Рішення

від 08.04.2025 по справі 120/2140/25

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

08 квітня 2025 р. Справа № 120/2140/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької військової адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької військової адміністрації (далі - відповідач) визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив норми статті 19 Закону України "Про звернення громадян", оскільки у відповідь на запит від 23.03.2024 не було надано чіткої, обґрунтованої та конкретної відповіді, що й стало підставою для звернення до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою від 25.02.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

12 березня 2025 року через підсистему "Електронний суд" відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. Відповідач також зазначає, що позовна вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності в частині ненадання відповіді на звернення від 23.03.2024 № б/н є необґрунтованою та безпідставною, оскільки всі відповіді на звернення та скарги позивача надані з дотриманням вимог статті 19 Закону України "Про звернення громадян".

При цьому зазначається, що у відповідях від 02 квітня 2024 року та від 23 квітня 2024 року позивача поінформовано, що забезпечення жилими приміщеннями громадян, які переселяються з радіоактивно забруднених територій, передбачено статтею 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до 2014 року здійснювалося за рахунок бюджетної програми "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Фінансування вказаної Програми відбувається за кошти, передбачені в Державному бюджеті. Повідомлено, що питання забезпечення житлом сім`ї ОСОБА_1 відповідно до судового рішення може бути вирішено лише у разі відновлення фінансування цієї Програми.

Окремо наголошується, щодо заходів, вжитих у 2024 році, позивача повідомлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" бюджетних асигнувань на виконання Програми не передбачено. Станом на дату подання скарги позивача зміни до державного бюджету щодо фінансування Програми не вносилися.

Також у відповіді від 31 грудня 2024 року № 12.01-11-1250 позивача поінформовано, що інший механізм виконання відповідного судового рішення законодавством не передбачено. Його виконання можливе лише за умови відновлення фінансування Програми. Враховуючи викладене, відповідач вважає доводи позовної заяви щодо ненадання відповідей на запитання, викладені у зверненні від 23 березня 2024 року, необґрунтованими.

12.03.2025 разом з відзивом на адміністративний позов, подано додаткові пояснення, з яких слідує, що про відсутність фінансування державної бюджетної програми "Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" неодноразово повідомлялося позивачу, в тому числі листом від 02.04.2024 № 05.1-23-1473.

17.03.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем до суду подано відповідь на відзив, якою зауважує, що відповідачем не надано жодного підтвердження того, що ним вжито заходів для забезпечення виконання обов`язків, а також не надано конкретної інформації щодо заходів, вчинених у 2023 році та планів на 2024 рік, у відповідь на запит.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 23.03.2024, звернулась із запитом на адресу Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації, в якому просила: - надати перелік заходів, які було вчинено за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з метою виконання виконавчого провадження №10647447 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-2102/5 від 30.07.2008;

- до яких результатів призвели вчиненні заходи, якщо такі були?;

- які конкретні дії планує вчинити боржник у 2024 році щодо виконання судового рішення ?.

02.04.2024 відповідачем надано лист № 05.1-23-1473, яким повідомлено позивача, що однією з причин не виконання рішення суду є відмова сім`ї заявниці від запропонованого житла в м. Гнівань. Починаючи з 2014 ЗУ "Про Державний бюджет України" на відповідний рік бюджетних асигнувань для виконання програми із забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не передбачалося. Питання забезпечення позивача житлом, відповідно до рішення суду може бути вирішено в разі відновлення фінансування з державного бюджету.

22.04.2024 позивачем подано скаргу директору департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної Державної адміністрації, у якій просила надати чітку відповідь на кожне поставлене запитання у запиті від 23.03.2024.

23.04.2025 відповідачем надано лист № 05.1-23-1886, яким продубльовано відповідь від 02.04.2024, викладену у листі № 05.1-23-1473.

05.11.2024 позивачем подано скаргу на адресу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерства соціальної політики, Голові Вінницької обласної військової адміністрації про не надання відповіді по суті запиту від 23.03.2024.

26.11.2024 Департаментом правового забезпечення Вінницької військової адміністрації надано лист № 12.01-11-1140, яким повідомлено позивача, що листом від 28.03.2023, Департамент соціальної та молодіжної політики обласної військової адміністрації, на виконання вимоги державного виконавця повідомило про неможливість виконання рішення суду, у зв`язку з відсутністю фінансування програми щодо забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також зазначено, що бюджетних асигнувань на 2024 рік щодо виконання вказаної програми не передбачено.

06.12.2024 позивач звернулась на адресу голови Вінницької обласної військової адміністрації, з проханням надати відповіді на поставленні у запиті від 23.03.2024 запитання.

31.12.2024 Департаментом правового забезпечення Вінницької обласної військової адміністрації надано лист № 12.01-11-1250, яким позивачу роз`яснено, що стосовно заходів вчинених у 2024 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» бюджетних асигнувань для виконання програми з забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не передбачено. Станом на дату скарги позивача зміни щодо надання фінансування програми до державного бюджету не вносилися.

Також позивача проінформовано у відповіді від 31 грудня 2024 року № 12.01-11-1250, що іншого механізму виконання даного рішення суду законодавством не передбачено. Виконання рішення суду від 02 квітня 2008 року №2-2102/5 можливо лише в разі відновлення фінансування програми.

