Рішення

від 08.04.2025 по справі 300/198/25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2025 р. справа № 300/198/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейлвест» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Шевченко К.Т., в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейлвест» (далі ТОВ «Рітейлвест», позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000144/1 від 25.11.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2024/000180.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів та обраний метод його визначення, а саме основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000144/1 від 25.11.2024, яким скориговано вартість товару у більшу сторону на підставі застосування резервного методу. Крім того, відповідачем протиправно складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2024/000180. На переконання представника ТОВ «Рітейлвест», відповідач безпідставно поставив під сумнів подані декларантом позивача документи, що підтверджують вартісні та якісні характеристики товарів, і необґрунтовано витребував додаткові документи. Зазначає, що подані митному органу документи у своїй сукупності підтверджували вартість товарів, яка заявлена декларантом позивача при митному декларуванні за першим методом визначення митної вартості за ціною договору. На підставі викладеного, представник позивача просить суд визнати протиправними та скасувати вищенаведені рішення про коригування вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.01.2025 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

Узв`язку із усуненням недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

14.02.2025 представник відповідача подала суду відзив на позовну заяву, у якому Івано-Франківська митниця заперечує щодо заявлених позовних вимог. Так, відповідач зазначає, що під час митного оформлення товару було встановлено, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, у банківському платіжному документі №11JВKLОА від 30.10.2024 у графі «Призначення платежу» відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс), платіжний документ №O1029DK15Y від 29.10.2024 не стосується факту оплати за поставку товару, а тому, на думку відповідача, надані до митного оформлення банківські платіжні документи не підтверджують виконання умов оплати за договором. Також зазначено, що до митного оформлення надано рахунок- фактуру (Commercial invoice) №АТМ2024000000530 від 14.11.2024. У свою чергу, банківський платіжний документ №11JBKLOA датований 30.10.2024, тобто, рахунок-фактура виданий після того, як здійснена оплата. Окрім цього, наголошено що до митного оформлення не надано «Замовлення на перевезення», що передбачено пунктом 2.1.1 договору про надання послуг по організації перевезення вантажу №27/2024 від 09.11.2024. Таким чином, оскільки надані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та подані документи містили розбіжності, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Представник відповідача відмітила, що відповідно до частини 2 статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. У свою чергу, декларант надав відповідь, що інших документів щодо підтвердження митної вартості товару надати не може. У зв`язку з викладеним та відповідно до вимог Митного кодексу України, вартість товару була визначена митницею самостійно. Зокрема, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000144/1 від 25.11.2024 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (а.с. 93-100).

Представник позивача 14.02.2025 подав до суду відповідь на відзив, в якій вказав на помилковості доводів відповідача у відзиві, які не спростовують неправомірності оскаржуваних рішень. Зокрема, зазначено, що при митному оформленні про жодні розбіжності Івано-Франківська митниця не зазначила у своєму запиті про надання додаткових документів. Представник наголосив, що всі зауваження і аргументи у відзиві є новими і таких зауважень не існувало на момент розмитнення товарів та вони не покладені в основу оскаржуваних рішень. Окрім цього, звернув увагу на безпідставність посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування на митні декларації, які були використані останнім як джерела інформації, оскільки товари позивача і товари згідно МД від 13.09.2024 №24UА403030010882U6 та МД від 11.09.2024 №24UА205170025782U3 є абсолютно різними. Крім того, різними є умови поставки та перевезення товару, продавець, країна походження та виробництва товару, виробник товару та торгова марка, під яким такий товар вироблявся. Відтак, на думку представника позивача, коригування товарів №1, №3 і №5, які ввозило ТОВ «Рітейлвест», є абсолютно необґрунтованим (а.с. 101-106).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 далі МК України).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Рітейлвест» (Покупець) та компанією «Aykim Temizlik Maddeleri San. Ve Tic. A.S», Туреччина (Постачальник/Продавець), укладено Договір поставки №1210/2024 (далі Договір), згідно підпунктом 1.1 якого постачальник прийняв на себе обов`язки постачати Замовнику товари в асортименті та кількості, передбаченої та погодженої сторонами, а замовник зобов`язаний приймати та сплачувати за фактично поставлені товари у відповідності із замовленням замовника (а.с. 30-35).

Підпунктом 1.2 Договору визначено, що повне найменування товару, його описання та характеристика, кількість товару та інші параметри зазначені у розрахунку-фактурі.

Позивачем на виконання вимог Договору згідно комерційного рахунку (інвойсу) ATM2024000000530 від 14.11.2024 придбано у Продавця товар за переліком вартістю 5 525,48 доларів США (а.с. 66-67).

