Рішення від 27.03.2025 по справі 447/3119/24

Провадження №2/447/215/25 Справа №447/3119/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

27.03.2025 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

секретар судового засідання Іськів О.І.

розглянувши цивільну справу у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка» про розірвання договору та стягнення коштів-

за участі: представника позивача Богдан З.С.

представника відповідача Ратича Т.М., Свереняка І.І.

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Позивачка ОСОБА_1 подала до Миколаївського районного суду Львівської області позов Державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка» про розірвання договору та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09.03.2016 між ОСОБА_1 та Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" було укладено договір купівлі-продажу товару, за умовами якого відповідач зобов`язаний поставити, а позивач прийняти та оплатити щокову дробарку з рухомою плитою б/в, роторну дробарка б/в, валкову дробарку б/в на складі відповідача загальною вартістю 198 000 грн. Як зазначає позивака після здійснення нею 15.03.2016 попередньої оплати вартості товару на загальну суму 198 000 грн. та надіслання 22.05.2017 вимоги про поставку товару протягом десяти днів після отримання цієї вимоги, відповідач товар у визначені строки не поставив, що стало підставою для звернення з позовом до суду. Крім вимоги про стягнення суми основного боргу, позивачка нарахувала до стягнення суму пені відповідно до п. 7.3. договору купівлі-продажу за період з 02.06.2017 до 02.12.2017 в розмірі 36 432 грн. , інфляційні втрати в розмірі 197 847,10 грн. та три відсотки річних 43 958,98 грн. відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 02.06.2017 до 25.10.2024, які просить стягнути з відповідача на її користь.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 05.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду 13.01.2025 надійшла заява від представника позивача Богдан З.С. про закриття підготовчого провадження, просила розгляд справи проводити у відсутності позивачки та її представника.

Ухвалою суду від 13.01.2025 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті .

На адресу суду 20.02.2025 надійшла заява від представника відповідача адвоката Ратича Т.М., у якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки такі заявлені поза межами позовної давності. Зокрема, зазначив, що позивачкою оплачено товар 15.03.2016, а позовну заяву підписано нею 28.10.2024 після припинення дії карантину, оголошеного з 12.03.2020 на всій території України, тобто строк звернення до суду у позивачки закінчився 17.03.2019.

10 березня 2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Богдан З.С. надійшла заява, в якій зазначила, що заява про застосування позовної давності є безпідставною. В обґрунтування заяви зазначила, що оскільки умовами договору купівлі-продажу не було визначено строку передачі товару, враховуючи положення ч. 2 ст. 530 ЦК України та факт отримання відповідачем вимоги від 22.05.2017 з визначеним десятиденним строком, з 02.06.2017 відбулося прострочення відповідачем виконання договірних зобов`язань. Відтак, трьохрічний строк позовної давності мав би сплинути 02.06.2020. Однак, як зазначила представниця позивачки, оскільки загальний трирічний строк позовної давності, який міг би застосовуватися до спірних правовідносин, внаслідок установлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжено на строк дії такого карантину (на період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року), а потім зупинено на строк дії воєнного стану (з 24 лютого 2022 року по теперішній час), відтак позивачкою подано до суду позов у межах строку позовної давності.

У судовому засіданні представник позивача Богдан З.С. позовні вимоги підтримала та просила такі задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача Ратич Т.М., Свереняк І.І. просили відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувати позовну давність до заявлених у цій справі вимог.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, 09.03.2016 між ОСОБА_1 та Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка» було укладено договір купівлі-продажу товару, за умовами якого відповідач зобов`язаний поставити, а позивач прийняти та оплатити щокову дробарку з рухомою плитою б/в, роторну дробарка б/в, валкову дробарку б/в на складі відповідача загальною вартістю 198 000 грн. Форма оплати попередня оплата за товар по окремо виставленому рахунку.

Відповідно до копій квитанції від 15.03.2016 №№ 28,29,30 позивачем здійснено оплату товару у розмірі 33 000 грн., 57 000 грн. та 108 000 грн., на загальну суму 198 000 грн. Ця обставина відповідачем визнається.

Відповідно до п.6.1. договору після надходження коштів продавець зобов`язаний поставити оплачену кількість товару з відповідною документацією, повідомивши письмово покупця про можливість отримання товару на складі продавця за два дні до його видачі.

Позивачка на адресу відповідача 22.05.2017 надіслала заяву про неналежне виконання договору купівлі-продажу товару від 09.03.2016 із вимогою протягом 10 календарних днів з дати отримання заяви передати оплачений товар та сплатити пеню. Ця заява вимога відповідачем отримана 22.05.2017, що підтверджується відміткою на заяві (вх.. № 153 від 22.05.2017) що відповідачем не заперечується та визнається.

