Нарімановський район, вулиця Ахмед Раджаблі, 2, будинок 26), що діє на території України через представництво "АКЕЛІК ГРУП" ВАТ" (04071, місто Київ, Подільський район, вулиця Ярославська, будинок 4-Б, квартира (офіс) 2/3; код ЄДРПОУ 26620600) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Індустріалбанк" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7; код ЄДРПОУ 13857564) 3 700 000 (три мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за кредитом та 675 123 (шістсот сімдесят п`ять тисяч сто двадцять три) грн. 32 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АКЕЛІК ГРУП" (резидентство: Республіка Азербайджан, зареєстрована Державним реєстраційним офісом комерційних юридичних осіб 20.05.2011 року за номером 1501817351, місцезнаходження: Азербайджанська Республіка, місто Баку, Нарімановський район, вулиця Ахмед Раджаблі, 2, будинок 26), що діє на території України через представництво "АКЕЛІК ГРУП" ВАТ" (04071, місто Київ, Подільський район, вулиця Ярославська, будинок 4-Б, квартира (офіс) 2/3; код ЄДРПОУ 26620600) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Індустріалбанк" (01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, будинок 18/7; код ЄДРПОУ 13857564) 65 626 (шістдесят п`ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.04.2025 року.

Суддя В.С. Ломака