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, уповноваженою особою декларанта було подано до Івано-Франківської митниці електронні митну декларацію №24UA206060006839U0, якою задекларовано для митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графах 31 митних декларацій (товари №1-7) (а.с. 120-122).

У вказаній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, вказавши вартість у митній декларації, зокрема щодо товару №1 4 388,72 дол. США, щодо товару №3 204 дол. США, щодо товару №5 102 дол. США.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що декларантом одночасно із митною декларацією №24UA206060006839U0 від 25.11.2024 надано відповідачу такі документи:

-Пакувальний лист б/н від 14.11.2024 (а.с. 68);

-Рахунок-фактуру (інвойс) ATM2024000000530 від 14.11.2024 (а.с. 66-67);

-Автотранспортну накладну CMR 03668 від 14.11.2024 (а.с. 71);

-Сертифікат про походження товару С1083779, С1073778 від 14.11.2024 (а.с. 69, 70);

-Платіжну інструкцію в іноземній валюті №11JBKLOA від 30.10.2024 (а.с. 27);

-Платіжну інструкцію в іноземній валюті №O1029DK15Y від 29.10.2024 (а.с. 28);

-Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №106 від 14.11.2024 (зв. ст. а.с. 28);

-Довідку про транспортні витрати №27-1/2024 від 14.11.2024 (а.с. 29);

-Зовнішньоекономічний договір №1210/2024 від 12.10.2024 (а.с. 30-35);

-Додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору №1 від 21.10.2024 (зв. ст. а.с. 29);

-Договір про надання послуг по організації перевезення вантажу №27/2024 від 09.11.2024 (а.с. 36-38);

-Копію МД країни відправлення №24341300EX00944309 від 14.11.2024 (а.с. 80).

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Так, суд встановив, що митним органом уповноваженій особі декларанта було направлено електронним повідомленням вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару такого змісту: «У зв`язку зі спрацюванням профілю ризику щодо перевірки правильності визначення митної вартості, прошу надати згідно зі ст. 53 МКУ висновок про якісні та вартісні характеристики товарів №1, 3, 5, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, прайс-лист (прейскуранти) виробника товарів».

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи» (а.с. 110, 125, 138).

Декларант позивача направив відповідачу відповідь, до якої долучив прайс-лист виробника товарів (а.с. 150-165), а також зазначив, що інших документів щодо підтвердження митної вартості товару надати не може. Просив достроково винести рішення щодо коригування митної вартості (а.с. 166-167).

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, митним органом прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару №UA206000/2024/000144/1 від 25.11.2024, у якому вартість товару №1 визначено у сумі 4,51 дол. США/кг (загальна сума 27667,05 дол. США), а товарів №3 та №5 2,82 дол. США/кг (загальна сума 406,08 дол. США та 203,04 дол. США відповідно) (а.с. 23-24).

Як з`ясовано судом та вбачається з матеріалів справи, прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано неподанням декларантом документів, що підтверджують митну вартість товару.

Так, у рішенні про коригування митної вартості митний орган вказав, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості. Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. При цьому митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Декларантом не надано: експертний висновок про вартість, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; прайс-лист (прейскурант) товару, які на підставі вимог частини 3 статті 53 МК України (у зв`язку із виявленими розбіжностями: 1) дати інвойса №АТМ2024000000530; 2) невідповідність суми добутку платіжних документів від 30.11.2024 №11JBKLOA та від 29.10.2024 №О1029DK15Y сумі заявленій в інвойсі від 14.11.2024 №АТМ2024000000530). Таким чином, митницею не встановлено та не підтверджено додатковими документами належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №1 слугувала МД від 13.09.2024 №24UА403030010882U6. Визначена митна вартість становить 4,51 дол/кг. Джерелом інформації для коригування митної вартості товару №3 та товару №5 слугувала МД від 11.09.2024 №24UА205170025782U3. Визначена митна вартість становить 2,82 дол/кг (зв. ст. а.с. 24).

Враховуючи вказане вище, Івано-Франківська митниця Державної митної служби України за результатами розгляду поданої МД №24UA206060006839U0 від 25.11.2024 та доданих до неї документів відмовила у митному оформленні (випуску) товарів згідно Карток відмови в прийнятті митної декларації, у яких також роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: задекларувати митну вартість згідно рішень про визначення митної вартості (а.с. 22)

