Постанова від 03.04.2025 по справі 910/9366/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9366/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А

та представників:

позивача - Іванова Н. О.

відповідача - Кикіш С.-М. Р., Рівний Є. О.

третьої особи - Полішко Ю. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 (головуючий - Іоннікова І. А., судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б.)

у справі № 910/9366/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Київгаз"

про стягнення 35 193 661,96

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (відповідач) про стягнення 35 193 661,96 грн, з яких: 27 319 306,71 грн основного боргу, 386 212,66 грн 3% річних, 2 712 877,47 грн інфляційних втрат та 4 775 265,12 грн пені.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором постачання природного газу № 15/12-21/3 від 15.12.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого природного газу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС" 27 319 306,71 грн основного боргу, 386 212,66 грн 3% річних, 2 712 877,47 грн інфляційних втрат та 4 775 265,12 грн пені.

4. Місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався, як на підставу позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли розбіжності у частині визначення об`єму спожитого природного газу за лютий 2022 року. З метою врегулювання розбіжностей в обсягах спожитого у лютому 2022 року природного газу, відповідач звернувся до суду з позовом до оператора ГРМ.

7. Так, апеляційний господарський суд встановив, що у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23, яка набрала законної сили, встановлено, що доведеним є факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" у лютому 2022 року обсягу природного газу в розмірі 1 313 853 куб. м.

8. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розбіжності у частині визначення обсягу спожитого відповідачем природного газу за лютий 2022 року врегульовані у судовому порядку, а обсяг спожитого відповідачем у лютому 2022 року природного газу складає 1 313 853 куб. м. З урахуванням ціни природного газу, визначеної п.2 додаткової угоди у розмірі 32 350,02 грн з ПДВ за 1000,000 м куб., вартість поставленого в лютому 2022 природного газу в обсязі 1 313 853,00 м куб., яка підлягала сплаті, складає 42 503 144,60 грн, у тому числі ПДВ.

9. Звідси, на підставі наданих сторонами доказів, суд апеляційної інстанції встановив, що за період з 01.02.2022 - по 23.02.2022 відповідачем сплачено на рахунок позивача 43 450 000,00 грн, з яких: 220 836,00 грн було зараховано за попередній звітній період. Відтак, за поставлений у лютому 2022 природний газ відповідачем було сплачено 43 229 164,00 грн, що свідчить про відсутність заборгованості та наявність переплати.

10. Відтак, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 27 319 306,71 грн основного боргу не підлягають задоволенню. Разом з цим, враховуючи встановлення дотримання строків здійснення відповідачем оплати за договором та відсутність заборгованості суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

11. Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2023.

12. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що апеляційний господарський суд застосував приписи статей 80, 269 ГПК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

13. Також, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, порушив приписи частини 9 статті 129 ГПК України та не врахував дії сторони (відповідача) щодо досудового вирішення спору у цій справі.

Позиція інших учасників справи

14. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.

15. Третя особа не надала відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

16. 15.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС" (постачальник) укладено Договір постачання природного газу № 15/12-21/3, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2022 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору постачання.

17. Згідно з п.1.4 Договору, найменування оператора газорозподільної системи, далі - оператор ГРМ, з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: АТ "Київгаз". Договір розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання № 14407 від 22.09.2016.

18. Відповідно до п.2.1 Договору орієнтовний плановий обсяг (річний) постачання газу з 01.01.2022 по 31.12.2022 (включно) складає до 30 000 тис. куб. м (тридцять мільйонів куб. м), у тому числі 2 500 (тис. куб. м) в лютому 2022.

19. Додатковою угодою № 2 від 19.01.2022 до договору (далі - додаткова угода) сторони погодили наступне:

- постачальник зобов`язується передати у власність споживача у лютому 2022 природний газ з орієнтовним обсягом 1 100,000 тис. куб. м, або 39,286 тис. куб. м рівномірно кожної доби протягом місяця постачання або згідно погодженого графіка постачання. Допускається відхилення добового та місячного обсягу споживання в межах +/- 10%;

- ціна 1000,000 куб. м природного газу, що постачається у лютому 2022, складає 26 958,35 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 5 391,67 грн. Разом з ПДВ складає 32 350,02 грн.

- загальна вартість природного газу, запланованого до передачі згідно з цією додатковою угодою, складає 29 654 185,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 5 930 837,00 грн. Разом з ПДВ 35 585 022,00 грн.

20. Відповідно до п.3.1 Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та відповідачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та відповідачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.