Термін дії договору встановлюється з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору (п. 8.5. договору від 09.03.2016).

Як зазначає позивачка у позовній заяві за неналежне виконання договірних зобов`язань в частині поставки товару відповідачу нараховано пеню за період з 02.06.2017-02.12.2017 в розмірі 36 432 грн., інфляційні втрати та 3 % річних за період з 02.06.2017-25.10.2024 на суму 197 847,10 грн. та 43 958,98 грн. відповідно, які разом з основним боргом просить стягнути з відповідача.

Норми права

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Нормами ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною 2 статті 651 ЦК України визначено, що договір може бути розірвано на вимогу однієї сторони у разі істотного його порушення другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 09.03.2016 між ОСОБА_1 та Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством «Сірка» було укладено договір купівлі-продажу товару, за умовами якого позивачка оплатила вартість предмету договору в розмірі 198 000 грн., що сторонами визнається.

Як вбачається з матеріалів справи у договорі визначеного предмет, ціну і загальну вартість товару, умови платежів, передачі товару.

Відповідно до п.6.1. договору після надходження коштів продавець зобов`язаний поставити оплачену кількість товару з відповідною документацією, повідомивши письмово покупця про можливість отримання товару на складі продавця за два дні до його видачі.

У позовній заяві позивачка зазначила, що відповідач порушує умови договору, а саме не передав позивачці предмет договору, що відповідачем не заперечується та визнається.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке зумовлює для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Згідно з ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору в судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Згідно з частиною першою статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору від 09.03.2016 строк виконання зобов`язання щодо поставки товару не був встановлений, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України такий обов`язок у відповідача виник 01.06.2017, враховуючи факт отримання ним заяви вимоги позивачки від 22.05.2017, у якій був встановлений 10 денний строк для виконання зобов`язання в частині поставки товару. Обставина щодо отримання заяви вимоги від 22.05.2017 за цією ж датою стороною відповідача не заперечується.

Суд вважає, що відсутність передачі відповідачем предмету договору купівлі-продажу, а саме щокової дробарки з рухомою плитою б/в, роторної дробарки б/в, валкової дробарки б/в, є істотним порушенням договору.

Отже, позовна вимога в частині розірвання договору купівлі-продажу товару від 09.03.2016 підлягає задоволенню.

Щодо покликань відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, інфляційних втрат та 3 % річних , суд зазначає наступне.

На спірні правовідносини поширюється загальна позовна давність, яка відповідно до статті 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, суд дійшов висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12.03.2020).

Окрім того, Законом України № 2120-IXвід 15.03.2022 Прикінцеві та Перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. В подальшому Законом України № 3450-IX від 08.11.2023, вказаний п.19 викладено у новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Як вбачається із матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом до суду у цій справі 28.10.2024, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті.

Визначених законом підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, як про це просить сторона відповідача у своїй заяві, немає, оскільки з огляду на трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, початок перебігу якого, з урахуванням вимог ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України, необхідно відраховувати з 02.06.2017 з дати закінчення строку виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу від 09.03.2016, та врахувати дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) з 12.03.2020, у зв`язку з яким строки, визначені ст.ст.257, 258 ЦК України, були продовжені на строк дії карантину (п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), а надалі були зупинені у зв`язку з введенням воєнного стану, який ще не закінчився на момент звернення позивачки до суду із вказаним позовом, строк позовної давності позивачкою не пропущений.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачкою розрахунки, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 198 000 грн. - основної суми боргу; 43 958,98 грн. 3 % річних; 197 847,10 грн. - нарахування за індексом інфляції.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відтак, враховуючи заяву відповідача про застосування позовної давності стосовно позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 36 432 грн., нарахованої позивачем за період з 02.06.2017 по 02.12.2017 на підставі п. 7.3 договору купівлі-продажу від 09.03.2016 , суд зазначає, що позовна вимога щодо нарахування пені задоволенню не підлягає, оскільки заявлена після спливу позовної давності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка» про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити частково.

Розірвати договір купівлі-продажу від 09.03.2016 укладений між ОСОБА_1 та Роздільським державним гірничо-хімічним підприємством "Сірка" .

Стягнути з Державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка» на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 439 806 (чотириста тридцять дев`ять тисяч вісімсот шість) грн. 8 (вісім) коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 5 516(п`ять тисяч п`ятсот шістнадцять) грн. 62 (шістдесят дві) коп.

Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на десять днів.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Миколаївський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державного підприємства «Роздільське гірничо-хімічне підприємство «Сірка», код ЄДРПОУ 05792891, місцезнаходження: вул.Гірнича, 2, м.Новий Розділ, Львівська область.

Повний текст рішення складено 07.04.2025.

Суддя Друзюк М. М.