Рішення

від 08.04.2025 по справі 910/1127/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2025Справа № 910/1127/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Фріз"

про стягнення 29 700,00 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне підприємство "Укроборонсервіс" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Фріз" (далі - відповідач, Товариства) збитків у загальному розмірі 29 700,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач, у порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України, за наслідками здійснених між сторонами господарських операцій з поставки позивачу товару не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 29 700,00 грн., завдавши таким чином Підприємству збитки у вказаному розмірі.

Ухвалою від 03.02.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/1127/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, цією ухвалою суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копія ухвали суду від 03.02.2025 року про відкриття провадження у справі № 910/1127/25 у порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету Товариства, та доставлена останньому 03.02.2025 року о 20:05 год. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.

Дата отримання судом інформації про доставку означеного документа в кабінет ЕС відповідача - 04.02.2025 року об 11:02 год.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.11.2022 року між Підприємством (покупець) та Товариством (постачальник) був укладений договір поставки № Д29-3.1/222 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу у власність товар, найменування, кількість та ціна якого визначаються згідно зі Специфікацією, яка міститься в Додатку № 1 до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах даного Договору.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 2.1 Договору загальна сума (ціна) Договору та ціна за одиницю товару зазначаються в Специфікації та включають в себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього Договору. Ціна товару визначається в національній валюті України.

За умовами пункту 2.3 Договору розрахунок здійснюється в розмірі 100 % від ціни Договору протягом 10 (десяти) банківських днів після поставки товару на склад покупця, проходження товаром вхідного контролю та підписання представником покупця видаткової накладної на товар.

Пунктами 2.5, 2.6 Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний своєчасно зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладі, складені в електронній формі із дотриманням умов у визначеному законодавством порядку.

Якщо у строки, передбачені Податковим кодексом України для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник не надасть належним чином оформлену податкову накладну в електронній формі та/або не здійснить її реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних, постачальник повинен сплатити покупцю неустойку в розмірі суми податку на додану вартість невірно складеної або незареєстрованої податкової накладної.

Відповідно до пункту 3.3 Договору датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника, що засвідчується підписаною видатковою накладною, належним чином оформленою відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 6.1 Договору останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 28.02.2023 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за даним Договором.

У Специфікації (Додаток № 1) до Договору сторони погодили поставку товару: Сектор Н8У115-14 у кількості 300 одиниць загальною вартістю 178 200,00 грн. (з ПДВ).

Судом встановлено, що згідно з видатковими накладними від 16.11.2022 року № РН-0000013 на суму 89 100,00 грн. та від 29.11.2022 року № РН-0000015 на суму 89 100,00 грн. Товариство поставило позивачу товар на загальну суму 178 200,00 грн., у тому числі ПДВ - 29 700,00 грн.

У свою чергу, Підприємство повністю оплатило вартість поставленого йому за Договором товару на суму 178 200,00 грн. (у тому числі ПДВ - 29 700,00 грн.), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 05.01.2023 року № 52 на суму 178 200,00 грн.

Про виконання позивачем своїх грошових зобов`язань за Договором зі здійснення оплати товару та виконання відповідачем зобов`язань з поставки товару на загальну суму 178 200,00 грн. (у тому числі ПДВ - 29 700,00 грн.) свідчить також відсутність з боку контрагентів взаємних претензій та повідомлень про порушення ними відповідних зобов`язань за цим правочином.

Однак, за твердженням позивача, в порушення приписів статті 201 Податкового кодексу України відповідач не зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за вищевказаними господарськими операціями, позбавивши позивача права на віднесення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту в сумі 29 700,00 грн. та завдавши таким чином покупцю збитки у зазначеному розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, позивач вирішив звернутися до суду із даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Судом встановлено, що згідно з наявними у матеріалах справи квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників, реєстрація податкових накладних за вищенаведеними господарськими операціями з поставки товару за укладеним між сторонами Договором була зупинена, у зв`язку з тим, що платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає пункту 1 "Критеріїв ризиковості здійснення операцій". Враховуючи наведене, відповідачу було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази реєстрації означених податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, докази оскарження відповідачем рішень податкового органу про зупинення реєстрації податкових накладних, а також документи, які свідчать про вчинення Товариством будь-яких інших дій, направлених на розблокування означених податкових накладних.

У той же час, до позовної заяви Підприємство додало копії відповідних рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.06.2023 року № 9057077/22971951 та від 26.06.2023 року № 9057078/22971951, якими Товариству відмовлено в реєстрації відповідних податкових накладних внаслідок ненадання/часткового ненадання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних/розрахунках коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку.

Суд наголошує, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року в справі № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по факту здійснення господарських операцій з поставки товару за вищенаведеними видатковими накладними на загальну суму 178 200,00 грн., що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ - 29 700,00 грн.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні та надати додаткові письмові пояснення та копії документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних/розрахунках коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, становить прямий причинно-наслідковий зв`язок із неможливістю включення позивачем суми ПДВ у розмірі 29 700,00 грн. до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на означену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Оскільки нарахована позивачем сума збитків у розмірі 29 700,00 грн. відповідає приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства про стягнення з відповідача цієї суми грошових коштів.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження факту реєстрації в установлений законом термін спірних податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних та відшкодування завданих позивачу збитків.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Фріз" (01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 15, квартира 1; код ЄДРПОУ 22971951) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" (02093, місто Київ, вулиця Отамана Зеленого, будинок 3-А; код ЄДРПОУ 21552117) 29 700 (двадцять дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.04.2025 року.

Суддя В.С. Ломака