Позивач вважає, що відповідачем не надано чіткої відповіді на запит від 23.03.2024, що стало підставою звернення до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною першою статті 1 Закону № 393/96-ВР передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

У розумінні Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) згідно з його частиною третьою - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

У статті 6 Закону № 393/96-ВР встановлено вимоги до звернення громадян, з поміж яких, Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 393/96-ВР якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Як встановлено у статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

За змістом спірних правовідносин у цій справі позивач наполягає на тому, що відповідачем не надано відповіді по суті її звернення, тобто запитуваної інформації, й водночас, не прийнято вмотивованого рішення про відмову у задоволенні викладених у зверненні вимог.

Дослідивши зміст скерованого відповідачу запиту від 23.03.2024, зокрема, прохальну частину запиту та запитувану інформацію, та з урахуванням змісту наданих відповідачем відповідей від 02.04.2024, б23.04.2024, 26.11.2024, 31.12.2024, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача.

Так, у згаданому запиті позивач просила надати їй перелік заходів, які було вчинено за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, з метою виконання виконавчого провадження №10647447 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2-2102/5 від 30.07.2008;

- до яких результатів призвели вчиненні заходи, якщо такі були?;

- які конкретні дії планує вчинити боржник у 2024 році щодо виконання судового рішення ?.

У відповіді від 02.04.2024 відповідачем вказано інформацію про те, що позивач у 2014 році відмовилась від запропонованої їй квартири в м. Гнівань, а також зазначено, що питання забезпечення житлом сім`ї ОСОБА_1 згідно рішення суду буде вирішено в разі відновлення фінансування з державного бюджету відповідної програми.

У відповіді від 23.04.204, відповідачем продубльовано лист від 02.04.2024.

У відповіді від 26.11.2024, Департаментом правового забезпечення, зазначено, що листом від 28.03.2023, Департамент соціальної та молодіжної політики обласної військової адміністрації, на виконання вимоги державного виконавця повідомив про неможливість виконання рішення суду, у зв`язку з відсутністю фінансування програми щодо забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також зазначено, що бюджетних асигнувань на 2024 рік щодо виконання вказаної програми не передбачено.

У відповіді від 31.12.2024, Департаментом правового забезпечення, повідомлено позивача, що стосовно заходів вчинених у 2024 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" бюджетних асигнувань для виконання програми з забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не передбачено. Станом на дату скарги позивача зміни щодо надання фінансування програми до державного бюджету не вносилися.

Також позивача проінформовано у відповіді від 31 грудня 2024 року № 12.01-11-1250, що іншого механізму виконання даного рішення суду законодавством не передбачено. Виконання рішення суду від 02 квітня 2008 року №2-2102/5 можливо лише в разі відновлення фінансування програми.

Тож відсутні підстави вважати надані відповіді по суті отриманого запиту.

Суд зазначає, що порядок розгляду звернення, встановлений у статті 15 Закону № 393/96-ВР, зобов`язує органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадових осіб, керівників та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян у разі відмови в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), довести до відома громадянина відповідне рішення про відмову в задоволенні його вимог в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Наведеним вимогам відповіді Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної Державної адміністрації не відповідають, що доводить обґрунтованість доводів позивача та ненадання як належної відповіді по суті звернення, так і не прийняття рішення про відмову у задоволенні порушених позивачем у зверненні від 23.03.2024 питань.

Аналіз змісту запиту позивача та наданих відповідачем відповідей на цей запит, дає підстави для висновку про формальний характер відповіді Департаменту соціальної та молодіжної політики у листі від 02.04.2024, наданому Департаментом правового забезпечення, який не ґрунтується на дослідженні обставин і питаннях, які порушувала позивач у запиті від 23.03.2024. Враховуючи, що надана відповідь: не містять опису конкретних дій, вчинених у визначений період; не надають жодної інформації щодо досягнутих результатів; не включають даних щодо планування будь-яких заходів у 2024 році; дублюють попередні формулювання без фактичної новизни чи змістовної відповіді; не містять формалізованого рішення про відмову в задоволенні вимог, як цього вимагає стаття 15 Закону України "Про звернення громадян".

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що відповідачем не надано вичерпної, змістовної та юридично належної відповіді на звернення позивача, це, у свою чергу, підтверджує обґрунтованість доводів позивача про порушення її права на отримання інформації.

Верховний Суд послідовно у своїх рішеннях, зокрема у постановах від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16, дотримується тієї позиції, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

За встановлених обставин цієї справи та наведеного правового регулювання суд доходить висновку про те, що надані у відповіді на запит позивача від 23.03.2024 року, у розумінні положень Закону № 393/96-ВР не можуть вважатися належною та вичерпною відповіддю на звернення громадянина (по суті викладених у ньому обставин і порушених питань), а тому такий розгляд звернення позивача є неналежним і протиправним.

Тому, враховуючи, що відповідачем надано неналежну відповідь на запит позивача, такі дії, а не бездіяльність (яка є пасивною формою поведінки), як формулює у позові позивач, належить визнати протиправними. Отже, порушене право позивача на належний розгляд запиту та отримання ґрунтовної та відповідної порушеним у запиті питанням відповіді підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача надати належну та вмотивовану відповідь по суті запиту позивача.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи встановлені обставини цієї справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Зважаючи на відсутність понесених позивачем судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації щодо не надання чіткої та обгрунтованої відповіді на запит ОСОБА_1 від 23.03.2024.

Зобов`язати Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної військової адміністрації надати ОСОБА_1 вичерпну відповіді по суті запиту від 23.03.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Департамент соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 40159685)

Рішення суду сформовано: 08.04.2025.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна