Ухвала від 31.03.2025 по справі 757/14190/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14190/25-к

пр. 1-кс-14168/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 12024200490000842 від 06.07.2024 - старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 12024200490000842 від 06.07.2024 - старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_3 про арешт майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Прокурор в судове засідання не з`явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Розгляд справи просив здійснювати без виклику власника майна.

Зважаючи на позицію органу досудового розслідування, слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024200490000842 від 06.07.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує наступне.

25.03.2025 у порядку ст. 276-278 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Цього ж дня 25.03.2025 у період з 06:24 год. по 11:37 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 від 03.03.2025 у справі № 757/9855/25-к, пр. 1-кс-10560/25 проведено обшук за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого вилучено майно, що належить останньому а саме: ноутбук марки ACER s/n NHQSFEV0074340A2F57600 із зарядним пристроєм.

Разом з тим під час обшуку також вилучено посвідчення № 10-3479 Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю (громадська організація код ЄДРПОУ 35707840, юридична адреса м. Луганськ) видане на ім`я ОСОБА_4 , який перебуває на посаді радника голови Комітету з питань співпраці з правоохоронними органами виконавчої влади, що видане 26.01.2024.

Постановою слідчого СГ ГСУ НП України ОСОБА_8 від 25.03.2025, вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024200490000842 від 06.07.2024.

Слідчий зазначає, що тимчасово вилучений ноутбук марки ACER необхідний органу досудового розслідування для проведення судової комп`ютерно-технічної експертизи, так як в його пам`яті може зберігатись електронна інформація, яка має значення для кримінального провадження та обставин, що підлягають доказуванню.

Крім того, вказує, що тимчасово вилучене посвідчення № 10-3479 Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю необхідне стороні обвинувачення для призначення судової технічної експертизи документів, оскільки на цей час вбачаються підстави, які можуть свідчити про його підроблення, так як воно видане ОСОБА_4 26.01.2024 у м. Луганську, де знаходиться юридична адреса вказаної громадської організації, в той час як вказане місто перебувало та на сьогодні перебуває в статусі тимчасово окупованого населеного пункту.

Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання солідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.

Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.

За таких обставин приходжу до висновку про задоволення клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 26, 107, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт із забороною відчуження та користування на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучене 25.03.2025 у ході обшуку, що проводився на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 03.03.2025 у справі № 757/9855/25-к, пр. 1-кс-10560/25, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

ноутбук марки ACER s/n NHQSFEV0074340A2F57600 із зарядним пристроєм;

посвідчення № 10-3479 Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю видане на ім`я ОСОБА_4 , який перебуває на посаді радника голови Комітету з питань співпраці з правоохоронними органами виконавчої влади, що видане 26.01.2024.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1