21. Згідно з п.3.4 Договору постачання, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

22. Відповідно до п.3.5 Договору визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

- 3.5.1 за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ;

- 3.5.2 на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника;

- 3.5.3 споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обгрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу;

- 3.5.4 у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника;

- 3.5.5 у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

23. Відповідно до п.5.1 Договору оплата за природний газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок постачальника в такому порядку:

- умови оплати за природний газ, що постачається згідно умов цього договору, визначаються в додаткових угодах до даного договору.

24. В силу вимог п.4 Додаткової угоди встановлюється наступний порядок розрахунків: платежі, кожен на суму 1 694 535,77 грн, але не більше вартості фактично спожитого обсягу газу, здійснюється споживачем щоденно у банківські дні у період з 01.02.2022 по 01.03.2022 включно. При цьому, споживач має право виконати свої грошові зобов?язання достроково. Достроково здійснені платежі зараховуються в рахунок виконання наступних по черговості платежів. Остаточний розрахунок за фактичний об`єм споживання здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем постачання.

25. Згідно з п.5.4 Договору якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об?єм (обсяг) постачання природного газу споживачу постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об?ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором. При цьому постачальник має право вимагати від споживача сплати штрафу за перевищення об?єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до п. 6.4 договору.

26. 18.02.2022 Акціонерним товариством "Київгаз" складено акт про порушення № 1100 відповідно до якого встановлено порушення Кодексу газорозподільних систем: п.п.1 п.3 гл.2 розділу ХІ - витоки газу на елементах вузла обліку газу, а саме на імпульсній лінії до БПД; п.3 гл.6 розділу Х - відсутність оригіналів документів; п.п.3 п.3 гл.2 розділу ХІ - газоспоживаюче обладнання не відповідає наданій проектній документації.

27. 25.02.2022 працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром", Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба Безпеки Вітязь" складено акт про припинення споживання природного газу.

28. 09.03.2022 Акціонерним товариством "Київгаз" складено акт на відключення газу.

29. Як зазначив позивач, 21.04.2022 відповідачем надано позивачу копію акту приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 28.02.2022 до договору № 14407 (акт оператора ГРМ).

30. Відповідно до зазначеного акту оператора ГРМ фактичний об?єм спожитого газу за лютий 2022 склав 2 180 786,00 м куб.

31. У зазначеному акті оператора ГРМ містяться заперечення споживача щодо фактичного об`єму спожитого газу за лютий 2022, однак відсутнє обґрунтування різниці в споживанні. Споживач у акті зазначив, що фактичний об`єм спожитого Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" природного газу за лютий 2022 складає 1 313 853 куб. м.

32. 26.04.2022 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 21/04-22/1 від 21.04.2022 щодо підписання акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 до договору постачання природного газу № 15/12-21/3 від 15.12.2021 та акт приймання-передачі газу за лютий 2022 в обсязі 2 180 786,00 м куб. на суму 70 548 470,71 грн, у тому числі ПДВ, з вимогою протягом двох днів з дати одержання акту приймання-передачі газу повернути позивачу один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником відповідача та скріплений печаткою відповідача.

33. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вищезазначений лист позивача як і підписаного з боку відповідача акту приймання-передачі газу за лютий 2022 в обсязі 2 180 786,00 м. куб. на суму 70 548 470,71 грн.

34. Позивачем надсилалася на адресу відповідача претензія № 04/07-22/2 від 04.07.2022 про сплату заборгованості. До вказаної претензії було додано акт звірки взаєморозрахунків, за період з 01.02.2022 по 04.07.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем за договором склала 27 319 306,71 грн. Матеріали справи не містять відповіді відповідача на дану претензію

35. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли розбіжності у частині визначення об`єму спожитого природного газу за лютий 2022.

36. З метою врегулювання розбіжностей в обсягах спожитого у лютому 2022 природного газу, відповідач звернувся до суду з позовом до оператора ГРМ.

37. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2024, апеляційну скаргу ТОВ "Атем Груп" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі № 910/4237/23 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю:

- визнано дії Акціонерного товариства "Київгаз" по встановленню об`єму розподіленого та спожитого Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" у лютому 2022 природного газу понад 1 313 853 куб. м незаконними;

- зобов`язано Акціонерне товариство "Київгаз" здійснити облік фактично спожитого природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" за лютий 2022 на підставі даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м;

- зобов`язано Акціонерне товариство "Київгаз" скорегувати на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", інформацію про обсяги спожитого (розподіленого) природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" шляхом направлення уточненої інформації оператору газотранспортної системи, в якій відобразити обсяг фактично спожитого (розподіленого) природного газу (остаточну алокацію) за лютий 2022 року в об`ємі згідно даних комерційного вузла обліку газу (ВОГ), а саме в розмірі 1 313 853 куб. м.

38. Так, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 у справі № 910/4237/23, яка набрала законної сили, встановлено, що доведеним є факт споживання Товариством з обмеженою відповідальністю "Атем Груп" у лютому 2022 року обсягу природного газу в розмірі 1 313 853 м куб.

Позиція Верховного Суду

39. Перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та заперечення, наведені у відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС" в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в решті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

40. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

41. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження

42. Так, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права (статей 80, 269 ГПК України) без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, наведених у пункті 13 цієї постанови.

43. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

44. Відповідно до положень вказаної норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

45. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

46. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

47. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

48. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

49. Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала:

- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин);

- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

50. Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

51. При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

52. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

53. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

54. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі.

Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.

55. Так, у постановах Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 46/603, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 13.01.2021 у справі № 264/949/19, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, як стверджує скаржник, сформульовано такий усталений правовий висновок:

"51. Згідно із приписами частини другої статті 80 ГПК України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

52. Відповідно до частини другої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

53. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у цьому випадку - позивача) (висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 913/317/18 та від 22.05.2019 у справі № 5011-15/10488-2012)".

56. Однак, проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилається скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, з огляду на таке.

57. Так, Верховний Суд зазначає, що у наведених скаржником справах предметом розгляду було вирішення питання можливості/неможливості залучення судами нових доказів у справі (зокрема після закінчення підготовчого провадження, а також на стадії апеляційного розгляду справи) у разі звернення учасника судового процесу з відповідним клопотанням про долучення доказів і висновки Верховного Суду стосувались застосування приписів статей 80, 269 ГПК України саме щодо можливості/неможливості задоволення такого клопотання учасника справи.

58. Натомість, ключовою відмінністю від наведених скаржником справ є те, що у справі, яка розглядається, відповідачем в ході апеляційного розгляду справи не заявлялось клопотання про долучення нових доказів, а долучені відповідачем (разом із клопотанням про поновлення провадження у справі) до матеріалів справи копії судових рішень у справі № 910/4237/23 (до вирішення якої суд апеляційної інстанції зупиняв провадження у цій справі), які є публічно доступними, не є доказами у розумінні статті 73 ГПК України.

У цій частині Суд також враховує подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 921/286/22 та від 12.12.2024 у справі № 875/333/22.

59. Наведене очевидно свідчить про неподібність правовідносин у наведених скаржником справах в порівнянні зі справою, яка переглядається.

60. За таких обставин безпідставними є твердження скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені Верховним Судом у наведених постановах щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

61. Згідно з пунктом 5 частин першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

62. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, вважає за необхідне закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

63. Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, приписів частини 9 статті 129 ГПК України, що полягає у неврахуванні дій сторони (відповідача) щодо досудового вирішення спору у цій справі, Верховний Суд зазначає таке.

64. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

65. За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

66. Загальне правило розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України визначені таким чином: - судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

67. Положеннями частини четвертої статті 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

68. Водночас частиною дев`ятою статті 129 ГПК України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

69. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

70. Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила, що процесуальним законом не визначено поняття неправильних дій сторони. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

71. Суд має застосовувати зазначені положення процесуального закону за наявності одночасно у сукупності таких умов: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків: зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

72. Зміст вказаної норми також свідчить про те, що останньою встановлено дискреційне повноваження суду, тобто його право, а не обов`язок здійснити розподіл судових витрат у зазначений вище спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

Подібні правові висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21.

73. Таким чином, застосування приписів частини дев`ятої статті 129 ГПК України має дискреційний характер, і саме суд, враховуючи обставини справи, може покласти відповідні витрати на сторону, неправильні дії якої призвели до виникнення спору. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим.

74. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги позивача про наявність підстав для покладення судових витрат на відповідача відповідно до положень частини дев`ятої статті 129 ГПК України є необґрунтованими, оскільки у справі № 910/9366/22 обставин того, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача не встановлено.

75. Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

76. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

77. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

78. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

80. Оскільки після відкриття касаційного провадження у справі виявилося, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними, касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС", в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно закрити на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

82. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

83. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі судового рішення.

84. За таких обставин, інші доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим касаційна скарга в решті підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.

Розподіл судових витрат

85. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В решті, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ-МДС" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 у справі № 910/9366/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді О. М. Баранець

О. О. Мамалуй