Не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій та коригуванням митної вартості товару, представник позивача звернувся до суду з метою захисту порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Спір між сторонами в даному випадку виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Як випливає із спірного рішення відповідача про коригування, він поставив під сумнів правильність визначення митної вартості товарів, оскільки така не підтверджена документально. Так, коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідачем проведено у зв`язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що згідно статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як уже зазначено вище, відповідно до вимог статті 51 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу, зокрема відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як уже встановлено судом, декларантом в інтересах позивача були надані митному органу всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме разом із митною декларацією №24UA206060006839U0 від 25.11.2024 надано відповідачу такі документи: пакувальний лист б/н від 14.11.2024 (а.с. 68); рахунок-фактуру (інвойс) ATM2024000000530 від 14.11.2024 (а.с. 66-67); автотранспортну накладну CMR 03668 від 14.11.2024 (а.с. 71); сертифікат про походження товару С1083779, С1073778 від 14.11.2024 (а.с. 69, 70); платіжну інструкцію в іноземній валюті №11JBKLOA від 30.10.2024 (а.с. 27); платіжну інструкцію в іноземній валюті №O1029DK15Y від 29.10.2024 (а.с. 28); рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №106 від 14.11.2024 (зв. ст. а.с. 28); довідку про транспортні витрати №27-1/2024 від 14.11.2024 (а.с. 29); зовнішньоекономічний договір №1210/2024 від 12.10.2024 (а.с. 30-35); додаткову угоду до зовнішньоекономічного договору №1 від 21.10.2024 (зв. ст. а.с. 29); договір про надання послуг по організації перевезення вантажу №27/2024 від 09.11.2024 (а.с. 36-38); копію МД країни відправлення №24341300EX00944309 від 14.11.2024 (а.с. 80).

Таким чином, декларант надав відповідачу необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною Договору від 14.10.2024, з урахуванням рахунку-фактури ATM2024000000530 від 14.11.2024.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 1, 3 частини 2 статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що митний орган тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Так, відповідач у спірному рішенні зазначив про ненадання декларантом позивача експертного висновку про вартість, підготовленого спеціалізованою експертною організацією та прайс-листа (прейскуранта) товару, а також послався на виявлені розбіжності: 1) дати інвойса №АТМ2024000000530; 2) невідповідність суми добутку платіжних документів від 30.11.2024 №11JBKLOA та від 29.10.2024 №О1029DK15Y сумі заявленій в інвойсі від 14.11.2024 №АТМ2024000000530

Однак, з цього приводу суд зазначає, що прайс-листа виробника товарів декларантом було надано після виставлення запиту (а.с. 150-165).

Водночас, при витребуванні документів після первинного подання декларантом митної декларації і документів на підтвердження вартості товарів, митний орган не згадував про жодні розбіжності та невідповідності в документах, в тому числі платіжних інструкціях.

Щодо зазначення у відзиві про те, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, оскільки у банківському платіжному документі №11JВKLОА від 30.10.2024 у графі «Призначення платежу» відсутні вказівки на рахунок-фактуру (інвойс); платіжний документ №O1029DK15Y від 29.10.2024 не стосується факту оплати за поставку товару; до митного оформлення надано рахунок- фактуру (Commercial invoice) №АТМ2024000000530 від 14.11.2024, у свою чергу, банківський платіжний документ №11JBKLOA датований 30.10.2024, тобто, рахунок-фактура виданий після того, як здійснена оплата; до митного оформлення не надано «Замовлення на перевезення», що передбачено пунктом 2.1.1 договору про надання послуг по організації перевезення вантажу №27/2024 від 09.11.2024, то суд звертає увагу, що такі підстави не були поставлені в основу спірного рішення про коригування вартості товарів, а тільки зазначені суду в межах розгляду даної справ. Відтак, суд критично ставиться до таких міркувань та відхиляє їх.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 по справі №825/1990/17, у якій зазначив: «При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач як на підставу для його прийняття не посилався на не включення до митної вартості товарів витрат на навантаження, вивантаження та доставку товару до порту відправки, а відтак, у силу абзацу другого частини другої статті 77 КАС України, митниця не може посилатися на вказані обставини, враховуючи те, що вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення».

Більше того, суд встановив, що згідно рахунку-фактури ATM2024000000530 від 14.11.2024 вартість товару становила 5 525,48 доларів США. В свою чергу, платіжна інструкція від 30.11.2024 №11JBKLOA підтверджує оплату на суму 2 763,53 доларів США, а платіжна інструкція від 29.10.2024 №01029DK15Y підтверджує оплату на суму 2 763,53 доларів США, що у сумі становить 5 527,06 доларів США (на 1,58 доларів США більше від суми фактури).

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, підписаний між позивачем та продавцем товару, ТОВ «Рітейлвест» має переплату в розрахунках з нерезидентом-продавцем товару в сумі на 1,58 доларів США (а.с. 59).

