Рішення

від 07.04.2025 по справі 910/15073/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2025Справа № 910/15073/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (вул.Зулінського Сергія, буд.54-А, м.Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21022; ідентифікаційний код 33623350)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (вул.Саксаганського, буд.15, оф.10, м.Київ, 01033; ідентифікаційний код 44950104)

про стягнення 9 110 038,59 грн

За участі представників:

позивача: Бурятинський В.О.;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» про стягнення 9 110 038,59 грн, з яких 5 643 263,28 грн заборгованості та 3 466 775,31 грн неустойки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару за договором поставки товарів № 240403/1 від 03.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 позовну заяву було залишено без руху, встановлено позивачу строк і спосіб усунення недоліків.

11.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, відповідно до якої виявлені судом недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2025 та, серед іншого, встановлено учасникам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

25.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує на неналежне виконання позивачем умов договору поставки товарів № 240403/1 від 03.04.2024 в частині здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відзив відповідача не містить заперечень щодо вартості непоставленого товару на загальну суму 5 643 263,26 грн, водночас відповідач заперечує проти стягнення з нього неустойки в розмірі 3 466 775,31 грн, посилаючись на її непропорційність сумі основного боргу.

13.01.2025 від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 заяву позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання 20.01.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, натомість подав заяву про відкладення підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні 20.01.2025 судом було відкладено підготовче засідання на 10.02.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 10.02.2025.

У підготовче засідання 10.02.2025 з`явились представники сторін, надали пояснення по справі. У підготовчому засіданні 10.02.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 03.03.2025.

У підготовче засідання 03.03.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, натомість подав клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі.

У підготовчому засіданні 03.03.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2025.

У судове засідання 07.04.2025 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, натомість надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю взяти участь у судовому засіданні у зв`язку із випискою зі стаціонарного лікування.

У судовому засіданні 07.04.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання, оскільки із наданих суду доказів, а саме, з виписки із медичної картки (амбулаторного) стаціонарного хворого №25/106 від 04.04.2025, не вбачається тимчасова непрацездатність представника відповідача. Крім того, проведене представнику відповідача медичне втручання було планове, що не заважало ані відповідачеві направити для участі у судовому засіданні іншого представника, ані представнику відповідача взяти участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщенні суду, з огляду на те, що станом день судового засідання представник відповідача вже була виписана з медичного закладу. Також, суд звертає увагу, що представник відповідача подавши, ще 24.12.2024 відзив на позовну заяву та надавши пояснення у судовому засіданні 10.02.2025, в наступне судове засідання, призначене на 03.03.2025, не з`явилася, заявивши клопотання про проведення судового засідання без її участі. За таких обставин, на переконання суду, подальше відкладення розгляду справи призведе до неправомірного затягування судового процесу, з огляду на наявність в матеріалах справи позиції відповідача по справі, письмово викладеної у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.04.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (покупець) було укладено договір поставки товарів № 240403/1 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити (передати у власність), в погоджені строки на умовах, викладених в Договорі та додатках до нього, товари сільськогосподарського призначення, а саме: мінеральні добрива, в кількості, якості, асортименті, за ціною та в строки, що визначені в додатках до цього Договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, що передбачені в цьому Договорі.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що товар за цим Договором поставляється партіями. Під партією сторони розуміють кількість товару, що вказана в одному додатку до цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 Договору сторони в письмовій формі у відповідних додатках до Договору узгоджують найменування товару, одиниці виміру, кількість товару, ціну за одиницю товару без ПДВ, загальну вартість партії товару без ПДВ, суму ПДВ (20%), загальну вартість партії товару з ПДВ (20%), грошовий валютний еквівалент ціни за одиницю товару та загальної вартості партії товару, умови поставки (відвантаження) товару відповідно до Інкотермс-2010, місце поставки, умови щодо транспорту, умови, за наявності яких здійснюється відвантаження товару, строки оплати погодженої за додатком партії товару, інші умови.

Згідно з п. 2.1 Договору всі додатки, укладені сторонами протягом всього терміну дії даного Договору, є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що зобов`язання постачальника по поставці товару в рамках Договору виникає після підписання сторонами відповідного додатку до даного Договору та отримання від покупця попередньої оплати в порядку та у строки, визначені в додатках до цього Договору.

На кожну окрему партію товару постачальник надає покупцеві рахунки-фактури, видаткові документи (видаткові накладні та/або акти прийому-передачі товару) (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.6 Договору зобов`язання постачальника щодо поставки партії товару вважаються виконаними і право власності на партію товару переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцеві при умові виконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару на умовах попередньої оплати (пункт 7.1 Договору).

У п. 7.1 Договору визначено, що покупець зобов`язується оплатити товар прямим банківським переказом на умовах 100% попередньої оплати повної вартості партії товару (якщо інше не передбачене сторонами в додатках до даного Договору), у тому числі ПДВ, яка зазначена у додатку до цього Договору або рахунках на кожну окрему партію товару.

У випадку невиконання покупцем зобов`язань з оплати за товар протягом строку, встановленого сторонами у відповідному додатку до Договору, постачальник має право (за вибором постачальника):

- в односторонньому порядку відмовитись від відвантаження товару за додатком, по якому не надійшла 100% попередня оплата, в тому числі своєчасно, та в односторонньому порядку розірвати відповідний додаток, а суму попередньої оплати, яка отримана несвоєчасно або не в повному обсязі - зарахувати в рахунок майбутніх поставок або повернути покупцю на його банківський рахунок;

- змінити в порядку, встановленому пунктами 7.2 - 7.3 цього Договору ціну за одиницю товару, та, відповідно, загальну вартість партії товару за відповідним Додатком в односторонньому порядку та виставити покупцю відповідний новий рахунок за умови збільшення курсу продажу долара США до гривні на міжбанківському валютному ринку України (п. 7.4 Договору).

Згідно з п. 8.3 Договору за порушення строків поставки товару з вини постачальника, постачальник зобов`язується сплатити на вимогу покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення строків поставки товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, передбачених цим Договором і додатками до нього, якщо їх виконання розпочалося чи повинно було розпочатись до закінчення дії Договору (п. 11.1 Договору).

04.07.2024 сторони підписали додаток № 2 до Договору, у якому узгодили поставку партії товару - гранульованої сечовини (карбамід) марки В, у кількості 2040 т, загальною вартістю 42 738 040,80 грн з ПДВ.

Згідно з п. 6 додатку № 2 до Договору поставка товару постачальник здійснюється на умовах DDP, місце поставки:

- Україна, с.Жадани, Вінницька обл. згідно з Інкотермс-2010, 1032 т у строк до 01.08.2024 включно;

- Україна, с.Жадани, Вінницька обл. згідно з Інкотермс-2010, 1008 т у строк до 01.09.2024 включно.

Відповідно до п. 7 додатку № 2 до Договору відвантаження товару за цим додатком здійснюється на наступних умовах оплати: 10% передоплата, 90% за фактом постачання протягом 14 днів.

На виконання умов додатку № 2 до Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 14 273 804,08 грн відповідно до платіжних інструкцій № 12652 від 05.07.2024 на суму 4 273 804,08 грн, № 258646909 від 01.08.2024 на суму 2 500 000,00 грн, № 258647057 від 05.08.2024 на суму 3 000 000,00 грн, № 258647224 від 09.08.2024 на суму 2 500 000,00 грн, № 258648626 від 23.09.2024 на суму 2 000 000,00 грн (з урахуванням листа № 180 від 23.09.2024 про уточнення призначення платежу).

Відповідачем, у свою чергу, на виконання умов додатку № 2 до Договору було поставлено товар загальною вартістю 18 836 163,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 240728-1 від 28.07.2024 на суму 2 696 267,58 грн, № 240731-1 від 31.07.2024 на суму 1 621 531,55 грн, № 240801-1 від 01.08.2024 на суму 527 940,50 грн, № 240802-1 від 02.08.2024 на суму 1 621 531,55 грн, № 240803-1 від 03.08.2024 на суму 565 650,54 грн, № 240805-6 від 05.08.2024 на суму 1 640 386,57 грн, № 240807-3 від 07.08.2024 на суму 3 224 208,08 грн, № 240915-3 від 15.09.2024 на суму 433 665,42 грн, № 240916-5 від 16.09.2024 на суму 1 093 591,04 грн, № 240917-4 від 17.09.2024 на суму 2 997 947,87 грн, № 240918-1 від 18.09.2024 на суму 2 413 442,30 грн.

08.07.2024 сторони підписали додаток № 3 до Договору, у якому узгодили поставку партії товару - аміачної селітри, у кількості 2376 т, загальною вартістю 39 553 272,00 грн з ПДВ.

Згідно з п. 6 додатку № 3 до Договору поставка товару постачальник здійснюється на умовах DDP, місце поставки:

- Україна, с.Жадани, Вінницька обл. згідно з Інкотермс-2010, 1200 т у строк до 01.08.2024 включно;

- Україна, с.Жадани, Вінницька обл. згідно з Інкотермс-2010, 1176 т у строк до 01.09.2024 включно.

Відповідно до п. 7 додатку № 3 до Договору відвантаження товару за цим додатком здійснюється на наступних умовах оплати: 10% передоплата, 90% за фактом постачання протягом 14 днів.

На виконання умов додатку № 3 до Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 10 455 327,20 грн відповідно до платіжних інструкцій № 258645694 від 10.07.2024 на суму 3 955 327,20 грн, № 258647425 від 15.08.2024 на суму 2 500 000,00 грн, № 17687 від 20.09.2024 на суму 4 000 000,00 грн.

Відповідачем на виконання умов додатку № 3 до Договору було поставлено товар загальною вартістю 3 316 748,28 грн, що підтверджується видатковими накладними № 240813-1 від 13.08.2024 на суму 1 648 053,00 грн, № 240814-1 від 14.08.2024 на суму 416 175,00 грн, № 240816-2 від 16.08.2024 на суму 1 252 520,28 грн.

Однак у подальшому позивач повернув позивачеві частину поставленого на виконання умов додатку № 3 до Договору товару на загальну суму 3 067 043,28 грн, що підтверджується накладними на повернення № 101 від 12.10.2024 на суму 316 293,00 грн, № 108 від 13.10.2024 на суму 632 586,00 грн, № 109 від 15.10.2024 на суму 416 175,00 грн, № 110 від 16.10.2024 на суму 416 175,00 грн, № 111 від 17.10.2024 на суму 851 993,46 грн, № 112 від 18.10.2024 на суму 433 820,82 грн, а також актами приймання-передачі товару № 1210/1 від 12.10.2024, № 1310/1 від 13.10.2024, № 1510/1 від 15.10.2024, № 1610/2 від 16.10.2024, № 1710/2 від 17.10.2024, № 1810/2 від 18.10.2024.

Таким чином вартість поставленого відповідачем на виконання умов додатку № 3 до Договору товару склала 249 705,00 грн.

Оскільки відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за Договором, позивач звернувся до нього із вимогою № 568 від 18.11.2024 про повернення авансу за непоставлений товар, відповідно до якої вимагав повернути 5 643 263,28 грн. Докази вручення відповідачу зазначеної вимоги в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару не виконано, суму сплачених за товар коштів відповідачем не повернуто, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 5 643 263,28 грн заборгованості та 3 466 775,31 грн неустойки.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов додатку № 2 до Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 14 273 804,08 грн відповідно до платіжних інструкцій № 12652 від 05.07.2024 на суму 4 273 804,08 грн, № 258646909 від 01.08.2024 на суму 2 500 000,00 грн, № 258647057 від 05.08.2024 на суму 3 000 000,00 грн, № 258647224 від 09.08.2024 на суму 2 500 000,00 грн, № 258648626 від 23.09.2024 на суму 2 000 000,00 грн, а на виконання умов додатку № 3 до Договору - 10 455 327,20 грн відповідно до платіжних інструкцій № 258645694 від 10.07.2024 на суму 3 955 327,20 грн, № 258647425 від 15.08.2024 на суму 2 500 000,00 грн, № 17687 від 20.09.2024 на суму 4 000 000,00 грн.

З наведеного слідує, що позивач належним чином виконав зобов`язання, встановлені у пунктах 7 додатків № 2 та № 3 до Договору щодо сплати авансу в розмірі 10% вартості товару, що поставляється за відповідним додатком.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6 додатку № 2 до Договору відповідач мав поставити позивачу партію товару у два етапи, а саме:

- 1032 т у строк до 01.08.2024 включно;

- 1008 т у строк до 01.09.2024 включно.

Аналогічним чином відповідач мав поставити позивачу партію товару відповідно до пункту 6 додатку № 3 до Договору:

- 1200 т у строк до 01.08.2024 включно;

- 1176 т у строк до 01.09.2024 включно.

Як встановлено судом на виконання умов додатку № 2 до Договору відповідачем було поставлено товар загальною вартістю 18 836 163,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 240728-1 від 28.07.2024 на суму 2 696 267,58 грн, № 240731-1 від 31.07.2024 на суму 1 621 531,55 грн, № 240801-1 від 01.08.2024 на суму 527 940,50 грн, № 240802-1 від 02.08.2024 на суму 1 621 531,55 грн, № 240803-1 від 03.08.2024 на суму 565 650,54 грн, № 240805-6 від 05.08.2024 на суму 1 640 386,57 грн, № 240807-3 від 07.08.2024 на суму 3 224 208,08 грн, № 240915-3 від 15.09.2024 на суму 433 665,42 грн, № 240916-5 від 16.09.2024 на суму 1 093 591,04 грн, № 240917-4 від 17.09.2024 на суму 2 997 947,87 грн, № 240918-1 від 18.09.2024 на суму 2 413 442,30 грн.

На виконання умов додатку № 3 до Договору відповідачем було поставлено товар загальною вартістю 3 316 748,28 грн, що підтверджується видатковими накладними № 240813-1 від 13.08.2024 на суму 1 648 053,00 грн, № 240814-1 від 14.08.2024 на суму 416 175,00 грн, № 240816-2 від 16.08.2024 на суму 1 252 520,28 грн.