Також суд зазначає, що така проплата за товар підтверджується і розширеною платіжною інструкцією (а.с. 58).

Також суд зазначає, що у призначенні платежу у платіжній інструкції в іноземній валюті від 30.10.2024, серед інших реквізитів , в тому числі і реквізитів контракту, вказано «...for PRPMNT for..». Суд погоджується із представником позивача, що в зовнішньоекономічній діяльності вказане повністю означає «prepayment», тобто попередню оплату, що підтверджує те, що позивачем здійснювалася попередня оплата до поставки та виписки рахунку-фактури.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем підтверджено оплату імпортованих товарів.

Таким чином, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню, суд вважає, що коригування митної вартості імпортованого товару відповідачем проведено без врахування документів, що стосуються оціненого товару та які підтверджують його вартість, а також містять реквізити, необхідні для ідентифікації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.07.2020 року у справі №815/4180/17 вказав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом). При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як уже встановив суд, подані декларантом до митного оформлення документи узгоджуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а також відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), і не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

При цьому, відповідач не надав суду доказу, який би спростував зміст поданих декларантом позивача документів, у тому числі будь-яких відомостей про отримання від компетентних органів Туреччини інформації про не відчуження позивачу товарів.

Водночас, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

При цьому на переконання суду, у відповідача була можливість перевірити (уточнити) задекларовану вартість імпортованого товару, оскільки в наданих декларантом позивача документах містяться відомості про продавця та його адресу.

Таким чином, під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість імпортованого товару за ціною договору, згідно з вимогами Митного кодексу України.

Окрім цього, суд звертає увагу і на безпідставність посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування на митні декларації, які були використані останнім як джерела інформації, оскільки товари позивача і товари згідно МД від 13.09.2024 №24UА403030010882U6 та МД від 11.09.2024 №24UА205170025782U3 не є ідентичними.

Так, порівнюючи та співставляючи товар №1, який імпортував позивач (Мийні засоби та засоби для чищення розфасовані для/роздрібної торгівлі, не в аерозольній упаковці) (а.с. 120-122) та товар з аналогічним кодом УКТ ЗЕД (34025090) у МД від 13.09.2024 №24UА403030010882U6 (а.с. 176-180), на яку послався відповідач, суд встановив, що такі товари є різними, враховуючи різні умови поставки та перевезення товару, різних продавців, різні країни походження та виробництва товару, різного виробника товару та торгову марка, під якою такий товар вироблявся.

Також, порівнюючи та співставляючи товари №3 і №5, які імпортувались позивачем (Засоби для догляду за волоссям, не в аерозольній упаковці: шампунь для волосся PEXUS у пластиковій бутилці, кондиціонер для волосся у пластиковій бутилці) (а.с. 120-122) та товари з аналогічними кодами УКТ ЗЕД товару (3305000) та (33059000) відповідно у МД від 11.09.2024 №24UА205170025782U3 (а.с. 181-198), на яку послався відповідач, суд встановив, що такі товари також є різними, враховуючи різні умови поставки та перевезення товару, різних країну відправлення, продавця, виробника товару та торгову марку, під якою такі товари вироблялися.

Як наслідок, суд погоджується із позивачем, що коригування товарів №1, №3 та №5 згідно МД позивача є абсолютно необґрунтованим, оскільки під час митного оформлення декларантом надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, та які підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору (рахунку-фактури), згідно з вимогами Митного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що митницею, під час митного оформлення, зокрема під час проведення консультацій, не зазначено в запиті до декларанта, які саме відомості не підтверджені наданими до митного оформлення документами, які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару та які саме документи необхідно надати митному органу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду, відповідає правовій позиції в подібних правовідносинах, викладеній в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 в справі №809/1884/16.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують митну вартість імпортованого товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товарів за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу.

Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої декларантом позивача митної вартості товарів, тому рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000144/1 від 25.11.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2024/000180 є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам МК України і підлягають скасуванню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано приписів частини 2 статті 2 КАС України, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позов таким, що підлягає до задоволення, а оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейлвест» сплачений судовий збір в розмірі 5 514,365 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейлвест» (код ЄДРПОУ 41041298, вул. Шевченка, 7, с. Тужилів, Калуський район, Івано-Франківська обл., 76014) до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA206000/2024/000144/1 від 25.11.2024.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206060/2024/000180.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971364, вул. Чорновола, 159, м. Івано-Франківськ, 76005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Рітейлвест» (код ЄДРПОУ 41041298, вул. Шевченка, 7, с. Тужилів, Калуський район, Івано-Франківська обл., 76014) сплачений судовий збір у розмірі 5514 (п`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 35 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Позивачу та Івано-Франківській митниці рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.