Однак у подальшому позивач повернув позивачеві частину поставленого на виконання умов додатку № 3 до Договору товару на загальну суму 3 067 043,28 грн, що підтверджується накладними на повернення № 101 від 12.10.2024 на суму 316 293,00 грн, № 108 від 13.10.2024 на суму 632 586,00 грн, № 109 від 15.10.2024 на суму 416 175,00 грн, № 110 від 16.10.2024 на суму 416 175,00 грн, № 111 від 17.10.2024 на суму 851 993,46 грн, № 112 від 18.10.2024 на суму 433 820,82 грн, а також актами приймання-передачі товару № 1210/1 від 12.10.2024, № 1310/1 від 13.10.2024, № 1510/1 від 15.10.2024, № 1610/2 від 16.10.2024, № 1710/2 від 17.10.2024, № 1810/2 від 18.10.2024.

Таким чином вартість поставленого відповідачем на виконання умов додатку № 3 до Договору товару склала 249 705,00 грн.

За таких обставин заборгованість позивача з оплати поставленого за додатком № 2 до Договору товару складає 4 562 358,92 грн (вартість поставленого товару 18 836 163,00 грн - оплата за товар 14 273 804,08 грн = 4 562 358,92 грн), а сума невиконаного зобов`язання відповідача щодо поставки товару за додатком № 3 до Договору становить 10 205 622,20 грн (сума оплати за товар 10 455 327,20 грн - вартість поставленогоо товару 249 705,00 грн = 10 205 622,20 грн).

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Суд звертає увагу, що положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, як і будь-які інші правові норми, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають обов`язку покупця додатково погоджувати строк повернення суми попередньої оплати за товар, натомість саме недотримання строку поставки товару є підставою виникнення у покупця права вимагати у постачальника передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів поставки товару в повному обсязі або повернення сплачених позивачем коштів відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 5 643 263,28 грн (10 205 622,2 - 4 562 358,92 = 5 643 263,28) визнається судом обґрунтованою.

При цьому суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про неналежне виконання позивачем умов пунктів 7 додатків № 2 та № 3 до Договору, а саме не здійснення повного розрахунку за фактом першої поставки товару за відповідним додатком, оскільки такі доводи ґрунтуються на довільному тлумаченні відповідачем умов пунктів 7 додатків № 2 та № 3 до Договору.

Практична реалізація пунктів 7 додатків № 2 та № 3 до Договору здійснюється у такій послідовності: (1) сплата покупцем 10% вартості товару в порядку попередньої оплати; (2) поставка усього обсягу товару постачальником і його прийняття покупцем; (3) оплата покупцем усього обсягу товару (90%) протягом 14 днів.

Протилежне тлумачення вищенаведених умов, на якому наполягає відповідач, фактично передбачає здійснення 100% попередньої оплати, що не відповідає змісту пунктів 7 додатків № 2 та № 3 до Договору.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойку в розмірі 3 466 775,31 грн.

Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.3 Договору за порушення строків поставки товару з вини постачальника, постачальник зобов`язується сплатити на вимогу покупця неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення строків поставки товару.

З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем зобов`язання із поставки усього обсягу товару підтверджується матеріалами справи, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки, яка по суті є пенею, нарахованої на підставі п. 8.3 Договору, за порушення строків поставки товару, визнається судом обґрунтованою.

Здійснений позивачем розрахунок пені за період з 02.09.2024 по 18.11.2024 із суми боргу в розмірі 63 205 444,82 грн не перевищує розміру, розрахованого судом, тому позов у цій частині підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі - 3 466 775,31 грн.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення неустойки, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму, потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника в кожному окремому випадку.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, а не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних наслідків для нього, як суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Відповідач, посилаючись на своє нестабільне матеріальне становище, не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов`язання.

Водночас суд наголошує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом, яке може бути реалізоване судом виключно у виняткових випадках.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зменшення розміру неустойки, нарахованої за прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд встановив обґрунтованість заявленого позову, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 5 643 263,28 грн та пеню в розмірі 3 466 775,31 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 109 320,46 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнекс Солюшн» (вул.Саксаганського, буд.15, оф.10, м.Київ, 01033; ідентифікаційний код 44950104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька промислова група» (вул.Зулінського Сергія, буд.54-А, м.Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21022; ідентифікаційний код 33623350) заборгованість в розмірі 5 643 263 (п`ять мільйонів шістсот сорок три тисячі двісті шістдесят три) грн 28 коп., пеню в розмірі 3 466 775 (три мільйони чотириста шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят п`ять) грн 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 109 320 (сто дев`ять тисяч триста двадцять) грн 46 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08.04.2025.

Суддя Т.П. Капцова